-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Провадження № 2-985/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.08.2010 р. м. Пологи
Пологівський районний суд Запорізької області у складі : головуючого судді Мосейко Я.В., при секретарі Лемішко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зоб'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, 06.07.2010 року звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про поновлення пропущенного строку для звернення до суду та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни».
Позивач вказала, що народилась у 1936 році і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни і їй відповідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в продовж 2006- 2007 років зазначена допомога позивачу не виплачувалась, а в продовж 2008 року виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином позивач вважає, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась їй зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни, сумма якої за період з 2006-2009 роки та чотири місяці 2010 року складає 5485 грн. 50 коп. Про порушення свого права на отримання зазначеної допомоги позивач дізналась із засобів масової інформації, а тому просить суд поновити пропущенний строк для звернення до суду за період з 2007 року і до часу подання позовної заяви, визнати протиправним рішення пенсійного фонду України в Пологівському районі про відмову у призначені позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2007 року до 2010 року обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач надав суду письмові заперечення на позов в якому зазначив, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву в якій просить справу розглянути без її присутності, на позовних вимогах наполягає, крім сплати судових витрат.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, викликався належним чином.
Суд , з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обгрунтовували свої позиції по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ксерокопії пенсійного посвідчення виданого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 випливає, що позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус «дитини війни».
Згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до позову та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України у Пологівському районі Запорізької області, випливає, що в період 2006-2007 роки відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.01.2008 року і в подальшому позивачу виплачувалась щомісячно, як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено. Ці положення Державного бюджету України на 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п. 12 ст.71 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 72 ЦПК України документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Згідно ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Суд вважає, що оскільки рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинен був дізнатись про порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.
Суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернувся до суду лише в липні 2010 року, та оскільки суд не знаходить підстав для поновлення цього строку, тому позовні вимоги про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за 2006 рік задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Крім того позовні вимоги позивача які стосуються 2007 року підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Відповідно до ч. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.
Таким чином, суд вважає, що оскільки, в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 28.12.2007 року, тому в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Крім того, суд також вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з урахуванням раніше проведених виплат.
Посилання представника відповідача щодо вимог позивача, які стосуються 2009 року, на ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, якою Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетним програмами, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 6 Закону N 2195-ІУ від 18.11.2004 року позивачу має нараховуватись та виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не від розміру мінімальної заробітної плати.
Виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє вчиняти певні дії не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача які стосуються 2009 та 2010 років підлягають частковому задоволенню за період з 01.01.2009 року по дату подання позову до суду, тобто по 05.07.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.
Таким чином, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.07.2010 року позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2195-ІУ від 18.11.2004 року має бути нарахована доплата до пенсії у розмірі 30% визначених розмірів мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за періоди 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.07.2010 року нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-1У від 18.11.2004 року, є безпідставним.
Суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус «дитини війни», ці дії відносять до виключної компетенції відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64,124,152 Конституції України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 15,57,212,215 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, що призвела до порушення права позивача ОСОБА_1, на 30% підвищення її пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.07.2010 року, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.07.2010 року з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
