ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 серпня 2017 року м. Київ К/800/28315/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Стародуб О.П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017р. у справі за позовом Державної фіскальної служби України до відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

ДФС України звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016р. ВП №51721978.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2017р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України передбачено, що суддя - доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Судами встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2016р. у справі №810/407/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016р., позов ТОВ «Фоззі-Фуд» до ДФС України задоволено та зобов’язано ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку ТОВ «Фоззі-Фуд» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 154647505,00 грн. від’ємного значення податку на додану вартість, невідшкодованого станом на 01.07.2015р., задекларованого ТОВ «Фоззі-Фуд» у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року.

08.07.2016р. у справі №810/407/16 виданий виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.07.2016р. відкрито виконавче провадження №51721978 про примусове виконання виконавчого листа, виданого у справі №810/407/16, та зобов’язано боржника добровільно виконати рішення суду у строк до 29.07.2016р.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 04.10.2016р. стягнуто з Державної фіскальної служби України виконавчий збір в розмірі 2040 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.10.2016р. №51721978 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №810/407/16 від 08.07.2016р. закінчено у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем у визначений державним виконавцем для самостійного виконання рішення строк не було надано документального підтвердження виконання рішення, як і не було повідомлено державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють неможливість виконання судового рішення у визначений строк, фактично рішення суду виконано боржником 05.08.2016р., а тому відповідачем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що посилання суду першої інстанції на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 28.01.2015р. №3-217гс14 та від 06.07.2015р. №6-785цс15, не можуть бути враховані під час вирішення даної справи, оскільки у зазначених судових рішеннях положення Закону України «Про виконавче провадження» були застосовані в редакції до внесення змін до Закону № 606-XIV Законом України від 12.02.2015р. №191-VIII. Останнім частину 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено абзацом другим, яким чітко визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Також апеляційний суд виходив з того, що в даній справі позов подано до неналежного відповідача – відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а судом першої інстанції під час розгляду справи питання заміни відповідача або залучення другого відповідача вирішено не було.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що свідчить про необґрунтованість касаційної скарги, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017р. у справі за позовом Державної фіскальної служби України до відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Стародуб

Суддя О.П. Стародуб