Справа №464/3633/17

пр.№ 4-с/464/46/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2017 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарі Бондар Н.С.

з участю представника заявника ОСОБА_1

державного виконавця Сихівського відділу ДВС ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа,

В С Т А Н О В И В :

26.05.2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу ДВС щодо не направлення на адресу ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2013 року, визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови, скасувати постанову та зобов’язати державного виконавця відновити виконавче провадження на підставі судового наказу № 464/3060/13-ц.

Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Сихівського районного суду м.Львова за заявою ПАТ «Львівгаз» про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за спожитий природний газ, а також судового збору. В подальшому, 30.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, постанова стягувачу не надходила та про таку стало відомо лише у травні 2017 року з відповіді на відповідний запит. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу слугувало те, що у боржника відсутнє майно. ПАТ «Львівгаз» вважає таку постанову безпідставною, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про перевірку майнового стану боржника, опис майна боржника не проводився, не було відповідного звернення державного виконавця для обмеження боржнику права виїзду за кордон. Тому ПАТ «Львівгаз» вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання судового рішення.

Представник ПАТ «Львівгаз» в судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на те, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання судового наказу та не було виконано обов’язок щодо направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві рекомендованим листом. Тому представник ПАТ «Львівгаз» просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець Сихівського відділу ДВС в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що з боку державної виконавчої служби було вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення, постанова про повернення виконавчого документа відповідає вимогам закону та була направлена стягувачу належним чином. Проте, на теперішній час підтвердити це неможливо, оскільки минуло більше трьох років і виконавче провадження було знищено з дотриманням вимог діловодства.

Заслухавши представника ПАТ «Львівгаз», державного виконавця Сихівського відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.04.2013 року Сихівським районним судом м. Львова видано судовий наказ № 464/3060/13-ц, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ПАТ «Львівгаз» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 304 грн. 66 коп., а також судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

23.09.2013 року судовий наказ надійшов на виконання Сихівського відділу ДВС.

24.09.2013 року постановою державного виконавця Сихівського відділу ДВС ОСОБА_6 відкрито виконавче провадження ВП № 39913760 та боржнику надано строк до 01.10.2013 року для добровільного виконання судового рішення.

30.12.2013 року державним виконавцем винесено ухвалу про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

ПАТ «Львівгаз» з постановою не погоджується.

Вирішуючи скаргу суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Під час розгляду скарги враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що була чинною на час проведення оскаржуваний виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За правилами ст. 25 Закону державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як встановлено в судовому засіданні, 24.09.2013 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 464/3060/13-ц та боржникам надано строк до 01.10.2013 року для добровільного виконання рішення. Ця обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Крім того, з реєстру вбачається, що згідно з відповіді ДАІ боржник транспортними засобами не володіє; при виході за адресою проживання боржника ліквідного майна не виявлено, про що складено відповідний акт; встановити місце праці боржників виявилося неможливим. При цьому, за вимогами п. 7 ст. 5 Закону, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на житло боржника чи земельну ділянку не здійснюється.

Тобто, як вбачається з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, державним виконавцем було проведено виконавчі дії, що спрямовані на розшук майна боржника, проте, такого майна виявлено не було, у зв’язку з чим стягнути борг не виявилось можливим.

Представник ПАТ «Львівгаз» посилається на те, що державним виконавцем не було застосовано такого заходу впливу на боржника як обмеження права на виїзд за кордон. Проте, застосування такого заходу впливу можливе лише в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням (п. 18 ч. 2 ст. 11 Закону). Зважаючи на те, що виконавче провадження знищено 24.02.2017 року, суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність обставин, що свідчать про ухилення боржника від виконання рішення.

При цьому суд враховує, що ПАТ «Львівгаз» не зазначив про обставини, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду. Посилання ПАТ «Львівгаз» на те, що державним виконавцем безпідставно не було застосовано обмеження права боржника на виїзд за кордон, є припущенням на жодним чином не підтверджено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вжито усі необхідні заходи з метою належного виконання судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Повернення виконавчого документа відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, про що внесено відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, доступ до якого має кожна зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 43/5 від 20.05.2003 року (чинного на час вчинення оскаржуваних дій), Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень – це комп’ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

В п. 5.1 Положення зазначено, що право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. З метою забезпечення доступу до інформації даного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження розяснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Судом враховано рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine, 18986/06, 16.02.2017), яким не встановлено порушення права доступу до суду, у зв’язку з тим, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді справи протягом одного року та восьми місяців.

В даному випадку, ПАТ «Львівгаз» мало можливість бути обізнаним про хід виконавчого провадження шляхом пошукових запитів у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, проте не виявило зацікавленості в цьому протягом трьох років п’яти місяців.

При цьому, суд враховує, що скаргу подано лише після знищення виконавчого провадження (про що ПАТ «Львівгаз» було достеменно відомо), усвідомлюючи, що державний виконавець буде позбавлений можливості надати суду будь-які документи з цього виконавчого провадження.

Суд вважає таким, що не заслуговує на увагу посилання ПАТ «Львівгаз» на те, що державним виконавцем не було направлено оскаржувану постанову на адресу стягувача. Як зазначалося вище, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувану своєчасно внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, з яким стягувач мав змогу ознайомитись в будь-який час. Крім того, суд не може визнати допустимим доказом надану представником ПАТ «Львівгаз» довідку про те, що копія оскаржуваної постанови в період з 2013 по 2017 роки до ПАТ не надходила, оскільки вказана довідка жодним чином не підтверджена первісними документами, такими як реєстр вхідної кореспонденції.

Таким чином, відсутні підстави для висновку, що діями державного виконавця порушено права чи свободи стягувача, у звязку з чим, у задоволенні скарги необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 17, 20, 25, 47 Закону України «Про виконавче провадження», п. 1.1, 5.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, ст.ст. 370, 375, 378, 385 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на постанову державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 30 грудня 2013 року про повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 39913760 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом п’яти днів з дня винесення ухвали.

Головуючий Радченко Е. А.