open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 1512/340/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2012 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого –судді Непоради М.П.,

при секретарі - Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дітям війни”безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

16.01.2012 року позивач звернувся до суду до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси з адміністративним позовом про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дітям війни” безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії, мотивуючи це тим, що він є дитиною війни і отримує пенсію через Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси.

Згідно із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач стверджує, що відповідач не виконує вимоги ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що порушує його законні права на належний соціальний захист. Законами України “Про державний бюджет України”на відповідні роки положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”були обмежені виплати соціальної допомоги дітям війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\2007 від 09.07.2007 року положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”визнано неконституційним.

У 2009-2010 роках Законами України про державний бюджет на відповідні роки не обмежувався розмір виплат державної соціальної допомоги дітям війни.

Позивач вказує, що він своєчасно не звернувся до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що державну соціальну допомогу йому не виплачено з вини органу, що повинен був її виплачувати, тому відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”державна соціальна допомога дітям війни повинна йому бути сплачена за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Представник відповідача –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси матеріали адміністративного позову отримав, у встановлений судом строк наддав письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити.

Суддя, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що заявлений позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси.

Згідно із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”позивач вважає, що має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, що становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами України.

Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Суд приймає до уваги, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів щодо невиплати чи неповноти виплати державної соціальної дороги дитини війни

лише 16.01.2012 року.

Таким чином, з урахуванням ухвали суду від 13.02.2012 року, якою позовні вимоги за період з 01.01.2011 року по 24.07.2011 року були залишені без розгляду, захисту підлягають права позивача за період з 25.07.2011 р. по 16.01.2012 року.

Суд приймає до уваги відсутність законодавчого обмеження щодо виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, при цьому суд не вважає, що відсутність у Державному бюджеті України виплати позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни.

Також суд вважає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 22.08.2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, якою передбачені виплати державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 10% щомісячно не відповідає ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою встановлено право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У відповідності до ст. 9 ч.4 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач мав би право на перерахунок підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком і тому орган державної влади, до якого відноситься адміністративний відповідач –Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, не може свідомо відмовляти у цих виплатах, тому суд вважає протиправною відмову Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси у нарахуванні і виплаті позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи з розміру 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком за період з 25.07.2011р. по 16.01.2012 року з урахуванням виплачених сум.

Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. № 3491 -VI прикінцеві положення доповнено пунктом 4 передбачено: «Установити що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Постановою Кабінету Міністрів України № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06.07.2011 року, яка набрала чинності 23.07.2011 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 23 липня 2011 року задоволенню не підлягають.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказано, що за змістом статті 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, статті 8 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, статтями 14, 22, 37, частиною третьою статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня

2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України (частини перша, третя статті 95 Основного Закону України).

У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України вказав, що положення частини третьої статті 95 Конституції України щодо прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв’язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними. У Рішенні від 16 березня 2004 року № 6-рп/2004 у справі про друковані періодичні видання Конституційний Суд України також наголосив, що прагнення держави до збалансованості та наповнення бюджету України реалізується через визначення джерел надходження до державного бюджету і потреб на видатки.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. У пункті 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону встановлює механізм реалізації положень законів України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, „Про соціальний захист дітей війни“, „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України.

Також зазначеним рішенням визнаний таким, що відповідає Конституції України

(є конституційним), пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2011рік“ від 23 грудня 2010 року № 2857І з наступними змінами.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову, на думку суду, відсутні.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012року № 3-рп/2012 встановлено, що положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв’язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року, ст.ст. 7, 9, 11, 13, 41, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу “дітям війни”безпідставною та зобов’язання його вчинити певні дії - відмовити.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках і порядку передбачених ч. 2 п. 2 ст. 167 КАС України було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Непорада М. П.

Джерело: ЄДРСР 68774679
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку