Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді - Бедьо В.І.

при секретарі - Пазяк С.М

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім. А. Новака – ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я, що призвело до каліцтва,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я, що призвело до каліцтва, який обґрунтовує наступним.

03.02.2014 року ОСОБА_1 звернулася до окуліста Ужгородської МКЛ № 2 зі скаргою на погіршення зору, де їй запропонували зробити операцію.

Позивач звернулася до відділення офтальмології ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака до лікаря к.м.н. ОСОБА_5, який відповідно порадив перед операцією пройти повне медичне обстеження.

23.04.2014 року лікарем ОСОБА_5 була проведена операція, під час якої новий кришталик був успішно встановлений на місце. Після цього лікарем було запропоновано зробити укол, під час здійснення якого трапився розрив радужної оболонки ока та було знищено 80 % радужної оболонки. Внаслідок таких дій лікаря стан позивача погіршився і так вона осліпла на ліве око.

Позивач вказує на те, що допустившись лікарської помилки, ОСОБА_5 не проінформував її про існуючи проблеми, продовжував так зване лікування вже «мертвого» ока та почав заспокоювати, що вона знову буде бачити, на протязі 4-ьох місяців вводив ОСОБА_1 сильнодіючі ліки, від чого у неї паморочилась голова, піднімався тиск та погіршувалось самопочуття.

Позивач консультувалася після цього з багатьма лікарями і кожний з них ставив діагноз «сліпота».

Позивач звернулася до лікаря ОСОБА_5 про виплату їй компенсації за нанесену ним фізичну та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, однак останній відмовився виконати вимоги ОСОБА_1 та мирно владнати фінансові питання.

Позивач вказує на те, що очевидною є негативна динаміка(різниця діагнозів) до операції та після її проведення, що на її думку є наслідком некомпетентності та лікарської помилки від час проведення операції лікарем ОСОБА_5 У зв’язку з тим, що очі безпосередньо пов’язані між собою, повна сліпота лівого ока негативно позначилась і на стані правого ока, в результаті чого виникла нагальна потреба робити ще додаткову операцію на праве око, що звичайно потребує значних матеріальних витрат.

Для вирішення цього питання позивач звернулася до завідуючого відділенням ОСОБА_7, головного лікаря ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака ОСОБА_8, начальника управління охорони здоров’я ОСОБА_9, однак останні пропонували звертатися за захистом прав до суду.

ОСОБА_1 вказує на те, що враховуючи пережитий нею стрес у в’язку з невдалою операцією, не мала часу думати про збереження квитанції та чеків на підтвердження понесених нею матеріальних витрат.

Окремо підкреслює, що такими діями лікаря було спаплюжено її зовнішність, завдано значної шкоди здоров’ю та моральної шкоди, адже усвідомила, що залишиться калікою на все життя.

Спричинену моральну шкоду, матеріальні збитки та необхідність робити ще додаткову операцію для врятування зору на праве око позивач оцінює в 150 000 гривень.

На підставі наведеного позивач просить суд стягнути солідарно із ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака та ОСОБА_5 на її користь суму моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень та суму матеріальних збитків у розмірі 10 000 гривень.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім. А. Новака в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, встановив наступні обставини.

22.04.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, поступила в офтальмологічне відділення ЗОКЛ ім. А. Новака з діагнозом « Ускладнена катаракта, псевдоексфоліативний синдром на лівому оці» для оперативного лікування 23.04.2014 року «Факоемульсифікації катаракти з імплантацією асферичної гнучкої ОІЛ (ADAPT-AO) 23, 5 Д на лівому оці» ( а.с. 5)

У відповідності до витягу з історії хвороби № 6681 хвора ОСОБА_1 була підготовлена за м/п , протипоказань до оперативного лікування не встановлено.

З матеріалів цивільної справи встановлено, що оперативне лікування 23.04.2014 року було проведено лікарем офтальмологом вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_5.

Позивач вказує на те, що неналежне, на її думку, оперативне лікування к.м. н. лікарем офтальмологічного відділення ЗОКЛ ім. А. Новака ОСОБА_5, зокрема проведення невдалого уколу після оперативного лікування призвело до повної сліпоти лівого ока, погіршення зору у правому оці, що відповідно завдало їй значних фізичних та моральних страждань.

ОСОБА_1 звернулася до лікаря ОСОБА_5 та ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака про виплату їй компенсації за нанесену фізичну та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, однак вказує на те, що останні відмовилися виконати її вимоги та мирно владнати фінансові питання, що відповідно стало підставою для звернення її до суду з даним позовом з метою захисту порушених прав.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право кожного на життя охороняється законом, а згідно статті 13 - кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоровя, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Вiдповiдно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням вiдповiдних соціально-економічних, медико-санітарних i оздоровчо-профiлактичних програм.

Держава створює умови для ефективного i доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів ycix форм власності.

Згідно ст.ст. 6, 42, 78, 80 Основ законодавства України про охорону здоров'я, кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Медичні працівники зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Вiдповiдно до загальних підстав вiдповiдальностi за завдану моральну шкоду, передбачених ст 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, вiдповiдальнiсть несе органiзацiя, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

У п. 9 цієї постанови вказано, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи слідує, що 20.01.2015 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою до Управління охорони здоров`я ОСОБА_3 обласної державної адміністарції України на неналежне оперативне лікування к.м.н. лікарем офтальмологічного відділення ЗОКЛ ім.. А, ОСОБА_10ОСОБА_5 з приводу ускладненої катаракти на лівому оці у період з 22.04. до 05.05.2014 року.

З відповіді Начальника Управління охорони здоров`я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації України, наданої у відповідь на подану ОСОБА_1 скаргу, вбачається, що відповідно до наказу управління № 22-о від 21.01.2015 року розгляд її скарги здійснено клініко-експертною комісією (КЕК) управління охорони здоров’я «Хірургічна допомога» (а .с 7).

У відповідності до вказаного листа КЕК вивчила подану ОСОБА_1 документацію та провела експертизу якості лікувально-діагностичного процесу, взяла пояснення від ОСОБА_5 та зробила наступні висновки:

- під час оперативного втручання виникло ускладнення у вигляді відриву з наступним випадінням райдужної оболонки через тунельний розріз, крововилив у передню камеру лівого ока. При цьому хірург ОСОБА_5 своєчасно виявив розвиток ускладнення і надав адекватну хірургічну допомогу, в результаті чого ліве око хворої ОСОБА_1 було врятоване;

- ведення історії хвороби задовільне, стан хворої чітко відображений в щоденниках курації, обходах куратора та завідувача відділенням офтальмології; протокол операції оформлений належним чином. У виписці надані чіткі і правильні лікувальні рекомендації;

- обстеження хворої ОСОБА_1 в Ужгородській міській поліклініці та наступне її обстеження і лікування в ЗОКЛ ім.. ОСОБА_11 здійснювалося відповідно до стандартів та протоколів надання допомоги хворим офтальмологічного профілю, затверджених МОЗ України.

Зауважень до діагностичної та лікувальної тактики хворої ОСОБА_1, які б могли суттєво вплинути на результати лікування не виявлено.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 02.11. 2015 року за клопотанням ОСОБА_1 було призначено судово-медичну експертизу з метою встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями лікаря ОСОБА_5 при проведенні оперативного лікування хворої ОСОБА_1 та наслідками у вигляді ушкодження здоров’я ОСОБА_1, а також з метою встановлення ступеня ушкодження здоров’я позивача.

На виконання даної ухвали судово-медичною експертною комісією Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи було проведено комісійну судово-медичну експертизу за матеріалами цивільної справи № 308/4164/15-ц відносно ОСОБА_1.

Висновком експерта № 44 (01.03.2016 року – 28.03.2016 року) судово-медичною експертною комісією зроблено наступні підсумки: в медичній карті стаціонарного хворого № 6681 ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні є розбіжності у записах даних гостроти зору, які встановлені остеженням при поступленні та даними виписного епікризу, так 15.03.2016 року гострота зору у гр.. ОСОБА_1 на правому оці становить 0, 9, виявлено початкову катаракту правого ока, а при поступленні 22.04.2014 року гострота зору у гр. ОСОБА_1 на правому оці становила 1, 0; при контрольному обстеженні гр. ОСОБА_1 станом на 15.03.2016 року виявлені дистрофічні зміни райдужної оболонки лівого ока у вигляді нерівномірності товщини та витончення шарів у верхній половині внаслідок можливого механічного ушкодження, яке могло відбутись і під час операції 23.04.2016 року, а саме при відриві та випадінні райдужної оболонки через тунельний розріз.

Разом з тим вказаний висновок не містить жодних даних, які б вказували на причинно-наслідковий зв’язок між діями лікаря ОСОБА_5 при проведенні оперативного лікування хворої ОСОБА_1 та наслідками у вигляді ушкодження здоров’я ОСОБА_1, зокрема втрата нею зору на лівому оці.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином надавши оцінку наданим стороною позивачам письмовим доказам суд приходить до переконання, що під час судового розгляду не отримано даних, які б підтверджували протиправність дій лікаря ОСОБА_5 при здійсненні лікування хворої ОСОБА_1 чи наявність причинного зв'язку між шкодою (втратою зору лівого ока) і протиправним діянням відповідача та відповідно не доведено, що позивач зазнала душевних та психічних страждань у зв"язку з протиправною поведінкою (неправомірними діями) відповідача, що негативно позначилися на її душевному стані.

Так само судом не отримано даних, що відносно неправомірних дій відповідача відкрито кримінальне провадження та доведено вину відповідача обвинувальним вироком суду.

На підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено вину відповідача ОСОБА_5, відтак відсутні правові підстави для стягнення з такого сум матеріальних здитків та сум на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 3, 49 Конституції України, ст.ст. 1, 10,11, 57, 60, 209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 обласної клінічної лікарні ім.А.Новака та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я, що призвело до каліцтва – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_12.