У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/798/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

29 серпня 2017 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Сапальової Т.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача : ОСОБА_3,

представника відповідача: Сидоренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Господарського суду у Вінницькій області про визнання дій протиправними, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Господарського суду у Вінницькій області про визнання дій протиправними, стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Також, не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а свою апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, проти апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 звільнена у відставку з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року від 08.09.2016 року № 1515-VIII "Про звільнення суддів".

Наказом Господарського суду Вінницької області від 03.10.2016 року № 78-к позивача ОСОБА_3 виключено зі штату суддів Господарського суду Вінницької області 03.10.2016 року. Цим же наказом стягнуто з заробітної плати ОСОБА_3 частину щорічної оплачуваної відпустки, що була надана в рахунок невідпрацьованої частини робочого часу та виплачено компенсацію за невикористану частину додаткової відпустки.

11.03.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Господарського суду Вінницької області, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу, у зв'язку з виходом у відставку, у визначеному законодавством розмірі (а.с. 9).

Листом Господарського суду Вінницької області від 05.04.2017 року № 06-27/111/17 позивача повідомлено про те, що відповідно до наказу ДСА України від 14.12.2016 року № 265 з 01.01.2017 року розпорядником бюджетних коштів Господарського суду Вінницької області визначено Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області. У зв'язку з чим, для нарахування та виплати вихідної допомоги позивачу необхідно звернутись до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (а.с. 10).

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області від 11.04.2017 року №04-36/872 позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги, у зв'язку з тим, що вказана виплата не передбачена Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент звільнення позивача). Одночасно позивача проінформовано, що будь-які виплати (в тому числі вихідна допомога) здійснюються відповідно до наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи. Однак, до територіального управління не надходив наказ голови Господарського суду Вінницької області щодо виплати позивачу вихідної допомоги (а.с. 21).

Не погоджуючись з вказаними відмовами відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній на момент прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено з посади судді) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 122 Закону № 2453-VI, питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Водночас Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ.

При цьому положеннями частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01.04.2014 року) передбачалося, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 року, було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виключено з нього статтю 136, якою передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що право на відставку вона набула ще задовго до подання заяви про відставку та прийняття постанови Верховною Радою України про звільнення, а саме з 2013 року, а тому й відповідне право на отримання вихідної допомоги вона набула ще до втрати чинності статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ.

Проте наведені доводи позивача суд оцінює критично.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, тобто станом на 08.09.2016 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013 за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Таким чином, зважаючи на те, що на дату прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача ОСОБА_3 з посади судді (08.09.2016 року) був чинним Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII виключено статтю 136, що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою, суд доходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 року (К/800/22224/16), від 16.06.2016 року (К/800/49255/15), від 04.10.2016 року (К/800/17188/16, К/800/17202/16, К/800/17180/16), від 18.10.2016 (К/800/52210/15, К/800/6281/16).

В свою чергу, 30.09.2016 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, частина перша статті 143 якого визначає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Як попередньо встановлено судом, наказом голови Господарського суду Вінницької області від 03.10.2016 року № 78-к ОСОБА_3, яка постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ звільнена з посади судді, у зв'язку із поданням заяви про відставку, виключено зі штату Господарського суду Вінницької області 03.10.2016 року.

Тобто на момент прийняття вказаного наказу діяла норма ч. 1 ст. 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку.

З матеріалів справи слідує, що після прийняття Постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року, головою Господарського суду Вінницької області 03.10.2016 року видано наказ № 78-к "Про виключення зі штату суддів Господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.".

Тобто, станом на 03.10.2016 року позивач перебувала на посаді судді Господарського суду Вінницької області.

А тому, суд вважає, що на ОСОБА_3 поширюється дія норми ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, вищого спеціалізованого суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Статтею 149 цього ж Закону передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тобто, будь-яка виплата, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється відповідно до наказу голови суду.

В п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів, окрім Верховного Суду, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України здійснює Державна судова адміністрація.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

А тому, оскільки позивач працювала суддею у Господарському судді Вінницької області, саме на Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області покладено обов`язок нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в зв`язку з відставкою.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльність Господарського суду Вінницької області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Що стосується позовної вимоги в частині визначення розміру вихідної грошової допомоги, на яку набула право позивач, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", від 02.06.2016 року № 1402-VIII, згідно якого позивач набула право на вихідну допомогу, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Згідно довідки про заробітну плату (суддівську винагороду) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Господарським судом Вінницької області, суддівська винагорода ОСОБА_3 за останньою посадою склала 21750 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення даної позовної вимоги шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 65250 грн. вихідної допомоги (21750х3).

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_3 та територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 вересня 2017 року.

Головуючий

Совгира Д. І.

Судді

Сапальова Т.В. Курко О. П.