Справа № 344/4873/17

Провадження № 33/779/248/2017

Категорія ч. 2 ст. 188-39 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, який працює заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області,

визнано винуватим у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-39 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

Постановою судді від 22.05.2017 встановлено, що ОСОБА_2 здійснив порушення законодавства у сфері захисту персональних даних, а саме: невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних. Зокрема, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) надійшли звернення ОСОБА_4 від 21.12.2016 року та від 23.12.2016 року щодо порушення посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС в Івано-Франківській області) його права на доступ до інформації про себе, за результатами розгляду яких було встановлено таке. ОСОБА_4 звернувся до ГУ ДФС в Івано-Франківській області із запитами від 01.12. 2016 року та 14.12.2016 року з дотриманням вимог статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», в яких просив надати йому інформацію про себе. У запиті від 01.12.2016 року ОСОБА_4 просив надати йому: належним чином завірені копії документів (витягів), що стали підставою для підготування наказів ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 31.10.2016 року № 324-0 «Про звільнення з посади державної служби» та від 10.11.2016 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 31.10.2016 року № 324-0», зокрема, копії всіх матеріалів дисциплінарної справи, копії всіх матеріалів службового розслідування та всіх інших документів, у тому числі тих, які не містяться в матеріалах службового розслідування та дисциплінарного провадження, які стали підставою для підготування зазначених наказів; інформацію про середньомісячну заробітну плату відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислену, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню з посади державної служби. Інформація необхідна для обчислення розміру нарахувань та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу. Листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 08.12.2016 року № 183/К/09-19- 10-01-14 ОСОБА_4 було повідомлено, що згідно розрахунку заробітної плати, обчисленої відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» його середньомісячна заробітна плата на день звільнення (10.11.2016 року) становить 9858,45 грн (дев`ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 45 коп.). У наданні решти запитуваної у запиті від 01.12.2016 року інформації йому було відмовлено з огляду на те, що така інформація належить до службової інформації, доступ до якої обмежується згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації», а також на те, що запит від 01.12.2016 року не відповідає вимогам частини четвертої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних». У запиті від 14.12.2016 року ОСОБА_4 поросив надати йому: належним чином завірені копії усіх наказів/витягів з наказів ГУ ДФС в Івано-Франківській області та інших документів, які були підставою зняття йому преміальних доплат та надбавок до заробітної плати у 2016 році, та копій документів, які слугували підставою для підготування зазначених документів; інформацію щодо складових нарахувань йому заробітної плати у 2016 році в розрізі місяців, зокрема, у розрізі нарахування основного окладу, надбавки за вислугу, за спец звання, преміальних виплат, надбавки за високі досягнення у праці, лікарняних, відпускних та інше; інформацію про причини не нарахування йому премії за жовтень 2016 року з наданням копії документів, на підставі яких такі дії вчинено. Листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 21.12.2016 року № 191/К/09-19- 10-01-14 ОСОБА_4 було повідомлено про відмову у наданні запитуваної інформації, оскільки така інформація стосується, в тому числі, відомостей про інших працівників ГУ ДФС в Івано-франківській області та є персональними даними, які відносяться до конфіденційної інформації, і можуть бути поширені тільки за згодою самих працівників. Запитувана ОСОБА_4 у листах від 01.12.2016 року та від 14.12.2016 року інформація стосуються безпосередньо його, тобто така інформація є його персональними даними (відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована). У запитах ОСОБА_4 від 01.12.2016 року та від 14.12.2016 року зазначені всі необхідні дані, визначені Законом України «Про захист персональних даних», зокрема, прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу. У рамках здійснення контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних відповідно до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про захист персональних даних» до ГУ ДФС в Івано-Франківській області було направлено лист Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенко Б.В. від 23.01.2017 року № 2/8-К281372.16/09-161 з вимогою надати ОСОБА_4 запитувану ним у листах від 01.12.2016 року та від 14.12.2016 року інформацію та копії документів. Листом від 03.02.2017 № 285/9/09-19-10-01-14 за підписом начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 було повідомлено про результати розгляду листа Керівника Секретаріату Уповноваженого від 23.01.2017 року № 2/8-К281372.16/09-161. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що вимоги Керівника Секретаріату Уповноваженого виконані не були і, як наслідок, права ОСОБА_4 на доступ до інформації про себе поновлено не було. Таким чином, у діях заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області ОСОБА_2 вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-39 КУпАП.

Не погодившись з постановою судді Панасюк Р.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушення норм процесуального на матеріального права, неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи та відсутністю належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Апелянт посилається на те, що суд у порушення вимог ст. 268 КУпАП розглянув справу у його відсутність. Цим порушив його права, зокрема знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись юридичною допомогою тощо. В обґрунтування своєї невинуватості посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений не уповноваженою особою - головним спеціалістом, що є порушенням наказу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 3-02-15 від 16.02.2015 року. Апелянт також посилається на порушення ст. 256 КУпАП, зокрема в частині відсутності свідків. В якості порушення діючого законодавства, апелянт посилається на притягнення його до адміністративної відповідальності поза строком виявлення вказаного правопорушення, що є порушення вимог ст. 38 КУпАП, що є безумовною підставою, відповідно до ст. 247 КУпАП, для закриття провадження по справі. Вказує на те, що даного адміністративного правопорушення він не вчиняв, право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи передбачено для державного службовця діючим законодавством. Апелянт вказує, що дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_4 було завершено, за результатами якого прийнято рішення щодо звільнення останнього з посади державної служби з 10.11.2016 року. Зазначає, що скеровані Голові Дисциплінарної комісії ГУ ДФС в Івано-Франківській області матеріали для порушення відносно ОСОБА_6 дисциплінарного провадження були складовою дисциплінарної справи, доступ до яких, обмежується відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Апелянт вважає, що листи ОСОБА_4 не відповідали вимогам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки в них не зазначено переліку персональних даних, що запитуються, не визначено мету та правові підстави для запиту, а також його листи не містили найменувань конкретних документів, дат та реєстраційних індексів. На думку апелянта, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні, задоволення запиту не вимагає створення нової інформації та не потребує проведення аналітичної роботи. В той час як запитувана ОСОБА_4 інформація щодо витягів з наказів ГУ ДФС в області та інших документів, у розумінні ст. 1 Закону України відсутня в Головному управлінні. Заявнику ОСОБА_4 на його лист від 01.12.2016 року б/н, було надано запитувану інформацію, яка не потребує створення. Апелянт вказує, що під час судового розгляду в окружному та апеляційному адміністративному судах на прохання ОСОБА_4 зазначені ним копії документів були витребувані судом та долучені до матеріалів судової справи. Апелянт вважає, що Головне управління ДФС в Івано-Франківській області повністю виконало обов'язок щодо надання документів та інформації на заявлені вимоги ОСОБА_4 Апелянт вважає, що матеріали провадження не доведено та не підтверджено належними доказами факт вини, заподіяння шкоди, протиправність діяння по наданню відповідей ОСОБА_4, та не встановлено наявності причинного зв'язку та вини. Апелянт вважає, що його дії були направлені на забезпечення дотримання норм законодавства України.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, захиснику ОСОБА_3 роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП, свідку ОСОБА_4 роз'яснені права, передбачені ст. 272 КУпАП.

Заяв та клопотань від учасників судового провадження не надійшло.

ОСОБА_2 в судове засідання 05.07.2017 року не з'явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду не подавав, через захисника повідомив про розгляд справи у його відсутність. Враховуючи наведене, а також те, що розгляд справи розпочався в судовому засіданні 26.06.2017 року, під час якого апелянту була надана можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, вважаю за можливе завершити розгляд справи у його відсутність.

Під час апеляційного розгляду:

ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Не погоджується зі складеним протоколом відносно нього, зазначивши, що протокол складено із грубими порушеннями порядку оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вважає , що ОСОБА_7 на має повноважень на складання протоколу. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він надав ОСОБА_4 відповідь на його запит та документи, в частині, що вважав за можливе, оскільки в деяких документах йшла мова, крім ОСОБА_4, ще й за інших осіб, то він правомірно не надавав такі документи, для того, щоб не порушувати права інших осіб на захист їх персональних даних. Також вказав, що персональні дані ОСОБА_4 він теж не розголосив, а тому вважає, що Закон України «Про захист персональних даних» він не порушив.

Захисник ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, закривши провадження по справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_7 пояснила, що вона працює в Секретаріаті Уповноваженого ВРУ з прав людини на посаді представника Секретаріату в Івано-Франківській області. По своїм посадовим обов'язкам має право на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 є порушення ним законодавства у сфері захисту персональних даних, оскільки він, як посадова особа, не виконав законних вимог посадової особи секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних, що містились в запиті від 23.01.2017 року.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він неодноразово звертався за отриманням інформації щодо себе до ГУ ДФС в Івано-Франківській області, де він працював, але йому не надавали копій документів. Змушений був звернутися за захистом своїх прав до представника Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини в Івано-Франківській області. Після надіслання представником Секретаріату Уповноваженого ВРУ запиту від 23.01.2017 року на ім'я начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області про надання інформації та отримання копій документів, так і не отримав від ОСОБА_4 запитувані документи.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанову місцевого суду необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо справ про адміністративне правопорушення, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 188-39 КУпАП настає за невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

Суд першої інстанції виконав вказані вимоги закону та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-39 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП зазначаю наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження 07.04.2017 року автоматизованою системою документообігу справа розподілена судді Зеленко О.В. та справу призначено до розгляду на 04.05.2017 року, проте за клопотанням ОСОБА_2 про відкладання справи з наданням йому можливості надати пояснення з приводу складеного протоколу, розгляд відкладено на 22.05.2017 року. (а.п. 43, 48).

17.05.2017 року до місцевого суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 (а.п. 56-63).

22.05.2017 року місцевим судом було винесено постанову у відсутність ОСОБА_2 з вказівкою проте, що станом на час розгляду справи жодних заяв та клопотань від ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи не надходило, що дало право суду, відповідно до ст. 268 КУпАП, розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (а.п. 65).

В той же час як з поданих місцевому суду клопотання та письмових пояснень, так само й з апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_2 було відомо про те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності перебуває в провадженні суду. Апелянт вказує, що про те, що справу було призначено до розгляду йому стало відомо випадково з сайту «Судова влада».

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України розгляд справ в судах відбувається відкрито.

Вказаний конституційний припис гарантує, в свою чергу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про час слухання справи в суді, так й про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

Вищевказана норма забезпечує за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права.

Клопотань про перенесення слухання по справі 22.05.2017 року від ОСОБА_2 не надходило, а відповідно до раніше поданого ним клопотання від 04.05.2017 року він просив перенести розгляд саме для долучення своїх пояснень, які надійшли до суду 17.05.2017 року.

Крім того, під час апеляційного розгляду апелянт повідомив, що йому було відомо про день та час розгляду справи в суді першої інстанції.

Вищевикладена сукупність обставин спростовує твердження апелянта про порушення судом першої інстанції його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Щодо твердження апелянта про складання протоколу про адміністративне правопорушення неповноважною особою зазначаю наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 13 даного Закону України, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право на одержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб'єкта відносин, пов'язаних з персональними даними, за умови надання інформації про прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит. Згідно із пунктом 4 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право, крім випадків, передбачених законом, отримати відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також зміст таких персональних даних не пізніш, як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про захист персональних даних» відстрочення доступу суб'єкта персональних даних до своїх персональних даних не допускається.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист персональних даних» Уповноважений у межах повноважень, передбачених законом здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про захист персональних даних» Уповноважений має право за підсумками перевірки, розгляду звернення видавати обов'язкові для виконання вимоги (приписи) про запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних, у тому числі щодо зміни, видалення або знищення персональних даних, забезпечення доступу до них, надання чи заборони їх надання третій особі, зупинення або припинення обробки персональних даних.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Пунктом 7 «Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», затвердженого наказом Уповноваженого від 20 червня 2012 року № 4/8-12 передбачено, що за дорученням Уповноваженого працівники Секретаріату мають право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством України.

Згідно наказу Уповноваженого від 01 вересня 2016 року № 300/к «Про виконання обов'язків представника Уповноваженого з питань захисту персональних даних» та згідно довідки Секретаріату Уповноваженого від 20.02.2017 року № 22-32 станом на 23.01.2017 року обов'язки представника Уповноваженого з питань захисту персональних даних виконував Керівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенко Б.В.

Особа, що складала протокол - ОСОБА_7, відповідно до її посвідчення, є працівником Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини, та займає посаду представника Секретаріату в Івано-Франківській області. По своїм посадовим обов'язкам має право на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

З аналізу вказаних норм випливає, що на уповноважених посадових осіб працівників Секретаріату Уповноваженого, яким делегуються повноваження із здійснення контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, поширюються загальні гарантії діяльності Уповноваженого, та, відповідно, вказані особи мають право складати протокол про адміністративне правопорушення відповідно до присів п. 8-1 ч. 1 ст. 255 КУпАП.

Вищевикладена сукупність доводів спростовує твердження апелянта про те, що протокол складений особою, що не має відповідних повноважень.

Щодо твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, зазначаю наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист персональних даних» Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у межах повноважень, передбачених законом здійснює контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних. Із цією метою згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 цього Закону Уповноважений має право проводити на підставі звернень виїзні та безвиїзні, планові, позапланові перевірки володільців або розпорядників зональних даних в порядку, визначеному Уповноваженим, із забезпеченням відповідно до закону доступу до приміщень, де здійснюється обробка персональних даних, а також отримувати на свою вимогу та мати доступ до будь-якої інформації (документів) володільців або розпорядників персональних даних, які необхідні для здійснення контролю за забезпеченням захисту персональних даних, у тому числі доступ до персональних даних, відповідних баз даних чи картотек, інформації з обмеженим доступом.

Зауважую, що Закон України «Про захист персональних даних» спрямований не тільки на захист персональних даний, а й передбачає обов'язок відповідної посадової особи надати будь-які відомості суб'єкту персональний даних щодо нього, пов'язаних з персональними даними та забороняє відстрочення доступу суб'єкта персональних даних до своїх персональних даних.

Згідно листа Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенка Б.В. №2/8-К281372.16/09-161 від 23.01.2017 року, останній звернувся до начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області Столярик І.М. з вимогою надати ОСОБА_4 запитувану ним у листах від 01.12.2016 року та від 14.12.2016 року інформацію та копії документів до 06.02.2017 року з обов'язковим наданням завірених належним чином підтверджуючих документів. Також в листі зазначено, що ч. 2 ст. 188-39 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог (приписів) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних (а.с. 16-20).

Як вбачається із листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 03.02.2017 року за №285/9/09-19-10-01-14, підписаного заступником начальника ГУ ДФС в області ОСОБА_2, керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомлено про результати листа № 2/8-К281372.16/09-161 від 23.01.2017 року та вимоги керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не було виконано (а.с. 21-23).

Таким чином, невиконання заступником начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 вимоги Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенка Б.В., надісланої листом від 23.01.2017 року №2/8-К281372.16/09-161 щодо надання ОСОБА_4 запитувану у листах від 01.12.2016 та від 14.12.2016 інформацію та копії документів унеможливлює здійснення Уповноваженим повноважень щодо усунення порушення законодавства про захист персональних даних.

Крім того, за змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 04.04.2017 року, складеного уповноваженою на те особою, згідно п. 8-1 ст.255 КупАП - головним спеціалістом Відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Устимчик О.І., заступник начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2, не виконав вимоги Керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Крикливенка Б.В., надісланої листом за №2/8-К281372.16/09-161 від 23.01.2017 року щодо надання ОСОБА_4 на його прохання, викладене у листах від 01.12.2016 року та від 14.12.2016 року, інформацію та копії документів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 188-39 КУпАП, а саме невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних (а.с. 1-5).

Доводи апелянта про порушення ст. 256 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків, які були присутні під час його складання, є безпідставними. Виходячи зі змісту ст. 256 КУпАП зазначаються свідки саме адміністративного правопорушення і якщо такі є. Відсутність свідків в протоколі в межах даної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не впливає ні на правомірність складання протоколу, ні на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки уповноважена особа складала протокол, виходячи з письмових доказів, які до нього долучено, в допустимості яких відсутні сумніви як і в суду, так і в учасників справи.

Посилання апелянта на те, що він не мав можливості надати всю запитувану інформацію ОСОБА_4, оскільки така інформація стосувалася, в тому числі відомостей про інших працівників ГУ ДФС в Івано-Франківській області та є персональними даними, які відносяться до конфіденційної інформації, і можуть бути поширені тільки за згодою самих працівників, як на підставу не надавати інформацію, що стосується безпосереднього ОСОБА_4 та, відповідно, є його персональними даними, є неспроможнім, оскільки ОСОБА_2 мав можливість надати інформацію в такий спосіб, що унеможливлює ідентифікацію інших осіб.

Посилання на апелянта на те, що листи ОСОБА_4 не відповідали вимогам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» не є слушними, оскільки він притягається до адміністративної відповідальності не за відмову у наданні запитуваної інформації за листами ОСОБА_4, а за невиконання законних вимог посадової особи Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за листом від 23.01.2017 року № 2/8-К281372.16/09-161.

Вищевикладена сукупність доводів спростовує твердження апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_2, будучи посадовою особою, не виконав законних вимог посадової особи секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних, що містились в запиту від 23.01.2017 року про доступ до персональних даних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 188-39 КУпАП, як невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо усунення порушень законодавства про захист персональних даних.

Аналогічно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, оскільки ОСОБА_2 вчинено правопорушення 03.02.2017 року та на час прийняття рішення судом першої інстанції сплинули строки притягнення до відповідальності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-39 КУпАП, та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло

З оригіналом згідно

Суддя В.В. Повзло