ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6444/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мікули О.І.,
суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В.,
з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, скасування наказу,-
в с т а н о в и в :
Позивач- ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати протиправними дії Військової частини польова пошта НОМЕР_1 в частині продовження дії його контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації; скасувати наказ командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 08 січня 2016 року №3 в частині продовження строку дії його контракту; зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеним 11 січня 2013 року між ОСОБА_1 , 1990 р.н. та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 .
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року позов задоволено. Визнано дії Військової частини польова пошта НОМЕР_1 протиправними в частині продовження дії контракту ОСОБА_1 понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. Скасовано наказ командира Військової частини польова пошта НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 08 січня 2016 року №3 в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 , 1990 р.н. Зобов`язано Військову частину польова пошта НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , 1990 р.н., з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладений 11 січня 2013 року між ОСОБА_1 , 1990 р.н. та Міністерством оборони України в особі командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що з моменту прийняття Президентом України Указу №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні з 17 березня 2014 року настав особливий період в розумінні абз.5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону», станом на час виникнення спірних правовідносин відсутній Указ Президента України про оголошення демобілізації в розумінні ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", таким чином на момент виникнення спірних правовідносин Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду, а тому дії Військової частини польова пошта НОМЕР_1 в частині продовження дії контракту позивача понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації є правомірними. Оскільки строк укладеного з ОСОБА_1 контракту закінчився в особливий період, а поданий позивачем рапорт про звільнення із служби не обґрунтований посиланням на підстави, визначені ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то йому правомірно відмовлено у звільненні з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та продовжено військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації. Позивач набуде право на звільнення з військової служби тільки 10 липня 2017 року, тобто із закінченням 18-місячного терміну проходження військової служби з дати продовження дії контракту, відповідно до ч.2 Розділу 2 Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року №1769-VIII. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Татух М.Д. та позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, подали заяву у якій просили розгляд справи проводити без їхньої участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Крім того, представник позивача Татух М.Д. та позивач ОСОБА_1 подали клопотання про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі, оскільки позивач звільнений з військової служби згідно з наказом командира військової частинни НОМЕР_2 №16 від 20 липня 2017 року.
Представник апелянта Міністерства оборони України Смілка В.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні клопотання про відмову від позовних вимог та закриття провадження у справі, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник відповідача - Військової частини польова пошта НОМЕР_1 - Галдецький Є.В. у судовому засіданні просив задовольнити клопотання про відмову від позовних вимог та закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про відмову від позовних вимог та у зв`язку з цим закриття провадження у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, прийняти відмову від позову позивача, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2013 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_2 про проходження військової служби, термін дії контракту три роки: з 11 січня 2013 року по 11 січня 2016 року.
До закінчення строку контракту, 21 грудня 2016 року позивач подав командиру батальйону підполковнику ОСОБА_3 командиру 1-го механізованого батальйону військової частини ПП 4680 рапорт з проханням звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням дії контракту; поданий позивачем рапорт переданий командиру бригади, полковнику ОСОБА_4 командиру військової частини ПП НОМЕР_1 для вирішення питання припинення контракту.
07 лютого 2017 року позивач повторно звернувся до полковника ОСОБА_4 командира військової частини ПП НОМЕР_1 щодо розгляду поданого позивачем рапорту.
16 лютого 2017 року військова частина ПП НОМЕР_1 листом №1439 повідомила позивача про те, що наказом командира військової частини ПП НОМЕР_1 (по стройовій частині) №3 від 08 січня 2016 року на підставі п.2 ч.9 ст.23 Закону України «Про військовий обов`язок і війську службу » продовжено військову службу понад встановлені строки на період до оголошення мобілізації сежанту ОСОБА_1 командиру відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу технічного забезпечення групи матеріального забезпечення, з 10 січня 2016 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент закінчення строку дії контракту та звернення позивача до командування військової частини з рапортом про звільнення (21 грудня 2016 року, повторно 07 лютого 2017 року), особливий період в Україні не діяв, тому відсутня підстава продовження контракту понад встановлені строки, визначена п.2 ч.9 ст.23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, відтак дії відповідача в частині продовження дії контракту ОСОБА_1 понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації є протиправними, а наказ командира військової частини ПП НОМЕР_1 від 08 січня 2016 року №3 в частині продовження строку дії контракту позивача підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача звільнити його з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходять з наступного.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року.
Згідно з ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Види військової служби визначені частиною 6 цієї ж статті, серед яких військова служба за контрактом.
Порядок звільнення з військової служби унормовано ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Відповідно до п.б ч.2 ст.26 цього Закону звільнення зі служби проводиться: військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною 6, з урахуванням випадків, визначених частиною 8 цієї статті.
Згідно з ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: в т.ч. у зв`язку із закінченням строку контракту.
Строки військової служби визначено ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону у разі настання особливого періоду: 1) для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки: у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до термінів, визначених рішенням Президента України, крім випадків, визначених ч.8 ст.26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених ч.8 ст.26 цього Закону; 2) для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та ч.8 ст.26 цього Закону.
Відповідно до пункту 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду військовослужбовці Збройних Сил України звільненню не підлягають та продовжують проходити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку військовослужбовців, визнаних за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та в запас за підставами, що відповідають підставам звільнення, визначеним ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
Таким чином, законодавець пов`язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а з моментом його настання.
Разом з тим, зазначена норма обмежує продовження дії контракту понад встановлені строки щодо певної категорії осіб, визначених ч.8 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Згідно з ч.8 ст.26 цього Закону під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв`язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов`язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої ст.23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду;
Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами «в», «г», «е», «є», «и» частини 6 та пунктами «в», «г», «е», «є» частини сьомої цієї статті.
Також з військової служби звільняються військовослужбовці, які є студентами, аспірантами чи докторантами денної форми навчання та були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Такі особи можуть продовжувати військову службу, якщо вони виявили таке бажання: а) які досягли граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; б) визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; в) у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі; г) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; 3) після прийняття рішення про демобілізацію: а) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, у строки, визначені рішенням Президента України; б) у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач до категорій осіб, визначених ч.8 ст.26 Закону "Про військовий обов`язок і військову службу", не відноситься.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (частина перша статті 1 Закону).
Ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" дає визначення мобілізації як комплексу заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний Указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України.
Протягом 2014 - 2015 років Президентом України неодноразово приймалися рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 (затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII), Указ Президента України від 06 травня 2014 року № 454 (затверджено Законом України від 06 травня 2014 року № 1240- VII), Указ Президента України від 21 липня 2014 року № 607 (затверджено Законом України від 22 липня 2014 року № 1595-VII), Указ Президента України від 14 січня 2015 року № 15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VIII).
Отже, з моменту прийняття Президентом України Указу №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні з 17 березня 2014 року настав особливий період в розумінні абз.5 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"та абз.11 ст.1 Закону україни «Про оборону».
У цей особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України спрямоване на забезпечення оборони держави і захисту її території від можливої агресії. Водночас, Збройні Сили України, інші військові формування, сили цивільного захисту переводяться на організацію і штати воєнного часу.
Також Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15 "Про часткову мобілізацію" Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність, установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб`єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
Кабінетом Міністрів України 01 липня 2015 року прийнято відповідне розпорядження № 674-р.
Чіткого порядку припинення особливого періоду Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не визначено.
Водночас цим Законом передбачено такий захід як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Згідно із ст.11 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. На сьогодні в Україні діє особливий період. В проміжках між періодами проведення мобілізації, а саме: з лютого 2014 року по 06 травня 2014 року, з 21 червня по 23 липня 2014 року, з 07 вересня 2014 року по 20 січня 2015 року, стан особливого періоду не припинявся.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відсутній Указ Президента України про оголошення демобілізації в розумінні ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", строк укладеного з ОСОБА_1 контракту закінчився в особливий період, а поданий позивачем рапорт про звільнення із служби не обґрунтований посиланням на підстави, визначені ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то йому правомірно відмовлено у звільненні з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та продовжено військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Доводи апелянта є підставними та спростовують висновки суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 Розділу 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" від 06 грудня 2016 року № 1769-VIII, який набрав чинності 06 січня 2017 року, передбачає, що право на звільнення з військової служби набувають військовослужбовці: які проходять військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, крім випадків, визначених абз.2 ч.3 ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом. Такі особи можуть продовжувати військову службу за новим контрактом, що укладається на умовах, передбачених ч.4 ст.23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", якщо вони виявили таке бажання. Звільнення таких військовослужбовців з військової служби здійснюється (за бажанням військовослужбовця) у строки та в обсягах, визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до Закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, не пізніше одного року з дня набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивача 20 липня 2017 року звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням 18-місячного терміну проходження військової служби з дати продовження дії контракту, відповідно до ч.2 Розділу 2 Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку проходження військової служби» від 06 грудня 2016 року №1769-VIII.
Позивач подав до суду клопотання про відмову від позовних вимог у зв`язку з тим, що його звільнено з військової служби та закриття провадження в цій адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155, 157 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до вимог ч.1 ст.203 КАС України постанову суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.1 ст. 203, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Прийняти відмову позивача від позову.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2017 року у справі №813/917/17 скасувати, а провадження у цій справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді: М.П. Кушнерик
В.В. Ніколін
Повний текст ухвали виготовлено 08 вересня 2017 року.