ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ К/800/3463/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційні скарги Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області та Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області)

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі № 806/962/13-а Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом заступника Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Овруцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

до Публічного акціонерного товариства «Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів»

третя особа: Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області

про стягнення заборгованості за державною позичкою,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів» (код ЄДРПОУ 00953987) на користь Овруцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області заборгованість за державними позичками у сумі 375492,64 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.

У касаційних скарнах Управління ДКС України в Овруцькому районі Житомирської області та Овруцька ОДПІ просять скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги ОДПІ, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи позов, заступник Овруцького міжрайонного прокурора посилається на наявність у ПАТ «Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів» заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками, наданими згідно з постановами Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік» від 12.03.1996 № 323 та «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» від 04.02.1997 № 124.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги підтверджуються довідкою Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області від 27.07.2012 № 26, згідно з якою станом на 01.06.2012 за відповідачем рахується заборгованість перед Державним бюджетом України у загальній сумі 375492,64 грн., яка складається із 101115,00 грн. заборгованості, а також пені, нарахованої на цю заборгованість у сумі 274377,64 грн. (а.с. 41).

У зв'язку із наявністю цієї заборгованості Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області направило до Овруцької ОДПІ подання від 13.06.2012 № 965 та № 965 про здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.06.2012 у сумі 23162,00 грн. і суми пені 71313,32 грн., а також на 77953,00 грн. та 203064,00 грн. відповідно.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу» реструктуризується на 8 років з виплатою щороку рівними частинами починаючи з 1 січня 2004 року решта заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, не врегульованої відповідно до статті 1 цього Закону, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають врегулюванню відповідно до вимог статті 1 цього Закону і статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств".

Згідно з довідкою Управління державної казначейської служби України в Овруцькому районі Житомирської області від 27.07.2012 № 26, бюджетна заборгованість ВАТ «Овруцька реалізаційної бази хлібопродуктів», правонаступником якої є відповідач, виникла за позичками, наданими на підставі постанов Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік» від 12.03.1996 № 323 та «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році» від 04.02.1997 № 124. На виконання цих постанов Кабінету Міністрів України були прийняті наказ Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 № 72/113 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 за № 265/1290), яким затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, та наказ Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії «Хліб України» від 04.03.1997 N 70/54/18 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.06.1997 за № 212/2016), яким затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Нормами цих Порядків встановлено, що безвідсоткова позичка надається фінансовим органом (відділенням Державного казначейства в 1996 - 1997 роках) за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами із заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником щодо надання авансових платежів на оплату витрат сільгосптоваровиробників на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в тому числі, зерна і кормозбиральних комбайнів.

У Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174, дано визначення наступним поняттям: боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою; бюджетна позичка/ фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги; заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов'язання перед державою, що виникають у суб'єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Застосовуючи вказані правові норми, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив обґрунтований висновок, що заступником прокурора у судовому процесі не було доведено, що відповідач має бюджетну заборгованість, сума якої та підстави виникнення вказані у довідці від 27.07.2012 № 26. Цей висновок був зроблений судом на підставі оцінки доказів у справі: копій договорів про постачання сільгоспвиробнику мінеральних добрив і засобів захисту рослин, які вироблені з природного газу, на умовах поставки і закладення до держрезерву продовольчого зерна (а.с.46-65), договору про постачання сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив (засобів захисту рослин) в обмін на продовольче зерно, що закладається до державного резерву, сторонами в яких є Овруцький райагрохім та ВАТ «Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів» (а.с. 66-67); протоколу урегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання від 05.07.2002 №12 (а.с.72), акту передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці (без зазначення дати складання) (а.с. 203) та акту про наслідки перевірки надання та повернення бюджетної позички в 1996-1997 роках від 29.01.1998 № 8-04 (а.с. 204). Оцінка доказів судом апеляційної інстанції відповідає нормам ст.86 КАС України.

Доводи, наведені у касаційних скаргах, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.