Справа № 316/912/16-ц

Провадження № 2/316/24/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Вільямовської Н.О.,

за участю секретаря Черкашиної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Голова Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_2, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

В обґрунтуванні позову зазначив, що 15.06.2016 року він отримав копію листа Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» за № 37/176 від 28.04.16, направленого на адресу Генерального директора Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» (далі ВП ЗАЕС) ОСОБА_3, в якому зазначене наступне (мовою оригіналу): «ОСОБА_4 украл государственную квартиру (в малосемейном общежитии)». Таким чином, 28.04.2016 року, відповідач створив та розповсюдив, шляхом направлення Генеральному директору ВП ЗАЕС листа № 37/176 від 28.04.16 за підписом голови профкому ППО ВП ЗАЕС ОСОБА_2 (лист зареєстрований за вхідним № 10351 від 29.04.2016р. у загальному відділі ВП ЗАЕС та 15.06.16 у юридичному управлінні ВП ЗАЕС, працівником якого є позивач) недостовірну інформацію стосовно позивача. Створивши та розповсюдивши, шляхом направлення листа № 37/176 від 28.04.16 зареєстрований за вхідним № 10351 від 29.04.2016р. у загальному відділі ВП ЗАЕС, недостовірну інформацію відповідачем було порушено особисті немайнові права позивача, а саме права на повагу честі, гідності, що гарантовані ч.1 ст.270 ЦК України. У поширеній відповідачем інформації йдеться мова про протиправне діяння Позивача. Так у ній вживаються фактичні твердження про те, що позивач вчинив діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 КК України - «Крадіжка». Тобто, дані твердження у розмінні ст.30 Закону України «Про інформацію» не є оціночними судженнями, оскільки містять фактичні дані про діяльність Позивача та надають змогу перевірити висловлювання на предмет їх відповідності дійсності.Разом з цим, відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. В результаті зазначених дій відповідача позивачу було спричинено значну моральну шкоду - втрати немайнового характеру внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації як людини, як фахівця, як керівника, як посадової особи підприємства, що, у свою чергу, призвело до ускладнення подальшого активного суспільного життя, ускладнення стосунків із друзями та колегами по роботі, які негативно сприймають нібито вчинений позивачем ганебний вчинок, про який йдеться у листі відповідача.Позивач відчуває сильні моральні страждання і нервовий стрес. Через поширену неправдиву та ганебну інформацію Позивач, за думкою Відповідача викладеною у листі № 37/176 від 28.04.16, підлягає (мовою оригіналу) «увольнению и суду». Таким чином, Позивач через поширену неправдиву інформацію може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності на підприємстві, де він працює, про що свідчить резолюція Генерального директора ВП ЗАЕС на листі Відповідача № 37/176 від 28.04.16 (мовою оригіналу) «ЗГД КиСР, ЮУ - Для принятия мер».

З урахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію відносно Позивача про наступне: «ОСОБА_4 украл государственную квартиру (в малосемейном общежитии)», поширену Відповідачем у листі №37/176 від 28.04.16 направленому на адресу Генерального директора ВП ЗАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 Зобов'язати Відповідача не пізніше наступного дня від дня набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті, шляхом направлення на адресу Генерального директора ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» листа із повідомленням про те, що викладена у листі Відповідача № 37/176 від 28.04.16 інформація відносно Позивача про наступне: «ОСОБА_4 украл государственную квартиру (в малосемейном общежитии)» є неправдивою та такою, що не відповідає дійсності. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1 грн. та судовий збір в сумі 1929,21 грн.

В судове засідання позивач з’явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився просив відмовити у задоволені позовних вимог, в судовому засіданні надав пояснення та письмові заперечення, відповідно яких зазначив, що безпосередньо фраза, яка на думку позивача є недостовірною містить свій прояв у наступних словах (мовою оригіналу):«ОСОБА_4 украл государственную квартиру в малосемейном общежитии», є лише оціночним судженням, і нічого спільного із поширенням інформації не має. Статус Відповідача – це діяльність професійних організацій, регламентована, зокрема, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», який поширює свою дію й на ППО ВП «ЗАЕС».Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст.2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Держава визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів. ППО ВП «ЗАЕС» покликана захищати соціально-економічні інтереси членів профспілки (в тому числі працівників відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК Енергоатом»), не надаючи привілеїв одному з членів профспілки. В даному випадку предмет позову охоплює застосування порядку передачі житлових приміщень відомчого житлового фонду ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК Енергоатом». При цьому, з інших документів даної справи можливо зрозуміти, що питання, яке мало бути ініційоване листом №37/176 від 28.04.2016 р. - перевірка законності отримання у користування ОСОБА_1 квартири. Маючи будь-які сумніви у законності шляху отримання в користування помешкання, професійна спілка мала на меті намір саме захистити інтереси інших членів профспілки, у тому ракурсі, що якщо один член профспілки, припустимо, «оминаючи кути», отримує в користування житлове приміщення, своїми діями позбавляє інших членів профспілки та працівників ВП «ЗАЕС» ДП «НАКК Енергоатом» шансу отримати в користування цю ж квартиру, оскільки житловий фонд, як відомо, не безмежний. Отже, ППО ВП «ЗАЕС» мало право отримати інформацію від ВП «ЗАСС» ДП «НАЕК Енергоатом», яким чином ОСОБА_1 отримав з житлового фонду квартиру у користування. Лист №37/176 від 28,04.2016 р. фактично являється спробою ініціювати службове розслідування, перевірити певні обставини одержання ОСОБА_1 житла, отримати інформацію (документи), щодо підстав отримання ним приміщення. Крім того, зазначене звернення, мало на меті не поширити інформацію серед громадськості чи працівників ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК Енергоатом» (як то було можливо в силу п.5 ч.1 ст.40 ЗУ «Про професійні спілки, їх прана та гарантії діяльності»), оскільки лист №37/176 від ь28.04,2016 р. направлений з метою перевірки фактів і обставин, для сприяння забезпечення працівників підприємства гарантіями на безперешкодне отримання житла. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, о також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Слід відмітити, що лист №37/176 від 28.04.2016 р. не є за своєю суттю чи змістом звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. У кримінальному законодавстві України взагалі відсутній термін «вкрав». Зміст листа №37/176 від 28.04.2016 р. не містить інформації про скоєний злочин, чи детальної інформації про правопорушення: немає ніяких даних, що саме мав на увазі адресат, що за квартира, яким чином вона отримана, коли саме, чи коли ухвалений вирок суду... Адресат лише конкретизує увагу на шлях отримання помешкання, під чим розуміє :саме перевірку даних, щодо отримання Позивачем квартири. Тобто, фактично, мова йде про оцінку його дій, в частині використання свого статусу чи можливостей. Аналогічним чином, твердження «украл государственную квартиру» слід розуміти саме як критику дій ОСОБА_1, оскільки він, як заступник начальник юридичного управління ВП «ЗАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», не міг не знати положень діючих па підприємстві, а також про те, що маючи інше житло, його сім'я не вправі була отримувати другу квартиру у розпорядження.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 14 листопада 2016 року було залучено в якості третіх осіб: голову Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 та ДП «НАЕК «Енергоатом».

Третя особа представник ДП «НАЕК «Енергоатом»в судове засідання з'явився, надала суду пояснення, що на дату отримання листа Відповідача від 28.04.2016 №37/176 «Ответ на письмо исх. №28-2719678 от 19.04.2016 «О согласовании проекта Приказа» (29.04.2016), яким була поширена інформація, що оскаржується Позивачем (далі – лист Відповідача №37/176), малосімейний гуртожиток «Молодіжне», розташований за адресою: вул. Скіфська, 12, м. Енергодар, Запорізька обл. (про крадіжку квартири в якому йдеться в листі Відповідача №37/176), був переданий в комунальну власність територіальної громади міста Енергодара. Про надання Позивачу квартири відомчого житлового фонду у строкове користування на умовах, які не передбачають його обов’язку вселити усіх членів своєї сім’ї та звільнити приміщення, в якому сім’я Позивача проживала раніше, а також про відсутність порушень при наданні Позивачу квартири відомчого житлового фонду у строкове користування. Так, в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС обліковується двадцять сім квартир, на які оформлене право власності держави Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міністерства палива та енергетики України). Ці квартири на праві повного господарського відання знаходяться у ДП «НАЕК «Енергоатом», від імені якого володіння, користування та розпоряджання здійснює ВП ЗАЕС. В розумінні норм ст.5 ЖК України та ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначені вище двадцять сім квартир є квартирами відомчого житлового фонду, які знаходяться в будинках житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Енергодара, який перебуває у віданні Енергодарської міської ради, оскільки, будинки відомчого житлового фонду, в яких ці квартири знаходяться, у 2002 році були передані в комунальну власність територіальної громади міста Енергодара. Вказані вище двадцять сім квартир не включалися до числа службових. В одній з вищевказаних квартир відомчого житлового фонду проживає і Позивач. Позивачеві не видався ордер на вселення в квартиру відомчого житлового фонду, про що не приймалося спільне рішення адміністрації ВП ЗАЕС та Первинної профспілкової організації ВП ЗАЕС, оскільки ця квартира була надана у строкове, а не безстрокове користування. Вважає, що Відповідач поширив (довів до відома) інформацію шляхом направлення листа №37/176 керівнику ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», а не особисто Позивачу; крім того, Відповідачем не були вжиті достатні заходи конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам; 2) поширена листом Відповідача № 37/176 інформація стосується певної фізичної особи – Позивача; 3) поширена листом Відповідача №37/176 інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; 4) поширена листом Відповідача №37/176 інформація порушує особисті немайнові права Позивача, в зв’язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом. Просила суд вирішити спір на власний розсуд.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні надав письмові заперечення, відповідно яких зазначив, що він проти задоволення позовних вимог, оскільки фактичним предметом розгляду спору є питання труда, отримання та використовування позивачем та членами його родини відразу декілька жилих приміщень, а саме, розташованих за адресами: м. Енергодар, бул. Каштановий, та вул. Скіфська. Так, з листа від 28.04.2016 №37/176, який направлений на адресу Генерального директора ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», зазначено, що «ОСОБА_4 украл государственную квартиру в малосемейном общежитии», мова йшла про те, що ОСОБА_1, скориставшись своїм службовим положення у юридичному відділі, порушуючи умови колективного договору та Положення про направлення та порядку поліпшення житлових умов робітників ДП НАЕК «Енергоатом» ПЛ,-Д.0.07.340-12 отримав квартиру за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, бул. КаштановийАДРЕСА_1. Тобто під словом «украл» мав на увазі, що ОСОБА_1 використав квартиру в малосімейному гуртожитку всупереч інтересам інших – трудового колективу ВП ЗАЕС та займає незаконно. З боку голови Профкомітету була спроба ініціювати службову перевірку, щодо отримання ОСОБА_1 житла по бул. Каштановий при умовах використання позивачем іншого службового приміщення по вул. Скіфській. 11.08.2015 року було проведено службову перевірку по факту порушення адміністрацією ВП ЗАЕС вимог виробничих документів та Колективного договору Компанії щодо розподілу житла. Зазначена перевірка проведена та виявлено факт порушення порядку отримання жилої площі ОСОБА_1 за адресою: м. Енергодар, бул. КаштановийАДРЕСА_1, Президентом ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_5 зобов’язано генерального директора ВП ЗАЕС терміново відпрацювати та прийняти міри для припинення вказаних договорів найму в залежності від строку їх дій направити відповідачам у встановленому порядку письмові пропозиції щодо дострокового розірвання договорів, забезпечити звільнення незаконного отримання житла та відмінити дію «Положення про порядок передачі жилих приміщень відомчого житлового фонду для проживання в них на певний строк за плату».

Вислухавши пояснення дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст.ст.3, 4, 11 ЦПК України).

За змістом ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, 28.04.2016 року голова Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» на ім’я Генерального директора ОП ЗАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» було направлено листа (а.с. 7) викладені в якому відомості, позивач й просить визнати, як розповсюдження недостовірної інформації, яка не відповідає дійсності.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Практичні питання реалізації громадянами цього права регулюється, зокрема, Законом України «Про звернення громадян», який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв, клопотань і скарг.

Згідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищу.

Відповідно до роз’яснень, наданих у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

28.04.2016 року за №37/176 голова Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» направив на адресу Генерального директора ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», лист в якому зазначено, що «Профсоюзный комитет ППО ОП ЗАЭС ставит ОСОБА_3, ОСОБА_6, в известность, что мнение профкома в части назначения 30% надбавки за высокие достижения в труде ОСОБА_4, заместителю начальника ЮУ не изменилось. Тем более ОСОБА_4 украл государственную квартиру в малосемейном общежитии» и он, по мнению профкома, подлежит не поощрению, в виде установлении надбавки, а увольнению и суду».

Відповідно листа ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «ЗАЕС» від 27.06.2017 року №53-38/12888 зазначено, що оригінал листа ППО від 28.04.2016 року № 37/176 зареєстрований, відповідно вимогам пункту 10.8 СТП 01.53.006-2013 «Система организационно-распорядительной документации ОП ЗАЭС. Делопроизводство. Общие требования», робітником загального відділу ВП ЗАЕС, після чого був переданий для розгляду генеральному директору ВП ЗАЕС (ГД ВП ЗАЕС). Після повернення даного листа з розгляду ГД ВП ЗАЕС до ЗВ ВП ЗАЕС 15.06.2016 року оригінал листа було переадресовано у програмі СЕД «Дело» та передано за допомогою скриньок сортувального пристрою документації, робітником ЗВ ВП ЗАЕС (згідно з резолюцією ГД ВП ЗАЕС) заступнику генерального директора з кадрів та соціальному розвитку – директору служби людських ресурсів (ЗГДКСР-ДСЧР), а електрона копія даного листа, за допомогою програми СЕД «Дело» передана до юридичного управління. Після розгляду документації ЗГДСКР-ДСЧР, оригінал зазначеного вище листа був направлений до УОНта ОП за резолюцією ЗГДСКР. Згодом, даний лист був переданий особисто начальником УОНта ОП ОСОБА_7 генеральному директору ОСОБА_3 з проханням усунення від виконання резолюції ЗГДКСР через відсутність питань, що входять до компетенції УОНтаОП. Після цього, згідно рішення ГД ВП ЗАЕС ОСОБА_3, вищезазначений оригінал листа був переданий начальнику Юридичного управління (ЮУ) для опрацювання, а начальнику ЗВ було доручено контролювати місцезнаходження зазначеного вище листа. Відмітки про виконання передачі вищезазначеного листа у програмі СЕД «Дело» при цьому не проставлялись (виконувались), так як начальник ЮУ завірив начальника ЗВ, що ознайомлення та проробка питання, зазначеного у листі, буде виконано в найкоротший термін, після чого, зазначений оригінал документа буде повернено. Начальник ЗВ неодноразово звертався до начальника ЮУ з проханням повернути оригінал вищезазначеного листа, проте були отриманні відмови. Лише у листопаді 2016 року зазначений лист був переданий начальнику ЗВ службовою запискою за підписом заступника начальника ЮУ ОСОБА_1 На даний час оригінал зазначеного листа знаходиться на зберіганні у начальника ЗВ (а.с. т. 3 а.с. 166-167).

Відповідно до роз’яснень, наданих у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст.277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

У судовому засіданні з пояснення представника відповідача встановлено, що голова первинної профспілкової організації ВП «НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_2 звернувся до Генерального директора ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» із приводу ініціювання службового розслідування та не допущення ОСОБА_1 займання двох житлових приміщень, тобто звернувся до особи, яка уповноважена по суті вирішувати такі скарги і звернення. Це звернення за змістом ст.277 ЦК України не може вважатися поширенням відомостей.

Згідно до Рішення Конституційного Суду України № 8-рп від 10.4.2003 року звернення громадян до органу, в коло повноважень яких входить проведення перевірки цієї інформації, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

Враховуючи вищенаведене Рішення Конституційного суду України, суд вважає, що повідомлення відповідачем інформації в порядку, встановленому Конституцією та Законом України «Про звернення громадян» уповноваженим на це законом іншим посадовим особам в коло повноважень яких входить проведення перевірки цієї інформації, не являється її розповсюдженням. Щодо повноважень для проведення перевірки інстанцій, до яких були надіслані скарга та лист, у суду немає сумнівів, оскільки Генеральний директор ВП ЗАЕС є керівником позивача, до повноважень якого входить контроль, нагляд та перевірка підлеглих підрозділів, що й було зроблено за результатом скарги відповідача (а.с. 50-55, 182). Щодо Професійної спілки працівників атомної енергетики України, яка є лише об’єднанням громадян і до повноважень якої, за ствердженням представника позивача, не входить розгляд скарг, то суд вважає такі ствердження безпідставними, які не відповідають дійсності. Оскільки, відповідно до ст.8 Закону України «Про звернення громадян», якщо питання порушені в одержаному об’єднанням громадян або посадовою особою зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же ж термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.

В матеріалах справи відсутні докази того, що лист відповідача було ВП ЗАЕС повернуто або направлено до іншого органу. Навпаки в матеріалах справи є наказ №1057 від 24.11.2015 року ДП НАЕК «Енергоатом», підписаний Президентом ДП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_5 за результатами перевірки зобов’язано генерального директора ВП ЗАЕС терміново відпрацювати та прийняти міри для припинення вказаних договорів найму в залежності від строку їх дій направити відповідачам у встановленому порядку письмові пропозиції щодо дострокового розірвання договорів, забезпечити звільнення незаконного отримання житла та відмінити дію «Положення про порядок передачі жилих приміщень відомчого житлового фонду для проживання в них на певний строк за плату». При цьому, відсутні докази оскарження позивачем вказаних вказівок Президента ДП НАЕК «Енергоатом» за відсутністю відповідних повноважень (том 1 а.с. 182-184).

Щодо стверджень позивача, що відповідач звертався зі зверненнями не для проведення за ним перевірки, а тільки для поширення інформації, суд вважає їх необґрунтованими. Звернення було прийнято та розглянуто у відповідності до ст.7 Закону України «Про звернення громадян», оскільки звернення не були повернуті для приведення у відповідності до вимог, викладених у ст.5 Закону України «Про звернення громадян», суд вважає, що вони відповідали відповідним вимогам.

Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Яким би негативним забарвленням по відношенню до позивача не виглядав зазначений ним вислів відповідача, однак, із загального контексту листа відповідача слідує, що у спірному вислові є пропозиція перевірки підстав отримання позивачем житлової площі. Навіть приймаючи характер вислову у вигляді критики дій позивача, виходячи з семантичного розуміння окремого вислову неможливо об’єктивно усвідомити без зв’язку у загальному контексті всього змісту листа відповідача.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року судам роз’яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_8 Європи, а також рекомендації, що міститься у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_9 Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 вказаної Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функцій. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв’язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Позивач займає посаду заступника юридичного управління ВП ЗАЕС, тобто є публічною особою, а межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати, а факти, викладені у листі профспілкової організації стосовно дій позивача є оціночними судженнями про поведінку останнього і виражають його суб’єктивну думку, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів.

З аналізу всього змісту листа відповідача слідує, що цей виступ покликаний був повідомити керівництво ВП ЗАЕС про відомі події, що сталися на підприємстві, і ніяким чином із цього листа не слідувало звинувачення у конкретних злочинних або інших протиправних діях будь-кого, в тому числі і позивача. Між тим, оскільки саме позивач був прямим учасником, отримувачем житлової площі, є фахівцем в галузі права, якому відомий порядок отримання житла, відповідач у своєму листі торкнувся саме його особи і лише в плані критики.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз’яснено, що відповідно до ст.277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні положень статті 10 ОСОБА_10.

Відповідно до ст.47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В силу ст.10 ОСОБА_10 Європи про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованою Україною в 1955 році слідує:

1. Кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно кордонів.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського поряду, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров’я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Принцип указаної норми Європейської ОСОБА_10 Європи про захист прав і основних свобод людини покладений в основу ст.34 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Виходячи з матеріалів справи, відповідачем під час зустрічі з журналістами, не порушений баланс, закріплений у ст.34 Конституції України, між його конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації позивача.

Крім того, суд враховує також те, що позивач є публічною, відомою на підприємстві ВП ЗАЕС особою, тому, в розумінні п.2 ст.10 Європейської ОСОБА_10 про захист прав і основних свобод людини, майже не надається можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, оскільки йдеться про питання, які становлять суспільний інтерес. Так, межа допустимої критики щодо такої публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об’єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (указаний висновок відображений в рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Інкал проти Туреччини» від 09.06.1998 року, та справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 року).

Відповідно до вищенаведеного Рішення Конституційного Суду України, який з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, із застосуванням останнім ОСОБА_10 про захист прав людини та основних свобод, підкреслив, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян, тому вказані особи мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Загальновідомим є факт, що Енергодар є містом з обмеженістю можливостей виділення житла. Це питання виділення житла завжди становило великий суспільний інтерес серед громадян, зокрема, серед працівників ВП ЗАЕС.

Інформація, яка викладена у листі має загальний суспільний інтерес, оскільки стосується питань виділення житла поза встановленим порядком, і в ній висвітлені думка та судження.

Притягнення до цивільної відповідності відповідача за вираз суджень, думок стосовно суспільно значної теми у вигляді критики та оцінки діяльності відповідача, порушує баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до ділової репутації відповідача.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) по справі Хендісайда проти Великобританії (Handyside v. United Kingdom), Series A, N 24, p. 23, § 49, та «Ерсілд проти Данії (Jersild v. Denmark), Series A, N 298, p. 26, § 37) зазначається: свобода висловлення думок являє собою одну з основних підвалин демократичного суспільства. Будучи одним з головних умов його прогресу і самореалізації кожного з його членів, вона застосована не тільки до «інформації» або «ідеї», які зустрічаються доброзичливий прийом або розглядаються як необразливі чи байдужі, але також і до таких, які ображають, шокують або вселяють занепокоєння держави або частини населення. Такими є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа має право і повинна поширювати інформацію, яка становить суспільний інтерес, а висловлювання окремих осіб, навіть чутки, можуть використовуватись як належне джерело інформації.

Не має підстав вважати, що виголошені у листі переконання та судження взагалі не мали під собою підґрунтя.

Відповідно до роз’яснень викладених у п.4 Постанови від 27 лютого 2009 року №1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під гідністю розуміється визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, а з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Гідність означає передусім об'єктивну цінність особистості, її соціальну значимість як відповідну, адекватну з людською сутністю, тобто ту якість, за якої людина чинить так, як належність її сутності та призначенню, як повинна чинити саме людина.

Ця якість особи пов’язана передусім із оцінкою себе як моральної особистості, яка є значимою для оточення та суспільства, тобто є позитивним оціночно-емоційним ставленням до себе у формі свідомості і почуття власної гідності, який знаходить свій прояв у самооцінці своїх моральних якостей в їх системній єдності.

Поняття гідності та честі є взаємопов’язаними, але між ним існує різниця, яка полягає в тому, що честь означає саме зовнішнє визнання, оцінку дій, діяльності особистості з боку інших, тобто честь пов’язана із суспільною оцінкою і визнанням моральних заслуг і достоїнств людини як члена суспільства.

Позивач не довів, яким чином поширена інформація негативно вплинула на його честь, або на його гідність, або на його ділову репутацію.

За положеннями ст.277 ЦК України і ст.10 ЦПК України обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Статтею 10 ОСОБА_10 про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Україною кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст.10 ОСОБА_10 і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз’яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За таких обставин вказані дії відповідача не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Зважаючи на це, суд вважає, що позивачем не доведено факт розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо нього, як того вимагають положення ст.277 ЦК України і приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання розповсюдженої інформації безпідставні та не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Оскільки не доведено вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, то й в цій частині суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо стягнення моральної шкоди, то ці вимоги є похідними від попередніх вимог, і також не підлягають задоволенню.

Визначення моральної шкоди міститься у ст.23 ЦК України та в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Компенсація моральної шкоди - це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних внаслідок цього порушення приниженням оцінки її гідності.

Право на компенсацію моральної шкоди це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов’язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів про примусове забезпечення виконання зазначеного обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Згідно із п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв’язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Одночасно відшкодування моральної шкоди та її обґрунтованість є похідним від вирішення спору про правомірність вимог позивача про захист честі, гідності та ділової репутації.

Дослідивши вказані обставини та матеріали справи, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню. Відповідно до ст.88 ЦПК України у позовних вимогах про стягнення з відповідача судових витрат слід відмовити.

На підставі викладеного, враховуючи п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», керуючись ст.40 Конституції України, ст.ст.1, 5, 7, 8 Закону України «Про інформацію», ст.ст.277,1167 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України № 8-рп від 10.4.2003 року, ст.ст.10, 14, 57-60, 81, 88, 208-209, 212-215, 218, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Голова Первинної профспілкової організації ВП «Запорізька АЕС» ОСОБА_2, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н. О. Вільямовська