Справа № 454/2724/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

при секретарі Баран О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом Моторне(транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь кошти в сумі 53452,19грн.; судовий збір у розмірі 1378грн., та 2000,00грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що згідно вироку Червоноградського міського суду від 18.11.2013р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні ДТП, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_1 належний гр. ОСОБА_2 та завдано останньому тілесних ушкоджень.

На момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля №928/13 від 25.11.2013р., складеного оцінювачем ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Субару" становить 146334,65 грн., вартість працездатних та ліквідних складових зазначеного автомобіля складає 65631,39грн.; витрати на лікування гр.ОСОБА_2 складають 1377,95 грн.; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілого складає 914,24 грн.

На підставі заяви потерпілого та доданої копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/165733 терміном дії з 05.02.2013р. до 04.02.2014р. МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 52292,19 грн. (що стверджується доданою копією платіжного доручення № 1/1-21646 від 11.02.2014р.).

13.02.2014р. МТСБУ звернулось до ОСОБА_1 з листом про компенсацію понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, а також витрат, понесених МТСБУ для встановлення розміру збитку та збору документів (1160,00 грн.) проте на даний час в добровільному порядку витрати не компенсовано.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не прибув, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить задоволити.

Відповідач та його представник ОСОБА_5 в судове засідання 23.06.2017р. не прибули, однак надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги в частині відшкодування понесених витрат визнають, а в частині стягнення витрат на правову допомогу просили відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Згідно вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 18.11.2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу.

Згідно вказаного вироку встановлено, що ОСОБА_1 15.08.2013 року, о 21 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_2, рухаючись по проїзній частині дороги, яка розділена на дві смуги руху по вулиці Промисловій у місті Червонограді Львівської області в напрямку с. Острів Сокальського району Львівської області, зі швидкістю понад 60 км/год, яка перевищувала максимально допустиму швидкість на даній ділянці, порушуючи вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.1(ґ), 2.3(б,д), 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не обравши безпечної швидкості, не врахував дорожні умови, став здійснювати випередження транспортного засобу марки "ВАЗ 2106", д.н.з. НОМЕР_3, який рухався у попутньому напрямку під керуванням ОСОБА_6, в салоні якого знаходився пасажир - ОСОБА_7, під час чого не дотримався безпечного бокового інтервалу, скоїв зіткнення на правій смузі руху із задньою частиною автомобіля марки "ВАЗ 2106", унаслідок чого останній транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 некеровано виїхав на зустрічну ліву смугу руху, де відбулося його зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_2. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "ВАЗ 2106", ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно ст. 61 ЦПК України Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дані обставини не потребують доказування, оскільки є преюдиційними фактами, встановленими судовими рішеннями.

Як встановлено із матеріалів справи 25.11.2013р. ОСОБА_2 звернувся на адресу МТСБУ із заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 15.08.2013р. у м. Червоноград за участю його автомобіля НОМЕР_5 та транспортного засобу "VOLKSVAGEN Т4" д.н.з. НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.

Згідно ст.1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст.1191 ЦК України - особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу), до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з ст.9 Закону України "Про страхування", страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно дослідженого в судовому засіданні Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0165733 ОСОБА_2 застрахував свій автомобіль НОМЕР_4 у страховій компанії ПрАТ "СК Провідна".

Відповідно до звіту №928/13 про оцінку автомобіля НОМЕР_7 від 25.11.2013р. виконаного ДП "Експерт-Сервіс авто" оцінювачем ОСОБА_3 встановлено, що вартість матеріального збитку автомобіля пошкодженого внаслідок ДТП становить 146334,65грн.

Окрім того із виписки із медичної картки стаціонарного хворого №9114/774 та листа №7677 Червоноградської ЦМЛ вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з15.08.2013р. по 06.09.2013р. з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забій м'яких тканин та садна тім'яної ділянки; забій шийного та грудного відділу хребта.

Таким чином розглянувши звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1, департаментом МТСБУ визначено розмір матеріальної шкоди гр. ОСОБА_2 та здійснено регламентну виплату потерпілому, про що письмово повідомлено ОСОБА_1 та вказано суму, яка підлягає компенсації.

Оплата страхового відшкодування МТСБУ на користь ОСОБА_2 знайшла своє підтвердження у доданих платіжних дорученнях №4622 від 20.12.2013р. та №1/1-21646 від 11.02.2014р.

Відповідно до ст.38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно пп.33.1.2. п.33.1. ст.33 вищезазначеного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідач не виконав умови зазначеного Закону оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1.

ОСОБА_8 пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування понесених витрат є обґрунтованими, підставними, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура».

Відповідно до ст. 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право користуватися правовою допомогою.

Згідно ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Безоплатна правова допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 47, п. 48 ОСОБА_8 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України - стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В судовому засіданні досліджено платіжне доручення за сплату судового збору №42698 в розмірі 1378,00грн, що є судовими витратами.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти в розмірі понесених витрат в сумі 53452 гривня 19 копійок - основний борг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 1378 грн. оплаченого ним судового збору.

В інших позовних вимогах відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги

Головуючий: О. А. Веремчук