ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р.

Справа № 804/2194/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державна податкова інспеція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 6062-17, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 6062-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, відповідний контролюючий орган наділений правом на формування транспортного податку лише починаючи з 2016 року.

Відповідач не визнав адміністративний позов, через канцелярію суду подав заперечення проти адміністративного позову, в яких вказав про правомірність оскаржуваного податного повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з наявною інформацією про наявність зареєстрованого за позивачем права власності на транспортний засіб, який є об'єктом оподаткування, у відповідності до приписів статті 267 Податкового кодексу України.

Представником позивача до суду подане клопотання про розгляд справи без його участі та у порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА _2 є власником легкового автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200 з об’ємом двигуна 4461 куб см., 2013 року впуску, дата державної реєстрації транспортного засобу 07.07.2015 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХТ № 250828.

Даний транспотний засіб відповідно до ст. 267 Податкого кодексу України є об'єктом оподаткування, що сторонами не заперечується.

ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 6062-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Із набранням чинності вказаної статті ПК України 01.01.2015 р., власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см, є платниками транспортного податку.

При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Відповідно до п. 8.1. ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу).

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так , відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року N 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже , транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас , особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Так , відповідно до п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З аналізу наведених норма вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями п. 4 розділу ІІ “;Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 року №71-VIII органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію “Транспортний податок”, прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, суд вказує про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 6062-17.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 6062-17 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.10.2015 року № 6062-17.

Стягнути з буджетних асигнувань ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області сплачену ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання з транспортного податку, яка була визначена у податковому повідомленні-рішенні від 13.10.2015 року № 6062-17 у розмірі 14 583 грн. 33 коп. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні, тридцять три копійки) на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.2401900552).

Присудити із ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.2401900552) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640, 00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

ОСОБА_1