ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 р. Справа № 804/3952/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріГерманюк Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача 1 представника відповідача 2 Кривошеїна І.О., Ларіонов М.О., Трут Д.В. Коваль В.В., Атрошенко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року №0000365103, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1045053,00 грн. (за основним платежем - 696702,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 348351,00 грн.);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «В1» від 17.06.2016 року №0000395103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 11793858,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5896929,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «Р» від17.06.2016 року№0000375103,якимзбільшеносумугрошовогозобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 19267342,5 грн. ( за основним платежем - 12844895,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6422447,5 грн.);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «П» від 17.06.2016 року №0000385103, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 47275430,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року №0000415103, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року №0000405103, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань на суму 3740,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 15.06.2016 року №0000181400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 401825,24 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2015 року, за результатами якої складено акт № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року та на підставі акту прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача-1 надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, щоСпеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1) пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1, пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134; п.135.1 ст. 135; пп. 135.5.4,пп. 135.5.11, пп.135.5.13п. 135.5ст. 135;п. 137.1. п. 137.10, ст. 137; п. 138.2 ст. 138;пп. 138.8.1, пп. 138.8.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138; п. 138.9 ст. 138; пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. 146.11, п. 146.12, п. 146.13 ст. 146 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 12844895 грн., у т. ч.: 2013 рік - 7733213 грн., 2014 рік- 5111682 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за три квартали 2015 року у сумі 47 586 984 грн.;

2) п. 185.1 ст. 185,п. 186.1ст. 186,п. 187.1, ст. 187,п. 188.1ст.188, п.189.1 п. 189.9,ст. 189, п. 193.1 ст. 193,ст. 194,п. 195.1 ст. 195, п. 198.5ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 8072731 грн., у т.ч в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 250221 грн., лютий 2013 року - 195658 грн., березень 2013 року - 147797 грн., квітень 2013 року - 627 грн., травень 2013 року - 60786 грн., червень 2013 року - 7151 грн., липень 2013 року - 1 634 грн., серпень 2013 року - 6 432 грн., листопад 2013 року - 15124 грн., грудень 2013 року - 29135 грн., січень 2014 року - 1603 грн., лютий 2014 року - 220608 грн., березень 2014 року - 1577 грн., квітень 2014 року - 384 грн., травень 2013 року - 752 грн., червень 2014 року - 120388 грн., серпень 2014 року - 3 629 грн., вересень 2014 року - 16422 грн., листопад 2014 року - 1044337 грн., грудень 2014 року - 221596 грн., лютий 2015 року - 1250615 грн., березень 2015 року - 2832 грн., квітень 2015 року - 64205 грн., травень 2015 року - 1150960 грн., червень 2014 року - 1626565 грн., липень 2015 року - 706133 грн., серпень 2015 року - 938175 грн., вересень 2015 року - 49605 грн.;

3) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 5 909 973 грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 4221 грн., лютий 2013 року - 9978 грн., березень 2013року - 3618 грн., квітень 2013 року - 2914 грн., травень 2013 року - 3193 грн., червень 2013 року - 10538 грн., липень 2013 року - 5996 грн., жовтень 2013 року - 612 грн., листопад 2013 року - 8355 грн., грудень 2013 року - 36380 грн., січень 2014 року - 6354 грн., лютий 2014 року - 7125 грн., березень 2013 року - 64912 грн., квітень 2014 року - 84116 грн., травень 2014 року - 83422 грн., червень 2014 року - 49424 грн., липень 2014 року - 134143 грн., серпень 2014 року - 343178 грн., вересень 2014 року - 352219 грн., жовтень 2014 року - 615716 грн., листопад 2014 року - 505065 грн., грудень 2014 року - 683214 грн., січень 2015 року - 307731 грн., лютий 2015 року - 523308 грн., березень 2015 року - 325500 грн., квітень 2015 року - 4080 грн., травень 2015 року - 679912 грн., червень 2014 року - 484824 грн., липень 2015 року - 372244 грн., серпень 2015 року - 50228 грн., вересень 2015 року - 147454 грн.;

4) п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 п. 189.9 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 598713 грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 156453 грн., лютий 2013 року - 205636 грн., березень 2013 року - 151415 грн., квітень 2013 року - 3541 грн., травень 2013 року - 63979 грн., червень 2013 року - 17689 грн.;

5) п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 13 286 004 грн., у т.ч. в розрізі відповідних звітних (податкових) періодів: серпень 2013 року - 7630 грн., вересень 2013 року - 6432 грн., листопад року - 612 грн., грудень 2013 року - 23479 грн., січень 2014 року - 65515 грн., лютий 2014 року - 7957 грн., березень 2014 року - 227733 грн., квітень 2014 року - 66489 грн., травень 2014 року - 84500 грн., червень 2014 року - 253986 грн., серпень 2014 року - 134143 грн., вересень 2014 року - 346807 грн., жовтень 2014 року - 368641 грн., листопад 2014 року - 615716 грн., грудень 2014 року - 1 549402 грн., січень 2015 року - 842499 грн., лютий 2015 року - 2077446 грн., березень 2015 року - 332541 грн., квітень 2015 року - 68285 грн., травень 2015 року - 1830872 грн., червень 2015 року - 2100681 грн., липень 2015 року - 1089176 грн., серпень 2015 року - 988403 грн., вересень 2015 року - 197059 грн.;

6) ст. 275, 276 ПК України в результаті чого занижено податкові зобов'язання по земельному податку за період 2015 рік на суму 428617,86 грн., у т.ч. за 9 місяців 2015 року - 321463,39 грн.;

7) ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (зі змінами та доповненнями);

8) ч. 6, ч. 42 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електроенергетику»; ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» в частині відсутності ліцензій на здійснення окремих видів діяльності.

За результатами перевірки складеноакт № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року та винесено податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 17.06.2016 року №0000365103, форми «В1» від 17.06.2016 року №0000395103, форми «Р» від 17.06.2016 року №0000375103, форми «П» від 17.06.2016 року №0000385103, форми «Р» від 17.06.2016 року №0000415103, форми «Р» від 17.06.2016 року № 0000405103, форми «Р» від 15.06.2016 року № 0000181400.

Судом встановлено, що в акті перевірки Відповідач зазначає, що на порушення п.п. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 ПК України, Позивачем не визначено доходи при передачі у комунальну власність м. Кривий Ріг об'єкта основних засобів соціальної інфраструктури (санаторій-профілакторій «Рассвет») у розмірі 5 207 745 грн., що призвело до заниження інших доходів по рядку 03 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у розмірі 5 207 745 грн.

Відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ПАТ «Євраз Суха Балка» від 16.09.2014 року, вирішено надати згоду Виконавчому органу Товариства на передачу у комунальну власність будівлю профілакторію «Рассвет» площею 2024,2 кв.м. а також обладнання та інженерні мережі згідно Додатка №1 до протоколу. Рішенням Криворізької міської ради від 24.09.2014 року № 2963 «Про надання згоди на безоплатне прийняття об'єкта нерухомого майна від Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу» визначено ПАТ «Євраз Суха Балка» передати будівлю профілакторію «Рассвет» площею 2024,2 кв.м. а також обладнання та інженерні мережі на балансовий облік КП «Будинок нічного перебування». Згідно акту приймання-передачі від 14.11.2014 р. ПАТ «Євраз Суха Балка» передано у комунальну власність (на баланс КП «Будинок нічного перебування») об'єкти основних засобів соціальної інфраструктури - будівля профілакторію «Рассвет» разом з обладнанням та інженерними мережами, ринкова вартість без ПДВ складає 5207745,00 грн., у тому числі будівля профілакторію «Рассвет» на суму 5023832,00 грн. Згідно інвентарної картки № 4 на об'єкт «Будівля профілакторію «Рассвет»», дата ведення об'єкта в експлуатацію 01.12.1966 року, дата вибуття 14.11.2014 року.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів №69 від 19.04.2011 року, за даними бухгалтерського обліку первісна вартість об'єкту «Будівля профілакторію «Рассвет»» складає 504443,00 грн., накопичений знос 502164,80 грн., залишкова вартість 2278,20 грн. В інвентаризаційному опису основних засобів №69 від 19.04.2011 року зазначені також обладнання та інженерні мережі, які передані на баланс КП «Будинок нічного перебування».

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Водночас відповідно до п.п. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 ПК України, до складу інших доходів включаються доходи, визначені відповідно до ст. 146, 147, 153 і 155 - 161 цього Кодексу;

Відповідно до п. 146.13 ст. 146 ПК України, сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку. Відповідно до п. 146.14 ст. 146 ПК України, дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств виникає виключно у разі отримання платником податків прибутку, який визначається шляхом зменшення доходу платника на відповідні передбачені законодавством витрати.

З огляду на те, що будь-якого прибутку у будь-якій формі від безоплатної передачі у комунальну власність об'єкта основних засобів соціальної інфраструктури - будівлі санаторію-профілакторію «Рассвет» разом з обладнанням та інженерними мережами - Позивачем не отримано, а отже, об'єкт оподаткування відповідно до ст. 134 ПК України відсутній. Таким чином, в діях Позивача відсутні порушення п.п. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 146.13, п. 146.14 ст. 146 ПК України в частині не визначення доходів при передачі у комунальну власність м. Кривий Ріг об'єкта основних засобів соціальної інфраструктури (санаторій-профілакторій «Рассвет»).

Судом встановлено, що в акті перевірки Відповідач №1 зазначає, що Позивач в порушення п.138.2, пп.138.8.1, п.п.138.8.2, п.п.138.8.5 п.138.8, п.138.9 ст.138, п.146.11, п.146.12 ст.146 ПК України завищено витрати по рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік у розмірі 46451837 грн., в частині відображення показника незавершеного виробництва за 2012 рік.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до положень п.146.12 ст.146 ПК України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені.

Судом встановлено, що Позивач протягом вересня-листопада 2012 року здійснював реконструкцію скипової підйомної установки ш. Ювілейна.

Методологічні підходи до обліку незавершеного виробництва визначаються підприємствами самостійно з урахуванням галузевої специфіки. Незавершене виробництво на підприємствах, виконуючих роботи (послуги) складається з витрат на виконання незакінчених робіт, відносно яких підприємством ще не визнано дохід. Обсяг незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого циклу.

В матеріалах справи містяться копії Наказів по ПрАТ «Євраз Суха Балка» №208 від 4.02.2011 року та № 3412 від 28.12.2012 року, якими затверджено Порядки розподілу витрат на виробництво продукції та основних положень калькулювання собівартості продукції.

Відповідно до Акту планової документальної перевірки від 09.08.2013 року №102/16.3-00191329 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Євраз Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року» позивачем підтверджено належними первинними документами формування суми незавершеного виробництва станом на 31.12.2012 року, а тому у висновках Акту не зазначено про заниження Позивачем витрат в цілях оподаткування податком на прибуток за 2012 рік.

В наявному в матеріалах справи додатку до Акту планової документальної перевірки від 09.08.2013 року № 102/16.3-00191329 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Євраз Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року» № 2.17-2.19 «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат ПАТ «Євраз Суха Балка» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року» зазначено, що за період з вересня по листопад 2012 року згідно первинних документів витрати на незавершене виробництво на суму 54253363,92 грн. були віднесені Позивачем в податковому обліку до виробничої собівартості, проте до собівартості реалізованої продукції зазначену суму віднесено не було. З грудня 2012 року, в періоді отримання доходу від реалізації продукції, сума незавершеного виробництва починає враховуватись Позивачем в розрахунку собівартості реалізованої продукції. Так, згідно матеріалів справи, за грудень 2012 року до складу собівартості реалізованої продукції Позивачем віднесено 7801526,58 грн.

Таким чином, станом на 31.12.2012 року в розрахунку собівартості реалізованої продукції в податковому обліку Позивачем не врахована сума незавершеного виробництва у розмірі 46451837 грн., яка протягом вересня-листопада 2012 року була віднесена Позивачем в податковому обліку до виробничої собівартості. А тому, згідно наявних в матеріалах справи даних по рахунку 231000 «Основне виробництво» Головної книги ПрАТ «Євраз Суха Балка» за 2013 рік станом на 01.01.2013 року по цьому рахунку обліковується сальдо в сумі 47263527,94 грн.

Судом встановлено, що у вигляді незавершеного виробництва на рахунку 231000 накопичувались виключно витрати з гірничопрохідних робіт під час реконструкції скипової підйомної установки, що відповідає вимогам Наказу по ПрАТ «Євраз Суха Балка № 2458 від 26.09.2012 року «Про розподіл витрат під час реконструкції скипової підйомної установки ш.Ювілейна», а витрати, понесені Позивачем на реконструкцію скипової підйомної установки та витрати по дільницям, які були в простої, відповідно до положень п.146.12 ст.146 ПК України, були віднесені до складу витрат 2012 року, тобто в періоді їх понесення.

Таким чином, в діях Позивача відсутні порушення п.138.2, пп.138.8.1, п.п.138.8.2, п.п.138.8.5 п.138.8, п.138.9 ст.138, п.146.11, п.146.12 ст.146 ПК України в частині відображення у складі витрат 2013 року витрат на незавершене будівництво в сумі 46451837 грн.

Судом встановлено, що в акті перевірки Відповідач №1 зазначає про порушення Позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2015 року на суму 5904098 грн. при ліквідації об'єкта основних засобів «Дробарка СМД-118». Відповідач стверджує, що місцезнаходження (перебування) дробарки на глибині 1287 м неможливо підтвердити, а операція з її ліквідації не підтверджується первинними документами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів від 30.09.2003 року №561:

41.Для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія. Постійно діюча комісія: здійснює безпосередній огляд об'єкта, що підлягає списанню; встановлює причини невідповідності критеріям активу; визначає осіб, з вини яких відбулося передчасне вибуття основних засобів із експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності; визначає можливість продажу (передачі) об'єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути одержані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, встановлює їх кількість і вартість; складає і підписує акти на списання основних засобів.

42.В актах на списання наводяться дані, що характеризують об'єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об'єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об'єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо. У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акта додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха. Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

43.Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об'єктів основних засобів.

Таким чином, основним документом, який слугує підтвердженням знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є акт на списання основних засобів. Типові форми актів на списання (ліквідацію) основних засобів - №ОЗ-3 - встановлено Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

На підтвердження ліквідації об'єкту основних засобів «Дробарка СМД-118» Позивачем надано наступні документи:

Наказ від 11.12.2014 року № 2794 «Про списання основних засобів по ПАТ «Євраз Суха Балка» в грудні 2014 року».

Обґрунтування вибуття/знецінення об'єктів основних засобів до Наказу від 11.12.2014 року №2794.

Наказ № 2956 від 28.12.2013 року «Про встановлення в податковому обліку строків корисного використання основних засобів та МНМА, введених в експлуатацію, списання ОЗ та МНМА, що вийшли з ладу, в грудні 2013 року».

Акт зміни строків експлуатації діючого обладнання за результатами річної інвентаризації до Наказу № 2956 від 28.12.2013 року.

Акт на списання основних засобів №208 від 25.02.2015 року.

Акт експертизи технічного стану основних засобів, які підлягають списанню від 01.12.2014 року.

Акт про неможливість витягу основних засобів від 10.02.2015 року.

Наказ від 11.02.2014 року № 327 «Про виведення з експлуатацію основного засобу у зв'язку з ліквідацією».

Інвентарна картка обліку основних засобів № 3759.

Бухгалтерська довідка від 31.12.2014 року.

Службова записка № 7092 від 25.12.2014 року на № 7035 від 24.12.2014 року «Про розрахунок економічних втрат виробництва».

Службова записка від 24.12.2014 року «Про розрахунок економічних втрат виробництва».

Локальний кошторис на будівельні роботи №14 «Демонтаж дробарки СМД-118» від 24.11.2014року.

Дефектний акт від 21.10.2014 року на демонтаж дробарки СМД-118.

Надані документи, складені на підтвердження знищення, розібрання або перетворення основного засобу, оформлені у відповідності до вимог законодавства. Так, зокрема, Акт експертизи технічного стану основних засобів, які підлягають списанню від 01.12.2014 року складений та підписаний членами комісії відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів від 30.09.2003 року № 561, Акт на списання основних засобів №208 від 25.02.2015 року складений за типовою формою ОЗ-3, встановленою Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Щодо твердження Відповідача №1про ненадання Позивачем первинних документів, що підтверджували би проведення щорічних (щомісячних, подекадних тощо) оглядів технічного стану дробарки, в яких би фіксувались будь-які конкретні факти та причин зменшення корисності використання об'єкта основних засобів, варто зазначити, що необхідність проведення таких оглядів не передбачена чинним законодавством. Також матеріалами справи спростовується твердження Відповідача №1 про те, що в інвентарній картці № 3759 об'єкта основних засобів відсутня інформація про проведення ремонтів. Так, згідно інвентарної картки обліку основних засобів № 3759 Позивачем проведено ремонтів об'єкта основних засобів «Дробарка СМД-118» на загальну суму 38685,47 грн.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи спростовують аргумент Відповідача№1 щодо недоведення жодним первинним документом обсягу великих праце- та матеріальних витрат, необхідних для ліквідації необоротного активу. Так, в матеріалах справи міститься Службова записка від 24.12.2014 року «Про розрахунок економічних втрат виробництва», Службова записка№7092 від 25.12.2014 року та №7035 від 24.12.2014 року «Про розрахунок економічних втрат виробництва» та Локальний кошторис на будівельні роботи № 14 «Демонтаж дробарки СМД-118» від 24.11.2014 року, які містять розрахунок праце- та матеріальних витрат, необхідних для демонтажу об'єкта основних засобів «Дробарка СМД-118».

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач правомірно зменшив фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму залишкової вартості об'єкта основних засобів «Дробарка СМД-118», а тому в його діях відсутні порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст.138 ПКУкраїни.

Судом встановлено, що в акті перевірки Відповідач №1 стверджує про порушення Позивачем п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України - завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2015 року на 6541571,33 грн.

Підставою для таких висновків Відповідача №1 стало те, що Позивачем у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати» (ф.№2) внесено недостовірні дані по рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» показника за період 9 місяців 2015 року в частині завищення собівартості внаслідок врахування сум вартості товарів (робіт, послуг), які не використані у господарській діяльності за період з 01.01.2015року по 30.09.2015 року на загальну суму 6541571 грн.

Згідно Акту перевірки, під час перевірки за даними бухгалтерського та податкового обліку встановлено факти реалізації на території України товарів (робіт, послуг) нижче ціни придбання (собівартості), при цьому мала місце явна невідповідність цін на товари чи послуги звичайному рівню за умови обізнаності платника податків з ринковою кон'юнктурою.

У зв'язку з цим, Відповідач №1 в Акті перевірки стверджує, що збитковість операції з причин реалізації товару (робіт, послуг) нижче ціни придбання чи собівартості, без наявності об'єктивних економічних причин для цього, ділова мета господарської операції є недобросовісною і відповідна операція є такою, що вчинена поза межами господарської діяльності. Зазначене має наслідком втрату платником податку права на врахування при визначенні об'єкта оподаткування сум у складі вартості тих товарів (робіт, послуг), які не використані у господарській діяльності.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» містить основну вимогу для віднесення діяльності підприємства до «господарської діяльності» - це отримання доходу (у тому числі від реалізації товарів).

Відповідно до п.п. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

При цьому, під доходом розуміється загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду.

Відповідно до чинного законодавства, поняття «дохід» і «прибуток» - різні правові категорії. Відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу.

Відповідно до положень ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначення фінансового результату (прибутку/збитку) від окремої господарської операції або врахування таких господарських операцій частково, без врахування загального обсягу господарських операцій (всієї господарської діяльності) порядком ведення бухгалтерського обліку не передбачено.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів ПК України та КАС України»: неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов'язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Визначення ділової мети, що міститься в цитованому п.14.1.231 ПК України, говорить про економічний ефект від усієї господарської діяльності, яка не обмежена часовими рамками (окрім як з моменту виникнення суб'єкта господарювання до його ліквідації).

Суд приходить до висновку, що одне лише недосягнення мети отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що контролюючим органом було перевірено економічну доцільність зазначених дій.

Відповідач №1, в свою чергу, протиправно звузив зміст доктрини ділової мети лише фактом отримання/неотримання прибутку за відповідним правочином. Жодного іншого обґрунтування відсутності ділової мети у Позивача при реалізації на території України товарів (робіт, послуг) нижче ціни придбання (собівартості) надано не було.

Отже, виходячи з викладеного вище та аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність у діях Позивача порушень п.п. 14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1. ст.135 ПК України в частині врахування в складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період 9 місяців 2015 року сум вартості товарів (робіт, послуг), які були реалізовані нижче ціни придбання (собівартості)на загальну суму 6541571 грн.

Судом встановлено, що за результатами перевірки встановлено порушення Позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 ПК України, а саме занижено базу оподаткування ПДВ за ставкою 20 % на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 1504146 грн., у тому числі в розрізі відповідних звітних періодів:травень 2015 року - 204359 грн.; червень 2015 року - 493364 грн.; липень 2015 року - 338796 грн.; серпень 2015 року - 467627 грн.

В матеріалах справи наявний Контракт №2015 від 19.12.2014 року та додатки до нього №12 від 22.04.2015 року, №15 від 26.06.2015 року, №16 від 26.06.2015 року, укладений між Позивачем та EAST METALS AG, юридичною особою за законодавством Швейцарії.

Судом встановлено, що на виконання Контракту №2015 від 19.12.2014року Позивач здійснив поставку руди залізної агломераційної власного виробництва покупцю EAST METALS AG в період з травня по серпень 2015 року.Митне оформлення експортованої руди залізної агломераційної підтверджується наявними в матеріалах справи вантажно-митними деклараціями.

Обсяг зазначених операцій за період квітень-серпень 2015 року становить 7520730,34 грн.

Відповідно до положень п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до п.193.1 ПК України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків.

Згідно положень п.194.1 ст.194 ПК України, операції, зазначені у ст.185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» п.193.1 ст.193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з:

195.1.1. вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року № 957, у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання/собівартість/балансова (залишкова) вартість/звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання/собівартості/балансової (залишкової) вартості/звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Таким чином, до бази оподаткування усієї господарської операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції; зокрема, для оподаткування операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту застосовується нульова ставка податку (відповідно до п.п.п. «а» п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України) незалежно від співвідношення ціни придбання товару та фактичної ціни його реалізації на експорт та вимог законодавства щодо заповнення податкових накладних.

Правила складення податкової звітності з ПДВ, наведені у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, не змінюють наведеного порядку визначення бази оподаткування та застосування ставки ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку, щоПозивачправомірно застосовував нульову ставку ПДВ для господарських операцій з вивезення товарів (руди агломераційної власного виробництва) за межі митної території України. У зв'язку з цим, у діях Позивача відсутні порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, ст.194, п.195.1 ст.195 ПК України.

В акті перевірки Відповідач №1 зазначає, що Позивачем в порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України не визначено об'єкт оподаткування ПДВ при передачі у комунальну власність міста основних засобів у сумі 5519299 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1103860 грн., у т.ч. в розрізі відповідних звітних (податкових) періодів: листопад 2014 року - 1041549 грн.; лютий 2015 року - 62311 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було безоплатно передано у комунальну власність об'єкти основних засобів соціальної інфраструктури - будівлю санаторію-профілакторію «Рассвет» разом з обладнанням та інженерними мережами та водопровідні мережі с.Новоіванівка. Будівля санаторію-профілакторію «Рассвет» разом з обладнанням та інженерними мережами була безоплатно передана на баланс КП «Будинок нічного перебування» на підставі Рішення Наглядової ради ПАТ «Євраз Суха Балка», оформленого Протоколом від 16.09.2014року таприйнята у комунальну власність на підставі Рішення Криворізької міської ради від 24.09.2014року №2963 «Про надання згоди на безоплатне прийняття об'єкта нерухомого майна від публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу». Документально безоплатна передача об'єкта основних засобів оформлена актом приймання-передачі від 14.11.2014року.

В матеріалах справи також міститься інвентарна картка обліку основних засобів №4 та інвентарний опис основних засобів. Згідно інвентарної картки № 4 на об'єкт «Будівля профілакторію «Рассвет», дата ведення об'єкта в експлуатацію 01.12.1966року, дата вибуття 14.11.2014року.

Водопровідні мережі с.Новоіванівка були безоплатно передані на баланс КП «Кривбасводоканал» на підставі Рішення Наглядової ради ПАТ «Євраз Суха Балка», оформленого Протоколом від 18.04.2014року та прийняті у комунальну власність на підставі Рішення Криворізької міської ради від 27.08.2014року №2883 «Про надання згоди на безоплатне прийняття водопровідних мереж, розташованих у с.Новоіванівці від публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу» та Рішення Криворізької міської ради від 29.10.2014року №3021 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.08.2014року № 2883 «Про надання згоди на безоплатне прийняття водопровідних мереж, розташованих у с.Новоіванівці від публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка». Документально безоплатна передача об'єкта основних засобів оформлена актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма ОЗ-1) №41 від 02.02.2015року. Водопровідні мережі в с.Новоіванівці зняті з балансу ПрАТ «Євраз Суха Балка» на підставі акта на списання основних засобів (типова форма ОЗ-3) №199 від 02.02.2015року.

В матеріалах справи також міститься інвентарна картка обліку основних засобів №131 та інвентарний опис основних засобів.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що безоплатна передача об'єктів основних засобів соціальної інфраструктури - будівлі санаторію-профілакторію «Рассвет» разом з обладнанням та інженерними мережами та водопровідних мереж с.Новоіванівка у комунальну власність документально оформлена у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до положень п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.п.197.1.16 п.197.1 ст.197 ПК України, звільняються від оподаткування ПДВ операції безоплатної передачі в державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень.

Норми цього підпункту поширюються також на операції з безоплатної передачі об'єктів з балансу юридичної особи будь-якої форми власності на баланс іншої юридичної особи, яка перебуває в державній або комунальній власності, що проводяться за рішенням органу державної влади України або органу місцевого самоврядування, прийнятим у межах їх повноважень та за рішенням юридичних осіб, у разі передачі основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, незалежно від того, чи є суб'єкти операції платниками податку.

Застосування пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 ПК України можливе за умови одночасного виконання наступних вимог:

передача повинна здійснюватися на безоплатній основі;

операція повинна здійснюватися між двома платниками податку на додану вартість або між двома юридичними особами;

передача повинна відбуватися виключно у державну чи комунальну власність;

операція повинна здійснюватися на підставі прийнятого відповідного рішення уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Досліджувані операції з передачі об'єктів основних засобів були безоплатними, здійснювались між юридичними особами (ПрАТ «Євраз Суха Балка» та КП «Дім нічного перебування» та КП «Кривбасводоканал»), передача відбувалась у комунальну власність територіальної громади м.Кривого Рогу на підставі відповідних рішень Криворізької міської ради, а тому всі вимоги для застосування пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 ПК України Позивачем було виконано.

Щодо посилань Відповідача №1 на порушення п.198.5 ст.198 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України нараховуються платником податку у випадку, якщо придбані/споруджені товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.

Враховуючи зазначене, операція з безоплатної передачі товарів для платника податку, який здійснює таку передачу, є об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку, крім випадків, коли така операція не звільнена від оподаткування ПДВ відповідно до норм ПК України. Враховуючи те, що операції з безоплатної передачі у комунальну власність територіальних громад міст об'єктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції проводяться за рішенням, зокрема, органів місцевого самоврядуваннязвільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пп.197.1.16 п.197.1 ст.197 ПК України, тому при здійсненні таких операцій п.198.5 ст.198 ПК України не застосовується, а податковий кредит, сформований платником податку при придбанні товарів, що передаються, не коригується. Аналогічна позиція висловлена ДФС в Листі від 26.04.2016 року №9399/6/99-99-15-03-02-15.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність у діях Позивача порушеньп.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України в частиніне визначення об'єкта оподаткування ПДВ при передачі об'єктів основних засобів у комунальну власність громади м.Кривий Ріг.

Судом встановлено, що в акті перевірки Відповідач №1 зазначає про порушення п.189.9 ст.189 ПК України при ліквідації основних засобів за самостійним рішенням, а саме Позивачем не включено до бази оподаткування вартість основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості, яка визначена за даними податкового обліку на момент ліквідації, чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2013 року по 30.09.2015 року на загальну суму 3960581 грн., у т.ч. по періодах: січень 2013 року - 250221 грн.; лютий 2013 року - 195658 грн.; березень 2013 року - 147797 грн.; квітень 2013 року - 627 грн.; травень 2013 року - 60786 грн.; червень 2013 року - 7151 грн.; липень 2013 року - 1634 грн.; серпень 2013 року - 6432 грн.; листопад 2013 року - 15124; грудень 2013 року - 29135 грн.; січень 2014 року - 1603 грн.; лютий 2014 року - 220608; березень 2014 року - 1577 грн.; квітень 2014 року - 384 грн.; травень 2014 року - 752 грн.; червень 2014 року - 120388 грн.; серпень 2014 року - 3629 грн.; вересень 2014 року - 16422 грн.; листопад 2014 року - 2788 грн.; грудень 2014 року - 159285 грн.; лютий 2015 року - 1188304 грн.; березень 2015 року - 2832 грн.; квітень 2015 року - 64205 грн.; травень 2015 року - 742242 грн.; червень 2015 року - 639928 грн.; липень 2015 року - 28541 грн.; серпень 2015 року - 2921 грн.; вересень 2015 року - 49605 грн.

Судом встановлено, що підставою для таких висновків стало те, що надані до перевірки акти на списання основних засобів, що складені діючою на ПрАТ «Євраз Суха Балка» комісією, та накази про їх ліквідацію не містять інформації про відсутність згоди платника податку на таку ліквідацію (у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили або у разі викрадення), а безпосередньо існування відповідних обставин не підтверджено належними первинними документами. Як наслідок, надання Позивачем контролюючому органу разом із податковою звітністю з ПДВ відомостей про ліквідацію основних засобів не може бути достатнім підтвердженням здійснення такої ліквідації без згоди платника податку.

Відповідно до п.189.9 ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Положення п.189.10 ст.189 ПК України передбачають, що у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов'язання.

Документом, який підтверджує знищення, розібрання або перетворення основного засобу, є акт на списання основних засобів. Типові форми актів на списання (ліквідацію) основних засобів - №ОЗ-3 - встановлено Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352 «Про затвердження типових форм первинного обліку».

Суд приходить до висновку, що ліквідація основних засобів для цілей оподаткування ПДВ не розглядається як постачання в тому разі, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податків, зокрема, у зв'язку з неможливістю подальшого використання основних засобів за первісним призначенням, що підтверджується відповідним документом про знищення, розібрання або перетворення основних засобів (акт на списання (ліквідацію) основних засобів), який платник податку подає контролюючому органу.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що Позивач надав Відповідачу №1 копії відповідних документів про знищення основних засобів, а саме копії актів списання основних засобів, складених за типовою формою №ОЗ-3.

В матеріалах справи міститься індивідуальна податкова консультація №1396/6/99-99-19-03-02-15 від 26.01.2016 року, в якій ДФС України зазначає: якщо з незалежних від платника податку на додану вартість обставин основні виробничі або не виробничі засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник ПДВ змушений відмовитися від їх використання внаслідок загрози чи неминучості їх зміни, руйнування або ліквідації, то такий платник ПДВ, на підставі наказу керівника підприємства у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, здійснює їх ліквідацію та подає до контролюючого органу за місцем реєстрації відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням.

Таким чином, визначальною умовою для незастосування положень п.189.9 ст.189 ПК України в частині в частині включення до бази оподаткування ПДВ залишкової вартостіоб'єктів основних засобів при їх ліквідації за самостійним рішенням платника податків є факт подання до контролюючого органу за місцем реєстрації відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватись за первісним призначенням.

Аргумент Відповідача №1 щодо того, що індивідуальна податкова консультація №1396/6/99-99-19-03-02-15 від 26.01.2016 року була надана Позивачеві вже після ліквідації основних засобів суд не приймає до уваги з огляду на те, що той чи інший термін отримання податкової консультації жодним чином не нівелює суть роз'яснення щодо практичного застосування норм податкового законодавства, викладені в такій консультації.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність в діях Позивача порушень п.189.9 ст.189 ПК України в частині невключення до бази оподаткування ПДВ вартостіоб'єктів основних засобів при їхліквідації за самостійним рішенням платника податків.

В акті перевірки Відповідач №1 стверджує про порушення Позивачем: п.п.135.5.4 п.135.5, п.137.10 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 2824079 грн. у т.ч.2014 рік - 2824079 грн. під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами: ТОВ «МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 37841178), TOB «ТКМ МЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 38922743), ТОВ «ЛІТПРОМ КРИВБАС» (код ЄДРПОУ 32097897), ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 36841596), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «КРИВБАСРЕМСНАБ» (код ЄДРПОУ 35230818), ПП «СПЕЦГОРТЕХ» (код за ЄДРПОУ 36414130), ПП «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «БУДЕКСІМ-КР» (код ЄДРПОУ 33453051); п.п.135.5.4 п.135.5, п.137.10 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 9254898 грн. у т.ч.: 2013 рік - 172561 грн., 2014 рік - 9082337 грн. під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами:ПП «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «ОПТИМУМ» (код ЄДРПОУ 32633813), TOB «ВОСТОК-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37674503), ТОВ «ДЕТ-ЮА» (код ЄДРПОУ 36029113), TOB «АМЗ» (код ЄДРПОУ 39109594), ТОВ «ДОНЭЛЕКТРООБОРУДОВАНИЕ» (код ЄДРПОУ 25341669), ТОВ «РЕМПРОМТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 31932421), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «ДЕМК» (код ЄДРПОУ 30809232), ТОВ «ПАЙПСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 33717265), ТОВ «ДНІПРСПЕЦРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 32640752), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3), ТОВ «ПРОФТЕХІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 34810550), ТОВ «БУДЕКСІМ-КР» (код ЄДРПОУ 33453051), ТОВ «ОМЕГА-СКС» (код ЄДРПОУ 39085846), ТОВ «ТД ДНІПРОТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 38695629), ТОВ «БІШОФІТ» (код ЄДРПОУ 36993892), ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» (код ЄДРПОУ 32197697), ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» (код ЄДРПОУ 30735475), ТОВ «НВПЗІ ВІКОМ» (код ЄДРПОУ 33422180), ТОВ «СЕГМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30734838), ТОВ «ТРАНСМАШЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 37275054), ТОВ «ТД СВІТЛОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 32463645), ТОВ «ЄВРОТЕХ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38180812); п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що розраховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік в розмірі 402827 грн. під час декларування фінансово-господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «Добромирбуд»;п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що розраховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 2873119 грн., у т.ч.: 2014 рік - 2873119 грн. під час декларування фінансово-господарських правовідносин з контрагентами:ТОВ «МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 37841178), ТОВ «ОВАЛ» (код за ЄДРПОУ 21581840), TOB «ТКМ МЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 38922743), ТОВ «ЛІТПРОМ КРИВБАС» (код ЄДРПОУ 32097897), ТОВ «УКРТРАНССТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 36841596), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «КРИВБАСРЕМСНАБ» (код ЄДРПОУ 35230818), ПП «СПЕЦГОРТЕХ» (код за ЄДРПОУ 36414130), ПП «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «БУДЕКСІМ-КР» (код ЄДРПОУ 33453051); п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що розраховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 11306792 грн., у т.ч.: 2013 рік - 429022 грн., 2014 рік - 10877770 грн. під час декларування фінансово-господарських правовідносин з контрагентами:ТОВ «ОВАЛ» (код за ЄДРПОУ 21581840), ПП «ЮВІКС» (код за ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «ОПТИМУМ» (код ЄДРПОУ 32633813), ТОВ «ВОСТОК-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 37674503), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_4), ТОВ «ДЕТ-ЮА» (код ЄДРПОУ 36029113), ТОВ «АМЗ» (код за ЄДРПОУ 39109594), ТОВ «ДОНЭЛЕКТРООБОРУДОВАНИЕ» (код за ЄДРПОУ 25341669), ТОВ «РЕМПРОМТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 31932421), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «ДЕМК» (код ЄДРПОУ 30809232), ТОВ «ПАЙПСІСТЕМ» (код за ЄДРПОУ 33717265), ТОВ «ДНІПРСПЕЦРЕСУРС» (код за ЄДРПОУ 32640752), ТОВ «НВКФ «ПРОМІЗОТОП» (код за ЄДРПОУ 21920638), ФОП ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3), ТОВ «ПРОФТЕХІНСТРУМЕНТ» (код за ЄДРПОУ 34810550), ТОВ «БУДЕКСІМ-КР» (код за ЄДРПОУ 33453051), ТОВ «ОМЕГА-СКС» (код за ЄДРПОУ 39085846), ТОВ «ПКП УКРПРОМТЕХНОЛОГІЯ» (код за ЄДРПОУ 34488965), ТОВ «ТД «ДНІПРОТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 38695629), ТОВ «БІШОФІТ» (код за ЄДРПОУ 36993892), ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» (код за ЄДРПОУ 32197697), ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» (код за ЄДРПОУ 30735475), ТОВ «НВПЗІ ВІКОМ» (код за ЄДРПОУ 33422180), ТОВ ТРАНСМАШЕКСПОРТ» (код за ЄДРПОУ 37275054), ТОВ «ТД СВІТЛОТЕХНІКА» (код за ЄДРПОУ 32463645), ТОВ «ЄВРОТЕХ ГРУП» (код за ЄДРПОУ 38180812), ФОП ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_6); п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати, що розраховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 1213345 грн., у т.ч.: 2013 рік - 334696 грн., 2014 рік -878649 грн. під час декларування фінансово-господарських правовідносин з контрагентами:ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_7), ФОП ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_11); п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в частині внесення недостовірних даних у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати» (ф.№2) в частині відображення взаємовідносин із контрагентом-постачальником ТОВ «ДОБРОМИРБУД» (код за ЄДРПОУ 37663837), що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на 138857 грн.;п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за період три квартали 2015 року у розмірі 3563 302 грн., у т.ч. занижено доходи - 1588027 грн., завищено витрати - 1975275 грн. по взаємовідносинам із контрагентами: ТОВ «ОВАЛ» (код за ЄДРПОУ 21581840), ТОВ «ТКМ «МЕТИЗ» (код за ЄДРПОУ 38922743), ТОВ «ЛІТПРОМКРИВБАС» (код за ЄДРПОУ 32097897), ТОВ «ГОРМАШКОМПЛЕКТ» (код за ЄДРПОУ 24995921), ПП «КВАДРАТ» (код за ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «КРИВБАСРЕМСНАБ» (код за ЄДРПОУ 35230818), ПП «ЮВІКС» (код за ЄДРПОУ 30166455); п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за період три квартали 2015 року у розмірі 1965401 грн., у т.ч. занижено доходи - 1072037грн., завищено витрати - 893364 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ «МАСТЕР-КАБЕЛЬ УКРАЇНА» (код за ЄДРПОУ 37841178);п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за період три квартали 2015 року у розмірі 28 502 201 грн., у т.ч. занижено доходи - 14025793 грн., завищено витрати - 14476408 грн. по взаємовідносинам із контрагентами:ТОВ «ОВАЛ» (код ЄДРПОУ 21581840), ПП «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «ГОРМАШКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 24995921), ТОВ «ВП СВАРОГ» (код ЄДРПОУ 39149401), TOB «ВОСТОК-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37674503), ПАТ «ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 30589092), TOB «ТКМ МЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 38922743), TOB «ITC» (код ЄДРПОУ 30004231), ТОВ ФІРМА «КАСКАД» (код ЄДРПОУ 23934596), ФОП ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_4), ТОВ «ЗАПОРІЖПІДШИПНИК» (код ЄДРПОУ 34975392), ТОВ ТД «ДАКОТА» (код ЄДРПОУ 36509625), ТОВ «ДЕТ-ЮА» (код ЄДРПОУ 36029113), ТОВ «УКРПРОМІЗОЛ» (код ЄДРПОУ 37807011), ТОВ «МАКСИМА МЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 39708443), ТОВ «КРИВБАСРЕМСНАБ» (код ЄДРПОУ 35230818), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407), ТОВ «ПРОЕКТРЕММОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 35601035), ТОВ «ПРОМФАКТОР» (код ЄДРПОУ 25019584), ТОВ «ПКП УКРПРОМТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 34488965), ТОВ «ДОНБАСЬКА НАСОСНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36104221), ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» (код ЄДРПОУ 32197697), ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 31932840), ТОВ «НВП «ЕНЕРГОПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 21887763), ТОВ «ЛІТПРОМ КРИВБАС» (код ЄДРПОУ 32097897), ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_6); п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності за період три квартали 2015 року у розмірі 660000 грн., у т.ч. завищено витрати - 660000 грн. по взаємовідносинам із контрагентами:ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_7), ФОП ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_8), ФОП ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_10).

Також в Акті перевірки Відповідач №1 зазначає про порушення Позивачем п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме завищено податковий кредит на суму ПДВ 5909973 грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 4221грн., лютий 2013 року - 9978 грн., березень 2013року - 3618 грн., квітень 2013 року -2914 грн., травень 2013 року - 3193 грн., червень 2013 року - 10538 грн., липень 2013 року - 5996 грн., жовтень 2013 року - 612 грн., листопад 2013 року -8355 грн., грудень 2013 року - 36380 грн., січень 2014 року - 6354 грн., лютий 2014 року - 7125 грн., березень 2014 року - 64912 грн., квітень 2014 року - 84116 грн., травень 2014 року - 83422 грн., червень 2014 року - 49424 грн., липень 2014 року - 134143 грн., серпень 2014 року - 343178 грн., вересень 2014 року - 352219 грн., жовтень 2014 року - 615716 грн., листопад 2014 року - 505065 грн., грудень 2014 року - 683214 грн., січень 2015 року - 307731 грн., лютий 2015 року - 523308 грн., березень 2015 року - 325500 грн., квітень 2015 року - 4080 грн., травень 2015 року - 679912 грн., червень 2015 року - 484824 грн., липень 2015 року - 372244 грн., серпень 2015 року - 50228 грн., вересень 2015 року - 147454 грн., по взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «ОВАЛ» (код ЄДРПОУ 21581840), ПП «ЮВІКС» (код ЄДРПОУ 30166455), ТОВ «ГОРМАШКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 24995921), ТОВ «ВП СВАРОГ» (код ЄДРПОУ 39149401), ТОВ «ОПТИМУМ» (код ЄДРПОУ 32633813), TOB «ВОСТОК-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37674503), ПАТ «ГАЗЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 30589092), TOB «ТКМ МЕТИЗ» (код ЄДРПОУ 38922743), TOB «ITC» (код ЄДРПОУ 30004231), ТОВ ФІРМА «КАСКАД» (код ЄДРПОУ 23934596), ФОП ОСОБА_13 (НОМЕР_12), ТОВ «ЗАПОРІЖПІДШИПНИК» (код ЄДРПОУ 34975392), ТОВ ТД «ДАКОТА» (код ЄДРПОУ 36509625), ТОВ «ДЕТ-ЮА» (код ЄДРПОУ 36029113), ТОВ «УКРПРОМІЗОЛ» (код ЄДРПОУ 37807011), ТОВ «МАКСИМА МЕТАЛ» (код ЄДРПОУ 39708443), ТОВ «КРИВБАСРЕМСНАБ» (код ЄДРПОУ 35230818), TOB «АМЗ» (код ЄДРПОУ 39109594), ТОВ «ДОНЭЛЕКТРООБОРУДОВАНИЕ» (код ЄДРПОУ 25341669), ТОВ «РЕМПРОМТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 31932421), ПП «КВАДРАТ» (код ЄДРПОУ 30499156), ТОВ «ДЕМК» (код ЄДРПОУ 30809232), ТОВ «ТРИОС ГРУП» (код ЄДРПОУ32366246), ТОВ «ПАЙПСІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 33717265), ТОВ «ДНІПРСПЕЦРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 32640752), ТОВ «СПЕЦТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 31123407), ТОВ «ПРОЕКТРЕММОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 35601035), ТОВ «НВКФ «ПРОМІЗОТОП» (код ЄДРПОУ 21920638), ОСОБА_12 (НОМЕР_13), ТОВ «ПРОФТЕХІНСТРУМЕНТ» (код ЄДРПОУ 34810550), ТОВ «БУДЕКСІМ-КР» (код ЄДРПОУ 33453051), ТОВ «ОМЕГА-СКС» (код ЄДРПОУ 39085846), ТОВ «ПРОМФАКТОР» (код ЄДРПОУ 25019584), ТОВ «ПКП УКРПРОМТЕХНОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ 34488965), ТОВ «ТД ДНІПРОТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 38695629), ТОВ «БІШОФІТ» (код ЄДРПОУ 36993892), ТОВ «ДОНБАСЬКА НАСОСНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 36104221), ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» (код ЄДРПОУ 32197697), ТОВ «РЕМЕКСКАВАТОРМАШ» (код ЄДРПОУ 30735475), ТОВ «НВПЗІ ВІКОМ» (код ЄДРПОУ 33422180), ТОВ «СЕГМЕНТ» (код ЄДРПОУ 30734838), ТОВ «ТРАНСМАШЕКСПОРТ» (код ЄДРПОУ 37275054), ТОВ «ПРОМБУДКОЛІЯ» (код ЄДРПОУ 31932840), ТОВ «НВП «ЕНЕРГОПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 21887763), ТОВ «ТД СВІТЛОТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 32463645), ТОВ «ЄВРОТЕХ ГРУП» (код ЄДРПОУ 38180812), ТОВ «НВП УКРМЕТПРОМ» (код ЄДРПОУ 37005313), ТОВ «ЛІТПРОМ КРИВБАС» (код ЄДРПОУ 32097897), ФОП ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_15 (НОМЕР_14).

Підставою для вказаних висновків за результатами перевіркиє встановлення неналежного виконання умов укладених договорів між Позивачем та контрагентами-постачальниками в частині дефектності первинних документів, які було надано до перевірки; відсутності первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, рахунків-фактур, журналів реєстрації тощо, виявлення порушення норм податкового законодавства в попередніх ланцюгах постачання.

Слід зазначити, що висновки Відповідача №1 щодо правочинів, укладених між Позивачем та контрагентами, фактично містять вказівку на ознаки фіктивного правочину.

Частиною 1 ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладений між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку. Суд вважає договори Позивача з контрагентами-постачальниками укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, з огляду на те, що Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та реальний характер господарських операцій-податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі робіт/послуг, банківські виписки тощо, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності Позивача, що підтверджується наданими належним чином оформленими накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, прибуткові ордери.

Щодо правового обґрунтування правомірності формування Позивачем витрат та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту ПДВ за результатами господарських відносин з вказаними вище контрагентами слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України (в редакцій, чинній до 01.01.2015 року) до складу інших доходів підлягає включенню вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.137.10 ст.137 ПК України (в редакцій, чинній до 01.01.2015 року), суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Таким чином, до складу доходів звітного періоду, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включається вартість товарів, робіт, послуг, які були отримані платником податків безоплатно. Водночас, в матеріалах справи наявні копії банківських виписок та платіжних доручень, які підтверджують факт перерахування Позивачем на розрахункові рахунки контрагентів вартості товарів, робіт, послуг, в т.ч. ПДВ. З огляду на це, в діях Позивача відсутні порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 ПК України в частині невідображення в складі доходів перевіряємого періоду вартості товарів, робіт, послуг, отриманих за укладеними з контрагентами договорами.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Факт використання даного товару підприємством, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, у власній виробничий діяльності підтверджується фактичними та документальними доказами, які було надано посадовим особам Позивача в ході проведення перевірки та долучено до матеріалів справи.

Правила визначення та нарахування податкового кредиту з ПДВ передбачені у ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції чинній протягом 2013-2014 р.р.), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

ПК України встановлює єдиний випадок, коли суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг (п.198.6. ст. 198 ПК України) не відносяться до податкового кредиту, зокрема, це суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній протягом 2013-2014 р.р.), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

порядковий номер податкової накладної;

дата виписування податкової накладної;

повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

податковий номер платника податку (продавця та покупця);

місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

повна або скорочена назва, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

ціна постачання без урахування податку;

ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значені;

загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

вид цивільно-правового договору;

код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України (в редакції, чинній протягом 2013-2014 р.р.), податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 року №1621-VІІ, з 01.01.2015 року запроваджується система електронного адміністрування ПДВ.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України(в редакції, чинній протягом 2015 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, починаючи з 01.01.2015 року всі податкові накладні складаються виключно в електронному вигляді та реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) незалежно від розміру податку в одній податковій накладній.

Платникам ПДВ, починаючи з 2015 року, автоматично відкрито рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ. З 01.01.2015 року в ЄРПН можна буде зареєструвати лише таку податкову накладну, сума ПДВ в якій, тобто величина податкового зобов'язання постачальника, не перевищуватиме певну дозволену йому суму - «ліміт реєстрації». Це сума, що розраховуватиметься автоматично конкретно для кожного платника податку на додану вартість у системі електронного адміністрування ПДВ за встановленою формулою:

УНакл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;

З наведених законодавчих положень вбачається, що право на віднесення до складу витрат в бухгалтерському обліку сум, сплачених постачальникам, а також на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого постачальникам ПДВ надається добросовісним платникам за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Для цілей бухгалтерського та податкового обліку документальним підтвердженням здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання є належним чином оформлені первинні документи.

Згідно п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що в матеріалах справи наявні належними чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товарів, робіт та послуг, товарно-транспортні накладні, які містять обов'язкові реквізити, передбачені вимогами законодавства, відтак, підтверджують обсяги поставок товарів за категоріями, оплату по таких поставках, а також сплату ПДВ у складі вартості поставок.

Щодо аргументу Відповідача №1 про ненадання Позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, рахунків-фактур, журналів реєстрації суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту та витрат (п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Наказ Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» було прийнято на виконання пункту 3 розділу 1 Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 року № 7 (надалі - Програма).

Пункт 3 розділу 1 Програми не встановлює вимоги щодо необхідності віднесення товарно-транспортних накладних і дорожніх листів вантажного автомобіля до документів суворої звітності.

Законодавча нормативно-правова база не надає визначення «бланк суворої звітності». Поняття «бланк суворого обліку» визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», згідно якої до номенклатури бланків суворого обліку не віднесені бланки товарно-транспортних накладних та дорожніх листів вантажного автомобіля.

Запровадження пунктом 1.3 Інструкції та пунктом 11.2 Правил бланків товарно-транспортних накладних та дорожніх листів як бланків суворої звітності не передбачено жодним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили.

Крім того, завданнями та повноваженнями, покладеними на Державний комітет статистики України, затвердженими Указом Президента України від 19.01.2004 року №60/2004 «Про Державний комітет статистики», не надано права Держкомстату України на запровадження та затвердження будь- яких бланків суворої звітності.

Вказані вище Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Разом з тим, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не є первинним документом для бухгалтерського та податкового обліку операцій придбання товарів, послуг, робіт. Водночас, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, встановлений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року № 28, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 466/10746. Сертифікат якості є документом, який підтверджує відповідність товару, який підлягає сертифікації, стандартам та технічним умовам та не є первинними документом для податкового обліку операцій придбання товарів, послуг, робіт.

Для продукції, не вказаної в переліку, існує схема добровільної сертифікації. Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Сертифікат якості стосується тільки якості поставленого товару та необхідні тільки для пред'явлення претензії щодо неякісного товару, у разі коли Покупець за договором виявляє невідповідність якості товару, який вказаний в специфікаціях (додатках) до договору. Сертифікат якості товару не може підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосується виключно якості товару.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Суд виходить з презумпції добросовісності платника податків. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними (Постанова ВАСУ від 03.04.2013 року по справі № К/9991/38114/12).

Також, відповідно до положень інформаційного листа ВАСУ від 02.06.2011року №742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Проаналізувавши норми матеріального права, наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи та враховуючи висновки судової економічної експертизи, суд прийшов до висновку, що Позивачем за результатами господарських операцій з контрагентами-постачальниками правомірно сформовано доходи і витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 і 2014 рік, вірно розраховано фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за період 9 місяців 2015року, правомірно віднесено сплачені суми ПДВдо складу податкового кредиту перевіряємого періоду.

Згідно Акта перевірки, Позивачем в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України завищено суму заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 11793858 грн., у т.ч. в розрізі відповідних звітних (податкових) періодів: серпень 2013 року - 7630 грн., вересень 2013 року - 6432 грн., листопад 2013 року - 612 грн., грудень 2013 року - 23479 грн., січень 2014 року - 65515 грн., лютий 2014 року - 7957 грн., березень 2014 року - 227733 грн., квітень 2014 року - 66489 грн., травень 2014 року - 84500 грн., червень 2014 року - 84174 грн., липень 2014 року - 169812 грн., серпень 2014 року - 134143 грн., вересень 2014 року - 346807 грн., жовтень 2014 року - 368641 грн., листопад 2014 року - 615716 грн., грудень 2014 року - 1549402 грн., січень 2015 року - 842499 грн., лютий 2015 року - 2077446 грн., березень 2015 року - 332541 грн., квітень 2015 року - 68285 грн., травень 2015 року - 1638513 грн., червень 2015 року - 1607317 грн., липень 2015 року - 750380 грн., серпень 2015 року - 520776 грн., вересень 2015 року - 197059 грн.

Судом встановлено наступне.

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п.200.2 ст.200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній протягом 2013-2014 р.р.), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.200.4 ст.200 ПК України (в редакції, чинній протягом 2015 року), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, однією з вимог для заявлення сум сплаченого постачальникам ПДВ є від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підставою для висновків Відповідача про завищення Позивачем суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ стали встановлені в ході перевірки порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, ст. 194 п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що мало наслідком заниження Позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та завищення податкового кредиту з ПДВ. Враховуючи те, що за результатами дослідження доказів та встановлення обставин, яке мають значення для правильного вирішення справи, суд прийшов до висновківпро відсутність в діях Позивача зазначених в акті перевірки порушеньп. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, ст. 194 п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ заявлене Позивачем до бюджетного відшкодування правомірно.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність в діях Позивача порушень п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2016року у справі призначено судову економічну експертизу.

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновок №5348/5349-16 від 31.01.2017 року за результатами комісійної судової економічної експертизи в адміністративній справі №826/3952/16.

По суті поставлених судом питань експерти дійшли наступних висновків:

1) За результатами проведеного дослідження зазначені в Акті №10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016року порушення пп. 14.1.36, п п. 14.1.231 п. 14.1, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; пп. 135.5.4, пп. 135.5.11, пп. 135.5.13 п. 135.5 ст. 135; п. 137.1, п. 137.10 ст. 137; п. 138.2 ст. 138; пп. 138.8.1, пп. 138.8.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138; п. 138.9 ст. 138; пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. 146.11, п. 146.12, п. 146.13 ст. 146 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 12 844 895 грн., у т. ч.: 2013 рік - 7 733 213 грн., 2014 рік - 5 111 682 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за три квартали 2015 року у сумі 47 586 984 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

2)За результатами проведеного дослідження зазначені в Акті № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 п. 189.9 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 8 072 731 грн., у т.ч в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 250221 грн., лютий 2013 року - 195658 грн., березень 2013 року - 147797 грн., квітень 2013 року - 627 грн., травень 2013 року - 60786 грн., червень 2013 року - 7151 грн., липень 2013 року - 1634 грн., серпень 2013 року - 6432 грн., листопад 2013 року - 15124 грн., грудень 2013 року - 29135 грн., січень 2014 року - 1603 грн., лютий 2014 року - 220608 грн., березень 2014 року - 1577 грн., квітень 2014 року - 384 грн., травень 2014 року - 752 грн., червень 2014 року - 120388 грн., серпень 2014 року - 3629 грн., вересень 2014 року - 16422 грн., листопад 2014 року - 1044 337 грн., грудень 2014 року - 221596 грн., лютий 2015 року - 1250615 грн., березень 2015 року - 2832 грн., квітень 2015 року - 64205 грн., травень 2015 року - 1 150 960 грн., червень 2015 року - 1626565 грн., липень 2015 року - 706 33 грн., серпень 2015 року - 938175 грн., вересень 2015 року - 49605 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

3) За результатами проведеного дослідження зазначені в Акті № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 5909973 грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 4221 грн., лютий 2013 року - 9978 грн., березень 2013 року - 3618 грн. квітень 2013 року - 2914 грн., травень 2013 року - 3193 грн., червень 2013 року - 10538 грн., липень 2013 року - 5996 грн., жовтень 2013 року - 612 грн., листопад 2013 року - 8355 грн., грудень 2013 року - 36380 грн., січень 2014 року - 6354 грн., лютий 2014 року - 7125 грн., березень 2014 року - 64912 грн., квітень 2014 року - 84116 грн., травень 2014 року - 83422 грн., червень 2014 року - 49424 грн., липень 2014 року - 134143 грн., серпень 2014 року - 343178 грн., вересень 2014 року - 352219 грн., жовтень 2014 року - 615716 грн., листопад 2014 року - 505065 грн., грудень 2014 року - 683214 грн., січень 2015 року - 307731 грн., лютий 2015 року - 523308 грн., березень 2015 року - 325500 грн., квітень 2015 року - 4080 грн., травень 2015 року - 679912 грн., червень 2015 року - 484824 грн., липень 2015 року - 372244 грн., серпень 2015 року - 50228 грн., вересень 2015 року - 147454 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

4)За результатами проведеного дослідження зазначені в Акті № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 п. 189.9 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, ст. 194, п. 195.1 ст. 195 п. 198.5 ст. 198 ПК України в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 598 713 грн., у т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: січень 2013 року - 156 453 грн., лютий 2013 року - 205 636 грн. березень 2013 року - 151 415 грн., квітень 2013 року - 3 541 грн., травень 2013 року - 63 979 грн., червень 2013 року - 17 689 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

5) За результатами проведеного дослідження зазначені в Акті № 10/28-01-51-03/00191329 від 01.06.2016 року порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 13286004 грн., у т.ч. в розрізі відповідних звітних (податкових) періодів: серпень 2013 року - 7630 грн., вересень 2013 року - 6 432 грн., листопад 2013 року - 612 грн., грудень 2013 року - 23479 грн., січень 2014 року - 65 515 грн., лютий 2014 року - 7957 грн., березень 2014 року - 227733 грн., квітень 2014 року - 66489 грн., травень 2014 року - 84500 грн., червень 2014 року - 253986 грн., серпень 2014 року - 134143 грн., вересень 2014 року - 346807 грн., жовтень 2014 року - 368641 грн., листопад 2014 року - 615716 грн., грудень 2014 року - 1 549 402 грн., січень 2015 року - 842499 грн., лютий 2015 року - 2077446 грн., березень 2015 року - 332541 грн., квітень 2015 року - 68285 грн., травень 2015 року - 1830872 грн., червень 2015 року - 2100681 грн., липень 2015 року - 1089176 грн., серпень 2015 року - 988403 грн., вересень 2015 року - 197059 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

6) Висновки Акту перевірки про порушення ПрАТ «Євраз Суха Балка» ст. 275, 276 ПК України та заниження податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за період 2015 рік на суму 428617,86 грн., у т.ч. за 9 місяців 2015 року - 321463,39 грн. підтвердити документально не надається за можливе, оскільки вирішення питання передбачає надання оцінки договірних відносин та надання оцінки дій рішень посадових осіб Криворізької міської ради, що виходить за межі компетенції експертів.

Розглянувши висновок експерта, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, про що контролюючий орган зазначає у акті перевірки, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та зробленими при довільному трактуванні як норм чинного законодавства, так і фактичних обставин.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року №К/800/9087/13 та в ухвалі ВАСУ від 19 лютого 2013 року №К/9991/64514/11.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги висновки судової економічної експертизи, суд приходить до висновку, що Відповідачем в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях форми «Р» від 17.06.2016 року №0000365103, форми «В1» від 17.06.2016 року №0000395103, форми «Р» від 17.06.2016 року №0000375103, форми «П» від 17.06.2016 року №0000385103 необґрунтовано визначено суму грошових зобов'язань Позивача, а тому останні є такими, що прийняті податковим органом протиправно та підлягають скасуванню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування зазначених податкових повідомленнях - рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.06.2016 року № 0000181400, яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок та орендна плата з юридичних осіб, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно акта перевірки, у зв'язку із застосуванням коефіцієнту орендної плати 2,82 грн. за 1 м2 Позивачем порушено ст.275, 276 ПК України та занижено податкові зобов'язання зі сплати земельного податку за період 2015 рік на суму 428617,86 грн., у т.ч. за 9 місяців 2015 року - 321463,39 грн.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду Позивач був користувачем земельних ділянок згідно долучених до матеріалів справи договорів оренди земельних ділянок. Як платник земельного податку та орендної плати за землю Позивач перебуває на обліку в Криворізькій північній ОДПІ у м.Кривому Розі.

Положеннями ст.284 ПК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до положень п.285.1 та п.285.2 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно положень пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013р. №2008 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» встановлено: п.п.1.1 - Затвердити та ввести в дію з 01.01.2014р. ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог п.1 ст.275 Податкового кодексу України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб. Відповідно до п. 275.1 ст. 275 Податкового кодексу України ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах: 2,82 грн. - для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб.

01.04.2014року Законом України від 27.03.2014р. № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до ПК України, зокрема збільшено ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані вмежах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено - ст.275 ПК України викладено в новій редакції та встановлено ставку 3,05 грн. за 1м2 для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб.

Рішенням Криворізької міської ради від 25.06.2014 року №2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013 року №2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» внесено зміни до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 року №2008 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу», а саме, п.1.2 було доповнено словами «у новій редакції» та п.4.1 викладено в новій редакції.

Тобто, відповідно до Рішення Криворізької міської ради від 25.06.2014року №2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013року №2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» ставка земельного податку заземельні ділянки, розташовані вмежах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких непроведено, встановлювалася відповідно до ст.275 ПК України у редакції Закону України від 27.03.2014р. №1166-VII«Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII ст.275 ПК України було виключено.

Водночас, п.2 Рішення Криворізької міської ради від 25.06.2014 року №2778 «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2013року №2088 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу» передбачено, що рішення набуває чинності з 01.01.2015 року.

Тобто, Рішення Криворізької міської ради, яким з урахуванням положень ст.275 ПК України встановлювалась нова ставка податку на землю, набула чинності вже після втрати чинності положеннями ст.275 ПК України, до якої воно відсилало.

Отже, оцінюючи матеріали справи в сукупності, суд приходить до висновку, що Криворізькою міською радою не було встановлено ставки податку за земельні ділянки на податковий (звітний) період 2015 рік.

У зв'язку з цим, враховуючи положення пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на 2015 рік мали визначатися з урахуванням положень рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013р. №2008 «Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу», тобто застосуванню підлягала ставка, яка діяла до 31.12.2014 року. З огляду на це, Позивачем правомірно нараховувались та сплачувались податкові зобов'язання з земельного податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тис. осіб, виходячи зі ставки 2,82 грн. м2.

Таким чином, проаналізувавши норми матеріального права, наявні в матеріалах справидокази, суд прийшов до висновкупро відсутність в діях Позивача порушення ст.275, 276 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016року №0000405103, яким Позивачевізбільшено суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань на суму 3740,00 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки Відповідач зазначає, що в порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994року «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (зі змінами та доповненнями) та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями) заборгованість за експортним контрактом №2009/13 від 12.05.2009 року у розмірі 0,01 дол.США не відображена Позивачем в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (зі змінами та доповненнями), суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:

продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;

подати Головній державній податковій інспекціїУкраїни декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Національному банку України та Головній державній податковій інспекції України забезпечити суворе збереження таємниці щодо одержаної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207.

У відповідності з п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та п.2.7 ст.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність - накладання штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Згідно акта перевірки та розрахунку штрафних санкцій за порушення порядку декларування ПрАТ «Євраз Суха Балка» при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, Позивач мав задекларувати вказану дебіторську заборгованість по контракту №2009/13 від 12.05.2009 р., укладеному з Компанією EASTMETALSAG (Швейцарія), в деклараціях станом на 01.04.2013 р., 01.07.2013 р., 01.10.2013 р., 01.01.2014 р., 01.04.2014 р., 01.07.2014 р., 01.10.2014 р., 01.01.2015 р., 01.04.2015 р., 01.07.2015 р., 01.10.2015 р..

Суд погоджується з доводами Позивача, що форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена на підставі Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995 року №207, не передбачає окремого рядка для відображення заборгованості по експортним контрактам минулих звітних періодів.

Суд зазначає, що інформація про проведені поточні операції у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за якими не порушено законодавчо встановлених строків розрахунків, та інформація про валютні кошти і товари, повернуті з порушенням законодавчо встановлених термінів, відображається у розділі V Декларації. При цьому показники V розділу декларації заповнюються зростаючим підсумком з початку року.

Судом встановлено, що станом на 01.01.2013 року згідно даних обігово-сальдової відомості ПрАТ«Євраз Суха Балка» по рахунку №362100 «Розрахунки за прямими контрактами» обліковується дебетове сальдо в сумі 0,01 долар США по контракту №2009/13 від 12.05.2009р., укладеному з Компанією EASTMETALSAG (Швейцарія), яке виникло 09.06.2010 року. Протягом перевіряємого періоду операції по даному контракту не здійснювались.

Таким чином, з огляду на те, що протягом перевіряємого періоду Позивач не отримував валютну виручку, а дебетове сальдо в сумі 0,01 долар США виникло 09.06.2010 року, у Позивача був відсутній обов'язок декларувати зазначену дебіторську заборгованість.

Також судом встановлено, що в п.3.5 «Дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій» акта від 09.08.2013 року №102/23.3-00191329 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року» зазначено, що перевіркою порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, порушень не встановлено.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновкупро відсутність в діях Позивача порушення ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994року «Про невідкладні заходи щодо повернення на територію України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» (зі змінами та доповненнями) та ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), та, відповідно, протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.06.2016 року №0000405103.

Щодо податкового повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року №0000415103, яким Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 121.1 ст.121 ПК України визначає, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у передбачених випадках тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Однак, ані в акті перевірки, ані в запереченнях Відповідач не зазначив незабезпечення зберігання яких саме документів, як порушення вимог закону, допущено Позивачем, а тому, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 року №0000415103 прийняте Відповідачем безпідставно та необґрунтовано.

Посилання Позивача на відсутність в його діях порушень вимог законодавства з питань ліцензування та патентування господарської діяльності суд залишає без уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року № 0000365103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форми «В1» від 17.06.2016 року № 0000395103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року № 0000375103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форми «П» від 17.06.2016 року № 0000385103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форма «Р» від 17.06.2016 року № 0000415103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС форми «Р» від 17.06.2016 року № 0000405103.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 15.06.2016 року № 0000181400.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1279243 грн. та витрати на проведення судової експертизи в сумі 52960 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6027,38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2017 року

Суддя О.В. Єфанова