ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2017 року м. Київ К/800/3885/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Держземагенства у Миргородському районі Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області №21-к від 15.07.2014р. "Про звільнення ОСОБА_4.", поновлення його на роботі на посаді головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 01.09.2004р. працював на посадах спеціаліста І категорії у Миргородському міському відділі земельних ресурсів, Відділі земельних ресурсів у місті Миргород Полтавської області та Відділі Держкомзему у місті Миргороді Полтавської області, а згідно з наказом №13-к від 03.12.2012р. його було призначено на посаду головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області.

Наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області №04-к від 19.02.2014р. позивачу оголошено догану за систематичне невиконання своїх службових обов'язків, а наказом №11-к від 27.03.2014р. - догану за неналежне виконання своїх службових обов'язків, порушення правил поведінки державного службовця (вчинення вчинку, який порочить його як державного службовця).

15.07.2014р. наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області №21-к (копію якого позивачу вручено цього ж дня, що підтверджується його особистим підписом на наказі) головного спеціаліста Відділу землеустрою, охорони та ринку земель Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області ОСОБА_4 звільнено із займаної посади з 15.07.2014р. за появу на роботі у нетверезому стані та за систематичне неналежне виконання службових обов'язків без поважних причин працівником, до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі п.3 та п.7 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний наказ Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області №21-к від 15.07.2014р. видано на підставі, в межах повноважень, у спосіб, які встановлені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мали значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ) встановлено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ч.1 ст.10 Закону №3723-ХІІ).

Згідно зі ст.14 Закону №3723-ХІІ за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

В свою чергу, статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Стаття ж 30 Закону №3723-ХІІ визначає особливі підстави припинення державної служби, крім загальних підстав, передбачених КЗпП України.

За змістом п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як зазначено в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. №9, за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, є працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову. Якщо дисциплінарне стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, водночас, таке звільнення допускається тільки за наявності вини працівника; якщо ж працівник виявив належну дбайливість до виконання своїх трудових обов'язків, він не може вважатись винним; вина працівника виключається, зокрема, й наявністю обставин непереборної сили.

Як вже вказувалось в цій ухвалі та встановили суди, до позивача наказами Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області №04-к від 19.02.2014р. та №11-к від 27.03.2014р. застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення доган відповідно за систематичне невиконання своїх службових обов'язків (оскільки за результатами перевірки фактів, викладених в доповідній записці начальника Відділу, в якому працював позивач, встановлено недотримання останнім термінів подання щомісячних інформацій до Відділу оцінки і ринку земель Головного управління Держземагентства у Полтавській області) та за неналежне виконання своїх службових обов'язків, порушення правил поведінки державного службовця (вчинення вчинку, який порочить його як державного службовця) й зазначені накази у відповідності до ст.150 КЗпП України ним не оскаржено й достроково не знято.

В оскаржуваному ж наказі №21-к від 15.07.2014р., яким позивача звільнено із займаної посади відповідачем зазначено, що, незважаючи на застосування до ОСОБА_4 дисциплінарних стягнень, державний службовець продовжував систематично порушувати вимоги Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про інформацію", Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. №213, та Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1278, а саме - не дотримувався строку виконання документів за заявами фізичних та юридичних осіб, що, в свою чергу, призвело до порушення законодавству та сприяло посиленню напруги в суспільстві й недотриманню стану законності, а також конкретизовано такі заяви (20.06.2014р. та 25.06.2014р. з порушенням строку сім робочих днів виконано заяву, зареєстровану 27.05.2014р. за вх. № 4296, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4411, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4475, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4473, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4404, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. №4405, заяву, зареєстровану 02.06.2014р. за вх. № 4407, заяву, зареєстровану 03.06.2014р. за вх. № 4472, заяву, зареєстровану 05.06.2014р. за вх. № 4558, заяву, зареєстровану 27.05.2014р. за вх. №4295.

Крім того, 17.06.2014р. позивачем подано документи (переліки обмежень та обтяжень на земельні ділянки та наявні сервітути), які перебували у нього на виконанні, з порушенням 30-денного строку їх виконання з моменту надходження заяви, а саме: заяви, зареєстрованої 30.04.2014р. за вх. №3546, заяви, зареєстрованої 30.04.2014р. за вх. №3549.

Також, 17.06.2014р. позивачем надано документи - витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель (інформація про вартість угідь), строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4481, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4482, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4483, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4484, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4485, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4486, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4501.

18.06.2014р. позивачем надано документи про вартість земельних ділянок, строк виконання яких перевищив 7-денний термін, а саме, за результатами розгляду: заяви, зареєстрованої 30.05.2014р. за вх. № 4382, заяви, зареєстрованої 02.06.2014р. за вх. № 4408, заяви, зареєстрованої 02.06.2014р. за вх. №4409, заяви, зареєстрованої 02.06.2014 за вх. №4410, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4488, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4487, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. № 4489, заяви, зареєстрованої 28.05.2014р. за вх. №4334, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. №4555, заяви, зареєстрованої 03.06.2014р. за вх. №4491, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. №4557, заяви, зареєстрованої 05.06.2014р. за вх. №4556.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши положення посадової інструкції позивача, затвердженої начальником Управління Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області 04.12.2012р., Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995р. №213, Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1278, Законів України "Про інформацію" та "Про звернення громадян" (щодо термінів надання відповідей на звернення), а також графік прийому громадян спеціалістами Управління, затверджений наказом Управління Держземагентства у Миргородському районі від 20.03.2014р. №20, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що позивачем допущено невиконання (недбале виконання) своїх службових обов'язків й, при цьому, без поважних причин, а тому, враховуючи наявність у нього діючих дисциплінарних стягнень (у вигляді доган), відповідачем правомірно звільнено позивача з займаної посади на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, доводи позивача про те, що відповідачем пропущено строк застосування дисциплінарного стягнення, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці; разом з тим, складені із порушенням строків розгляду звернень відповіді позивачем було передано діловоду ОСОБА_6 17.06.2014р., 18.06.2014р., 20.06.2014р., 25.06.2014р., а пояснювальними записками ОСОБА_5, ОСОБА_7 від 17.06.2014р., доповідною запискою ОСОБА_6 від 25.06.2014р. інформацію про проступок доведено до відома керівництва Управління, тобто строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі наказу від 15.07.2014р. №21-к не пропущено.

Водночас, згідно з п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як зазначено в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. №9, на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір з особою може бути розірвано за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким необхідно надати відповідну оцінку.

Актом від 26.06.2014р., підписаним начальником Управління ОСОБА_8, заступником начальника Управління ОСОБА_9, начальником відділу землеустрою, охорони та ринку земель Кононенко Я.А., діловодом ОСОБА_6, головним спеціалістом ОСОБА_11, головним спеціалістом відділу землеустрою, охорони та ринку земель ОСОБА_12, зафіксовано, що 26.06.2014р. о 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходився на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння, що за зовнішніми ознаками проявилось у специфічному запаху алкоголю. Крім того, ОСОБА_4 було запропоновано пройти медичне обстеження в медичному закладі на виявлення алкоголю в крові, від проходження якого він відмовився.

Перебування ОСОБА_4 на роботі 26.06.2014р. в нетверезому стані також підтвердили в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_11

В своїй пояснювальній записці від 26.06.2016р. ОСОБА_4 факт вживання ним алкоголю не заперечував, проте зазначав, що останній мав місце напередодні вечором (25.06.2014р.).

За наведеного, як правильно вказали суди, в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт перебування позивача у робочий час в нетверезому стані, що, в свою чергу, стало підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому, норми чинного законодавства допускають розірвання трудового договору з ініціативи власника не тільки з однієї, але і з кількох підстав, якщо такі підстави є самостійними і не виключають можливості їх одночасного застосування.

Що ж до посилань позивача на недотримання під час його звільнення положень ст.43 КЗпП України, відповідно до ч.1 якої розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема, пунктами 3 та 7 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, то, як встановили суди, звільнений працівник ОСОБА_4 не є членом первинної профспілкової організації, більш того така організація в Управлінні Держземагентства у Миргородському районі Полтавської області відсутня, тому дії відповідача узгоджуються з приписами ч.1 ст.43-1 КЗпП України, за змістом якої розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, у тому числі, звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, або звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації. Вказівки ж на отримання в такому разі згоди на звільнення працівника від представника трудового колективу чинне законодавство не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до прийняття неправильного рішення, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.