ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Київ К/800/657/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю Прокуратури Харківської області, про визнання протиправними та скасування припису, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранок" (далі - ТОВ "Ранок") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Держекоінспекція) про визнання протиправними і скасування припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року в частині пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14 та 15.

В мотивування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, посадовими особами Держекоінспекції складено акт № 1413/01-03/06-11, на підставі якого суб'єктом владних повноважень сформовано припис № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.

Позивач вважає безпідставними вимоги Держекоінспекції про необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) та позитивного висновку державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції, оскільки у відповідності до статті 17 Закону України "Про відходи" позивач здійснює усі необхідні заходи щодо належного поводження з відходами, а тому вимоги контролюючого органу в цій частині припису безпідставні.

Вважаючи, що під час перевірки відповідачем не враховано усіх обставин, що мали значення для прийняття правильних висновків, ТОВ "Ранок" звернулось до суду з вимогою про скасування припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року в частині пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14 та 15.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними і скасовано вимоги пунктів 2, 3, 4, 8, 9, 10, 12, 14, 15 припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 гривень.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 листопада 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року скасував та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано вимоги пунктів 3, 4, 8, 9, 12 та 14 у частині інвентаризації відходів припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.

В решті позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення об'єктів підвищеної небезпеки, які фактично існують та які, з огляду на своє призначення, можуть спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.

За результатами повторного розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано вимоги пунктів 3, 4, 8, 9, 14 припису Державної екологічної інспекції у Харківський області № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 грудня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року скасував та прийняв нову, якою відмовлено у позові.

У своїй касаційній скарзі ТОВ "Ранок", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В свою чергу, представник Держекоінспекції у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року посадовими особами Держекоінспекції проведено планову перевірку дотримання ТОВ "Ранок" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт за № 1413/01-03/0611.

На підставі вищевказаного акту контролюючим органом сформовано припис, яким позивача зобов'язано:

1) розробити план оргтехзасобів по усуненню виявлених недоліків, з встановленням термінів та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану представити Держекоінспекції;

2) представити до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості годин роботи джерел викидів забруднюючих речовин ТОВ "Ранок" по кожному джерелу викиду окремо (відповідно до табл. 2.2 звіту "Про проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин у атмосферу") в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року; з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.04.2011 року. по 30.09.2011 року; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року; з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року; з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року; з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року; з 01.07.2012 року по30.09.2012 року; з 01.10.2012 року по 30.11.2012 року; з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року; з 01.01.2013 року по 08.08.2013 року;

3) отримати позитивний висновок державної екологічної експертизи на

розміщення автозаправної станції;

4) не допускати використання автозаправної станції за відсутності

позитивного висновку державної екологічної експертизи;

5) укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного та санітарно-епідемічного характеру;

6) встановити зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на двох резервних свердловинах (за адресою: с. Хрестище Красноградського району Харківської області);

7) забезпечити ведення журналу обліку води відповідно до затвердженої форми ПОД -12;

8) отримати спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування надрами (підземні води);

9) не допускати забір води без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами);

10) представити до Держекоінспекції інформацію щодо кількості забраної води з артсвердловини у періоди з 08 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року та з 01 жовтня 2013 року по 30 жовтня 2013 року;

11) забезпечити подання звітності за формою 7-ГР (підземні води);

12) не допускати змішування відходів для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія;

13) здавати статистичну звітність за формою 1-відходи;

14) розробити паспортизацію та інвентаризацію відходів;

15) про хід виконання приписів надати звіт до інспекції.

На виконання вимог оскаржуваного припису позивачем видано наказ № 19/11/13 від 19 листопада 2013 року про вжиття заходів щодо: встановлення зони санітарної охорони першого поясу суворого режиму на двох резервних артсвердловинах; забезпечення ведення журналу обліку води відповідно до затвердженої форми ПОД 12; укладення договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищено небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність яких може привести до аварій екологічного та санітарно-епідемічного характеру; недопуску змішування відходів, забезпечення складання відходів в окремі ємності; розроблення паспортизації та інвентаризації відходів; забезпечення подання звітності форми 7-ГР (підземні води) та статистичної звітності за формою 1-відходи; отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність вимог пунктів 3, 4, 8, 9, 14 оскаржуваного припису.

Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено, що державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища визначено у статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до якої зокрема належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку, про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

На виконання, зокрема, вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" а також Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно з пунктами 4.13 та 4.23 якого, за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" приписом є обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Пунктом 4.29 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства обумовлено, що контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки, здійснює орган Держекоінспекції, який видав припис. Контроль за виконанням приписів, наданих за результатами перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією, може бути покладено на орган Держекоінспекції відповідної території.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

За такого правового врегулювання, контроль за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб'єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та видають приписи про усунення виявлених порушень, якщо такі є. Припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища є обов'язковим до виконання. У разі його невиконання до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані штрафні санкції відповідно до закону.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості зроблених висновків відповідачем за актом перевірки і, як наслідок, правомірність припису в оскаржуваній частині, зокрема пункту 3, 4, 8, 9, 14, про що зазначено у вимогах касаційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що пунктами 3, 4 припису № 06-22-267 від 01 листопада 2013 року позивача зобов'язано отримати у строк до 01 лютого 2014 року позитивний висновок державної екологічної експертизи на розміщення автозаправної станції та не допускати використання автозаправної станції за відсутності позитивного висновку державної екологічної експертизи.

Так, перелік об'єктів екологічної експертизи міститься у статті 27 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій передбачено, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

Державна екологічна експертиза проводиться відповідно до Закону України "Про екологічну експертизу", частиною другою статті 14 якого передбачено, що відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

У відповідності до частини третьої статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Такий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 28 серпня 2013 року за № 808. Одним із таких об'єктів, згідно з пунктом 21 наведеного Порядку є автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.

Пунктом 1.2 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2005 року № 376 визначено, що автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

Цією ж нормою передбачено, що паливозаправний пункт - це автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди пайового майна від 01 січня 2007 року директору ТОВ "Ранок" передано в оренду, зокрема, склад ПММ, що введений в експлуатацію в січні 1968 року, очищувач ПММ та резервуари для пального.

Так, метою екологічної експертизи, відповідно до статті 4 Закону України "Про екологічну експертизу" є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

В розумінні вищенаведених положень Закону України "Про екологічну експертизу", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 808 "діючими" об'єктами підвищеної небезпеки є такі, що фактично існують та які, з огляду на своє призначення, можуть спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.

Перелік об'єктів підвищеної небезпеки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року за № 808.

Як свідчать матеріали справи, позивачем укладено договір страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки № 5011/227/000007 від 20 листопада 2013 року, згідно з яким пальне, а саме бензин А-92 і дизпаливо, що зберігається в резервуарах, розташовано за адресою, де ТОВ "Ранок" здійснює господарську діяльність.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування як страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Такий договір позивач уклав на виконання вимог пункту 5 оскаржуваного припису, який як і пункти 3, 4 цього припису, сформовано у зв'язку з тим, що розташована на належній позивачу території "автозаправна станція" є об'єктом підвищеної небезпеки.