ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2482/16-ц

Провадження № 2/210/310/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"15" червня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Скотар Р.Є.,

за участі секретаря судового засідання: Лейбенко В.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

законного представників відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 29.04.2016 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом, який неодноразово уточнювався, в останній редакції від 10.10.2016 року просив визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» (далі ТОВ «Коксохімремонт») про звільнення,поновити його на роботі в ТОВ «Коксохімремонт» з 14.01.2015 року; зобовязати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням вимог, зазначених у позовній заяві та стягнути заборговану заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 року до дня поновлення на роботі, моральну шкоду 30000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 14.01.2015 року працював на посаді сторожа в ТОВ «Коксохімремонт», 05.04.2016 року звільнений на підставі ст.40 п.2 КЗпП України після проходження медичної комісії, яка визнала його непридатним для роботи сторожем у нічний час у зв'язку з вадами зору. Вважає звільнення незаконним, оскільки відбулося після зясування виробничих питань з директором підприємства; на час прийняття на роботу він мав статус інваліда ІІІ групи по зору,однак після оперативного втручання стан зору поліпшився. Крім того, звільнення не було узгоджено з профспілкою та йому не було виплачено нецільову благодійну допомогу за сімейними обставинами в розмірі 1710,00 грн., доплату за роботу у нічний час, вихідні та святкові дні, тому він звернувся до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_2 судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи обставинами викладеними в позовній заяві, просив уточнену позовну заяву від 10.10.2016 року задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що він працює на підприємстві з 14.01.2015 року, однак прийнято його на роботу 19.02.2015 р. Перебуваючи на посаді сторожа був змушений виконувати роботу, яка не стосувалася його посадової інструкції, та не оплачувалася додатково підприємством, я звязку з чим в нього з директором підприємства виникла конфліктна ситуація, яка стала причиною для проходження медичної комісії та його незаконного звільнення за станом здоровя.

Представник позивача - ОСОБА_3(доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.12.2016 р. )(а.с.99) в судовому засіданні підтримав, пояснив, що проходження медичного огляду для посади позивача не входить до переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обовязковим профілактичним медичним оглядам відповідно до Постанови КМУ від 23.05.2001 р. №559, тому встановлення необхідності проходження попереднього та періодичного огляду є незаконним та безпідставним; позивача звільнено з підприємства без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) та не повідомлено про відсутність профспілки на підприємстві; відповідачем не здійснено доплат за роботу у нічний час, вихідні та святкові дні; відсутні надходження коштів за деякі періоди роботи. Просив позов задовольнити в повному обсязі та відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_4 ( довіреність від 12.04.2017 р., дійсна до 31.12.2017 року ) заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позивача звільнено з посади сторожа ТОВ «Коксохімремонт» за станом здоровя на підставі висновку ВМК; позивач від запропонованих вакантних посад згідно штатного розпису відмовився; підприємство при звільненні керувалося нормами чинного законодавства, всі належні виплати здійснило; наказ про надання допомоги від 25.12.2015 року сфабрикований документ, який не є підставою для виплати допомоги. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

В силу ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 прийнято на посаду сторожа в дільницю механізації ТОВ «Коксохімремонт» з посадовим окладом згідно штатного розпису наказом №18/Ок-1 від 19.02.2015 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 19.02.2015 року (а.с.24,62).

Наказом ТОВ «Коксохімремонт» №38/Ок-1 від 05.04.2016 року ОСОБА_2 звільнено у звязку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоровя згідно ст.40 п.2 КЗпП України на підставі висновку ВМК від 01.04.2016 року (а.с.3 ), в якому зазначено, що позивач придатний для роботи за професією у денний час (а.с.60) Позивач від підписання наказу відмовився, про що складено Акт №1 від 05.04.2017 року.

Відповідачем зроблено відповідний запис у трудовій книжці позивача, з посиланням на ст.40 п.2 КЗпП України (а.с.24).

З наказу ТОВ «Коксохімремонт» №38/Ок-1 від 05.04.2016 року вбачається, що вакантні посади та можливість створення нового робочого місця для ОСОБА_2 згідно рекомендації довідки МСЕК Серія 10ААА №589668 відсутні (а.с.3).

В протоколі №1 засідання комісії з працевлаштування ТОВ «Коксохімремонт» від 05.04.2016 року зазначено, що присутній на засіданні комісії ОСОБА_2, ознайомившись із наявними посадами у штатному розписі, виконувати обовязки по жодній з них не побажав, запевнив, що може виконувати свої посадові обовязки сторожу, незважаючи на поганий зір (а.с.59).

Пунктом 2 ст.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Звільнення з підстав, зазначених упунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу ( ст.2 ст.40 КЗпП України).

Статтею 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

У разі виявленої невідповідності працівників займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню цієї роботи, звільнити їх можна, лише якщо вони відмовляються від переведення на іншу, легшу роботу, тоді як звільнення інших працівників з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо їх перевести на іншу роботу, оскільки такої нема, чи в разі відмови працівників від такого переведення.

Аналізуючи правові норми пункту другого частини першої статті 40 КЗпП України та частини першої статті 170 КЗпП України, роботодавець може звільнити працівника у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоровя, що перешкоджає продовженню даної роботи, лише у випадках:

за умови відмови працівника від переведення на іншу легшу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку відповідно до вимог статті 170 КЗпП України; якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним i не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоровя.

Частиною пятою статті 6 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що працівника, який за станом здоровя відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Неможливість належного виконання трудових обовязків за станом здоровя повинна бути підтверджена медичним висновком.

Згідно ч.1 ст.169 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Позивача направлено для проходження обовязкового попереднього медичного огляду працівника на підставі п.2.4 Наказу МОЗ України від 21.05.2007 р. №246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», обрана професія (посада) за ДК 003:2010 сторож, характеристика умов праці звичайні умови (а.с.97).

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій (далі - Порядок), розроблений на виконання статті 17 Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), визначає процедуру проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Пунктом 2.4 Порядку розділу ІІ Загальні вимоги до проведення попереднього та періодичних медичних оглядів працівників встановлено, що для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров'я та надати йому

список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Під час прийняття на роботу в разі переведення на іншу важку роботу, роботу із шкідливими чи небезпечними умовами праці роботодавець повинен видати направлення на обов'язковий попередній медичний огляд працівника за формою, зазначеною у додатку 3.

Медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника від 01.04.2016 року, складеною комісією ЛПЗ ТОВ «Сімейна клініка ПМС» встановлено гіпертонічну хворобу ІІ ст., глаукому обох очей. За висновком комісії позивач придатний для роботи за професією сторожем у денний час, записи у графах «придатний тільки на період» та «за умови», «не придатний для роботи за професією» відсутні. Рекомендовано «Д» облік окуліста та терапевта ( а.с.60).

Отже, у медичному висновку не зазначено щодо переведення позивача на легшу роботу, встановлено обмеження - робота «сторожем у денний час»

Відповідно до посадової інструкції сторожа (затверджена директором товариства 01.11.2014р.) до посадових обов'язків ОСОБА_2 (розділ II. Завдання та обов'язки) відносилось: перевірка цілісності об'єкта, що охороняється (замків та інших запірних пристроїв; наявність пломб, протипожежного інвентарю; справності сигналізації, телефонів, освітлення); здійснення зовнішнього і (або) внутрішнього обходу охоронюваного об'єкта не менше трьох разів за зміну; при виявленні несправностей, при виникненні пожежі на об'єкті доповідає представнику адміністрації, підіймає тривогу; годує сторожових собак» (а.с.71). Отже, при працевлаштуванні враховано рекомендації довідки МСЕК Серія 10ААА №589668, відсутні трудові обовязки протипоказані ОСОБА_2 за станом здоров'я: праця на висоті, поряд з рухомими механізмами, з ризиком поранення очей.

Про режим своєї роботи (змінний) ОСОБА_2 був ознайомлений, як в посадовій інструкції, так і в діючих правилах внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Коксохімремонт» (прийняті на зборах трудового колективу, введені в дію з 03.11.2014р. наказом директора №321/ок-3 від 31.10.2014р.), п.3.2: «Час роботи сторожів дільниці механізації починається з 18.00 до 07.00 наступного дня, з наступними двома вихідними днями. Робочий час в вихідні або святкові дні починається з 07.00 до 06.55 наступного дня з двома наступними вихідними днями» (а.с.71)

Таким чином, режим роботи сторожа ТОВ «Коксохимремонт» не передбачає можливості роботи тільки в денний час. Від запропонованих посад згідно штатного розпису позивач відмовився, що ним не заперечується, можливість створення нового робочого місця для позивача на підприємстві відсутня.

Суд не бере до уваги, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 35826 від 28.04.2016 року, з якої вбачається, що позивач 19.04.2016 року по 28.04.2016 року перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ «Криворізька міська лікарня №4» ДОР з діагнозом глаукома , пройшов діагностичне обстеження та курс лікування медичними препаратами (а.с.19), оскільки завідуюча офтальмологічним відділенням не наділена повноваженнями медико-соціальної експертної комісії.

Форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається медико-соціальними експертними комісіями (Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 323 вікова категорія від 18 років і старше від 22.03.2011 року) , графі 5 якої - рекомендації МСЕК «Трудова реабілітація» зазначено, що ОСОБА_2 протипоказана праця з токсичними речовинами, робота у ночі та сутінках, важка фізична праця тощо, позивачем під час працевлаштування роботодавцю не надавалася, що не заперечується позивачем, у звязку з чим при укладенні трудового договору відповідач не був проінформований про обмеження щодо виконуваної позивачем роботи.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. судам розяснено, що при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи,

організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом (ч.1 ст.43 КЗпП України).

Статтею 9 КЗпП України передбачено, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Разом із тим, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації ( ч.1 ст.43-1 КЗпП України).

У ТОВ «Коксохімремонт» відсутня первинна профспілкова організація, діючий Колективний договір на 2014-2017 рр. прийнятий на загальних зборах трудового колективу 12.09.2014 р. та зареєстрований Дзержинською районною у місті радою 24.09.2014 р. за №64, підписаний від трудового колективу, представниками трудового колективу (а.с.71 зворот), тому само по собі попереднє не узгодження із профспілковим комітетом звільнення працівника, у разі відсутності на підприємстві первинної профспілкової організації не може бути підставою для визнання звільнення незаконним.

Крім того, за зверненням ОСОБА_2 щодо можливого порушення законодавства про працю Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області Державної інспекції України з питань праці проведено документальну, позапланову ТОВ «Коксохімремонт» в частині залучення ОСОБА_2 до роботи не рекомендованої МСЕК та щодо неправомірного звільнення. Актом перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №151/4.7-05 від 13.05.2016 р. не встановлено порушень в підставах та порядку звільнення ОСОБА_2 з роботи з 05.04.2016 року у звязку з виявленою невідповідністю виконувані роботі за станом здоровя (а.с.72).

Таким чином, позивачем не доведено, що наказ ТОВ «Коксохімремонт» №38/Ок-1 від 05.04.2016 року винесено з порушенням вимог чинного законодавства, тому суд не знаходить підстав для визнання його незаконним та скасування.

Також, суд не знаходить підстав для поновлення позивача на роботі з 14.01.2015 року, оскільки позивачем не доведено незаконність його звільнення та звернення до позивача з заявою про прийняття на роботу саме 14.01.2015 р.

Натомість, в судовому засіданні встановлено, що позивача прийнято на посаду сторожа в дільницю механізації ТОВ «Коксохімремонт» наказом №18/Ок-1 від 19.02.2015 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 19.02.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допитаний свідок ОСОБА_5, сторожа ТОВ «Коксохімремонт» , зазначив, що він та інші сторожа виконували роботу, яка виходила за межі їхньої посадової інструкції, добровільно без примусу з боку адміністрації підприємства.

Однак, суд не розглядає посилання позивача на порушення відповідачем трудового законодавства щодо виконання позивачем на посаді сторожа роботи, яка не стосувалася його посадової інструкції, та не оплачувалася додатково підприємством, оскільки не є предметом позовних вимог та не впливає вирішення питання визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Щодо зобовязання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням вимог, зазначених у позовній заяві та стягнути заборговану заробітну плату, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 року до дня поновлення на роботі суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У частині першій статті 1 Закону України „Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття „заробітна плата.

Статтею 2 Закону України „Про оплату праці визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток ( ст.44 КЗпП України).

Статтею 235 КЗпП України передбачена оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника , у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам розяснено, оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Отже, аналізуючи діюче законодавства суд дійшов висновку, що вимушений прогул працівника має місце при незаконній відмові у прийнятті його на роботу або при несвоєчасному укладенні трудового договору, незаконному відстороненні від роботи, незаконному звільненні або незаконному переведенні на іншу роботу, затримці видачі трудової книжки, неправильному формулюванні в трудовій книжці причини звільнення, якщо воно перешкоджало працевлаштуванню його.

Зазначеним вище Актом перевірки додержання субєктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування №151/4.7-05 від 13.05.2016 р. встановлено, що за час роботи ОСОБА_2 використав 26 календарних днів щорічної відпустки за відпрацьований період 19.02.2015 18.02.2016, при звільненні залишилися невикористаними календарні дні щорічної відпустки.

Загальна сума нарахувань за квітень 2016 р. 3073,56 грн., в т.ч.: грошова компенсація за 3 дні невикористаної відпустки -216,42 грн., вихідна допомога 2500,00 грн., оплата за відпрацьований час -357,19 грн. Сума до видачі на руки склала 3344,00 грн.( розрахункові за квітень 2016 р. та заробітна плата за березень 2016 р.) зарахована на особовий рахунок ОСОБА_2 в установі банку ПАТ АКБ «Конкорд» в день звільнення 05.04.2016 р., що підтверджується довідкою ТОВ «Коксохімремонт» №249 від 05.04.2016 р. (а.с.55) та актом перевірки ( а.с.72).

Трудова книжка отримана позивачем особисто в день звільнення , про що свідчить підпис в книзі обліку руху трудових книжок ТОВ «Коксохімремонт» , запис №325 (№151/4.7-05 від 13.05.2016 р.) (а.с.72).

Отже, розрахунок з позивачем проведений відповідно до вимог чинного законодавства, правильність та вчасність розрахунку перевірена Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області Державної інспекції України з питань праці, порушень не виявлено, трудова книжка отримана в день звільнення. У звязку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі вимоги щодо оплати за час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення законних прав позивача в судовому засіданні не встановлено, тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно ч.4 ст.88 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

На підставі ст.ст. 3,9,24,40,43,44,94,169,170, 237-1 КЗпП України, ст..2,6 Закону України «Про охорону праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 11, 60, 88, 215 ,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенніпозову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімремонт» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відмовити.

Судові витрати в розмірі 551,20 грн. віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р. Є. Скотар