Справа № 761/9634/15-ц

Провадження № 2/761/595/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Бешировій Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 (далі - Позивач № 1), ОСОБА_2 (далі - Позивач № 2), 02 квітня 2015 року звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач) про стягнення на користь Позивача № 1 матеріальної шкоди у розмірі 99 318,17 грн. та моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. та витрат щодо складання експертного висновку у розмірі 1 400 грн., та на користь Позивача № 2 моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачеві № 1 на праві власності належить 2-х кімнатна квартира АДРЕСА_1. Крім того, зазначають, що у вказаній квартирі фактично проживає також Позивач № 2. Зауважують, що над їх квартирою знаходиться квартира № 7, власником якої є Відповідач. Зазначають, що відповідно до довідки № 18/23/3337 від 09.12.2014р., 29 листопада 2014 року сталася пожежа у буд. АДРЕСА_1 і, що причиною пожежі стало необережне поводження з вогнем. Гасіння пожежі спричинило пошкодження кв. № 3 внаслідок залиття. Позивач № 1 вказує, що 04 березня 2015 року складено звіт № 208/14 визначення розміру матеріальних збитків внаслідок залиття на суму 99318,17 грн. і, що нею були понесені витрати на підготовку зазначеного звіту у розмірі 1 400 грн. та перерахунку матеріального збитку у розмірі 700 грн. Вказують, що Позивач № 1 неодноразово зверталася до Відповідача із вимогою відшкодувати збитки. Однак останній відмовляється усунути завдані матеріальні збитки. Просили суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на їх користь матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні Позивач № 1 та представник Позивачів підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що пожежа у його квартирі відбулась тоді, коли він вже спав. Та оскільки квартира вже була заповнена димом, він практично втратив свідомість через вдихання диму і фізично не міг займатися гасінням пожежі. Зазначив, що пожежників викликав хтось із сусідів будинку. На час прибуття пожежників квартира вже частково вигоріла. Зауважив, що гасінням пожежі займалися пожежники, тому він не має жодного відношення до залиття квартири Позивачів, розташованої двома поверхами нижче, за таких обставин, оскільки він не приймав участь у гасінні пожежі і квартиру Позивачів не заливав, вважає, що його вина відсутня у залитті квартири, у зв'язку з чим проси суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення Позивача № 1 та представника Позивачів, Відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач № 1 є власником квартири № 3 (далі - квартира), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На день звернення до суду із цим позовом, у квартирі також проживає Позивач № 2, що підтверджується довідкою за формою № 3 від 20.02.2015 року.

Відповідно до довідки Шевченківського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.12.2014р. № 18/23/3337, 29 листопада 2014 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 виникла пожежа. Відповідно до технічного висновку ДВЛ № 265 від 01.12.2014р., ймовірна причина пожежі - необережне поводження з вогнем. При цьому власником квартири АДРЕСА_2, є Відповідач.

Вказана обставина не спростовується та визнається сторонами.

Відповідно до довідки № 613 виданої ЖЕК - 1003, буд. № 12 та буд. АДРЕСА_2, є однією і тією ж самою спорудою.

Статтею 6 Закону України «Про пожежну безпеку» регламентовано, що громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані: виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем; повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку», забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово - будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Згідно із п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. № 126, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2004 р. за № 1410/10009, забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів (далі - ЖБК) покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях (квартирах) - також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні зобов'язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК - статутом.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного житлового фонду та інших приватних, окремо розташованих господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також у дачних будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не обумовлено договором найму.

Разом з цим, відповідно до ст. 36 Закону України «Про пожежну безпеку», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене вище, обов'язок відшкодувати збитки завдані пожежею, покладається на громадян, якщо ці збитки завдані у зв'язку з порушенням ними протипожежних вимог.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» (в редакції постанови від 3 березня 2000р. № 3) роз'яснено: у зазначених випадках судам необхідно виходити з того, що відшкодуванню підлягають вартість знищеного пожежею майна, витрати на відновлення або полагодження майна, частково пошкодженого внаслідок пожежі або при її гасінні, а також інші завдані нею збитки. Суди також мають з'ясовувати, чи не було майно застраховано, оскільки в разі виплати страхового відшкодування розмір суми, що підлягає стягненню, повинен бути відповідно зменшений.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як встановлено в судовому засіданні, факт пожежі, що сталася 29 листопада 2014 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 підтверджений довідкою Шевченківського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 09.12.2014р. № 18/23/3337 та актом КП ЖЕК «Михайлівська» від 01.12.2014р. При цьому, із вказаного акту вбачається, що залиття та пошкодження квартири № 3 сталося у результаті гасіння пожежі, яка виникла 29.11.2014р. о 22 год. 35 хв. у кв. № 7, буд. 12-а, по вул. Пушкінській.

Відповідно до звіту № 208/14 від 04.03.2015 року, складеного на замовлення Позивача № 1 ФОП «ОСОБА_4», розмір матеріального збитку, який завдано Позивачеві № 1 у результаті залиття квартири № 3 яке відбулось 29.11.2014р., складає 99 318,17 грн.

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що у судовому засіданні Позивачем № 1 належним чином доведено факт заподіяння шкоди та її розмір, завданої Відповідачем, а останнім належним чином не доведено відсутність його вини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині щодо стягнення із Відповідача матеріальної шкоди на користь Позивача № 1.

При цьому, задовольняючи позов про стягнення матеріальних збитків завданих внаслідок залиття, суд прийшов до висновку про стягнення із Відповідача витрат у розмірі 1 400 грн. та 700 грн., сплачених Позивачем № 1 за проведення експертизи щодо встановлення матеріального збитку.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ставлячи вимогу щодо стягнення на їх користь моральної шкоди у розмірі по 5000 грн., кожному, Позивачі належним чином не довели, якими доказами обґрунтовується розмір шкоди, як і не довели причинний зв'язок між шкодою їх здоров'ю та протиправною поведінкою Відповідача.

У зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави щодо задоволення позовних вимог у цій частині.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, із Відповідача на користь Позивача № 1 підлягають присудженню судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 1 014 грн. 20 коп., виходячи із розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у суду відсутні правові підстави для присудження судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги у розмірі 4 500 грн., оскільки Позивачем № 1 не надано акта виконаних робіт та квитанції про сплату таких послуг.

А всього із Відповідача на користь Позивача № 1 підлягають стягненню кошти у розмірі 102 432 грн. 37 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 2, 6, 36 Закону України «Про пожежну безпеку», ст.1166 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 13, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири - з а д о в о л ь н и т и частково.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 102 432 (сто дві тисячі чотириста тридцять дві) гривні 37 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині щодо відшкодування моральної шкоди - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :