ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 липня 2017 року м. Київ К/800/22196/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА _1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру та виплати пенсії відповідно до ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та щодо припинення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 категорії, зобов'язати провести такий перерахунок та поновити виплату з моменту припинення.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру та виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) з 01 жовтня 2016 року і виплачувати її в подальшому; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити та провести нарахування і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 категорії з моменту припинення її виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 категорії і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області поновити та провести нарахування і виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі потерпілій від аварії на ЧАЕС 1 категорії з моменту припинення її виплати та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії (підтверджується посвідченням серії А №436356); з 01 вересня 2004 року перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області і отримує пенсію за вислугою років.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 року (набрала законної сили 23 серпня 2016 року) управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області зобов'язано встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни ІІ групи та видати відповідне посвідчення.

Втім, у зв'язку з відсутністю бланків посвідчень інвалідів війни управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області видано позивачу довідку №2334 від 12 вересня 2016 року, відповідно до якої він є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені ст.7 та ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

26 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою, в якій, зважаючи на встановлення йому статусу інваліда війни ІІ групи, просив здійснити перерахунок його пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області листом №588/21 від 17 листопада 2016 року повідомило позивача, що йому встановлено підвищення як інваліду війни 2 групи в розмірі 40 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та цільову доплату інваліду війни з урахуванням норм Постанови КМУ №112 від 25 березня 2014 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення», а тому у зв'язку із встановленням йому 01 жовтня 2016 року підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи, припинено виплату додаткової пенсії як потерпілому від аварії на ЧАЕС 1 категорії.

У листі №1264/Ч-01 від 30 грудня 2016 року відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до приписів п.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він не відноситься до інвалідів війни й не має права на збільшення розміру пенсії до 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до абз.2 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що позивач отримував щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам <�…> II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 01.10.2016р. ОСОБА_1 встановлено підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи в розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014р. №79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Припиняючи позивачу виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, одночасно з призначенням підвищення до пенсії як інваліду війни ІІ групи, Управління керувалося вимогами постанови Кабінету Міністрів України №112 від 25.03.2014р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» (далі - Постанова №112), якою Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №1210) доповнено пунктом 15-1 такого змісту: «особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав».

Отже, підсумовуючи наведені законодавчі приписи, якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватися їй може лише один вид за її вибором.

Таким чином, припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вимоги останнього щодо поновлення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є необґрунтованим.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про здійснення перерахунку призначеної пенсії відповідно до ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) з 01 жовтня 2016 року, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з такого.

Так, відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Статтею 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Згідно із ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:

а) інвалідам війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);

б) іншим інвалідам I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судами, статус інваліда війни ІІ групи ОСОБА_1 встановлений постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 року по справі №363/2659/16-а, яка набрала законної сили, тобто статус позивача як інваліда війни підтверджується вказаним судовим рішенням, а тому зазначені обставини в силу приписів ст. 72 КАС України не підлягають повторному доказуванню.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення (заробітку) з 01 жовтня 2016 року.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник