пр. № 2/336/1070/2017

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Падалка А.Р., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, уточненому в ході слухання справи, в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь сплачену нею відповідачеві суму в розмірі 2425 грн. з пенсійної карти № 5168********8289, 7961,08 грн. – коштів з кредитної карти № 5168********7443 та 675,22 грн. нарахованих відсотків та пені, а всього 11061,30 грн.

В своєму позові пояснила, що вона є користувачем кредитної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» та має депозитну картку, на яку надходить її пенсія від УПФУ.

08.05.2016 року о 16:00 год. на її мобільний телефон зателефонував деякий ОСОБА_4, з номеру +38-091-992-40-90, який назвався співробітником служби безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з питанням, чому я так довго не користуюсь кредитною карткою (ліміт якої визначено 8000 грн.) і що в такому випадку її необхідно закрити. Вона відповіла, що в неї немає необхідності нею користуватись. Згодом вона отримала смс-повідомлення про підтвердження оплати з її карток в сумі 7075 грн., 2025 грн., та останнє – 964,50 грн.

Позивач зазначає, що всі дії та слова вказаної особи були професійними і не викликали підозри. І тільки після перевірки свого рахунку на Приват-24 їй стало відомо про зняття вказаних сум з кредитної картки. Вона звернулась до ОСОБА_4 з зауваженням, на що той відповів, що зараз все владнає.

Ніяких даних зі своєї картки вона йому не називала, бо не мала її під рукою, а віднайшла лише через два дні. Однак кошти були зняті.

Її дзвінки до ОСОБА_4 результатів не дали і тоді вона звернулась за номером 3700 і в банку її заспокоїли, що через 5-7 робочих днів розберуться в даному питанні.

09.05.2016 року черговий працівник банку запропонувала їй замінити пенсійну картку та звернутися до поліції.

10.05.2016 року в Шевченківському відділенні банку вона отримала роздруковані відомості про рух коштів на її кредитній та пенсійній картах, за якими з пенсійної карти зникло 2425 грн. та з кредитної – 7961,08 грн.

За її зверненням до Шевченківського відділення поліції було відкрито кримінальне провадження, досудове розслідування до теперішнього часу триває.

З метою уникнення подальшого конфлікту позивач погасила банку суму основного боргу (по кредитній картці) 7961,08 грн. та нарахованих відсотків 675,22 грн., а всього 8636,30 грн. , а тому вважає, що відповідачем безпідставно набуті вказані кошти, які і просить суд стягнути з відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що ОСОБА_5 підписавши анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тим самим позивач погодилась на укладенян договору з відповідачем та правилами наданян банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк". Аналіз ситуації з клієнтом ОСОБА_5 вказує на те, що нею були порушені умови і правила наданян банківських послуг, оскільки вона назвала третім особам підтверджувальні коди/динамічні паролі, які приходили в смс-повідомленні на номер її фінансового телефону, за допомогою яких були здійснені перекази грошових коштів з її карт. Тобто клієнт сама санкціювала вказані перекази, назвавши третій особі динамічні паролі. А, оскільки відповідальність за вчинення транзакцій, які супроводжуються авторизацією, покладена саме на держателя картки, то вини банку в тому, що кредитні кошти отримала не позивач, а треті особи, немає.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 26.08.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» їй була надана кредитна карта «Універсальна» № 4149437306879451 з кредитним лімітом 6000 грн. Вона була ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується її підписом у вказаній заяві.

Згодом карта була перевипущена на іншу карту.

01.06.2009 року ОСОБА_5 за заявою від 25.05.2009 року отримала кредитну карту «Універсальна» з кредитним лімітом 4000 грн. № 5377212908611494. Вона була ознайомлена і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується її підписом у вказаній заяві.

Згодом карта була пере випущена на іншу карту.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підтриманій представником позивача, 08.05.2016 року о 16:00 год. на її номер телефону зателефонувала невідома особа, яка представилась ОСОБА_4 і пояснив, що він є співробітником служби безпеки ПАТ КБ «ПриватБанк». Він повідомив, що в неї є кредитна карта, якою вона не користується і дану картку необхідно заблокувати. Він зазначив, що ОСОБА_5 будуть приходити повідомлення і їй необхідно називати йому цифри, які будуть приходити в смс-повідомленнях, що вона і зробила. Аналогічні пояснення вона давала слідчому в кримінальному провадженні, що внесено в ЄРДР за її заявою, в якій вона зазначає про заволодіння її коштами невідомими особами шахрайськими діями.

08.05.2016 року о 16:33 год. відбувся переказ коштів з картки № 5168********7443 в сумі 2025 грн., які були зняті в м. Київ по бул. Шевченка, 33, к.

08.05.2016 року о 16:29 год. відбувся переказ коштів в сумі 7075 грн. з картки № 5168********8289, які були зняті в м. Київ по бул. Шевченка, 33, к.

08.05.2016 року о 16:29 год. відбувся переказ коштів в сумі 964,50 грн. з картки № 5168********8289, які були зняті в м. Київ по бул. Шевченка, 33, к.

Вказані фактичні обставини підтверджуються матеріалами службового розслідування відповідача, а також матеріалами досудового розслідування по кримінальній справі.

Як вбачається з наданих доказів, позивач після виявлення зняття коштів к карток в сумі 10064,50 грн. зателефонувала до банку за номером 3700 та повідомила, що з її карток відбулося зняття коштів.

Вказані кошти були зняті з карток ОСОБА_5 після того, як вона повідомила невідомій особі на ім’я «ОСОБА_4В.» коди, що приходили на її мобільний телефон за допомогою смс-повідомлень, що ОСОБА_5 підтверджено в її письмових поясненнях, які вона надавала в Шевченківському ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області слідчому Бурцеву А.Ю. під час досудового розслідування за її заявою про вчинення злочину.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд приходить до висновку, що банк не зобовязаний був як емітент електронного платіжного засобу відшкодувати платнику суму некоректно здійсненої або не дозволеної операції у випадку, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, виходячи з наступного:

З пояснень позивача вбачається, що остання повідомила невідомій особі код підтвердження операції, що надійшов на мобільний телефон позивача, тобто інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, що в подальшому дозволило невідомій особі здійснити операцію переказу коштів на інший рахунок.

Зазначене вище свідчить, що позивач своїми діями, які полягали в повідомленні третій особі інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні осперації, сприяла здійсненню невідомою особою платіжних операцій зі своєї картки.

При цьому суд не приймає доводи позивача про те, що списання коштів було здійснено у м. Києві, в той час картка фізично була при ній, а ПІН-код вона не розголошувала, оскільки з виписки по рахунку вбачається, що мала місце операція переказу коштів з картки.

Не може бути прийняте судом посилання позивача на Постанову ВС України у справі №6-71-цс15 від 13.05.2015 року, оскільки суд вирішуючи питання про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 в аналогічний справі виходив з того, що судами не встановлено обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тобто вини особи. Разом з тим, у вказаній справі навпаки той факт, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, знаходить своє підтвердження про що зазначено вище.

Крім того, позивач та її представник зазначають, що після зняття невідомою особою коштів з кредитної карти позивача, вона змушена була погасити банку заборгованість за кредитом в сумі 7961,08 грн. основного боргу та 675,22 грн. нарахованих відсотків та пені, а всього 8636,30 грн., які вона вважає безпідставно набуті відповідачем, оскільки з її кредитної карти кошти були викрадені з вини банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, суд, виходячи з встановлених фактичних обставин і доказів, що їх підтверджують, які не спростовуються самим позивачем, вважає, що кошти, які ОСОБА_5 перерахувала банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором по кредитній картці, не можуть вважатися такими, що безпідставно набуті банком, оскільки зняття коштів з кредитної карти відбулося в зв’язку з порушенням ОСОБА_3 умов і правил користування кредитом шляхом надання невідомій особі кодів з смс-повідомлень, тобто ОСОБА_5 своїми діями сприяла такому зняттю коштів.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню у зв’язку з їх необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 1212 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п.п. 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення коштів – відимовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя