Провадження № 22-ц/783/4634/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

з участю представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представників відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» Гулька Н.О., Матковського Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Національної страхової компанії «Оранта» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяної смертю особи внаслідок катастрофи та шкоди завданої смертю годувальника, -

встановила:

Позивачі ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди заподіяної смертю особи внаслідок катастрофи та шкоди завданої смертю годувальника.

Вимоги обґрунтовували тим, що 04.10.2015 року близько 14,40 год. ОСОБА_12, будучи пілотом легкомоторного двохмісного літака «ZODIAC CH 601 XL», р.н.НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, виконував політ з пасажиром ОСОБА_13, здійснив заборонену для цього літака фігуру вищого пілотажу, що призвело до падіння літака. Пілот ОСОБА_12 та пасажир ОСОБА_13 від отриманих травм загинули на місці пригоди. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР та 31.03.2016 року постановою Городоцької місцевої прокуратури Львівської області провадження закрито у зв'язку із смертю особи, з вини якої трапилась дана катастрофа, а саме ОСОБА_12 Вищевказаний легкомоторний літак належить на праві власності ОСОБА_3 Внаслідок авіакатастрофи, сім'ї загиблого ОСОБА_13 - позивачам по справі, завдано моральної та матеріальної шкоди. На момент катастрофи діяв договір страхування № 2 від 17.04.2015 року обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ НАСК «Оранта», згідно якого розмір страхової суми за шкоду, завдану третім особам, життю та здоров'ю пасажирів, становить 20 000 доларів США, 131 100 грн. спеціальних прав запозичань, 250 000 грн. спеціальних запозичань на одного пасажира. Виходячи з положень Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, страховим випадком вважається авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника й жодним чином не встановлено обмеження, яке б стосувалось особи, яка керує повітряним судном та передбачено, що об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із його обов'язком відшкодувати заподіяну шкоду третім особам. Вважають, що посилання відповідача ПАТ НАСК «Оранта» на те, що експлуатант повітряного судна не був страхувальником є безпідставними, тому на користь позивачів підлягає стягнення страхове відшкодування. Крім того, позивачі вважають, що ОСОБА_3 відповідає за заподіяну шкоду смертю ОСОБА_13, так як він є власником джерела підвищеної небезпеки.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року узадоволенні позову - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивачів ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 - ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що договір спільного використання літака, як підстава на яку посилається відповідач ОСОБА_3 для відсутності своєї відповідальності, чітко встановлює межі відповідальності сторін, зокрема і пілота, однак за шкоду надану виключно літаку, як об'єкту спільного використання, а не третім особам, яким завдано шкоду під час експлуатації повітряного судна.

Таким чином, на правовідносини пов'язані із відшкодуванням шкоди третім особам умови договору не поширюються, а застосуванню підлягають норми, які регулюють питання відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Вважає, що суд помилково ототожнює питання володіння і користування, які є різними за своєю правовою природою.

Договором зобов»язано користувача попередити власника про планування польоту, ціль та маршрут прогнозований час польоту та отримати дозвіл на такий політ. Оскільки дозвіл на такий політ власником літаку ОСОБА_12 не надавався, відсутні підстави для висновку про правову підставу використання повітряного судна.

Покликається на те, що правилами регулювання деліктних зобов'язань допускається можливість відшкодування шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоду, а іншою, якщо законом передбачено такий обов'язок, тому на думку апелянта суд першої інстанції помилково прийшов висновку, що на ОСОБА_3 не покладено обов'язок відшкодовувати шкоду.

Вважає також, що суд дійшов хибного висновку про те, що відсутні правові підстави для стягнення страхових виплат із ПАТ НАСК «Оранта», той факт що ОСОБА_3 не звернувся до страхової компанії з метою укладення додаткової угоди, передбаченої п. 1.3 договору страхування, не звільняє страхову компанію від обов'язку виконувати зобов'язання по виплаті страхових відшкодувань третім особам, на користь яких такий договір укладався.

Крім цього, дійсність цього договору ніким не оспорювалась.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» подали заперечення на апеляційну скаргу представника позивачів, вважають скаргу безпідставною та просять відхилити, рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників розгляду справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, вважається застрахованою з моменту реєстрації та внесення пасажира до поіменного списку перевізника до моменту, коли пасажир залишив режимну зону аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника, пасажир ОСОБА_13 був на борту літака на підставі подарункового сертифікату від 02.07.2015р., терміном дії - 90 днів, тому оскільки сертифікат мав термін дії до 30.09.2015 року включно, а трагедія сталась 04.10.2015 року, відповідальність перед пасажиром ОСОБА_13 не вважається застрахованою відповідно до вищезазначених пунктів договорів. Будь-який інший документ (квиток на авіаполіт), окрім вищезгаданого сертифікату, відсутній.

Також, суд звернув увагу, що згідно договору страхування, Страхувальник - ОСОБА_3, Експлуатант ПС - ОСОБА_3. Якщо ПС передається іншому експлуатанту, згідно з договором лізингу чи іншим укладеним між ними договором, Договір зберігає свою силу впродовж строку дії Договору, при цьому, сторони зобов'язані були внести відповідні зміни до Договору шляхом укладання додаткової угоди до Договору (п.1.3 Договору страхування), однак жодної інформації щодо зміни експлуатанта повітряного судна до Страхової компанії не надходило і відповідно не внесено жодних змін у Договір, як передбачено пунктом 1.3 Договору, що виключає виплату страхового відшкодування з огляду на предмет договору страхування, тому відсутні правові підстави для стягнення страхових виплат із ПАТ HACK «ОРАНТА».

Крім цього суд вказав, що пілот літака ОСОБА_12 експлуатував такий на відповідній правовій підставі, а саме договору спільного використання, відтак і був відповідальним за безпеку польоту та шкоду, завдану внаслідок падіння літака, тому відповідач ОСОБА_3 не може нести відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду та висновки суду зроблені у ньому, відповідають зазначеним вище вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2015 року близько 14,40 год. ОСОБА_12 будучи пілотом легкомоторного двохмісного літака «Zenair 601 XL», р.н.НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, виконував політ з пасажиром ОСОБА_13, здійснив заборонену для цього літака фігуру вищого пілотажу, що призвело до падіння літака. Пілот ОСОБА_12 та пасажир ОСОБА_13 від отриманих травм загинули на місці пригоди.

За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за №12015140180000761 від 04.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Постановою прокурора Городоцької місцевої прокуратури Львівської області від 31.03.2016 року кримінальне провадження закрито у зв'язку із смертю особи з вини якої трапилась дана катастрофа, а саме ОСОБА_12 (а.с. 22-25).

Пасажиром легкомоторного двохмісного літака «Zenair 601 XL», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_13 був на підставі подарункового сертифікату від 02.07.2015р., терміном дії - 90 днів (а.с. 21).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, спеціальна норма по відношенню до загальної - ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 01.08.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 укладено договір спільного використання літака «Zenair 601 XL», р.н.НОМЕР_1, згідно умов якого власник (ОСОБА_3) надає в безоплатне користування вищенаведений літак користувачу (ОСОБА_12) на умовах вказаних в цьому договорі (а.с. 130).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6 ЦК України ).

Відповідно положень статті 6 ЦК України, сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки на день авіакатастрофи пілот літака ОСОБА_12 експлуатував такий на відповідній правовій підставі, а саме договору спільного використання, тобто був законним володільцем, а відтак і був відповідальним за безпеку польоту та шкоду, завдану внаслідок падіння літака, тому ОСОБА_3, як власник не несе відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок падіння літака, оскільки такий був у належному користуванні ОСОБА_12

Разом з тим, згідно із ч. 1ст. 101 Повітряного кодексу України, уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 117 Повітряного кодексу України, в Україні здійснюється обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Порядок і правила здійснення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 1 ч. 3 ст. 118 Повітряного кодексу України, експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов'язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу і пошті.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про страхування» авіаційне страхування цивільної авіації є різновидом обов'язкового страхування.

Частина 2 Закону України «Про страхування» передбачає, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Статтею 985 ЦК України передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (ст. 636 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002р. № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» (далі - ПКМУ №1535) визначено, що конкретні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов'язкового страхування.

Відповідно п.1 зазначеного Порядку і правил, обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів, третіх осіб і в тому числі включає страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу.

17 квітня 2015 року між Львівською обласною дирекцією ПАТ «HACK «ОРАНТА» та власником повітряного судна ОСОБА_3 укладено «Договір № 2 обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу» від 17.04.2015 року.

Термін дії договору з 18 квітня 2015 року до 17 квітня 2016 року (а.с. 115-121).

Предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України та виникають внаслідок зобов'язання відшкодувати у порядку, встановленому законодавством - шкоди та збитків, заподіяних третім особам внаслідок авіаційної події з повітряним судном, заподіяні пасажирам і вантажовласникам унаслідок страхового випадку.

Таким чином, дія договору страхування № 2 від 17.04.2015 року фактично поширюється на ОСОБА_13, як на пасажира повітряного судна так і на позивачів (спадкоємців), як третіх осіб, зобов'язання відшкодувати шкоду яким застрахованою особою є предметом договору.

Отже, позивачам належить право вимоги за цим договором, а тому вони вільно, на власний розсуд, не зважаючи на дії безпосереднього завдавача шкоди самостійно обирають спосіб захисту свого порушеного права, шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 7 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації страховик має право відмовити у страховому відшкодуванні (страховій виплаті) у разі: вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, навмисних дій, спрямованих на настання страхового випадку; надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або перешкоджання страховикові у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (страхової виплати), якщо це не суперечить законодавству.

Разом з тим, згідно із п.3.4. Договору страхування від 17.04.2015 року не визнаються страховими випадками події, що трапились під час експлуатації ПС особою іншою, ніж Страхувальник або особа, зазначена відповідно до положень Договору.

Відповідно до преамбули та п.1.2 Договору страхування, Страхувальник - ОСОБА_3, Експлуатант ПС - ОСОБА_3.

За умовами п.1.3 Договору страхування якщо ПС передається іншому експлуатанту, згідно з договором лізингу чи іншим укладеним між ними договором, Договір зберігає свою силу впродовж строку дії Договору з урахуванням зазначеного в п. 6.3.1. Договору за умови попереднього узгодження зі Страховиком (не пізніше ніж за 2 (два) робочих дні до такої передачі). При цьому, Сторони зобов'язані внести відповідні зміни до Договору шляхом укладання додаткової угоди до Договору.

Судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що жодної інформації щодо зміни експлуатанта повітряного судна до Страхової компанії не надходило і відповідно не внесено жодних змін у Договір, як передбачено пунктом 1.3 Договору.

Таким чином, експлуатація повітряного судна здійснювалась сторонньою особою - ОСОБА_12, відповідальність якої не була застрахована за вказаним вище Договором страхування, що виключає виплату страхового відшкодування з огляду на предмет договору страхування, тому відсутні правові підстави стягнення страхових виплат із ПАТ HACK «ОРАНТА».

Крім цього, відповідно до п.2.13 договору відповідальність перед пасажиром вважається застрахованою за наявності у пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного спису перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Згідно із п.2.1.1, п.2.1.2. Договору страхування страховим випадком за цим договором є подія, внаслідок якої виникає відповідальність Страхувальника: за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів.

При цьому, відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів, вважається застрахованою з моменту реєстрації та внесення пасажира до поіменного списку перевізника до моменту, коли пасажир залишив режимну зону аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Разом з цим, ОСОБА_13 був пасажиром легкомоторного двохмісного літака «ZODIAC CH 601 XL» на підставі подарункового сертифікату від 02.07.2015р., терміном дії - 90 днів, термін дії якого закінчувався 30.09.2015 року включно, трагедія сталась 04.10.2015 року, тому відповідальність перед пасажиром ОСОБА_13 не вважається застрахованою, відповідно до вищезазначених пунктів договорів, при цьому інші документи, окрім вищезгаданого сертифікату, зокрема квиток на авіаполіт, відсутні.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 червня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк