25.07.2011

Справа № 2 а/1522/3392/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 липня 2011 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Бондаря В.Я.

при секретарі - Макаренко Я.С.

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районні міста Одеси про визнання відмови безпідставною та зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Згідно п.12 ст.71 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни». Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»положення ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено в редакції, якою право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та від 22.05.2008 року положення п.12 ст.71 ОСОБА_2 України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», були визнані такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»розмір соціальної допомоги, яка повинна їй виплачуватись становить 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем їй допомога в зазначеному вище розмірі не виплачувалась. В звязку з цим, просила зобовязати відповідача, а саме: Управління пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси нарахувати та виплатити, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по цей час.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27.05.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в звязку з пропуском строку звернення до суду, були залишені без розгляду в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 25.11.2010 року.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Приморському районні міста Одеси копію ухвали про відкриття скороченого провадження с додатками отримав 12 липня 2011 року. Заперечень до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено позивач має статус дитини війни.

Відповідно до ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції до 28.12.2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.12 ст.71, ст.111 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71, ст.111 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дій ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.

Частина друга ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, за вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Відповідно до п.3 рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визначено, що положення ст.71 ОСОБА_2 України «Про державний бюджет України на 2007 рік»втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

ОСОБА_2 України "Про державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність з 9 липня 2007 року. Відповідно, категоріям осіб які підпадають під поняття "діти війни" згідно ОСОБА_2 України "Про соціальний захист дітей війни" з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року дію ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»відновлено в первісній редакції щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Тому при визначенні розміру надбавки до пенсії дітям війни повинні застосовуватись саме положення ст.6 зазначеного ОСОБА_2, яки мають вищу юридичну силу відносно постанови Кабінету Міністрів України №530.

А у відповідності до п.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 ОСОБА_2 України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно п.п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З урахуванням зазначених вище обставин, встановлених судом та положень закону, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню та, слід зобовязати Управління пенсійного фонду України в Приморському районні міста Одеси провести перерахунок та здійснити виплати пенсії позивачу у розмірі встановленого ст.6 ОСОБА_2 України „ Про соціальний захист дітей війни за період з 25 листопада 2010 року по 25 липня 2011 року, з урахуванням виплачених за цей період грошових коштів.

Керуючись ст.ст.8,9,11, 128,160-163,183-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районні міста Одеси про визнання відмови безпідставною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районні міста Одеси нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу ОСОБА_1 у розмірі встановленому ст.6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни , за період з 25 листопада 2010 року по 12 липня 2011 року, з урахуванням виплачених за цей період коштів.

Постанова підлягає негайному виконанню в порядку ч.1 ст. 256 КАС України

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя