провадження № 2/179/233/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2017 рокуМагдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Солодовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроюг» про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, інфляції, суд -

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заяваОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроюг» про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, інфляції.

Позивач посилається на те, що з 21.04.2008 року по 28.11.2014 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хімагроюг» на посаді сторожа, після чого був звільнений за власним бажанням.

При звільненні відповідачем не було здійснено нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014 та 2015 роки, чим порушено його право на своєчасне отримання компенсації.

Позивач вважає, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання по виплаті компенсації відповідач зобов'язаний виплатити борг у сумі 2436 грн. 00 коп. з урахуванням індексу інфляції 1146 грн. 13 коп., всього відповідач повинен сплатити компенсацію в сумі 3582 грн. 13 коп.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі та про підтримання своїх позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не відомі, про дату та час розгляду справи був сповіщений належним чином.

Дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Конституція України, проголошує Україну соціальною, правовою державою та визначає зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3). Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Позивач із 21.04.2008 року по 28.11.2014 рік працював в Товаристві з обмеженою відповідністю «Хімагроюг» на посаді сторожа , що підтверджується записами в трудовій книжці (а. с. 5).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а

також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

При звільненні відповідачем не було здійснено нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку за період 2014 та 2015 років, у розмірі 2436 грн. 00 коп., в розмірі мінімальної заробітної плати за кожен рік.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме:

-основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

-додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

-інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Право звільненого працівника на виплату грошової компенсації з урахуванням індексу інфляції визначено Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, який визначає, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (п. 2 Порядку).

Згідно п. 3, 4, 8 Порядку, компенсації підлягає разом із сумою

індексації заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання по виплаті компенсації відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві борг з урахуванням індексу інфляції, який опублікований Держкомстатомі становить у період: з 01.01.2014 року по 01.01.2015 року – 122,5 %, який необхідно помножити на суму заборгованості в розмірі 1218 грн. 00 коп., що в сумі складає 171492 грн. 05 коп., у зв’язку із чим індекс інфляції складає – 274 грн. 05 коп; з 01.01.2015 року по 01.07.2015 року – 135,8 %, який необхідно помножити на суму заборгованості в розмірі 2436 грн. 00 коп., у зв’язку із чим індекс інфляції складає – 872 грн. 08 коп. Сума інфляції за період з 01.01.2014 року по 01.07.2015 року складає – 1146 грн. 13 коп.

У відповідності до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що відповідачем порушено законодавство про оплату праці, яке виразилося невиплатою грошової компенсації за не використані працівником дні відпустки. Позивачем доведено своє право на отримання грошової компенсації за не використані дні відпустки разом із індексом інфляції за час прострочення виплати, у зв’язку із чим вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивача звільнено від оплати судових витрат на підставі п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір», оскільки нею подано позов, що випливає з трудових правовідносин, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1,3 Конституції України, ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати», ст. ст. 116, 233 КзПП України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 34 Закону України «Про відпустки», Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроюг» (Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ вул. Глінки, 16 офіс № 6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Личково, вул. Рибальська, № 4, ідент. номер НОМЕР_1):

-борг по виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі - 2436 грн. 00 коп.;

-індекс інфляції за час прострочення заборгованості – 1146 грн. 13 коп.;

на користь держави:

-судовий збір в сумі – 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук