КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа№ 910/952/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Чугунов М.В. - дов. №2 від 02.09.2016р.

Войцехівський О.В. - дов. №9 від 12.01.2017р.

від відповідача: Шевченко В.Г. - довіреність №22/1/45 від 03.01.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р.

у справі № 910/952/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину

В судовому засіданні 19.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної М.А., викладене у формі повідомлення №11/2-27198 від 28.08.2015р. про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між позивачем та відповідачем.

Позов обґрунтовано тим, що станом на час надсилання повідомлення про нікчемність правочину на адресу позивача, банк вже знаходився в стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання банку на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання договорів про внесення змін до кредитних договорів нікчемними є безпідставними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. у справі №910/952/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи, порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 82 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 15.05.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А, Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався, останній раз на 19.07.2017р.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.07.2017р. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.07.2017р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Металопостачсервіс" (далі-позичальник) було укладено кредитний договір № 53-2013, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 140 000 000,00 грн. (далі - кредит), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити процентну ставку за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки зазначені цим договором (п. 1.1. договору).

04.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьк-Металопостачсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття", яке виступило у якості нового позичальника, укладено договір про внесення змін № 8 до кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., відповідно до умов якого здійснюється заміна сторони - позичальника в договорі у зв'язку з чим всі права та обов'язки позичальника за договором, які існують на момент укладення даного договору про внесення змін, переходять від позичальника до нового позичальника з моменту вступу даного договору про внесення змін в силу (п. 1. договору).

Постановою Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015р. розпочата процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016р. продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19.03.2018р. включно.

09.02.2015р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ"Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було затверджено акт перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком у період з 21.11.2013р. по 20.11.2014р., за результатами якого на адресу позивача було направлено повідомлення №11/2-27198 від 28.08.2015р. про нікчемність правочину (договору).

Даним повідомленням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", у порядку п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було повідомлено про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та TOB "Зорі Прикарпаття" (попередній позичальник - TOB "Луцьк-Металопостачсервіс"), а саме:

- Договору про внесення змін від 16.12.2013р.;

- Договору про внесення змін від 15.01.2013р.;

- Договору про внесення змін від 17.02.2014р.;

- Договору про внесення змін від 17.03.2014р.;

- Договору про внесення змін від 01.04.2014р.;

- Договору про внесення змін від 30.04.2014р.;

- Договору про внесення змін від 16.06.2014р.;

- Договору про внесення змін від 15.07.2014р.;

- Договору про внесення змін від 15.08.2014р.;

- Договору про внесення змін від 15.09.2014р.;

- Договору про внесення змін від 15.10.2014р.;

- Договору про внесення змін від 31.10.2014р., згідно умов яких сторони домовились, в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.

За доводами апелянта, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним, а вчинений правочин не містить даних про укладення кредитних договорів, умови яких передбачають надання клієнту переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, та того, що банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою лише у період дії тимчасової адміністрації.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на момент перевірки договору 09.02.2015р. банк перебував у стані тимчасової адміністрації, а не ліквідації.

Виходячи з наявних матеріалів справи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно ч.1 ст. 54 вказаного Закону рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного на момент його видання законодавства.

У ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частиною 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України №733 від 20.11.2014р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20.11.2014р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Акціонерний Банк", згідно з яким з 21.11.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20.03.2015р., розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

За приписами ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Матеріали справи містять витяг з акту від 09.02.2015р. перевірки правочинів (оригінал акту від 09.02.2015р. був оглянутий апеляційною інстанцією), з якого вбачається, що фактично виявлення нікчемних правочинів було здійснено до 09.02.2015р., при цьому рішення про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" прийнято 20.03.2015р.

Таким чином, перевірку правочинів в порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було проведено у відповідності до процедури, встановленої законодавством, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є необґрунтованими.

Зі змісту повідомлення № 11/2-27198 від 28.08.2015р. вбачається, що банком було повідомлено позивача про визнання нікчемними договорів про внесення змін до Кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та TOB "Зорі Прикарпаття" (попередній позичальник - TOB "Луцьк-Металопостачсервіс") щодо зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплат користування кредитом за кредитним договором №54-2013 від 29.03.2013р., з посиланням на те, що банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.п. 6,7 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Судова колегія вважає посилання відповідача на нікчемність означених правочинів безпідставними, оскільки у даному випадку, відповідачем не було вказано яким чином позивачем було отримано переваги (пільги) та чи дійсно переваги (пільги) мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Відповідно до ст.49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

В свою чергу, ст.53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" констатується, що банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Тобто, враховуючи вказані норми Закону України "Про банки і банківську діяльність" слід зазначити, що укладені договори про внесення змін до кредитного договору ПАТ "ВіЕйБі Банк" із позивачем визнаними відповідачем нікчемними, слід вважати такими, що не суперечать встановленим принципам та умовам забезпечення конкуренції у банківській системі.

Твердження заявника про порушення відповідачем Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, який затверджено Рішенням №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виявлення нікчемності правочину у процедурі ліквідації, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Однак, з витягу з акту перевірки вбачається, що фактично виявлення нікчемних правочинів було здійснено до 09.02.2015р., тобто до моменту відкликання банківської ліценції у Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк".

До того ж, посилання заявника на Рішення №826 від 26.05.2016р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є необґрунтованим, оскільки спірні правовідносини виникли до набуття законної сили вказаним рішенням.

Таким чином, посилання позивача у даному випадку на порушення вимог закону щодо моменту здійснення відповідачем перевірки правочинів банку є юридично неспроможними.

З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Статтею 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

У даному випадку судова колегія вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №11/2-27198 від 28.08.2015р. про нікчемність Договорів про внесення змін до Кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та TOB "Зорі Прикарпаття" (попередній позичальник - TOB "Луцьк-Металопостачсервіс")).

При цьому, копія розпорядчого акту (наказу), згідно якого вказаний правочин відповідачем було визнано нікчемним, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіна М.А. суду не надала.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи (п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зазначені обставини у даному випадку ніяким чином не нівелюють обов'язку суду захистити права та законні інтереси позивача, які було порушено відповідачем внаслідок прийняття оспорюваного рішення.

Колегія зазначає, що фактично порушення прав позивача внаслідок дій відповідача полягає саме у висуванні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/2-27198 від 28.08.2015 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №54-2013 від 29.03.2012.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в позові.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, та відсутність правових підстав вважати нікчемними договори про внесення змін до Кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБіБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття", колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з підстав, викладених у ній, а рішення Господарського суду м.Києва від 05.04.2017р. у справі № 910/952/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. у справі № 910/952/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. у справі №910/952/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення у формі повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №11/2-27198 від 28.08.2015р. про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору № 54-2013 від 29.03.2013р., які були укладені між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття", а саме: Договору про внесення змін від 16.12.2013р., Договору про внесення змін від 15.01.2013р., Договору про внесення змін від 17.02.2014р., Договору про внесення змін від 17.03.2014р., Договору про внесення змін від 01.04.2014р., Договору про внесення змін від 30.04.2014р., Договору про внесення змін від 16.06.2014р.,Договору про внесення змін від 15.07.2014р., Договору про внесення змін від 15.08.2014р., Договору про внесення змін від 15.09.2014р., Договору про внесення змін від 15.10.2014р., Договору про внесення змін від 31.10.2014р.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Прикарпаття" (77400, Івано-Франківська обл., м. Тисмениця, вул. Галицька, 93, код ЄДРПОУ 35129580) 3200,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3520,00 грн. за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/952/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко