КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15650/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Кобаля М.І., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування Розпорядження №2257, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження від 08.09.2016 р. № 2257 про застосування заходу впливу до позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відповідачем, подано апеляційну скаргу, у якій суб'єкт владних повноважень просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами перевірки звітних даних позивача за І півріччя 2016 року (вх. № 13/3990-ск від 22.07.2016 р.) було складено Акт від 11.08.2016 р. № 570/13-14/13/3 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг (надалі - Акт про правопорушення). На підставі Акту про правопорушення відповідачем було видано розпорядження від 08.09.2016 р. № 2257 про застосування заходу впливу до позивача, в якому було зазначено наступне (аналогічні твердження містяться і в Акті про правопорушення).

«Норматив достатності активів Товариства станом на 30.06.2016 р. має бути не меншим, ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень, включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до законодавства, яка становить 1 020 763,9 тис. грн. Сума прийнятних активів, з урахуванням Критеріїв та вимоги до якості активів страховика, встановлених розділом ІІ Положення № 396, яка розраховується з метою дотримання нормативу достатності активів, становить 962 284,9 тис. грн. Отже, Товариством станом на 30.06.2016 р. не дотримано нормативу достатності активів: дефіцит прийнятних активів Товариства для дотримання нормативу достатності активів складає 58 479 тис. грн.»

З урахуванням зазначеного, в резолютивній частині оскаржуваного розпорядження позивачу приписується усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити відповідача про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів.

Не погоджуючись із зазначеним розпорядженням відповідача, ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось із відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на Висновок № SE/02/1612-12 судової економічної експертизи у адміністративній справі № 826/15650/16 від 24.02.2017, який узгоджується з іншими доказами по справі, дійшов висновку про наявність підстав для скасування розпорядження №2257 від 08.09.2016 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого від 23 листопада 2011 року №1070/2011 (надалі - Положення №1070/2011), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пунктом 10 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-III (далі Закон України №2664-III) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Статтею 39 Закону України №2664-III встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року №85/96-ВР (далі Закон України №85/96-ВР) уповноважений орган має право видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Підпунктом 41 пункту 4 Положення №1070/2011 встановлено, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї завдань приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

Відповідно до пп. 19 п. 6 Положення №1070/2011 Нацкомфінпослуг для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право видавати страховикам приписи про усунення виявлених порушень законодавства з питань страхової діяльності, а в разі невиконання таких приписів зупиняти чи обмежувати до усунення виявлених порушень дію ліцензій зазначених страховиків, приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення страховиків з Державного реєстру фінансових установ.

Обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя (далі - нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів), з метою забезпечення стабільного фінансового стану страховика, який має ліцензію(ї) на здійснення видів страхування, інших, ніж страхування життя (далі - страховик) визначено Положенням №741, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Положення №741 визначено, що сума прийнятних активів, яка розраховується з метою дотримання нормативу достатності активів, збільшена на величину непростроченої дебіторської заборгованості за укладеними договорами страхування та перестрахування, повинна бути не меншою, ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень (розділи II - IV пасиву балансу (звіту про фінансовий стан)), включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, вимоги вказаного пункту стосуються обов'язку страховика забезпечити мінімальний необхідний обсяг прийнятних активів, що має бути не меншим ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень, включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, згідно п. 5 розділу 1 Положення № 396 норматив достатності активів - це сума прийнятих активів, збільшена на величину непростроченої дебіторської заборгованості за укладеними договорами страхування та/або перестрахування. Також даним пунктом встановлено, що норматив достатності активів має бути не меншим, ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень (розділи II - IV пасиву балансу (Звіту про фінансовий стан), форма і склад статей якого визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73), включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до законодавства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, для дотримання вимог щодо активів (нормативу достатності активів) Позивач має дотримуватися наступних показників у своїй діяльності:

«прийнятні активи + непрострочена дебіторська заборгованість за укладеними договорами страхування та/або перестрахування у сумі повинні бути не менші, ніж довгострокові та поточні зобов'язання і забезпечення, які, в тому числі, включають страхові резерви (розділи II - IV пасиву балансу).»

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи Відповідача про те, що для цілей розрахунку нормативу достатності активів до величини прийнятних активів Позивача не мають включатися відстрочені аквізиційні витрати на суму 59 665 тис. грн. та права вимоги за регресними справами на суму 8 562 тис. грн. з огляду на наведене нижче.

Судова колегія наголошує, що ані Положення № 396, ані інші нормативні акти, не містять обмежень щодо переліку статей активів, які повинні враховуватись при визначенні розміру непростроченої дебіторської заборгованості для цілей дотримання нормативу достатності активів. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2002 року № 210 «Про звітні дані страховиків» аквізиційні витрати страховика - це витрати, пов'язані з укладанням та пролонгацією договорів страхування (тобто, такі витрати пов'язані із виникненням у позивача прав вимоги за договорами страхування). Відстрочені аквізиційні витрати Позивача на суму 59 665 тис. грн. (код рядка 1060 «відстрочені аквізиційні витрати» активу балансу Позивача) та права вимоги Позивача за регресними справами на суму 8 562 тис. грн. (код рядка 1190 «інші оборотні активи» активу балансу позивача) за своєю суттю є дебіторською заборгованістю позивача та обліковуються саме в розділі «Актив» балансу Позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Відповідач помилково не врахував відстрочені аквізиційні витрати (на суму 59 665 тис. грн.) та права вимоги за регресними справами (на суму 8 562 тис. грн.) при розрахунку нормативу достатності активів позивача, визначеного пунктом 5 розділу І Положення № 396.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що для цілей розрахунку нормативу достатності активів до величини довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень Позивача не має включатися сума резерву коливань збитковості у розмірі 34 326 тис. грн. (код рядка 1435 «інші резерви» розділу І пасиву балансу позивача) (про що хибно стверджував апелянт).

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 17.11.2016 р. було призначено судово-економічну експертизу по справі, а на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально та нормативно висновки Акту від 11.08.2016 року № 570/13-14/13/3 про правопорушення, вчинені приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг щодо недотримання товариством нормативу достатності активів станом на 30.06.2016 р.?

2. Чи підтверджується документально виконання приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ Україна» вимог абзацу другого пункту 5 розділу І Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів страховика (затверджене розпорядженням Нацкомфінпослуг від 23.02.2016 р. №396)?

У висновку експерта № SE/02/1612-12 від 24.02.2017 р. за результатами проведеної судово-економічної експертизи зазначено наступне:

По першому питанню: Висновки Акту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 570/13-14/13/3 від 11.08.2016 р. про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг щодо недотримання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» нормативу достатності активів станом на 30.06.2016 р., документально та нормативно не підтверджуються.

По другому питанню: У результаті проведеного дослідження виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» вимог абзацу другого пункту 5 розділу І Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів страховика, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг №396 від 23.02.2016 р., документально підтверджується.

Висновок судово-економічної експертизи № SE/02/1612-12 від 24.02.2017 р. підтверджується документами, наявними в матеріалах справи, а відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного висновку чи обґрунтованих доводів щодо помилковості висновку експертизи.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктами 1.6 та 1.7 «Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги» (затверджене розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 р. № 2319) передбачено, що Нацкомфінпослуг, уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення порушення законодавства про фінансові послуги вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту такого порушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу. Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, на підтвердження своїх доводів, не надано жодних обґрунтувань хибності висновку експертизи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування розпорядження відповідача від 08.09.2016 р. № 2257 як необґрунтованого та, відповідно, протиправного, а отже відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 183, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді М.І. Кобаль

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кобаль М.І.

Кучма А.Ю.