Справа 366/2096/17

Провадження 2-а/366/98/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2017 року позивача звернувся до суду з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Іванківському районі та отримує пенсію державного службовця, згідно із Законом України «Про державну службу» із розрахунку 86% від щомісячного заробітку.

Позивач звернувся до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою року про перерахунок пенсії, проте відповідач відмовив йому у здійсненні перерахунку пенсії, так як п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865, який передбачав проведення перерахунків пенсій державним службовцям, виключено.

Позивач вказану відмову вважає неправомірною та такою, що порушує його законні права на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду та просить визнати відмову Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців, згідно з постановою КМУвід 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» протиправною та зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області провести з 01.07.2017 року перерахунок розміру призначеної йому пенсії відповідно до довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, виданої Поліською районною державною адміністрацією Київської області від 05.07.2017 року №938, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 86% у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців, згідно з постановою КМУвід 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Вишгородське об'єднанане управління Пенсійного фонду України в Київській області подало суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Іванківському районі Київської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII у розмірі 86% заробітної плати.

05.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про перерахунок пенсії в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям з 01.12.2015 року, надавши довідку про заробітну плату видану Поліською районною державною адміністрацією Київської області від 05.07.2017 року №398.

Однак, рішенням Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області №79-1-Г1 від 05.07.2017 року йому було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що що відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року були скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначались. З 01.05.2013 року набув чинності Закон України «Про державну службу», яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, однак, порядок перерахунку пенсій передбачалось постановою КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсій», яка втратила чинність, у зв'язку з чим, підстав для перерахунку пенсії немає.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Також перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (ст.37-1 Закону України «Про державну службу» (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин)).

У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28 грудня 2014 року №76-VIII текст статті 37-1 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», в редакції, яка була чинна до 15.12.2015 р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

Постановою № 1013 з 01.12.2015 р. встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» було підвищено посадові оклади державних службовців.

У зв'язку із прийняттям вказаної постанови, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» був виключений, а п. 5 змінений.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/09/2670» від 14 лютого 2011 року № 5-1, якою затверджено форму довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», в довідці міститься графа «Інші виплати*», до якої вносяться відомості про отримані особою виплати, для яких не передбачені окремі графи, з подальшим розшифруванням цих виплат в рядку «Інші виплати» та зазначено, що на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також, в довідці зазначається на підставі яких первинних документів зазначена довідка видана (особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату).

Виходячи з наявних у відповідача документів вбачається, що позивач на момент призначення пенсії державного службовця виконав усі необхідні умови для такого призначення, а тому мав право і на перерахунок такої пенсії згодом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи, право на перерахунок пенсії у позивача виникло 01.12.2015 року відповідно до постанови КМ України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".

Таким чином, враховуючи, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, та те, що вже станом на грудень 2015 року існували підстави для перерахунку пенсії, суд вважає що у позивача наявні правові підстави для перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця.

Відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач посилається на те, що відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015 року були скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, пенсії яким призначались. З 01.05.2013 року набув чинності Закон України «Про державну службу», яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, однак, порядок перерахунку пенсій передбачалось постановою КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсій», яка втратила чинність, у зв'язку з чим, підстав для перерахунку пенсії немає.

Аналіз вищевикладеного положення дає підстави для висновку, що воно поширюється на тих осіб, яким пенсії призначаються (на теперішній час) спеціальними законами, а не на тих, яким вони вже призначені (в минулому часі).

Суд визнає, що застосування Вишгородським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України у Київській області норм закону, які обмежують конституційні права позивача на соціальне забезпечення, є прямим порушенням Конституції України, Європейської соціальної Хартії (ратифікованої Україною), Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Протоколів до неї та принципів верховенства права і законності.

При цьому суд вважає за необхідне підкреслити, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог статті 37-1 Закону України "Про державну службу" не були визначені умови та порядок перерахунку пенсій державних службовців. Разом з тим, на переконання судової колегії, відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у такому перерахунку.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів", «Про статус народного депутата України", «Про Кабінет Міністрів України, "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Зі змісту наведеної норми випливає, що її положення поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку.

Аналогічну позицію підтримує Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.02.2016 року у справі № К/800/4502/16.

Відтак посилання відповідача на те, що із набранням чинності пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення " скасовуються норми, щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначені, зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", а відтак раніше призначені пенсії не перераховуються, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Частина перша статті 5 КАС України визначає, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, пункт 1 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (принцип законності) визначає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу (частина четверта статті 9 КАСУ).

В абзаці третьому пункту 4, абзацах другому, третьому пункту 7 мотивувальної частини свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп Конституційний Суд України зазначив, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп зазначив, що в Україні, як соціальній, правовій державі, політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених основним Законом України межах і відповідно до законів.

Згідно з пунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14 вересня 2006 року, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод людини і громадянина. Таке право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується частиною другою та частиною третьою статті 22 Конституції України, згідно з якими конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод» Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п'ятий, шостий пункту 4).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Верховний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного прав в жодному разі не може бути порушена».

Отже, визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дій, внесення до них змін і доповнень стосовно зазначених у них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасування або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідач, застосовуючи до спірних правовідносин Закон № 889-VIII, фактично допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод шляхом скасування або обмеження наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені законами України. Зазначене дає підстави вважати, що цим порушено приписи частин другої та третьої статті 22 Конституції України та частини 1 статті 58 статті 21 та 24 Конституції України.

Варто зазначити, що частиною другою статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини ще в 1974 році у справі «Міллер проти Австрії» (ухвала щодо прийняття заяви № 6849/72 від 16 грудня 1974 року) сформулював позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема, у рішенні суду було зазначено, що у зв'язку із сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду, а як наслідок і на підвищення розміру пенсійної виплати внаслідок її перерахунку.

Крім того, у справах «Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с. 21, п. 31; пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення від 2 березня 2005 року Європейського суду з прав людини MALTZAN and Others v. Germany). Європейський суд з прав людини робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.

Враховуючи вищевикладений аналіз висновків Європейського суду з прав людини, сплата внесків із заробітної плати державного службовця надає право в майбутньому на використання позитивного права щодо перерахунку спеціального виду пенсії згідно з Законом України «Про державну службу».

Відповідно до вимог статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що Вишгородське об'єднане Управління Пенсійного Фонду України у Київській області не мало правових підстав для відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку пенсії в підвищеному розмірі не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії його в часі та обставинах справи, а тому є неправомірною, а доводи Вишгородського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області, наведені у запереченнях проти адміністративного позову, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними судом у даній постанові нормами права.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то його слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.11, 17, 18, 71, 94, 99, 122, 160, 161, 162, 186, 254 КАС України, п. 2 ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723- XII (в редакції, що діяла на дату призначення пенсії), ст.ст. 22, 58 Конституції України, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати відмову Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців, згідно з постановою КМУвід 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» - протиправною.

Зобов'язати Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області провести з 01.07.2017 року перерахунок розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, виданої Поліською районною державною адміністрацією Київської області від 05.07.2017 року №938, із збереженням проценту нарахування пенсії на момент її призначення у розмірі 86% у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців, згідно з постановою КМУвід 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Постанова підлягає негайному виконанню.

Судовий збір в сумі 640 гривень віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її прийняття і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом цього ж строку, з дня отримання копії постанови, через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя