КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3906/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

21 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Городнянської державної районної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернувся з адміністративним позовом до Голови Городнянської державної районної адміністрації Чернігівської області про скасування розпорядження від 14.11.2014 № 123-ос про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено, визнано протиправним та скасувано розпорядження Голови Городнянської державної районної адміністрації Чернігівської області від 14.11.2014 року №123-ос про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року, касаційну скаргу Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував на посаді начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, яка віднесена до 6 категорії державної служби.

14.11.2014 року за порушення трудової дисципліни (зайняття викладацькою діяльністю у робочий час без розпорядчого акта голови районної державної адміністрації) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани на підставі статті 147 Кодексу законів про працю України, про що видано розпорядження № 123.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що оскаржуване розпорядження від 14.11.2014 року № 123, про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" №586-XIV від 9 квітня 1999 року (далі - Закон № 586-XIV) голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій не можуть бути народними депутатами України, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку, або суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 586-XIVна державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" № 3206-VI від 7 квітня 2011 року (далі - Закон №3206-VI).

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закон №3206-VI особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що керівники відділів місцевих державних адміністрацій можуть виконувати викладацьку роботу лише у позаробочий час.

Судом першої інстанції, що 04 вересня 2014 року позивач, перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому дозволу на зайняття викладацькою діяльністю у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня на 1,5 години. Головою державної адміністрації на вказаній заяві проставлена резолюція "не заперечую згідно діючого законодавства".

Вважаючи таку резолюцію дозволом на зайняття ним викладацькою діяльністю, позивач 26 вересня 2014 року викладав уроки географії у 10 класі у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня.

Актом посадових осіб Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26 вересня 2014 року о 10.30 год. про встановлення факту зайняття викладацькою діяльністю завідуючим районним відділом освіти ОСОБА_2 без розпорядчого акта голови районної державної адміністрації, зафіксовано відсутність позивача на робочому місці за основним місцем діяльності, що не заперечується ОСОБА_2

Статтею 14 Закону № 3723-XII встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В силу статті 147 Кодексу законів про працю за порушення трудової дисципліни (далі - КЗпП) до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Строки застосування дисциплінарного стягнення до працівника визначені статтею 148КЗпП, відповідно до якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Із змісту наведеної норми слідує, що місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення необхідно відраховувати з дня виявлення проступку. Днем виявлення проступку, з якого починається сплив місячного строку, вважається день, коли керівнику стало відомо про вчинений проступок. В місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці. До відпустки, що перериває сплив місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються власником згідно з чинним законодавством, у тому числі щорічні (основні та додаткові).

Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало відсутність його 26 вересня 2014 року з 9-00 до 10-00 години за основним місцем роботи, через займання ним викладацькою діяльністю у Бутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня, що зафіксовано в акті від 26 вересня 2014 року та доповідній записці заступника голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області Верхуші О.І. від 12 листопада 2014 року на ім'я голови райдержадміністрації.

Отже, про роботу позивача за сумісництвом відповідачу стало відомо 26.09.2014 року, а розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани видано 14.11.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листка непрацездатності серії АГН 022109 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26 вересня 2014 року по 10 жовтня 2014 року.

За розпорядженням голови Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 15 жовтня 2014 року №62-в ОСОБА_2 16 жовтня 2014 року знаходився у відпустці тривалістю один календарний день.

Також за розпорядженням від 21 жовтня 2014 року №63-в позивачу 22 жовтня 2014 року надана частина основної щорічної відпустки тривалістю один календарний день.

Відповідно до розпорядження Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 28 жовтня 2014 року №65-в ОСОБА_2 перебував з 28 жовтня 2014 року по 5 листопада 2014 року та з 6 листопада по 10 листопада 2014 року у відпустці.

Беручи до уваги, що в місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення не зараховується час хвороби працівника або перебування його у відпустці, колегія судів дійшла висновку, що в даному випадку відповідачем не було пропущено місячний строк для накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.