Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 року справа №805/2360/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 805/2360/17-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

29 червня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, яка має документальне підтвердження у листі ТУ ДСА в Донецькій області від 24.05.2017 року № 05-593/17 щодо не здійснення нарахування позивачу суддівської винагороди, як судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області з 01.01.2017 року суддівської винагороди виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, який з 01.01.2017 року становить 32 000, 00 грн.; зобов’язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести перерахунок з 01.01.2017 року суддівської винагороди судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Харченко Ользі Павлівні, виходячи з посадового окладу у розмірі 32 000, 00грн.; зобов’язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести виплату за період з 01.01.2017 року суддівської винагороди, відпускних виплат та допомоги на оздоровлення за 2017 рік судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Харченко Ользі Павлівні, виходячи з посадового окладу у розмірі 32 000, 00грн. з урахуванням проведених виплат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою Верховної Ради України № 2149-III від 14.12.2000 року його обрано суддею безстроково, на теперішній час займає посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області. З січня 2017 року позивач отримує суддівську винагороду із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Державним бюджетом України на 2017 рік який становить 1600, 00грн.

Позивач вважає, що особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя та, посилаючись на ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет", ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тощо, зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати становить 3200, 00 грн., а застосування відповідачем іншої розрахункової величини для визначення розміру суддівської винагороди ніж мінімальна заробітна плата суперечить вимогам ст. 130 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" тощо.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що відповідачем порушено його право на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" починаючи з 01.01.2017 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 805/2360/17-а у задоволенні позову – відмовлено. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України № 2149-III від 14.12.2000 року ОСОБА_2 обрано суддею Артемівського міськрайонного суду Донецької області безстроково.

З розрахункових листів позивача вбачається, що нарахування посадового окладу ОСОБА_2 з 01.01.2017 року здійснювалось із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 1 600,00 грн.

Згідно супровідного листа № 219/05-02/111/17, 25.04.2017 року позивач звернувся до Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області із заявою щодо здійснення перерахунку суддівської винагороди за січень-березень 2017 року у тому числі і позивачу, виходячи з посадового окладу судді у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що з 01.01.2017 року становить 32 000, 00грн. і в подальшому нараховувати суддівську винагороду відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та ст. 8 Закону України “Про державний бюджет України на 2017 рік”.

Листом від 24.05.2017 року № 05-593/17 відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди за січень-березень 2017 року та його обчислення в подальшому, виходячи з посадового окладу судді у розмірі 32 000, 00 грн.

Згідно з Положенням про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, затвердженим головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015 року, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується. Основним завданням територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Донецької області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Донецької області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів місцевого самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та місцевих загальних судів Донецької області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості бюджетної системи України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Питання гарантій незалежності суддів, їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення неодноразово були предметом розгляду Конституційного Суду України.

Так, у пункті 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 щодо офіційного тлумачення поняття “щомісячне довічне грошове утримання”, що міститься у підпункті “е” підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, Конституційний Суд України вказав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частини п'ята, шоста статті 47 Закону № 2453-VІ).

В пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011).

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402 (далі - Закон № 1402).

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402 (в редакції, яка діє з 01.01.2017 року) встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно п.24 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2017 року для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість пунктом 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), (далі - Закон № 2453).

Так, згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

В розрізі здійсненого аналізу норм чинного законодавства, чітко вбачається, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання, визначається відповідно до розміру, встановленого частиною третьою статті 133 Закону № 2453.

Як встановлено, ОСОБА_2 призначена на посаду судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), що у своїй сукупності є підставою обрахунку його посадового окладу з огляду на розмір, визначений частиною третьою статті 133 Закону № 2453.

Отже, положення абзацу другого пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін слід тлумачити так, що ним встановлено розмір мінімальної заробітної плати, а не розмір “розрахункової величини”. Це положення не змінює частину третю статті 133 Закону про судоустрій 2010 у частині визначення саме мінімальної заробітної плати як величини, на основі якої обчислюється суддівська винагорода. У зв’язку із цим відсутні ознаки невідповідності цього положення частині другій статті 130 Конституції України. При цьому необхідно окремо зупинитись на змісті словосполучення “мінімальна заробітна плата”, використаного в абзаці першому пункті 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін. Якщо тлумачити це словосполучення буквально, то приписи згаданого пункту не матимуть смислу: абзац перший у такому випадку передбачатиме зупинення застосування мінімальної заробітної плати, в той час як абзац другий – передбачатиме продовження застосування мінімальної заробітної плати.

За такої ситуації слід керуватися таким правилом тлумачення правових норм: “закон не може тлумачитися у такому смислі, при якому він виявляється безцільним, зайвим, чи веде до безглуздих наслідків. Аналогічна позиція висловлена у Правовому висновку з окремих правових питань, що виникли під час розгляду судами справ щодо виплати після 1 січня 2017 року суддівської винагороди суддям, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання.

Поряд з іншим, ДСА України листом від 09.02.2017 р. № 11-1025/17 роз’яснено територіальним управлінням та місцевим загальним судам порядок виплати посадових окладів суддям.

Відтак, у штатному розписі чисельність суддів слід розподіляти на дві категорії, зокрема:

- судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання з посадовим окладом 16000 грн. для місцевих судів та 17600 грн. для апеляційних судів;

- судді, які станом на 01.01.2017 р. пройшли кваліфікаційне оцінювання та здійснюють правосуддя в суді з розміром нового базового посадового окладу (для місцевих судів 24000 грн., для апеляційних судів 40000 грн.) збільшеного на відповідний регіональний коефіцієнт.

Згідно ч. 1, 2 ст. 145 Закону № 1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 146 Закону № 1402 суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” встановлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200, 00 гривень.

Згідно із статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII “Про Державний бюджет України на 2017 рік” з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600, 00 грн.

Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774 (далі - Закон № 1774) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Аналізуючи зазначені положення слід зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у 2017 році у порівнянні із груднем 2016 року не змінився; втручання у розмір суддівської винагороди як гарантію незалежності суддів не відбулося.

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для обчислення суддівської винагороди визначається не статтею 133 Закону № 2453, а законом про державний бюджет на відповідний рік, тому положення пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін слід вважати запровадженням змін (спеціального регулювання стосовно обчислення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат) по відношенню до загального правового регулювання розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом про бюджет 2017. Відсутність змін до бланкетної норми частини третьої статті 133 Закону № 2453 не є перешкодою для застосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін.

Згідно зі статтею 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Адміністративний суд повноважний відмовитися від застосування закону, який є аналогічним до того, що був визнаний неконституційним. Аналіз практики Конституційного Суду України засвідчує відсутність його рішень про неконституційність певного положення (яке може бути предметом регулювання виключно закону про державний бюджет) через його закріплення не у законі про державний бюджет на певний рік, а іншому законі.

На сьогодні положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, відповідно нормативні підстави для незастосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону про внесення змін відсутні.

Згідно ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гудвін проти Сполученого Королівства" від 27 травня 1996 року, суд визначив, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право в світлі оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1774 стосовного того, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, та до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі 1600, 00 гривень, не можна стверджувати, що державний орган – територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, вчиняє неправомірну бездіяльність у виплаті належних сум позивачу без внесення законодавчих змін.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, чинними були різні положення Закону, що свідчить про те, що це питання не було визначено з достатньою чіткістю. Проте, навіть якщо існує суперечність стосовно правильного тлумачення Закону, безперечним є необхідність забезпечення балансу відповідних інтересів осіб, який полягає у розумності застосування відповідних норм Закону до відповідних обставин.

Так, принцип розумності застосовується судом як пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Отже, слід зазначити, що кваліфікаційне оцінювання судді – це встановлена законом процедура визначення Комісією професійного рівня знань судді та відповідності його займаній посаді, поетапне проведення якої породжує різні правові наслідки у осіб, що пройшли таке оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді від осіб, які таке оцінювання не пройшли.

Метою проведення кваліфікаційного оцінювання є виявлення та заохочення суддів, які змогли підтвердити достатній рівень знань та відповідність його займаній посаді.

Проте, слід зазначити, що наявна різниця у статусі між особами, що пройшли оцінювання та тими, що його не пройшли, з урахуванням відсутності їх вини у цьому, та її наслідки, які знаходять своє відображення у тому числі і в розмірі суддівської винагороди, не повинні слугувати обставинами, що породжують поглиблення такої різниці та створення нових факторів для її існування, а саме, суддя, що пройшов кваліфікаційне оцінювання не може отримувати суддівську винагороду у розмірі, що на порядок нижчий, ніж той суддя, що його на даному етапі не пройшов, оскільки в даному випадку не буде застосований принцип розумності, що зашкоджуватиме самій суті права.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області при виплаті ОСОБА_2 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000, 00 грн., діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в даній частині.

Також позовні вимоги про зобов’язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести перерахунок з 01.01.2017 року суддівської винагороди судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Харченко Ользі Павлівні, виходячи з посадового окладу у розмірі 32 000, 00грн.; та зобов’язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести виплату за період з 01.01.2017 року суддівської винагороди, відпускних виплат та допомоги на оздоровлення за 2017 рік судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Харченко Ользі Павлівні, виходячи з посадового окладу у розмірі 32 000, 00грн. з урахуванням проведених виплат є похідними та задоволенню не підлягають.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 805/2360/17-а - залишити без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 805/2360/17-а за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_3