Справа № 761/24064/16-а

Провадження № 2-а/761/36/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Малинникова О.Ф.

при секретарі - Салаті В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу № 761/24064/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

В червні 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії.

Заявник посилається на те, що він бажаючи реалізувати своє право на індивідуальність, яке полягає у збереженні своєї національної самоідентичності, 01 червня 2016 року звернувся до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою про внесення в його паспорт запису «Національність - Поляк» до розділу «Особливі відмітки» на сторінці № 8 при цьому завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною печаткою.

На його звернення листом від 04.06.2016 р. № 11/К-ЗЗ/, з посиланням на частину І ст.6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 р. йому відмовлено.

Позивач пояснив, що згідно із свідоцтва про народження від 12 жовтня 1947 року, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, національність батька - поляк, що підтверджено копією документами.

А також позивач полається на його належність до польського народу на Карту Поляка (польск. КаПа Роїака), у якій вказано, що власникові Карти Поляка належать права, що випливають із Закону «Про Карту Поляка», ухваленого сеймом Республіки Польща 7 вересня 2007 року. Однією з умов отримання Карти Поляка є, зокрема, наявність в прямій висхідній спорідненості поляка (батько, мати, бабуся, дідусь).

Отже, його польське походження та належність до польського народу підтверджує видана мені Карта Поляка номер НОМЕР_1 .

Відмовляючи у задоволенні його заяви, відповідачем було порушено його право на само ідентичність, на індивідуальність, яке полягає у збереженні своєї національної, культурної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності.

Тому просить суд зобов'язати Шевченківський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві внести в графу «Особливі відмітки» (сторінки сьома, восьма, дев'ята) паспорта громадянина України НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, дані про національність ОСОБА_1 в наступній редакції: "Національність - Поляк", завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною гербовою печаткою Державної міграційної служби України.

В письмових запереченнях відповідач, заступник начальника Я.Д. Сіворак посилається на ч. І ст. 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 року, у якій зазначено, що на прохання громадянина до паспорта може бути внесено ( сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. Вносити до паспорта записи не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

В судовому засіданні протокольною ухвалою від 08 лютого 2017 року долучено в якості третьої особи Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.

В судове засідання 04.05.2017 року ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, свого представника повторно не направив, просили справу № 761/24064/16-а розглядати за їх відсутності при цьому надали свої заперечення.

Третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація в судове засідання 04.05.2017 року свого представника не направив, просили справу № 761/24064/16-а розглядати за їх відсутності.

Зважаючи на статтю 128 КАС України та вищевикладене, відсутні підстав для відкладення розгляду справи. та перейшов до вирішення справи по суті на підставі наявних в ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи № 761/24064/16-а, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи № 761/24064/16-а Громадянин України ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві, Шевченківського районного відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просить зобов'язати відповідача внести в графу «Особливі відмітки» паспорта громадянина України НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, дані про національність ОСОБА_1 в наступній редакції: "Національність - Поляк", завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною гербовою печаткою Державної міграційної служби України,

На підтвердження своїх позовних вимог Позивач зазначив, що він, ОСОБА_1, за місцем свого народження на Українській землі (місто Київ), за принципом крові свого Роду (Батько позивача - Українець), за своїм внутрішнім переконанням та світосприйняттям, яке базується на сповідуванні позивачем Рідної української віри, яка протягом більше ніж 7 тисяч років сформувала наявні в української нації традиції та звичаї, за способом мислення, що базується на використанні Української мови як рідної мови, є Українцем.

Позивач бажаючи реалізувати своє право на індивідуальність, яке полягає у збереженні своєї національної само ідентичності, 01 червня 2016 року звернувся до Шевченківського районного відділу Відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві із заявою про внесення в його паспорт запису «Національність - Поляк» до розділу «Особливі відмітки» на стор. 8 та завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною печаткою .

У відповідь на його звернення заступник начальника Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві Сворак Ярослав Дмитрович, листом від 04.06.2016 р. № 11/К-ЗЗ/ повідомив, що на прохання громадянина до паспорта може бути внесено на підставі відповідних документів лише дані про дітей, групу крові і резус-фактор (сьома, восьма і дев'ята сторінки). При цьому Відповідач послався на ч. І ст. 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 р.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, національність Українець, народився Волочиський район, Хмельницька область, село Фрідріхівка, за місцем свого народження на Українській землі, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про його народження НОМЕР_3, відповідний запис 3080, 12 жовтня 1947 року (а.с. 8).

Національність батька позивача ОСОБА_3 (поляк) що підтверджено копією листа начальника підрозділу УКГБ УССР по Хмельницькій області від 11.10.1989 р. № 10/К-41 (а.с. 9), копією Архівної довідки від 20.10.2015 р. № Б-2062/01.01-14/2015 (а.с. 10).

Підтримання національної, культурної самобутності поляка підтверджується членством ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в Спілці поляків в Україні з 1998 р. (а.с. 12-14).

Серед вище зазначених письмових доказів, які підтримують приналежність ОСОБА_1 до польського народу, є Карта Поляка (польск. КаПа Роїака) (а.с. 11).

Як пояснив позивач в судовому засіданні Власникові Карти Поляка належать права, що випливають із Закону «Про Карту Поляка», ухваленого сеймом Республіки Польща 7 вересня 2007 року. Однією з умов отримання Карти Поляка є, зокрема, наявність в прямій висхідній спорідненості поляка (батько, мати, бабуся, дідусь). Отже, суд враховує надані йому письмові докази позивача Карту Поляка номер НОМЕР_1 встановлює його наявність до польського походження і належність його до польського народу.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Згідно зі статтею 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494XII передбачене право громадян України вільно обирати та відновлювати національність.

Відповідно до статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Згідно зі статтею 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 269 ЦК України встановлено, що особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом.

Згідно зі статтею 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Як вбачається з положень частини 28 статті 4 «Положення про Державну міграційну службу України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 360, Державна міграційна служба України відповідно до покладених на неї завдань забезпечує створення, удосконалення, розвиток, супроводження та підтримку функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, Національної системи біометричної верифікації та ідентифікації громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також здійснює заходи із захисту інформації в них.

Зважаючи на вищевикладені обставини, дослідивши зібрані по справі докази, Суд вважає встановленим, що за своєю національністю ОСОБА_1 є українцем, а вимога Позивача, адресована Відповідачу, щодо внесення даних про національність Позивача - поляк - до належного Позивачу паспорта громадянина України є обґрунтованою, такою, що належить до сфери компетенції Відповідача, відповідає вимогам чинного законодавства України, не заборонена законом та не суперечить моральним засадам суспільства.

Обґрунтовуючи свою відмову щодо задоволення прохання Позивача щодо внесення даних про національність Позивача до належного Позивачу паспорта громадянина України в графу для особливих відміток, Відповідач посилався на пункт 2.3. Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України, затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, яким передбачено, що на сторінках від сьомої до дев'ятої, які призначені для особливих відміток, проставляються лише відмітки, унесення яких до паспорта (дані про дітей віком до 16 років, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон) покладено на Державну міграційну службу України. Дані про дітей уносяться за заявою батьків на підставі свідоцтва про народження. Інформація про внесення в паспорт таких відміток вноситься до графи "Службові відмітки" на зворотному боці заяви про видачу паспорта.

Пунктом 6 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, зокрема передбачено, що третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток; на прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор; вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі статтею 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року № 2494XII гарантоване право громадян України вільно обирати та відновлювати національність.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що відмова Відповідача щодо задоволення вимоги Позивача про внесення даних про національність Позивача до належного Позивачу паспорта громадянина України в графу для особливих відміток є необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам законодавства України. При цьому приписи «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, і положення «Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України», затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, які обмежують право громадян на їхнє прохання внести до належного їм паспорта громадянина України даних про власну національність, є такими, що суперечать вимогам статей 11, 19, 35, 64, 92 Конституції України, статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», статтям 269, 271, 300 Цивільного кодексу України.

Отже, зазначені приписи «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, і положення «Порядку оформлення і видачі паспорту громадянина України», затвердженого Наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, не можуть бути застосовані Судом при вирішенні справи, а застосуванню підлягають норми правових актів, які мають вищу юридичну силу.

Неправомірність обмеження права громадянина на внесення даних про його національність (етнічне походження) до паспорта громадянина України або іншого документа, що видається від імені держави Україна і посвідчує особу громадянина або призначений для будь-якої іншої ідентифікації громадянина (наприклад, Свідоцтво про народження дитини, в частині даних про національність/етнічне походження батьків дитини), випливає також з правового аналізу вимог Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року № 2058-III.

Так, згідно зі статтею 11 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення», респонденти зобов'язані безоплатно у повному обсязі за встановленою формою і у визначені терміни подати достовірні первинні (персональні) дані, передбачені програмою Перепису населення.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону «Про Всеукраїнський перепис населення» в програму Перепису населення, крім інших, входять дані про етнічне походження респондента. Відсутність можливості респондента належним чином підтвердити інформацію про власне етнічне походження суперечить вимогам щодо достовірності первинних (персональних) даних, які встановлені частиною 1 статті 3, частиною 2 статті 11, абзацом 4 частини 2 статті 12 Закону «Про Всеукраїнський перепис населення".

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 8, 11, 19, 35, 64, 92 Конституції України, ст. ст. 7-12, 17-19, 71, 86, 105, 122, 128, 158-163, ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», керуючись Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, третя особа Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Зобов'язати відповідача ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, юридична адреса: 04107 м. Київ, вул. Пугачова, 17, КОД ЄДРПОУ 37768863, внести в графу «Особливі відмітки» (сторінки сьома, восьма, дев'ята) паспорта громадянина України НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, дані про національність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в наступній редакції: "Національність - Поляк", завірити вказаний запис підписом повноважної посадової особи і відповідною гербовою печаткою ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві.

Стягнути з відповідача ДМС України Головного Управління Державної Міграційної служби України в місті Києві Шевченківського районного відділу в м. Києві, юридична адреса: 04107 м. Київ, вул. Пугачова, 17, КОД ЄДРПОУ 37768863, на користь держави судові витрати в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн., 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя: О.Ф. Малинников.