ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. № 809/1579/16

13 год. 45 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Бабій Т.С.,

представника відповідача - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Волкової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Столярик Ірини Михайлівни про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Столярик Ірини Михайлівни про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що накази за №324-о від 31.10.2016 року та за №337-о від 10.11.2016 року Головного управління ДФС в Івано-Франківській області є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки на думку позивача відсутні правові підстави для їх прийняття та порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в адміністративному позові. Вказали, що позивача звільнено із посади неправомірно, за відсутності у його діях порушень чинного законодавства, що свідчить про наявність правових підстав для скасування оскаржених наказів. Суду пояснили, що на їх думку, звільнення відбулось внаслідок неприязних стосунків, які склались між позивачем та начальником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області. При цьому зазначили, що за увесь час проходження служби в податковому органі до позивача не було застосовано жодного дисциплінарного чи іншого стягнення, однак у 2016 році оголошено 2 догани. Крім того відповідачами не дотримано визначеної чинним законодавством України процедури звільнення, так як було винесено два накази відповідно до яких ОСОБА_1 спочатку звільнено із займаної посади з 31.10.2016, а в подальшому - з 10.11.2016 року. Звернули увагу суду, що відповідачем - ГУ ДФС в Івано-Франківській області порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не було надано можливості повністю ознайомитись із дисциплінарною справою, а тому і неправомірно позбавлено можливості надання мотивованих пояснень. Вказали, що наведені в акті службового розслідування факти не відповідають дійсності, досліджено не всі обставини, а висновки розслідування ґрунтуються на поясненнях зацікавлених осіб, які підпорядковані безпосередньо начальнику ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Разом з тим при винесенні наказу відповідачем не враховано ступінь вини, тяжкість проступку, обставин, що знімають звинувачення, не взято до уваги попередню поведінку, зокрема те, що упродовж 15 років служби в податковому органі до позивача не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень. При цьому пояснили, що при погодженні оскаржуваного рішення відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області подано зауваження до даного наказу, з яким позивача протиправно не ознайомлено та копію якого не надано. З огляду на зазначене вважають, що відповідачами необґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_1 як порушення Присяги державного службовця та як такі, що є систематичними порушеннями, оскільки жодних дій, які б містили ознаки вищевказаних порушень позивачем здійснено не було. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях до справи. Суду пояснили, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачами повністю дотримано процедуру накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади. Вказали, що ОСОБА_1 було надано можливість ознайомитись із матеріалами дисциплінарної справи, однак під час проведення службового розслідування та дисциплінарного провадження позивачем не надано жодних пояснень з приводу допущених дисциплінарних проступків, про що складено відповідні акти. Зазначили, що ОСОБА_1 в порушення Присяги державного службовця допускав прояви неповаги до інших осіб, не дотримувався ввічливості та культури спілкування, зокрема по відношенню до керівників підрозділів та керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, неналежно виконував свої основні обов'язки, визначені Положенням про управління з податків і зборів з фізичних осіб, що призвело до невиконання рішень державних органів. Звернули увагу суду, що дані факти повністю підтверджені матеріалами службового розслідування, в тому числі доказами та поясненнями посадових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Вказали, що позивач безпідставно та в порушення Правил етичної поведінки державних службовців систематично звертався з необгрунтованими скаргами на керівництво податкового органу до ГУ ВБ ДФС України і до ВБ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зазначаючи при цьому недостовірну та таку, що дискредитує, принижує честь, гідність та ділову репутацію посадових осіб та державного органу в цілому, інформацію. Окрім того звернули увагу суду, що на момент прийняття оскаржених наказів були чинними два дисциплінарні стягнення у вигляді доган, застосовані до ОСОБА_1 наказами від за №318 від 08.04.2016 та за №873 від 08.09.2016. З урахуванням наведеного, вважають, що в діях позивача наявні передбачені чинним законодавством України підстави для звільнення із займаної посади та відповідачами повністю дотримано порядку застосування цього дисциплінарного стягнення. Просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 №86-р щодо перевірки фактів викладених у зверненні Бабій Т.С. та Волкової О.Ю. від 02.08.2016, службових записок від 25.08.2016 та від 31.08.2016 прийнято рішення про проведення службового розслідування (а.с. 8-10, т.ІІІ).

З метою об'єктивності висновків службового розслідування, комісією зібрано відповідну інформацію, яка пов'язана із службовим розслідуванням та запропоновано листом від 16.09.2017 року особі щодо якої проводиться службове розслідування, тобто ОСОБА_1, надати пояснення (а.с. 129, т.ІІ).

В судовому засіданні встановлено, що службовою запискою за №144/09-19-13-01-25 від 19.09.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що його ознайомлено з розпорядженням ГУ ДФС в області від 01.09.16 №86-р, однак не проінформовано про суть здійснених правопорушень, водночас при отриманні такої інформації в подальшому надасть пояснення (а.с.128 т.ІІІ).

29.09.2016 року комісією складено акт за №4 про результати службового розслідування стосовно начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1, копія якого в той же день була надана позивачу (а.с. 102-122, т.ІІ).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії зауваження до акту службового розслідування від 01.09.2016 року, останнє було подане ОСОБА_1 30.09.2016 року (а.с.123-127, т. ІІ).

03.10.2016 року в.о. начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області було прийнято рішення №02, яким дії начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 визнано такими, що здійснені з порушенням вимог ст. 28 Конституції України, ст. 26 Закону України «Про звернення громадян», ст. 28 Закону України «Про інформацію», п. 5 Розділу II Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМ України від 11.02.2016 року, п. 10 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1 - 3 ч. 1 ст. 8 , п. 1 - п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу», ст. 38 ст. 41 Закону України «Про запобігання корупції», а факти порушення начальником управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 зазначених нормативно-правових актів підтвердилися (а.с.100-101, т.ІІ). Копія даного рішення отримана позивачем 03.10.2016 року.

Відповідно до заяви заступника начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області з метою встановлення ступеня вини характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку, на підставі ст.ст. 64 - 69 Закону України «Про державну службу» перед дисциплінарною комісією ГУ ДФС в області було ініційовано порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 щодо звільнення даного державного службовця з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця, п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (а.с.77-78, т.ІІ).

Судом встановлено, що 25.10.2016 року на засіданні Дисциплінарної комісії ОСОБА_1 було зобов'язано надати до 17.30 год. 26.10.2016 року пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії службової записки 26.10.2016 року позивачем повідомлено Дисциплінарну комісію про часткове ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та можливість надати пояснення після завершення ознайомлення.

Окрім того в судовому засіданні встановлено, що з 12.00 год. до 18.15 год. 25.10.2016 року та з 09.10 год. до 17.30 год. 26.10.2016 року ОСОБА_1 було надано всі матеріали дисциплінарної справи з якими останній ознайомлювався, що підтверджується поясненнями сторін та наданими відповідачами копіями актів від 25.10.2016 року та 26.10.2016 року (а.с. 93-94, т.ІІ).

З наданого позивачем звукозапису засідання Дисциплінарної комісії судом встановлено, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та надано достатній час на ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень.

При цьому згідно з актами про відмови від надання пояснень від 26.10.2016 року та 27.10.2016 року станом на 18.15 год. 27.10.2016 року позивачем пояснень Дисциплінарній комісії надано не було (а.с. 91-92 т.ІІ).

Судом встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією ГУ ДФС в Івано-Франківській області 27.10.2016 року прийнято подання, відповідно до якого остання приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності (а.с.56-88, т.ІІ).

З приводу цього 27.10.2016 року о 18 год. 10 хв. ОСОБА_1 було отримано лист від 27.10.2016 року за №89/09-19-01-38 за підписом начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яким позивача зобов'язано в термін до 10 год. 00 хв. 31.10.2016 року надати письмове пояснення з приводу дисциплінарного провадження ініційованого та результатами службового розслідування відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 року №86-р (а.с.55 т.ІІ).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копії доповідної записки ОСОБА_1, останнім повідомлено секретаріат дисциплінарної комісії про неможливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, так як остання не пронумерована, перелік документів не складено та не підписано, на що йому надано відповідь, що оскільки жодних заяв щодо надання доступу до інформації, написання яких передбачено чинним законодавством України, ним подано не було, то його право на ознайомлення жодним чином не може бути порушене (а.с.229-232 т. ІІІ).

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_1 письмового пояснення щодо вчиненого ним дисциплінарного проступку, 31.10.2016 року впродовж дня посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області складені відповідні акти про відмову у наданні пояснень (а.с.50-53 т.ІІ).

Судом встановлено, що 31.10.2016 року керівником ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано оскаржений наказ за №324-о, яким на підставі ч. 1 ст. 64, ч. 1 ст. 65, п. 1 ч. 2 ст. 65, п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 5 ст. 66, ч.4 ст. 67, ст.68, ст.74, ст.75, ст.77, п.4 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в області ОСОБА_1 звільнено з посади державної служби, за вчинення ним систематичних порушень та дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, скоєного проти прав, свобод і законних інтересів громадян, з посяганням на права та свободи людини, проти принципів державної служби, всупереч покладеним на нього обов'язків, що призвело до порушення ст. 28, ст. 68 Конституції України, п.10 ч. 1 ст. 2, п. 1, п. 2, п.5 ч.1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1 - п.З, п.6 - п.8 ч.1 - ч.2 ст.9, ст. 36, п.1 - п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про державну службу»,ст. 38, ст.41 Закону України «Про запобігання корупції», п.5 Розділу II Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених Постановою KM України від 11 лютого 2016 року, ст. 26 Закону України «Про звернення громадян», ст. 28 Закону України «Про інформацію», пп.2.2.26.3.- 2.2.26.6, 3.3.1- 3.3.3, 3.3.15 Положення про управління податків і зборів з фізичних осіб, затвердженого наказом ГУ ДФС в області від 04.03.2016 року №189 (а.с. 46-48, т.ІІ).

При цьому 31 жовтня 2016 року о 18 год 05 хв. посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області було складено акт про неможливість ознайомлення начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 з наказом ГУ ДФС в Івано -Франківській області від 31.10.2016 року №324-о «Про звільнення з посади», та вручення йому належним чином засвідченої копії даного наказу, у зв'язку з його відсутністю на роботі (зі слів начальника відділу контрольно-перевірочної роботи, організації та проведення перевірок суб'єктів декларування в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_6, начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб, податків із самозайнятих осіб, єдиного внеску, податків з громадян та майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_5, начальник управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 був на роботі приблизно до обіду, після обіду в телефонному режимі повідомив, що перебуває на лікарняному з 31.10.2016) (а.с. 49, т.ІІ).

Як вбачається з витягу із програмного забезпечення системи контролю управління доступу у приміщення ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо виходу на роботу працівників 31.10.2016 року ОСОБА_1 у період з 10:44 год по 11:26 год. був присутній на робочому місці, що позивач не заперечив в судовому засіданні (а.с.198, т.ІІІ).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа від 10.11.2016 року за №308/09-19-04-35 за підписом начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області позивача зобов'язано в термін до 11 год. 20 хв. 10.11.2016 року відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про державну службу» надати письмове пояснення з приводу дисциплінарного провадження ініційованого щодо нього за результатами службового розслідування відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 року №86-р., копія якого отримана ОСОБА_1 та власноручно позивачем зазначено про ненадання можливості ознайомлення з дисциплінарним провадженням (а.с. 43, т. ІІ).

Згідно з актами про відмову від надання пояснення від 10.11.2016 року та заслуханого в судовому засіданні звукозапису 10.11.2016 року ОСОБА_1 пояснень щодо вчиненого ним дисциплінарного проступку надано не було (а.с. 44, 45 т.ІІ).

З огляду на зазначене, 10.11.2016 року начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано оскаржений наказ за №337-о, відповідно до якого у зв'язку з перебуванням начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 у тимчасовій непрацездатності з 31.10.2016 року по 09.11.3016 року, останнього звільнити із займаної посади з 10.11.2016 року (а.с. 41-42, т.ІІ).

Копії оскаржуваних наказів, довідки про доходи за період з січня 2016 року по листопад 2016 року та розрахунок заробітної плати за листопад 2016 року ОСОБА_1 отримав у день звільнення про що свідчать відповідні відмітки (а.с. 17-19, т.ІІ).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийнятих відповідачами наказів з огляду на нижчевикладане.

Відносини щодо проходження публічної служби, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 8 вищевказаного Закону державний службовець зобов'язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

За змістом ч.1 ст.65 Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" дисциплінарним проступком є, зокрема, порушення Присяги державного службовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняв Присягу державного службовця 15.01.2000 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної Присяги (а.с.128, т.ІІ).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, який втратив чинність з 01.05.2016 року, однак діяв на момент складення Присяги державного службовця позивачем, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, суд дійшов до переконання, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Таким чином, припинення державної служби у звязку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Згідно положень ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм.

У постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року у справі №21-171а13 зазначається, що звільнення за порушення Присяги може мати місце у випадку, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

Відповідно до положень ст. 66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частина 5 статті 66 Закону передбачає, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 вказаного Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 вказаного Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з ч.2 ст.65 Закону 2. Дисциплінарними проступками є:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що позивач незважаючи на статус державного службовця поводився без поваги до інших осіб, без ввічливості та культури спілкування. Зокрема відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів копій заяв посадових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області Бабій Т.С. та Волкової О.Ю. від 02.08.2016 року, доповідних записок, наданих письмових пояснень начальника відділу досудового врегулювання спорів та правового забезпечення діяльності юридичного управління ОСОБА_7, начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_8, начальника відділу організаційної роботи ОСОБА_9, звернених до начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області позивач неодноразово висловлювався на підвищених тонах, без доброзичливості, ввічливості та високої культури спілкування (а.с.131-141, т.ІІІ).

При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача, що він спілкувався з Бабій Т.С. та Волковою О.Ю. не як з посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області, так як вищевказані висловлювання здійснювались ОСОБА_1 саме у зв'язку з виконанням даними особами своїх посадових обов'язків.

Окрім того судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до ДФС України із скаргами на дії керівництва та безпосередньо начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області Столярик І.М. Однак відповідно до висновків відділу внутрішнього аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області викладені у зверненнях ОСОБА_1 обставини, факти тиску, переслідування начальником Столярик І.М. та заступником начальника ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази.

Зокрема звернення ОСОБА_1 щодо дій посадових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області було предметом розгляду безпосередньо ДФС України та головою податкового органу ОСОБА_11 10.05.2016 року надано відповідь, що інформація про тиск з боку керівництва документально не підтвердилася (а.с. 144-145, т.ІІІ).

Разом з тим для перевірки обставин, викладених у поданій позивачем скарзі про протиправні дії керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, наказом за №799 від 16.08.2016 року було зобов'язано провести службову перевірку. Відповідно до акту від 25.08.2016 року, складеного за результатами проведеної перевірки, дії посадових осіб відповідають нормам чинного законодавства, а факти неправомірних дій та переслідування не знайшли свого підтвердження (а.с.37-76, т.ІІІ).

Як судом вже було зазначено вище, дисциплінарною комісією ГУ ДФС в Івано-Франківській області 27.10.2016 року прийнято подання, відповідно до якого остання приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності (а.с.56-88, т.ІІ).

Відповідно до ч.ч.1 -2 ст.77 Закону рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до висновку дисциплінарної комісії, оскаржуваних наказів, пояснень представників відповідачів, наданих в судовому засіданні, підставами для звільнення позивача слугувало порушення позивачем Присяги державного службовця, скоєного проти прав, свобод та інтересів громадян, з посяганням на права та свободи людини, проти принципів державної служби та систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, що передбачені п.1 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» та п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

За змістом ст. 74 «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він вчинявся, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Водночас судом встановлено, що на момент розгляду справи наказ за №318 від 08.04.2016 року про оголошення догани начальнику управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 скасований постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2016, яка набрала законної сили 16.01.2017 року (а.с. 29-35, 76-79, т.І).

Разом з тим, на переконання суду, не поширюється на спірні правовідносини положення п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з огляду на зазначене.

Так, положення Кодексу Законів про Працю України поширюється на спірні правовідносини лише у випадку не врегулювання таких спеціальним законодавством, яким в даному випадку є Закон України «Про державну службу». З огляду на зазначене, положення п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України не може бути застосовано судом в даному випадку.

Однак, відповідно до положень п.2 ч.2 ст.67 Закону України «Про державну службу» вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення, є обставиною, що обтяжує відповідальність.

З огляду на зазначене, оскільки в судовому засіданні встановлено, що догана, оголошена наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області за №873 від 08.09.2016 року, є діючою, що підтверджується постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року по справі за №809/1197/16 та набрала законної сили 07.03.2017 року, то даний факт, на думку суду, є обтяжуючою обставиною в змісті ст.67 Закону України «Про державну службу» .

Крім того судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів службових характеристик на начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 наданих заступниками начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за час роботи в органах податкової служби позивач зарекомендував себе з негативної сторони, до виконання обов'язків ставиться безвідповідально, будь-які доведені завдання керівництва та посадових осіб перекваліфіковувалися позивачем як протиправні дії, що свідчить про порушення ним службової дисципліни (а.с.161-164,т.ІІІ).

У свою чергу посилання позивача на зауваження до проекту оскарженого наказу за №324-о від 31.10.2016 року, подане начальником відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області І.Ф.Івоненком, як обставину, що підтверджує протиправність винесеного наказу, суд залишає без уваги так як згідно положення про відділ внутрішньої безпеки, останнє не наділене повноваженнями щодо оцінки рішень адміністративної чи дисциплінарної комісії. Крім того останнє ґрунтується на обставині, що дисциплінарне стягнення не може бути застосоване під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При цьому судом встановлено, що 10.11.2016 року начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано оскаржений наказ за №337-о, відповідно до якого у зв'язку з перебуванням начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_1 у тимчасовій непрацездатності з 31.10.2016 року по 09.11.3016 року, останнього звільнити із займаної посади з 10.11.2016 року (а.с. 41-42, т.ІІ).

Водночас суд не приймає до уваги посилання позивача на відповідь Державної служби з питань праці від 16.01.2017 року про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності, так як остання не має нормативного характеру (а.с.4, т. ІV).

Разом з тим відповідно до наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів по справі копій відповіді управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06.12.2016 року за №6578 та довідки за результатами виїзної позапланової перевірки дотримання законодавства про державну службу у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо дотримання законодавства про державну службу при притягненні до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 від 16.12.2016 року порушень законодавства про державну службу не виявлено.

Крім того суд не бере до розгляду надані в судовому засіданні копії рішень Івано-Франківського міського суду та Апеляційного суду Івано-Франківської області у справі про притягнення до адміністративної відповідальності заступника начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_10, оскільки останні не є належними доказами по справі у змісті ч.1 ст. 70 КАСУ як такі, що ухвалені судом щодо правопорушення, яке було допущено посадовою особою відповідача вже після прийняття оскаржуваних наказів про звільнення позивача із займаної посади.

Разом з тим відповідно до положень ч.4 ст.72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак як з тексту слідує вищевказаних судових рішень ОСОБА_10 був притягнений до адміністративної відповідальності згідно ч.2 ст.188-39 КУпАП, тобто за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних, яке мало місце вже після звільнення позивача та не могло вплинути на законість оскаржених рішень.

За таких обставин суд, за результатами оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржуваного наказу про звільнення відсутні.

Не підлягають до задоволення і інші вимоги позивача, оскільки вони є похідними від першої, тобто сутність прийняття по них рішень прямо залежить від того чи буде задоволено першу вимогу.

Таким чином позов до задоволення не підлягає.

На підставі ст. ст. 65-67 Закону України "Про державну службу", керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити

Згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 31.07.2017 року.