ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/899/17

19 липня 2017 р.

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Білоус І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Тернопільської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державна Казначейська служба України про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України в якому просить:

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерахунок ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2017 року з урахуванням посадового окладу 35200 грн., застосувавши мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн.

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити виплату ОСОБА_1 судівської винагороди за квітень 2017 року з урахуванням посадового окладу 35200 грн., застосувавши мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн.

- постанову суду в частині зобов'язати Державну судову адміністрацію України провести виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2017 року з урахуванням посадового окладу 35200 грн.застосувавши мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн. допустити до негайного виконання урахуванням виплаченої суми суддівської винагороди та обов'язкових платежів: єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 року відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залучено до участі у справі у якості другого відповідача - Апеляційний суд Тернопільської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн. Відтак, посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання має становити 32000 грн. Однак, за січень 2017 року відповідачем, в порушення зазначених норм, нараховано та виплачено суддівську винагороду у розмірі посадового окладу 17600 грн. За таких обставин, недоплату суддівської винагороди за січень 2017 року вважає протиправною, що зумовило звернення до суду.

Позивачка у судове засідання не прибула, проте подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, у порядку письмового провадження.

Відповідачі та третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, хоча повідомлені про дату і час слухання у відповідності до вимог ст. 33 КАС України, про що у матеріалах справи наявні відповідні докази.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи без їх участі та неявку в судове засідання представника третьої особи, суд, у відповідності до положень ч.1 ст.41, ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 КАС України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена на посаду судді Апеляційного суду Тернопільської області, де і працює по сьогоднішній день. Стаж роботи, з врахуванням роботи державного службовця, більше 31 року, а тому щомісячна доплата за вислугу років становить 70%.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи судом кваліфікаційне оцінювання - не проходила.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно виписки зі штатного розпису Апеляційного суду Тернопільської області на 2017 рік, посадовий оклад судді Апеляційного суду Тернопільської області станом на 2017 рік становить 17600 грн.(а.с.13). Аналогічне нарахування заробітної плати відображений в архівних відомостях № 14 за квітень 2017 року Апеляційного суду Тернопільської області (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.23 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 року №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453.

Згідно з ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3200 гривень.

Отже, враховуючи, що 10 мінімальних заробітних плат у 2017 році дорівнюю 32000 грн., посадовий оклад Позивача, як судді апеляційного суду, з урахуванням коефіцієнту 1,1, в зазначений період повинен складати 35200 грн.

Згідно із ч.1ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, як Конституцією України, так і Законами України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIIIтавід 07.07.2010 року №2453-VI, передбачено, що розмір суддівської винагороди регулюється виключно законом про судоустрій і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII не є законом про судоустрій, а тому відповідно до ст. 130 Конституції України, ч.1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 №1402-VIII не можуть регулювати питання розміру суддівської винагороди.

Разом з тим, приписами ст.10 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об'єднань профспілок і спільного представницького органу об'єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200 грн., суд приходить до висновку, що з 01.01.2017 року 1600 грн. є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не іншої розрахункової величини.

При цьому, право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією так і відповідними законами про судоустрій.

Встановлення розміру суддівської винагороди судді безпосередньо законом про судоустрій, є вимогою, конституційною гарантією (ст. 130 Конституції України), а не рекомендацією до органів влади.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, законодавець має право на встановлення будь-якого розміру суддівської винагороди, більшого чи меншого, але враховуючи вимоги ст. 130 Конституції України, ч.1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 року №1402-VIII, ч.1 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 року №2453-VI, це повинно бути передбачено виключно у законі про судоустрій, а не в інших нормативно-правових актах.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні посадових окладів та заробітної плати працівників та встановлення для цих цілей нової розрахункової величини в 1600 гривень, враховуючи вимоги ст. 130 Конституції України, можуть застосовуватися до будь-яких інших посадових окладів та заробітних плат працівників, окрім посадових окладів судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішення від 10.03.2011 року справі "Сук проти України" (заява № 10972/05) вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (пункт 23).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем порушено право позивача на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", починаючи з 01.01.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Відтак, постанова підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію в Тернопільській області код ЄДРПОУ (01601, м. Київ, вул. Липська 18/5) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 інд. номер НОМЕР_1) суддівської винагороди за квітень 2017 року з урахуванням посадового окладу 35200 грн., застосувавши мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.