КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 376/1016/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочко В.М.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Пилипенко О.Є.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сквирського районного суду Київської області від 17 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області, в якому просив:

- визнати дії управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області щодо відмови йому в перерахунку пенсії неправомірними;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області провести перерахунок з 01 липня 2015 року, нарахування та виплату ОСОБА_3, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії , інваліду ІІ групи, пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням фактичного розміру заробітної плати, вказаної у довідці № 298 від 13 серпня 2003 року, виданої ВАТ «Сквира-Авто»;

- стягнути з управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на користь позивача 2000, 00 грн. моральної шкоди.

Постановою Сквирського районного суду Київської області від 17 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

В липні 2015 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області у Сквирському районі Київської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки №298 від 13 серпня 2003 року, виданої ВАТ «Сквира-авто».

Листом від 28 липня 2015 року управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області у Сквирському районі Київської області позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищевказаної довідки, посилаючись на невідповідність її вимогам законодавства та відсутність інших документів щодо розміру заробітку позивача під час перебування в зоні ЧАЕС.

Вважаючи, що відмова відповідача у перерахунку пенсії відповідно до довідки про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження Чорнобильська АЕС порушує вимоги чинного законодавства, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, то відповідач правомірно відмовив в перерахунку пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки про заробітну плату №298 від 13 серпня 2003 року, у зв'язку із чим підстав для задоволення позову немає.

Колегія суддів частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно до п. 5 ч. 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Вказана правова норма зобов'язує осіб, які звернулися до суду з адміністративним позовом після закінчення строку, встановленого статтею 99 КАС України, подавати заяву про його поновлення.

Отже, у разі відсутності заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду суддя повинен діяти в порядку, встановленому статтею 100 КАС України, тобто залишити такий адміністративний позов без розгляду, з посиланням на те, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, що передбачено ч. 3 статті 155 КАС України.

Судом першої інстанції не було постановлено ухвали про поновлення строку звернення до суду.

При цьому, позовні вимоги за період з 01 липня 2015 року по 07 грудня 2015 року (з урахуванням дати звернення до суду 08 червня 2016 року), які заявлені поза межами строку звернення до суду, з урахуванням вищезазначених вимог КАС України та відсутності ухвали про поновлення строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду.

Стосовно позовних вимог за період з 08 січня 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення пенсій відповідно до статті 15 цього ж Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Згідно пп. 4 п. 3 даного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

У 2003 році позивач для підтвердження факту тривалості робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження звернувся до Сквирського районного суду Київської області із відповідною заявою, адже облік робочого часу на той момент в зоні аварії на ЧАЕС не вівся, внаслідок чого табелі обліку робочого часу на підприємстві були відсутні. Іншого способу встановлення реальності кількості відпрацьованого часу, аніж в судовому порядку не було. Рішенням суду від 01 липня 2003 року по справі №2-596/2003 було встановлено факт перебування позивача з 06 по 12 серпня 1986 року у відрядженні в м. Прип'ять, тривалість його робочого часу за час цього відрядження щоденно становила 18 год в зоні відчуження.

На підставі первинних документів, серед яких виписка з наказу по Сквирському АТП 11033 № 240 від 06 серпня 1986 року, посвідчення про відрядження та маршрутний лист позивача, а також вищезазначеного рішення суду 13 серпня 2003 року позивачу було видано підприємством ВАТ «Сквира-Авто» довідку №298. Згідно даної довідки, з 06 по 12 серпня 1986 року позивачу за роботу в зоні відчуження ЧАЕС була нарахована заробітна плата в розмірі 736 крб 26 коп, що відображено у розрахунку суми, що наведений на зворотньому боці такої довідки.

Між тим, відповідач відмовився приймати до розгляду вказану довідку. При цьому, дана довідка не була визнана судом незаконною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач може перевірити лише обґрунтованість видачі довідки, а не її зміст, який в даному випадку він необґрунтовано поставив під сумнів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Тобто, попереднім судом вірно зазначено, що за загальним правилом видача довідок про заробітну плату за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС здійснюється підприємствами, установами та організаціями або їх правонаступниками.

З аналізу наведених норм законодавства апеляційний суд вважає, що довідка про заробітну плату під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видана підприємствами, установами є підставою для перерахунку пенсії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області у перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, з урахуванням довідки ВАТ «Сквирка - Авто» № 298 від 13 серпня 2003 року про оплату праці за роботу в населених пунктах зони відчуження є необґрунтованою та протиправною, оскільки дана довідка була видана на підставі рішенням Сквирського районного суду Київської області від 01 липня 2003 року, де було підтверджено участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, нарахування заробітної плати.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту цієї норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За змістом ч. 1 статті 70 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування пенсійного законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Отже, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Сквирського районного суду Київської області від 17 серпня 2016 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання відмови у перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з заробітку в зоні відчуження згідно довідки ВАТ «Сквирка - Авто» № 298 від 13 серпня 2003 року, починаючи з 08 січня 2016 року, з урахування вже виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н.М.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Пилипенко О.Є.

Літвіна Н. М.