Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар`їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<Текст >

"03" березня 2010 р. № 2а- 43030/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Курило Л.В.,

за участі секретаря Мирошниченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати дії відповідача щодо часткової невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та індексації грошового забезпечення за вересень-грудень 2008 року неправомірними, стягнути з відповідача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік та індексацію грошового забезпечення за вересень-грудень 2008 року в розмірі 3514,36 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 та має військове звання капітан. 17 січня 2008 року у зв`язку із скрутним матеріальним становищем ним було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 . 21 січня 2008 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №312, де пунктом 5 передбачено виплату матеріальної допомоги у розмірі 689,59 грн. Вказана матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань була нарахована працівниками фінансово-економічного відділу в/ч НОМЕР_1 , але станом на 04.11.2009 року виплачена не в повному обсязі. 31 березня 2008 року у зв`язку із вибуттям у чергову відпустку позивачем було написано рапорт, у якому було зазначено про виплату грошового забезпечення на оздоровлення за 2008 рік. 08 квітня 2008 року командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №67, де пунктом 3.1 передбачено виплату грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 2815,05 грн. Вказана грошова допомога на оздоровлення була нарахована працівниками фінансово-економічного відділу в/ч НОМЕР_1 , але станом на 04.11.2009 року не виплачена. Згідно Постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 (з урахуванням внесених змін, та Постановами від 09.08.2001 року №958 та від 31.03.2003 року №430), фінансово-економічним відділом в/ч НОМЕР_1 позивачу була нарахована індексація грошового забезпечення за вересень-грудень 2008 року у розмірі 9,72 грн., яка станом на 04.11.2009 року не виплачена. Крім того, позивач зазначив, що втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати громадянам компенсують у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (з урахуванням внесених змін за Постановами від 09.08.2001 року №958 та від 31.03.2003 року №430) компенсацію обчислюють, як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2010 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача командира Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач в судове засідання не прибув, в надісланій до суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача Військової частини НОМЕР_1 - в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі та заперечення, проти позову, в яких посилався на невиплату позивачу заборгованості у зв`язку з обмеженим фінансуванням. Просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 вимоги ст. 99 КАС України .

Відповідач командир Військової частини НОМЕР_1 - в судове засідання не прибувёпро дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином .

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у званні капітана та займає посаду помічника керівника польотами.

17.01.2008р. позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань згідно наказу МО № 75 від 05.03.2001 року.(а.с. 10).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 12 від 21.01.2008р., капітану ОСОБА_1 призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. (а.с. 11).

31.03.2008р. позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт з проханням виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2008 рік. (а.с. 8).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 67 від 08.04.2008р. капітану ОСОБА_1 було надано відпустку та призначено до виплати матеріальну допомогу на оздоровлення. (а.с. 9).

Як вбачається із довідки № 1/9/18/1488 від 04.11.2009 року, наданої військовою частиною НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 не виплачено у зв`язку з недофінансуванням: грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2815,05 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2008 рік - 689,59 грн., індексація грошового забезпечення за грудень 2008 року складає 9,72 грн. (а.с 12)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 1-1 Закону України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.п. 1.1. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Відповідно до п.п. 36.1. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання.

Відповідно до п.п. 36.2. Наказу Міноборони "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" від 05.03.2001р. за № 75 матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Судом встановлено, що накази командира Військової частини НОМЕР_1 за № 12 від 21.01.2008р. щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 689,59 грн. та № 67 від 08.04.2008р. щодо виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 2815,05 грн. не скасовані, є чинними, виплата вказаних сум здійснена не була, не виплачена позивачу також індексація грошового забезпечення за грудень 2008 року.

Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язана з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань судом не приймається до уваги.

Стосовно клопотання представника відповідача щодо застосування до вимог позивача норм ч. 1 ст. 100 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача заборгованість по матеріальній допомозі для вирішення соціально побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення, нараховану індексацію грошового забезпечення за вересень грудень 2008 р. на загальну суму 3514 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення, а також нараховану суму індексації грошового забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь одноразові додаткові види грошового забезпечення - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за 2008рік, що є невід`ємною частиною системи грошового забезпечення, а також просить стягнути нараховану суму індексації грошового забезпечення .

Законом України «Про соціа льний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 20.12.1991р. за № 2011-ХІІ не передбачено строків виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 21.01.2008 року стосовно невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та з 08.04.2008р. стосовно невиплати грошової допомоги на оздоровлення і не припинилось до цього часу. Тим більше, відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період закінчується 31 грудня, отже,виплата може бути здійснена відповідачем і до 31.12.2008 року, тобто в межах бюджетного року.

Оскільки позивач ОСОБА_1 - отримав від Військової частини НОМЕР_1 довідку від 02.11.2009 року №1/9/18/1480 стосовно заборгованості перед ним, тому суд вважає, що перебіг строку звернення до адміністративного суду починається саме з 02.11.2009 року.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення.

Обов`язок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення позивачу - ОСОБА_1 - чинним законодавством покладений на відповідача - Військову частину НОМЕР_1 .

Враховуючи, що командир військової частини НОМЕР_1 не має повноважень щодо проведення виплат зазначених сум, тому суд вважає його неналежним відповідачем по справі.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачу були нараховані, але не виплачені грошова допомога на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2815,05 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань за 2008 рік 689,59 грн., індексація грошового забезпечення за грудень 2008 року - 9,72 грн.

Суд зазначає, що відсутність фінансування відповідача не є підставою для звільнення остатнього від обов`язку виконання вищезазначених наказів та здійснення виплат.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не виконання відповідачем- В\ч НОМЕР_2 - своїх повноважень щодо виплати нарахованої позивачеві матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення, отримання яких передбачено діючим законодавством, призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, а тому вказані дії відповідача суд розцінює як неправомірні.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов`язання відповідача -суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача -суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

На підставі цього, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права щодо стягнення заборгованості не відповідає положенням ч.ч. 3 та 4 ст. 105 КАС України, оскільки до завдань відповідача, згідно з його положенням, відносяться функції щодо здійснення нарахування та виплати вказаних сум, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що для захисту порушених прав позивача слід прийняти рішення щодо зобов`язання відповідача - Військову частину НОМЕР_1 - здійснити виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення - в сумі 3514 грн. ( три тисячі п`ятьсот чотирнадцять грн. ) 36 коп.

Судові витрати по справі необхідно віднести за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст., 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення задовольнити частково..

Визнати дії відповідача Військової частини НОМЕР_1 - щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення та індексації грошового забезпечення неправомірними.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( місце знаходження: АДРЕСА_1 ) виплатити на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань, грошову допомогу на оздоровлення, індексацію грошового забезпечення - в сумі 3514 грн. ( три тисячі п`ятьсот чотирнадцять грн. ) 36 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09 03 2010 року.

Суддя Курило Л.В.