ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа № 911/1008/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Новагрос», м.Сквира

До Сквирської районної державної адміністрації, м.Сквира

про визнання права власності на земельну ділянку

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Новагрос» (далі – позивач) до Сквирської районної державної адміністрації (далі – відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку

Провадження у справі №911/1008/17 порушено відповідно до ухвали суду від 04.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 18.04.2017 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.04.2017 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 30.05.2017 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 30.05.2017 року не з’явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 30.05.2017 року без поважних причин не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. У зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 13.06.2017 року. Також, в судовому засіданні 30.05.2017 року продовжено строк розгляду справи.

В судовому засіданні 13.06.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання 13.06.2017 року не з’явився, 12.06.2017 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач не заперечував про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, однак зазначив, що не є належним відповідачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Приватне підприємство «Новагрос» (позивач) зазначає, що на підставі ОСОБА_2 про право власності від 16.10.2015 року (індексний номер 45720984) є власником нежитлової будівлі (вагова) літ. «А» площею 7,1 кв.м, нежитлової будівлі (склад) літ. «Б» площею 74,2 кв.м, нежитлової будівлі (склад-цех з площадкою) літ. «В» площею 208,4 кв.м, нежитлової будівлі (склад) літ. «Т» площею 982,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а.

Також, позивач є власником нежитлової будівлі (склад) літ. «А» площею 918,8 кв.м; нежитлової будівлі (свинарник) літ. «Б» площею 917,2 кв.м, нежитлової будівлі (корівник) літ. «В» площею 1710,5 кв.м, нежитлової будівлі (майстерня) літ. «Т» площею 106,4 кв.м, нежитлової будівлі (кузня) літ. «Д» площею 63,7 кв.м, нежитлової будівлі (цех-склад по переробці ягід та фруктів) літ. «Ж» площею 1367,4 кв.м, нежитлової будівлі (будівля свердловини) літ. « 3» площею 24,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна. Номер запису про право власності 17722530.

Також, Приватне підприємство «Новагрос» є власником нежитлової будівлі (майстерня) літ. «А» площею 125,9 кв.м, нежитлової будівлі (мехмайстерня) літ. «В» площею 1014,4 кв.м, нежитлової будівлі (їдальня) літ. «Т» площею 664,1 кв.м, нежитлової будівлі (гараж) літ. «Д» площею 1160,0 кв.м, нежитлової будівлі (прохідна) літ. «Ж» площею 32,6 кв.м, нежитлової будівлі (склад ПММ) літ. « 3» площею 18,8 кв.м, нежитлової будівлі (вагова) літ. «К» площею 19,8 кв.м, нежитлової будівлі (склад) літ. «П» площею 609,7 кв.м, нежитлової будівлі (ЗАВ із площадкою) літ. « 0» площею 86,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Кірова, 10, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна. Номер запису про право власності 17721537.

Позивач стверджує, що зазначені об’єкти нерухомості складають колгоспний двір бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства «Щедрий колос» та є єдиним майновим комплексом для обслуговування сільськогосподарського підприємства. Бувший КСП «Щедрий колос» користувалося земельною ділянкою під колгоспним двором на підставі Державного акту на право колективної власності на землю.

В позові позивач зазначив та надав докази, що Приватним підприємствм «Новагрос» та фізичною особою (засновником ПП «Новагрос» ОСОБА_3) були викуплені майнові паї бувших членів КСП «Щедрий колос», що підтверджується Свідоцтвами про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

На підставі наведених ОСОБА_2 про право власності на майновий пай, було оформлено право власності на зазначені нежитлові будівлі та внесено їх в статутний фонд Приватного підприємства «Новагрос».

У зв’язку з чим, позивач стверджує, що до нього, як нового власника будівель і споруд колгоспного двору бувшого Колективного сільськогосподарського підприємства «Щедрий колос», перейшло право на земельну ділянку, на якій розташовані відповідні будівлі, яке належало попередньому власнику нерухомості - Колективному сільськогосподарському підприємству «Щедрий колос» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю.

Також позивач пояснив, що відповідно до рішення Дулицької сільської ради про перейменування назв вулиць та провулків в селі Дулицьке Сквирського району, вулицю Кірова було перейменовано на вулицю Хліборобів.

Позивач стверджує, що оскільки загальна площа нежитлових приміщень відповідно до технічних паспортів складає 10112,4 кв.м, враховуючи конфігурацію розташування відповідних будівель та споруд, відповідно до земельних норм для їх обслуговування необхідна земельна ділянка загальною площею 35,1272 га. Дана земельна ділянка, відповідно до кадастрового плану, розділена на п’ять земельних ділянок для обслуговування об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а. та Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17 та Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10.

Також, позивач стверджує, що відповідні земельні ділянки виділені в натурі та встановлені їх межі.

ПП «Новагрос» звернулося до Сквирської районної державної адміністрації Київської області (так як земельні ділянки знаходяться за межами Дулицької сільської ради) з листом від 27.10.2016 року щодо надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, на що було отримано відповідь № 06-44/2906 від 09.11.2016 року про відмову та пропозицією звернутися до суду для вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку.

Таким чином, позивач зазначає, що ним було вчинено всі необхідні дії та погодження на отримання права власності на земельну ділянку площею 35,1272 га для обслуговування господарських будівель і дворів.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною другою ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України).

Положеннями п.3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз’яснено, що за змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

З огляду на викладене, позивач просить в позові визнати за Приватним підприємством «Новагрос» право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,0941 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а та під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17; на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,9893 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10; на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7070 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17; на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,7408 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10; на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,5960 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а.

Позов подано до Сквирської районної державної адміністрації, оскільки спірні землі знаходяться за межами Дулицької сільської ради.

Відповідач у відзиві зазначив, що 27.10.2016 року до Сквирської районної державної адміністрації звернувся директор ПП «Новагрос» із заявою про переоформлення права власності на земельні ділянки під належними даному підприємству нежитловими приміщеннями загальною площею 35,1272 га, які знаходяться за межами с.Безпечна Сквирського району. Оскільки, заявником не було додано до заяви довідок відділу Держгеокадастру України в Сквирському районі про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), йому було рекомендовано отримати таку довідку з метою визначення органу, що здійснює розпорядження даною категорією земель (лист Сквирської РДА від 09.11.2016 року N 06-44/2906).

Згідно доданого до позовної заяви Державного акту про право колективної власності на землю, зазначені землі перебувають у колективній власності КСП «Щедрий колос». Оскільки діючим законодавством право колективної власності не визнається, а КСП «Щедрий колос» як юридична особа припинилося, виникла ситуація, коли ПП «Новагрос» не має права використовувати землі на праві колективної власності на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України у зв’язку з відсутністю правового механізму передачі таких земель до інших форм власності.

З метою урахування інтересів територіальної громади Дулицької сільської ради, що полягає в отриманні надходжень від сплати земельного податку, Сквирська районна державна адміністрація не заперечує проти визнання права власності на зазначені землі за умови надання розрахунків площ, необхідних для обслуговування нежитлових приміщень, зазначених у позовній заяві, та довідок відділу Держгеокадастру України в Сквирському районі про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем).

Також відповідач зазначив, що Сквирська райдержадміністрація не може бути належним відповідачем при визнанні права власності на зазначені земельні ділянки, оскільки вона не є розпорядником цієї категорії земель.

Враховуючи наведені відповідачем у відзиві обставини, суд зазначає, що відсутні підстави стверджувати про належність спірних земель колективної власності КСП «Щедрий колос» до земель державної власності. Відповідні землі, які хоча і знаходяться за межами населених пунктів (декількох), відносяться до земель відповідних сільських рад території Сквирського району.

Як визначено ч. 3 ст. 24 Земельного кодексу України, у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Згідно зі ст. 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Згідно з ч. 4 ст. 25 Земельного кодексу України площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд).

Також, як визначено ч. 9 ст. 25 Земельного кодексу України, внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Право власності на землю цих підприємств може набуватися шляхом внесення до статутного капіталу земельних ділянок їх засновників та придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Реалізація права власності на землю зазначеними сільськогосподарськими підприємствами здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи, що КСП «Щедрий колос» було недержавним сільськогосподарським підприємством, яком спіні землі належали на праві колективної власності, тобто власності на землю його членів, після ліквідації КСП «Щедрий колос», відповідні землі, в тому числі і несільськогосподарські угіддя, що перебували у власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв).

З огляду на ст. 37 Земельного кодексу України, приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Як вбачається з наданих позивачем ОСОБА_2 про право власності на майновий пай, виданих Дулицькою сільською радою Сквирського району, Приватне підприємство «Новагрос» має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Щедрий колос» відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 20.02.2003 року (майнові паї шести громадян); ОСОБА_4 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Щедрий колос» відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 20.02.2003 року (майнові паї 447 громадян).

Згідно нотаріально посвідченої заяви від 17.11.2016 року ОСОБА_4 вніс до статутного фонду Приватного підприємства «Новагрос» майно, яке складається з належних йому майнових паїв бувших учасників КСП «Щедрий колос», яким відповідно до ст. 25 Земельного кодексу України були передані відповідні земельні частки (паї).

За наведених обставин, з припиненням колективної власності на землю, право власності на земельні частки (паї) належало бувшим членам КПС «Щедрий колос».

В ході розгляду спору суд враховує, що чинний Земельний кодекс України визначає, що право на землю набувається на підставі відповідного правовстановчого документа та його державної реєстрації.

Статтею 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, враховуючи, що з набуттям права власності на нерухомість, розташовану на території бувшого КСП «Щедрий колос» внаслідок набуття права власності на майнові паї, враховуючи, що така нерухомість була розташована на землях колективної власності і до державної власності не вилучалась, ліквідація КСП передбачала припинення колективної власності, відповідно і набуття членами приватної власності на землю, з огляду на ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право на земельну ділянку, яке належало бувшим власникам майнових паїв.

Також, враховуючи надані позивачем кадастрові плани земельних ділянок, з яких видно конфігурацію розташування нерухомого майна, враховуючи, що відповідні землі складають пайовий фонд бувшого КСП «Щедрий колос» і право на такі землі належить бувшим членам КСП, відповідне право на землю перейшло до позивача як нового власника майнових паїв – об’єктів нерухомості.

Підпунктом «ґ» постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону.

Оскільки, відповідачем не виносилось жодних рішень зі спірного питання, натомість на звернення позивача відповідач висловив незгоду з наявністю підстав для переходу до позивача права власності на спірні земельні ділянки, відповідне право заперечується відповідачем і підлягає захисту в порядку п. «а» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, що необхідно позивачу для реалізації відповідного права в установленому законодавством порядку.

В ідповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Приватним підприємством «Новагрос» (09000, Ки ївська обл., м. Сквира, вул Залізнична, 10, код 32452832) право власності:

- на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 11,0941 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а та під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17;

- на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,9893 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10;

- на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7070 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Садова, 17;

- на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,7408 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Дулицьке, вул. Хліборобів, 10;

- на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,5960 га для обслуговування господарських будівель і дворів, під об’єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Безпечна, вул. Шевченка, 37а.

3. Стягнути з Сквирської районної державної адміністрації (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Богачевського, 28, код 24208857) на користь Приватного підприємства «Новагрос» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул Залізнична, 10, код 32452832) 7903,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 06.07.2017 р.