П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1296/17

25 липня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА _3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Надвірнянського об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

В судовому засіданні представник позивача по справі ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві, яку просить задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними та зобов»язати вчинити дії.

Представник відповідача - Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області ОСОБА_2 позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з’ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні ПФУ Івано-Франківської області та з 20.05.2006 року отримує на підставі ст. 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

При призначенні пенсії Надвірнянським об’єднаним УПФ України Івано-Франківської області позивачу по справі ОСОБА_3 застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік.

При досягненні позивачем по справі ОСОБА_3 шістдесятирічного віку, ним у травні місяці 2017 року було подано до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області заяву про призначення йому пенсії по віку, а також про застосування середньої заробітної плати за 2016 рік (ас.13).

Однак, листом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №214/С-15 від 06.06.2017 року позивачу по справі ОСОБА_3 повідомлено, що для переходу з одного виду пенсії на інший позивачу по справі ОСОБА_3 необхідно було надати заяву для перерахунку пенсії за віком. Так, як при розрахунку було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), що враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.Виняток відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо після призначення пенсії по інвалідності особа пропрацювала не менше 24 календарних місяців страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід). В такому випадку застосовують середню заробітну плату за останні 3 календарні роки, як і за першого призначенняю. Підстав для застосування середньої заробітної плати по народному господарству за 2016 рік немає (ас.14).

Дану відмову в перерахунку суд вважає протиправною з наступних підстав:

Застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії врегульовано статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", раніше чинною редакцією якої, було передбачено врахування середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, особам, яким приймалося рішення про призначення пенсії з початку 2017 року пенсії обчислювалися із врахуванням усередненого показника заробітної плати за 2014-2016рік, який у 2017 році був встановлений в розмірі 4482 гривні 35 копійок.

Частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлено, що «переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами».

Зокрема документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позивач по справі ОСОБА_3 в 2017 році звернувся із заявою про призначення йому пенсії по віку, тобто призначення пенсії на підставі інших норм закону, ніж призначена у нього попередня пенсія за вислугу років.

З 20.05.2006 року позивач по справі ОСОБА_3 отримував пенсію, яка йому призначена як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а пенсія за віком за якою він у травні місяці 2017 року звернувся до відповідача, призначається відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Після призначення позивачу по справі ОСОБА_3 20.05.2006 року пенсії, він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що підтверджується записами у його трудові книжці (ас.7-12).

Отже, відповідач по справі при призначенні пенсії позивачу по справі ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст.40,45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний був застосувати усереднений показник заробітної плати за 2016 рік.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та у постанові від 22 грудня 2015р. (справа №2-а/199/138/14).

Також, суд вважає неправомірною відмову у призначенні позивачу по справі ОСОБА_3 пенсії за віком.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування" особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Враховуючи те, що позивач по справі ОСОБА_3 досяг встановленого законом віку та має достатній трудовий стаж (42 роки), а тому він має право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

А тому, суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про задоволення позову позивача по справі ОСОБА_3

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 163,167,186,254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов’язати Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити та перерахувати ОСОБА_3 з 20.05.2017 року пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Визнати неправомірними дії Надвірнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у застосуванні ОСОБА_3 показника середньої заробітної плати за 2016 рік.

Зобов’язати Надвірнянське об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області застосувати з 20.05.2017 року при призначенні та перерахунку ОСОБА_3 пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (встановлений у 2017 році в розмірі 4482,35 грн.) згідно ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також виплатити ОСОБА_3 недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст. 186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 27.07.2017 року.