ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.2017 Справа №905/407/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Єрмолаєвій Т.П.,

у відкритому судовому засіданні розглянув матеріали справи за позовом Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське м.Покровськ Донецької області, ЄДРПОУ 31599557,

до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава, ЄДРПОУ 35840240,

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м.Київ, ЄДРПОУ 37859096,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ, ЄДРПОУ 37471933,

та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства фінансів України, м.Київ, ЄДРПОУ 00013480,

про визнання недійсним договору №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: ОСОБА_2 за довіреністю

від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не зявився;

від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не зявився, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське, Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №01/11 134 від 29.01.2016р. до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава, та до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м.Київ, про визнання недійсним договору №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р. (в тому числі договір №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 11.02.2013р., №5 від 27.04.2013р., №6 від 01.11.2013р., укладеного між ТОВ Газенерголізинг (ТОВ Український лізинговий фонд з 11.02.2013р.), як лізингодавцем, та ДП ВК Краснолиманська, як лізингоодержувачем.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/407/16 визначено суддю Тоцького С.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.02.2016р. залучено до участі у справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ, та Міністерство Фінансів України, м.Київ, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

10.03.2016р. господарським судом Донецької області винесено рішення по справі №905/407/17 (повний текст складено та підписано 12.03.2016р.), яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р.(в тому числі договору №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 11.02.2013р., №5 від 27.04.2013р., №6 від 01.11.2013р., укладеного між ТОВ Газенерголізинг (ТОВ Український лізинговий фонд з 11.02.2013р.), як лізингодавцем, та ДП ВК Краснолиманська, як лізингоодержувачем. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (36020, м.Полтава, вул.Паризької Комуни, 36А, ідентифікаційний код 35840240), Товариства з обмеженою відповідальністью Український лізинговий фонд (04205, м.Київ, пр.Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, ідентифікаційний код 37859096) на користь ДП ВК Краснолиманська (85310, Донецька область, м.Красноармійськ, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, ідентифікаційний код 31599557) судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. по справі №905/407/16 вказаний судовий акт скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №905/407/16 господарського суду Донецької області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. по справі №905/407/16 рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016 по справі №905/407/16 частково скасовано. Визнано недійсними додаткову угоду №3 від 11.02.2013р. (в тому числі договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013р.), додаткову угоду №4 від 11.02.2013р., додаткову угоду №5 від 27.04.2013р. до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (Товариство з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд з 11.02.2013р.) та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 р. у справі №905/407/16 та рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

За результатом розподілу автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області для розгляду справи №905/407/16 визначено суддю Кротінову О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2017р.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.04.2017р. справу №905/407/16 прийнято новим складом суду та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.05.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 29.06.2017р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання відповідача 2.

Під час нового розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи відсутністю підстав для застосування строків позовної давності у даному спорі; укладений договір фінансового лізингу містить в собі ознаки продажу товару в кредит (позики), а отже підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України та Статуту позивача у цій частині до спірних правовідносин; до спірних відносин підлягає застосуванню законодавство у сфері державних закупівель; підставами недійсності оспорюваного договору визначено: непогодження договору, у тому числі додаткової угоди до нього №3 від 11.02.2013р., з Міністерством фінансів України, що є обовязковим в силу п.5.1.5 статуту позивача, Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобовязаннями, що затверджений постановою КМУ №809 від 15.06.2011р., тобто порушена встановлена законом процедура укладання, на підставі ч.ч.1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України, ст.215 Цивільного кодексу України; договір №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. (у тому числі в редакції від 11.02.2011р.) укладено в порушення абз.2 п.84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ №921 від 17.10.2008р. та ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010р. оскільки передбачають збільшення винагороди Лізингодавця (що є складовою частиною вартості предмета закупівлі-фінансові лізингові послуги на придбання обладнання), умови лізингових платежів (що є суттєвими умовами договору фінансового лізингу) станом на 21.08.2010р. вже відрізняються від змісту тендерної пропозиції ТОВ «Газенерголізинг» та змінювались після підписання договору; свідчить, що погодження між сторонами умови (формули) щодо корегування ціни закупівлі залежно від зміни курсу іноземної валюти після проведення тендеру та визначення переможця торгів, тобто поза процедурою державної закупівлі, є незаконним, оскільки така умова впливає на ціну закупівлі та повинна бути оцінена у складі оцінки критерію «ціна», укладання спірного договору без погодження ціни, враховуючи законодавство у сфері державних закупівель, взагалі було неможливо, так спірний договір взагалі не був би укладений. Додатковими підставами недійсності, за висновками заявника, є укладання договору не безпосередньо з виробником/постачальником обладнання, як того вимагає п.7.4 статуту позивача, а з посередником ТОВ «Газенерголізинг». Позивач вважає умови спірного договору такими, що не є справедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, розумності та справедливості, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін, завдають шкоди ДП «ВК «Краснолиманська» внаслідок збільшення винагороди Лізингодавця. Вбачає наявними підстави вважати торги такими, що проведені схемно, за змовою учасників, договір та додаткові угоди до нього укладено з перевищенням повноважень з боку керівництва ДП «ВК «Краснолиманська», в змові з лізингодавцями, виключно з метою привласнення майна ДП «ВК «Краснолиманська», а саме державних коштів, на користь ТОВ «Газенерголізинг», ТОВ «Український Лізинговий Фонд». Окрім того, наполягає на укладанні договору із усіма його додатковими угодами з недодержанням вимог, що встановлені п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1, 2 ст.203, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України. Звертають увагу суду на те, що укладання означених угод з боку позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Окремо повідомляють суд, що у матеріалах справи наявні відомості, які вказують на нікчемність спірного договору та всіх додаткових угод до нього відповідно до ст.42 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Позивачем заявлено клопотання №01/11 87/5 від 22.05.2017р. (в порядку ст.ст.22, 90 ГПК України) про надсилання прокурору повідомлення про виявлення порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, у судовій справі №905/407/16, надсилання матеріалів судової справи №905/407/16 прокурору та зупинення провадження; клопотання №01/11-103/4 від 14.06.2017 (вх. № 16533/17 від 16.06.2017) про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Активлізинг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (в порядку ст.22, 27 ГПК України), до яких додано документи, наведені у переліку; клопотання №01/11-103/7 від 14.06.2017 про призначення у справі №905/407/16 комплексної експертизи, з переліком запропонованих питань експерту (в порядку ст. 22,41 ГПК України); клопотання про витребування у ТОВ «Газенерголізинг» копію договору відступлення права вимоги №ГД-2 від 16.12.2016р. та про витребування у ТОВ «Активлізинг» копію договору відступлення права вимоги №ДА-2 від 13.01.2017р. (в порядку ст.ст.22, 38 ГПК України).

Представлено суду пояснення №01/11 91/20 від 26.05.2017р. по суті спору, з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України (в порядку ст.22 ГПК України); додаткові пояснення №01/11-103/6 від 14.06.2017 по суті спору, до яких додано документи, наведені у переліку (в порядку ст.22 ГПК України); пояснення №01/11-103/5 від 14.06.2017 по суті клопотання відповідача 2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності (в порядку ст. 22 ГПК України), до яких додано документи, наведені у переліку.

Документи представлені позивачем у якості додаткових доказів, долучено до матеріалів справи.

Відповідачем 2 позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, з посиланням на ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», вважає договір таким, що за своєю правовою природою не договором позики, оскільки за ним передається у користування майно, а не грошові кошти, тому вимога щодо погодження договору з Міністерством фінансів України не відповідає обставинам справи та суперечить п.5.1.5 статуту позивача; зауважує на відсутності жодної норми законодавства України, діючого на момент вчинення спірного правочину та доповнень і змін до нього, яка б встановлювала вимоги про погодження договорів фінансового лізингу з Міністерством фінансів України; стверджує, що з огляду на положення статуту позивача, приписи ст.92 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, враховуючи, що до договору фінансового лізингу не можуть застосовуватись положення про кредит (позику), керівник позивача не перевищував власних повноважень та діяв відповідно до статуту; зазначає, що додаткова угода №3 від 11.02.2013р. укладена внаслідок відступлення майнових прав Лізингодавця на користь ТОВ «Український лізинговий фонд», якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмета лізингу, встановлено строк фінансового лізингу 47 місяців з дати набрання чинності даною додатковою угодою, у звязку з такими змінами сторони домовились викласти текст договору №Ш 01/ФЛ та додатки до нього у новій редакції із зазначенням вартості предмета лізингу та специфікації з врахуванням залишкової вартості на дату укладання цієї додаткової угоди (11.02.2013р.), що не є новим договором, на підставі якого у сторін виникають нові правовідносини; договір та додатки до нього підписані з обох сторін, погоджені сторонами, спрямовані на настання правових наслідків та здійснення кожною із сторін, на їх виконання, відповідних дій, як то передача і приймання предмета лізингу, шляхом здійснення лізингових платежів; вважає такими, що можуть входити в лізинговий платіж інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору, крім того, основним договором було передбачено застосування коефіцієнту коригування, що за його умовами не змінює вартість предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру лізингового платежу в частині інших платежів. Так, за його висновками, застосування коефіцієнту коригування не призводить до збільшення загальної вартості майна, яке надається у лізинг згідно договору, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; умови договору та додаткових угод до нього не суперечать тендерній документації, додаткові угоди №3, 4, 5 не змінюють істотні умови договору, а саме ціну предмета лізингу, а умови договору про валютне коригування не відрізняються від тендерної пропозиції; говорить про наявність виключень, які згідно п.8 ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору лізингу у звязку зі зміною курсу іноземних валют; вважає положення Закону України «Про здійснення державних закупівель» такими, що не поширюється на спірні правовідносини. Також, стверджує, що постанова КМУ №921 від 17.10.2008р., на яку посилається позивач, втратила чинність відповідно до постанови КМУ №666 від 28.07.2010р. Звертає увагу суду на те, що виробником обладнання є саме вітчизняні підприємства, що прямо кореспондується із п.7.4 статуту позивача. Окрім того, зауважує, що укладання сторонами подальших додаткових угод до спірного договору, а також здійснення оплат по ним, є нічним іншим, ніж схвалення правочину.

Представником відповідача 2 подано суду додаткові письмові пояснення №б/н від 10.05.2017р. та №б/н від 29.05.2017р., відзив б/н від 19.06.2017 на клопотання позивача про направлення прокурору повідомлення про виявлення порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення та зупинення провадження у справі №905/407/16, в якому заперечує та просить суд відмовити повністю. До відзиву додано документи, наведені у переліку; заперечення №б/н від 23.06.2017р. проти клопотання про призначення експертизи.

Від відповідача 2 заявлено суду клопотання б/н від 29.05.2017р. про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договору №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р., додаткової угоди №1 від 07.09.2010р. та додаткової угоди №2 від 04.01.2013р. №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р.

Документи представлені відповідачем 2 у якості додаткових доказів, долучено до матеріалів справи.

22.06.2017р. від департаменту правового забезпечення Міністерства енергетики та вугільної промисловості України письмові пояснення №17.2-ВИХ/174-17 від 19.06.2017р., за змістом яких повідомляє про відсутність заперечень щодо задоволення клопотання позивача про надсилання прокурору повідомлення про виявлення порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, у судовій справі №905/407/16, надсилання матеріалів судової справи №905/407/16 прокурору та зупинення провадження по справі.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача 1 у судові засідання не зявився, витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача 2 у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судові засідання не зявився.

Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судові засідання не зявився, витребувані судом документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належне забезпечення з боку суду можливості сторін для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Вислухавши представників сторін, дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська у липні-серпні 2010 року проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №921.

За результатами торгів переможцем закупівлі визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, як учасника, який запропонував найнижчу ціну пропозиції на умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60грн., в тому числі вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 190413942,00 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн.

Так, 21.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (Лізингодавець) та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська (Лізингоодержувач) укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу.

Відповідно до п.1.1 договору, Предмет лізингу - це обране Лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній Специфікації, які є невідємною частиною даного Договору, яке Лізингодавець набуває у власність у Постачальника на підставі та на умовах цього Договору та Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2 договору, Договір купівлі-продажу - договір між Постачальником, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, який є невідємною частиною, предметом якого є передача у власність Лізингодавця Постачальником предмету лізингу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Лізингодавець зобовязується перед Лізингоодержувачем набути право власності на майно (Предмет лізингу) у Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та Технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобовязувався перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі).

Загальна вартість Предмету лізингу за Договором згідно Специфікацій складала 190413942,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) 31 735 657,00 грн. (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна сума цього договору на момент укладання Договору визначається Базовим графіком лізингових платежів. Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено коригування лізингових платежів, з відсиланням на п.1.6, п.1.7 договору та застосуванням коефіцієнту knbu.

Відповідно до умов п.3.11 договору, зобовязання за цим Договором вважаються виконаними Лізингоодержувачем тільки після сплати всіх платежів, встановлених умовами Договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що після підписання Акту приймання-передачі одиниці Предмета лізингу у лізинг між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, Предмет лізингу враховується на балансі Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 13.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами всіх зобовязань, передбачених цим Договором.

07.09.2010р. до договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. укладено Додаткову угоду №1, згідно якої передбачено зменшення кількості обладнання, що є Предметом лізингу.

Загальна вартість предмету лізингу за договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 згідно Специфікацій склала вже 178 696 962,00грн. (п.3.1 договору). Додатками до договору №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 (п.15.2) є: Базовий графік лізингових платежів в редакції Додаткової угоди №1 (Додаток № 2), Базові графіки лізингових платежів №№1-2 в редакціях Додаткової угоди № 1 (Додатки №№2.1., 2.2.), Специфікації №№1, 2 в редакціях Додаткової угоди №1.

04.01.2013р. укладено Додаткову угоду №2 до Договору №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., якою викладено в новій редакції Базовий графік лізингових платежів (Додаток №2). Базовий графік лізингових платежів в редакції Додаткової угоди №1 (Додаток №2), Базові графіки лізингових платежів №№1-2 в редакціях Додаткової угоди № 1 (Додатки №№2.1., 2.2.) втратили чинність з 04.01.2013р.

08.02.2013р. між ТОВ Газенерголізинг та ТОВ Український лізинговий фонд укладено Договір №01/ИП відступлення майнових прав, згідно якого ТОВ Газенерголізинг відступив ТОВ Український лізинговий фонд права кредитора за Договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, та передав права власності на майно, що є обєктом лізингу за Договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р.

11.02.2013р. ТОВ Український лізинговий фонд та ДП ВК Краснолиманська укладено Додаткову угоду № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць Предмету лізингу у розмірі 170 721 208,12грн., та викладено в новій редакції Договір №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. з додатками: Графік внесення лізингових платежів (Додаток №1), Специфікація з врахуванням залишкової вартості на дату укладання Додаткової угоди №3 (Додаток №2), Загальні умови договору фінансового лізингу (Додаток №3).

Також 11.02.2013р. укладено Додаткову угоду №4 до Договору № Ш-01/ФЛ, якою викладено в новій редакції п.8.5. Договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013р. та п.2.6. Загальних умов договору фінансового лізингу (Додаток №3 до Договору № Ш-01/ФЛ в новій редакції від 11.02.2013р.).

27.04.2013р. укладено Додаткову угоду №5 до Договору № Ш-01/ФЛ (Додаток №13), якою передбачено строк лізингу 47 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі; встановлено відстрочку лізингових платежів на квітень липень 2013 року; встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 213 005 869,41грн. та викладено в новій редакції Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

01.11.2013р. укладено Додаткову угоду №6 до Договору № Ш-01/ФЛ, якою реструктуризовано заборгованість ДП ВК Краснолиманське станом на 01.11.2013р., що виникла за період з 28.09.2013р. по 31.10.2013р., у розмірі 12224710,32 грн.; встановлено відстрочку лізингових платежів на листопад-грудень 2013 року встановлено загальну суму лізингових платежів у розмірі 215 305 817,40 грн. та викладено в новій редакції Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів. Умови договору щодо коригування лізингових платежів до долару США залишалися не змінними.

Зазначений Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами з обох сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень (протоколу розбіжностей).

Предметом позову є визнання недійсним договору №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава, та Державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське Донецька область, з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р. (в тому числі договір №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 11.02.2013р., №5 від 27.04.2013р., №6 від 01.11.2013р., укладеного між ТОВ Газенерголізинг (ТОВ Український лізинговий фонд з 11.02.2013р.), як лізингодавцем, та ДП ВК Краснолиманська, як лізингоодержувачем.

Разом з цим, відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними договору №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р., додаткової угоди №1 від 07.09.2010р. та додаткової угоди №2 від 04.01.2013р.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.3 та ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки предметом позову є визнання недійсним договору фінансового лізингу №Ш-01/ЛФ від 21.08.2010р. та додаткових угод до нього, тому початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, тобто відповідно з дати укладання спірних правочинів.

Твердження позивача про триваюче правопорушення, що, за його висновками має місце у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до умов оспорюваного договору у Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» щомісяця виникає обовязок здійснювати лізингові платежі по 28.12.2016р., не може бути прийнято судом, адже досліджуване правопорушення повязує підстави виникнення та факт його існування саме на момент укладання договору та його додаткових угод, тобто на дату породження прав та обовязків, що є оспорюваними, а тому не має відношення до спливу строку виконання зобовязань за ними.

Доводи позивача, що він дізнався про порушення свого права з Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП ВК Краснолиманська за період з 20.02.2009р. по 01.10.2014р. №11 від 10.08.2015р., проведеної Добпропільською обєднаною державною фінансовою інспекцією, суд відхиляє, оскільки позивач ДП ВК Краснолиманська є стороною всіх спірних правочинів.

Як свідчать матеріали справи, позовна заява ДП ВК Краснолиманська надійшла до господарського суду 02.02.2016р., тому строк позовної давності стосовно договору фінансового лізингу №Ш/01/ФЛ від 21.08.2010р. та додаткових угод №1 від 07.09.2010р. та №2 від 04.01.2013р. сплив, що є підставою для відмови у позові про визнання їх недійсними.

Стосовно решти позовних вимог суд виходив з такого.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст.ст.1, 8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

За умовами ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що крім учасників правочину (сторін за договором) позивачем у справі про визнання договору недійсним може бути будь-яке підприємство, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Зважаючи на положення ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від доведеності одночасної наявності таких елементів: захищуваного субєктивного права (інтересу) у позивача; порушення означеного ним права чи інтересу з боку відповідача; належність обраного способу захисту (його адекватність характеру правовідносин і здатність відновити порушені права чи інтереси, можливість до застосування за змістом діючого законодавства).

Відсутність або недоведеність позивачем згідно приписів чинного процесуального законодавства належними доказами будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно тендерної документації, затвердженої рішенням тендерного комітету ДП «ВК «Краснолиманська» (протокол №1 від 07.07.2010р.), для учасників для підготовки тендерних пропозицій для участі у торгах (тендері), замовлених позивачем, предметом закупівлі є фінансові послуги придбання гірничошахтного обладнання (п.2.1 р.2), місцем надання послуг є м.Родинське Донецької області (п.2.3 р.2), процедура здійснення закупівлі: відкриті торги (р.3), ціна пропозиції: учасник визначає ціну, в яку має включити вартість обєкту фінансового лізингу (у т.ч.ПДВ) + комісія лізингодавця: платіж як винагорода лізингодавцю за отримані у фінансовий лізинг обладнання (відповідно до специфікації) + витрати, повязані із залученням позикового капіталу + компенсація відсотків за кредитом + інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору фінансового лізингу, а також всі витрати, сплату податків та інших зборів і обовязкових платежів та, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством України (п.7.1 р.7); вартість тендерної пропозиції та всі інші ціни повинні бути чітко визначені, у випадку залежності ціни предмета закупівлі від зміни курсу валюти та визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті може визначатись умова (формула, механізм) розрахунку лізингових платежів, які підлягають сплаті в національній валюті України (п.п.7.3, 7.4 р.7); валютою тендерної пропозиції є національна валюта України гривня, розрахунки за виконані роботи здійснюватимуться у національній валюті України згідно з договором (р.8). До основних умов договору віднесено: замовник ДП «ВК «Краснолиманська», виконавець учасник переможець торгів; виконавець надає замовникові послуги, а замовник сплачує за надані послуги за ціною, що до дається до договору і є його невідємною частиною; ціна на послуги встановлюється у національній валюті України; у разі невиконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України; договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання; лізинговий платіж розраховується за принципом аннуїтета згідно П(С)БО №14 «Оренда»; сплата лізингових платежів проводиться щомісячно; термін гарантійних зобовязань складає ___ місяців з моменту підписання акту вводу в експлуатацію по кожній одиниці предмета лізингу окремо; строк фінансового лізингу 5 років; можливий достроковий викуп предмета лізингу (не раніше 12 місяців з моменту вводу предмета лізингу в експлуатацію).

Як свідчить комерційна частина тендерної пропозиції ТОВ «Газенерголізинг», останній визначив наявність повноважень у нього на підписання договору на суму 315 541 554,60грн., у тому числі вартість відшкодування предмета лізингу без урахування комісій, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом 190413942,00 грн.; лізинговий відсоток (всі проценти та комісії лізингодавця) 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом 125127612,60грн.; умови та порядок розрахунків: можливість відстрочення поточного лізингового платежу, без зміни ціни _ банківських днів; пільговий період період часу, з дати підписання сторонами акту приймання-передачі відповідної окремої одиниці (партії) предмета лізингу в лізинг, до моменту підписання сторонами акту вводу в експлуатацію, протягом якого не відбувається нарахування та перерахування лізингових платежів. Можливо надання пільгового періоду після підписання сторонами акту вводу в експлуатацію протягом якого будуть нараховуватись для сплати відсотки та комісії за користування предметом лізингу та який може становити не більше 60 календарних днів; строк поставки предмета фінансового лізингу 75 робочих днів з моменту укладання угоди; лізинговий платіж розраховується за принципом аннуїтета згідно П (С)БО №14 «Оренда».

Відповідно до додатку 3.1 «Графік виплати лізингових платежів» тендерної пропозиції лізинговий період загалом визначено з 16.12.2010р. по 15.12.2015р., дата нарахування та сплати січень 2011р. грудень 2015р., загальна щомісячна сума платежу 5 259025,91грн., що складається з двох частин: 1) відшкодування вартості предмета лізингу та 2) відсотків і комісій.

Переможцем закупівлі визнано ТОВ Газенерголізинг на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг з придбання обладнання на суму 315541 554, 60 грн., в тому числі вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 190413 942, 00 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, повязаних з фінансовим лізингом 125127612,60грн.

Відповідно до п.85 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921 (далі - Положення), яке визначено як підставу проведення торгів, будь-який учасник, який вважає, що він зазнав або може зазнати збитків внаслідок порушення замовником процедур закупівель, встановлених цим Положенням, може оскаржити дії, рішення, бездіяльність замовника. Об'єктом оскарження не може бути: зроблений замовником вибір процедури закупівлі; рішення замовника про відхилення всіх тендерних пропозицій.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура закупівлі не була відмінена, результати цієї процедури недійсними не визнавались.

Договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., що укладено за результатами проведеного тендеру, містить елементи договору оренди (найму) та купівлі-продажу або поставки, а отже підпадає під правове регулювання норм Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частин першої та другої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами 1 та 3 статті 760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Законом України "Про фінансовий лізинг" визначені загальні правові та економічні засади фінансового лізингу та статтею 1 передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 627 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Враховуючи субєктний склад укладеного договору фінансового лізингу та спосіб проведення закупівлі за державні кошти, порядок вчинення такого виду правочину також регулюється Законом України Про здійснення державних закупівель та Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. №921, що діяли на момент проведення процедури закупівлі за державні кошти та на момент укладення спірного договору від 21.08.2010р.

Посилання відповідачів на те, що Законом України Про внесення змін до деяких актів України з питань державних закупівель від 08.07.2011р. №3681-VI (набув чинності 03.10.2011р.) внесено зміни до Закону України Про здійснення державних закупівель, а саме: кошти підприємств та їх обєднань виключено із терміну державні кошти, тому відносини сторін за спірним Договором не регулюються Законом України Про здійснення державних закупівель суд вважає безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України передбачено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність. При цьому у ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України вказано, що актами цивільного законодавства, зокрема, є закони України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 надання зворотної дії у часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або в іншому нормативно-правовому акті.

Ураховуючи, що така вказівка в Законі України Про внесення змін до деяких актів України з питань державних закупівель від 08.07.2011 № 3681-VI відсутня, договір фінансового лізингу, укладений за результатами процедури закупівлі товарів, робіт і послуг, проведеної відповідно до Закону Про здійснення державних закупівель, з державним підприємством, не виключається із сфери регулювання зазначеним Законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 15.1 договору №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р. передбачено, що в цей договір сторонами можуть бути внесені зміни і доповнення, які оформлюються сторонами додатковими угодами до цього договору.

При цьому, відповідні норми Положення передбачали, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм (п. 84 Положення закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).

У ч.5 ст.40 Закону України Про здійснення державних закупівель було передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Дослідив згадані норми та тендерну документацію, суд дійшов висновку, що істотними умовами, які не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції є предмет закупівлі, валюта оплати, ціна на послуги, порядок сплати лізингових платежів, строк фінансового лізингу та строк поставки предмета лізингу.

Фактичні обставини справи свідчать про укладено договір №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу, який згідно з п.5 ст.1 Закону України № 2289-VI Про здійснення державних закупівель є договором про закупівлю договором, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти.

Відповідно до укладеного договору фінансового лізингу Предмет лізингу це обране Лізингоодержувачем гірничошахтне обладнання, вказане в кожній Специфікації, які є невідємною частиною даного Договору, яке Лізингодавець набуває у власність у Постачальника на підставі та на умовах цього Договору та Договору купівлі-продажу та передає його Лізингоодержувачу у користування на умовах цього Договору (пп.1.1 п.1 Договору).

Договір купівлі-продажу договір між Постачальником, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, який є невідємною частиною, предметом кого є передача у власність Лізингодавця Постачальником Предмету лізингу (пп.1.2 п.1 Договору).

Відповідно до умов даного Договору Лізингодавець зобовязується перед Лізингоодержувачем набути право власності на майно (Предмет лізингу) у Постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем Специфікацій та технічних вимог з метою передачі його Лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а Лізингоодержувач зобовязується перед Лізингодавцем прийняти Предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі) (пп.2.1 п.2 Договору).

Як вбачається з умов Договору лізингу від 21.08.2010р. №Ш-01/ФЛ загальна вартість лізингових платежів за Договором 315541554,60грн., з яких платежі з відшкодування вартості предмету лізингу 190413942,00грн., вартість платежів з винагороди 125127612,60грн.

Згідно п. 1.4. Договору лізингові платежі розраховуються виходячи з винагороди Лізингодавця (відповідача 1) визначеної сторонами у розмірі 22% річних.

Розмір лізингових платежів, що підлягає оплаті за Предмет лізингу, розраховується згідно з пунктами 1.6, 1.7 цього Договору та фіксується у Графіку лізингових платежів, який підписується Сторонами.

Лізингові платежі підлягають коригуванню на коефіцієнт коригування шляхом множення цього коефіцієнту на відповідну суму поточного лізингового платежу, визначеного в Графіку лізингових платежів. При цьому, коефіцієнт розраховується за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн./долл США між датою укладення Договору та датою, що передує сплаті лізингового платежу, вказаній в Базовому графіку лізингових платежів. Застосування коефіцієнту коригування не змінює вартість предмету лізингу, а впливає лише на зміну розміру винагороди лізингодавця (п.п.1.6., 1.7., 3.3.), курс на дату підписання договору складає 7,8903.

У зазначених пунктах визначено, що лізинговий платіж це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю від Лізингоодержувача відповідно до Графіка лізингових платежів та включає в себе відшкодування вартості Предмета лізингу та винагороду Лізингодавця, яка складається з плати за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, Лізингової винагороди та інших платежів відповідно до Договору і законодавства (пп. 1.6 п. 1 Договору), та визначено порядок розрахування коефіцієнту коригування (п. 1.7 Договору), який застосовується до загальної суми лізингового платежу: відшкодування вартості Предмета лізингу та винагороди Лізингодавця.

Загальна сума цього Договору на момент укладання Договору визначається Базовим графіком лізингових платежів (Додаток №2). Загальна сума Договору за весь період дії Договору може бути змінена відповідно до умов даного Договору (пп.3.2 п.3 Договору).

Пункт 2.4. Договору визначає, що строк лізингу 60 місяців з дати підписання акту введення в експлуатацію Одиниці предмету лізингу. Базові графіки нарахування лізингових платежів розраховані на період з січня 2011 року по грудень 2015р.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із зменшенням кількості поставленого обладнання, Додатковою угодою №1 від 07.09.2010р. вартість предмету лізингу за Договором було зменшено та склала 178696962,00грн. та розмір лізингових платежів згідно графіку платежів за Договором склав 117427978,20грн.

Згідно додаткової угоди №2 від 04.01.2013р. розмір винагороди, яка підлягала сплаті Лізингоодержувачем за користування предметом лізингу було зменшено вдвічі і склала 10,83% річних, у звязку з чим розмір лізингових платежів за Договором з винагороди зменшився втричі і склав на дату підписання додаткової угоди 41095390,43грн., розмір платежів з відшкодування вартості предмету лізингу склав 173627228,42грн. Строк лізингу 48 місяців з дати укладання відповідної Додаткової угоди. Базові графіки нарахування лізингових платежів розраховані на період з січня 2013 року по грудень 2016 року. Умови щодо корегування лізингових платежів залишились без змін.

Крім того, п.4 зазначеної додаткової угоди було зафіксовано про відстрочення до 31 грудня 2020р. сплати заборгованості у розмірі 49317421,34грн., яка була нарахована станом на 01.01.2013р. та не нарахування фінансових санкцій на дану суму заборгованості.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

ТОВ Український лізинговий фонд та ДП ВК Краснолиманська уклали Додаткову угоду №3 від 11.02.2013р. до договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., за умовами якої у звязку з укладенням 08.02.2013р. між ТОВ Газенерголізинг (Первісним Лізингодавцем та ТОВ Український лізинговий фонд (Новим Лізингодавцем) договору відступлення майнових прав, Сторони домовилися зафіксувати станом на 11.02.2013р. загальну залишкову вартість одиниць Предмета лізингу, що були передані Новим Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Договором лізингу в розмірі 170721208, 12 грн. Сторони домовились встановити строк фінансового лізингу 47 місяців з дати набрання чинності даною Додатковою угодою, встановити розміри лізингових платежів відповідно до Графіка внесення лізингових платежів. Враховуючи викладені вище зміни до Договору лізингу, сторони домовились викласти текст Договору №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. та додатки до нього в новій редакції із зазначенням в новій редакції Договору вартості Предмету лізингу та Специфікації з урахуванням залишкової вартості на дату укладання цієї додаткової угоди (11.02.2013р.).

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, суд зазначає, що відбулась заміна сторони у зобовязанні і новий договір, за яким виникли нові (інші) зобовязання у сторін, з іншою стороною щодо предмета лізингу не укладався, зобовязання сторін за договором №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. не припинено.

Крім того, договір цесії в установленому порядку не розірвано та не визнано недійсним.

Суд не може погодитися з посиланням позивача на невідповідність такої заміни Лізингодавця, який був визнаний переможцем конкурсних торгів без проведення відповідної конкурсної процедури закупівлі, оскільки до нового Лізингодавця перейшли усі зобовязання за Договором фінансового лізингу, а також право власності на предмет лізингу.

До того ж, зміна сторони Лізингодавця не вплинула на суть правовідносин за договором лізингу, мету тендерної закупівлі та взагалі, з огляду на таке, не має наслідком погіршення становища позивача.

Разом з цим, у п.8.5 Договору фінансового лізингу в редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013р. передбачена сплата лізингових платежів у гривні з коригуванням на середньозважений курс гривні до долара США на міжбанківському ринку за офіційними даними НБУ, що розраховується згідно з формулою, передбаченою п.2.6 Загальних умов (додаток №3).

Відповідно до п.2.6 лізингові платежі розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долару США на міжбанківському ринку (за офіційним курсом НБУ) за такою формулою: Т = ТО*КТ/КО, де:

Т поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривнях;

ТО поточний лізинговий платіж, що зазначений у графі 6 Графіку платежів;

КО курс української гривні до долару США, що зазначений у пункті 8.6 Договору;

КТ офіційний курс української гривні до долару США (за офіційним курсом НБУ) на дату платежу, збільшений на 1 %.

При цьому, якщо КТ, збільшений на 1 %, буде менше, ніж КО, перерахунок не здійснюється.

= знак рівності; / знак поділу; * знак множення.

При цьому, із змісту пропозиції конкурсних торгів та цінової пропозиції переможця процедури закупівлі ТОВ Газенерголізинг вбачається, що можливість коригування лізингових платежів в залежності від курсу гривні до долару США не була передбачена.

Суд також враховує, що статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду Лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З урахуванням викладеного, здійснив аналіз змісту тендерної документації, тендерної пропозиції. за результатами якої визначено переможцем саме відповідача 1, та норм законодавства України, що регулює спірні правовідносини, витрати, повязані із залученням позикового капіталу та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору фінансового лізингу, а також всі витрати, сплату податків та інших зборів і обовязкових платежів та, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством України, є складовою комісії лізингодавця.

Тендерна документація передбачає чітке визначення вартість тендерної пропозиції та всіх інших цін, у випадку залежності ціни предмета закупівлі від зміни курсу валюти та можливість визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті з умовою (формула, механізм) розрахунку лізингових платежів, які підлягають сплаті в національній валюті України.

Проте, як зазначалось вище, тендерна пропозиція містить чітке визначення валюти зобовязання, як гривня України, з чітким визначенням вартості відшкодування предмета лізингу без урахування комісій, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом у сумі 190413942,00 грн.; лізингового відсотку (всі проценти та комісії лізингодавця) 22%; вартості комісії, відсотків та інших витрат повязаних з фінансовим лізингом у сумі 125127612,60грн., без встановлення визначення грошового еквівалента зобовязання в іноземній валюті до курсу гривні України та без застосування формули, механізму розрахунку лізингових платежів, які підлягають сплаті в національній валюті України

Таким чином, зміни умов договору фінансового лізингу, викладені в додаткових угодах №3 від 11.02.2013р., №4 від 11.02.2013р., зокрема, щодо визначення формули валютного коригування лізингових платежів, не можна віднести до зміни курсу іноземної валюти, передбаченої пп.8 п.5 ст.40 Закону України Про здійснення державних закупівель.

Окрім того, згідно з тендерною пропозицією переможця торгів ТОВ Газенерголізинг та умовами договору загальна вартість предмету лізингу склала 190413942,00 грн., а загальна сума лізингових платежів становила 315541554, 60 грн., після зменшення предмету лізингу вони склали відповідно 178696962,00 грн. та 296124940,20 грн.

При цьому винагорода Лізингодавця була визначена в розмірі 125127612, 60 грн. за весь період лізингу (60 періодів).

Згідно з розрахунком, наведеним у висновку експертного економічного дослідження ХНДІ судових експертиз №6011 та також підтверджується графіками лізингових платежів, наявними у матеріалах справи, загальна сума лізингових платежів збільшилась до 213005869,41 грн. лише за 47 періодів у редакції Додаткової угоди №5, а винагорода Лізингодавця лише за період з 28.02.2013р. по 28.12.2015р. (35 періодів) склала 190708892,97грн.

Зазначене свідчить, що умови договору фінансового лізингу про валютне коригування винагороди Лізингодавця з урахуванням подальших змін додатковими угодами значно змінило в сторону збільшення тендерні пропозиції ТОВ Газенерголізинг, за які він був визнаний переможцем торгів, що безпідставно завдає додаткових витрат позивача, в чому і вбачається порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, дійсно, умови договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р., з урахуванням змін та доповнень, в частині, що передбачає коригування розміру лізингового платежу по курсу гривні до долару США є недійсними відповідно до п.1 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить відповідним нормам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України Про здійснення державних закупівель.

Тому, суд не може погодитись з доводами позивача, що договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 21.08.2010р. є недійсним в цілому з урахуванням того, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).

Додатковими угодами №3 від 11.02.2013р., №4 від 11.02.2013р., № 5 від 27.04.2013р. змінено строк фінансового лізингу відносно встановленого п.2.4 договору від 21.08.2010р. (60 календарних місяців з дати підписання акту приймання-передачі): додатковою угодою №3 47 місяців з дати набрання чинності даною додатковою угодою (п.3), договором фінансового лізингу у новій редакції 48 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.5), додатковою угодою №5 від 27.04.2015р. 47 місяців з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.5).

Враховуючи можливість зменшення обсягів закупівель передбачену Законом України «Про здійснення державних закупівель» (п.1 ч.5 ст.40), проведені позивачем оплати за спірним договором, що підтверджується представленими відповідачем 2 банківськими виписками та платіжними дорученнями (т.6 а.с.222-234), окрім того не заперечується Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», а також можливість відстрочення поточного лізингового платежу, без зміни ціни, яка передбачена у тендерній пропозиції (п.5.1), при заміні сторони у зобовязанні, суд вважає припустимим та доцільним фіксування станом на 11.02.2013р. загальної залишкової вартості одиниць предмета лізингу, та, враховуючи надане відстрочення сплати Лізінгоодержувачем заборгованості з лізингових платежів, яка складає 49317421,34 грн., зміну строку фінансового лізингу.

А відтак, суд не вбачається порушення прав позивача або його охоронюваного законом інтересу у цій частині спірних правовідносин, оскільки приведеними положеннями не погіршується його становище.

Таким чином, інших змін умов договору, окрім коригування лізингових платежів, які б погіршували становище позивача внаслідок укладення оспорюваних угод, судом не встановлено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Між тим, як свідчать фактичні обставини справи, на момент подання позову у позивача є наявним порушене суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес на захист якого подано позов у частині, що передбачає коригування розміру лізингового платежу.

При цьому, виходячи з того, що договір фінансового лізингу є результатом торгів, переможцем якого визначено відповідача 1, за відсутності у пропозиції про корегування та встановлення ціни угоди у чіткій сумі в національній валюті України гривні, можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на таке твердження позивача щодо викладеного не відповідають дійсності, а отже відхиляються судом.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інших доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір з урахувань змін та доповнень повністю суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства не надано; не доведено відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будьякої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

Однією з підстав визнання спірного договору фінансового лізингу в новій редакції від 11.02.2013р. недійсним позивач зазначає його укладення у порушення п.5.1.5 статуту Лізингоодержувача ДП ВК Краснолиманська у редакції від 14.06.2011р.

У зазначеному пункті статуту ДП ВК Краснолиманська (у редакції від 2011 року) передбачено: Підприємство здійснює залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надає гарантії або є поручителем за такими зобовязаннями за погодженням з Міністерства фінансів України, здійснює залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надає гарантії або є поручителем за такими зобовязаннями за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Як встановлено вище, судом зроблено висновок, що спірний правочин (нова редакція договору, згідно додаткової угоди №3 від 11.02.2013р.) за своєю правовою природою містить елементи договору оренди (найму) та купівлі-продажу або поставки, а отже підпадає під правове регулювання норм Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Виходячи з приписів Закону України Про фінансовий лізинг, ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України, ст.4 Закону України від 12.07.2001р. №2664-ІІІ Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг, ч.1 ст.292 Господарського кодексу України), враховуючи п.1.3.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004р. №21, фінансова послуга з фінансового лізингу (послуга з фінансового лізингу) операції з фінансовими активами, які полягають в набутті юридичною особою (лізингодавцем) у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) на підставі договору фінансового лізингу.

Одночасно відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Натомість за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 Цивільного кодексу України).

Так, за оспорюваний правочин не можна вважати договором кредиту (позики) у правовому сенсі, адже не містить кваліфікаційних ознак договору кредиту (позики), оскільки з боку сторін договору не існує обов'язку з повернення грошових коштів або речей, визначених родовими признаками, а відтак не потребує погодження з Міністерством фінансів України у розумінні приведених положень статуту позивача.

Посилання на перевищення керівником ДП ВК Краснолиманська повноважень при підписанні спірного договору та додаткових угод до нього, по-перше не доведено, по-друге, беручи до уваги фактичний строк наявності спірних правовідносин, що виникли на підставі вищеозначених угод, і проведення господарських операцій за ним, дає підстави вважати наявним фактичне схвалення у розумінні ст.241 Цивільного кодексу України.

Відповідач-2 (Лізингодавець) посилається на те, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань державних закупівель №5044-VI від 04.07.2012р. випадки виключень із заборони зміни умов договору, викладені в п.5 ст.40 Закону України Про здійснення державних закупівель, доповнено пунктом 8 наступного змісту: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень положення цього Закону про внесення змін до частини пятої статті 40 Закону України Про здійснення державних закупівель можуть застосовуватися у разі укладення договорів про закупівлю до дня набрання чинності цим Законом.

Суд вважає, що зазначені доводи відповідача-2 не впливають на оцінку дійсності договору фінансового лізингу у редакції додаткової угоди № 3 від 11.02.2013р. та додаткових угод №4, 5, 6 до нього, оскільки у п.п.8 п.5 ст.40 Закону України Про здійснення державних закупівель передбачена можливість зміни умов договору про закупівлю у випадку зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу.

Проте, встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу не є передбаченим, тендерна пропозиція таких умов не містить, із суті не слідує. За результатами торгів витрати включені у фіксовану запропоновану ціну. Отже відсутні підстави для включення такої умови до договору фінансового лізину у цьому випадку.

Одночасно суд не може погодитись із нікчемністю договору в силу приписів ст.42 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що діяли на час вчинення договору фінансового лізингу від 21.08.2010р.

Статтею 42 згаданого Закону передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

За визначенням ст.31 Закону, у день визначення переможця замовник акцептує пропозицію конкурсних торгів, що визнана найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

Частиною 2 ст.31 Закону передбачено, замовник зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про визначення переможця надіслати переможцю торгів повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, а всім учасникам - письмове повідомлення про результати торгів із зазначенням найменування та місцезнаходження учасника - переможця, пропозицію конкурсних торгів якого визнано найбільш економічно вигідною за результатами оцінки.

Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції обов'язково безоплатно публікується у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель.

Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладеним раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Договір про закупівлю, укладений з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим цієї частини, є нікчемним.

У контексті приведеної норми Закону, у її абз.3 ч.2 визначений строк укладання договору про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції.

У розумінні Закону, строк "не раніше ніж через 14 днів з дати публікації у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів" щодо укладання договору, встановлено з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника.

Як свідчать фактичні обставини днем акцептування пропозиції є 27.07.2010р., про що свідчить протокол про розкриття тендерних (цінових) пропозицій №89 від 27.07.2010р.

Договір укладено 21.08.2010р., тобто у межах 30 днів з дня акцепту пропозиції.

Публікація у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів щодо укладання договору відбулась 06.09.2010р. Проте, таке не можна вважати порушенням строку укладання спірного договору, з огляду на відсутність також реалізації мети, з якою його (строк у 14 днів) запроваджено, оскільки за своєю суттю він є складовою строку укладання договору (30 днів), а відтак його недодержання у спірному випадку не може свідчити про нікчемність правочину в силу Закону.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними додаткової угоди №3 від 11.02.2013р., у тому числі викладення договору фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ в новій редакції, додаткова угода №4 від 11.02.2013р., додаткова угода №5 від 27.04.2013р. та додаткова угода №6 від 01.11.2013р., такими, що підлягають задоволенню частково, а саме шляхом визнання недійсною частину правочину, якою визначено коригування лізингових платежів.

У решті позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених вище.

Стосовно клопотання позивача №01/11 87/5 від 22.05.2017р. (в порядку ст.ст.22, 90 ГПК України) про надсилання прокурору повідомлення про виявлення порушень законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, у судовій справі №905/407/16, надсилання матеріалів судової справи №905/407/16 прокурору та зупинення провадження, судом не встановлено обставин за яких результат запитуваних процесуальних дій вплине на вирішення спору по суті за встановлених вище обставин.

Таким чином у його задоволені судом відмовлено.

Щодо заявлених позивачем клопотань №01/11-103/4 від 14.06.2017 (вх. № 16533/17 від 16.06.2017) про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Активлізинг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (в порядку ст.22, 27 ГПК України), та клопотання про витребування у ТОВ «Газенерголізинг» копію договору відступлення права вимоги №ГД-2 від 16.12.2016р. та про витребування у ТОВ «Активлізинг» копію договору відступлення права вимоги №ДА-2 від 13.01.2017р. (в порядку ст.ст.22, 38 ГПК України), враховуючи висновки суду, не вбачається підстав, з якими ст.27 Господарського процесуального кодексу України пов'язує запитувану дію, а відтак відмовляє у задоволенні цих звернень.

У задоволенні клопотання позивача №01/11-103/7 від 14.06.2017 про призначення у справі №905/407/16 комплексної експертизи, з переліком запропонованих питань експерту (в порядку ст. 22,41 ГПК України) відмовлено, адже за викладених обставин не виявлено потреби у розумінні приписів ст.41 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються судом на відповідачів, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останніх

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська, м.Родинське, Донецької області, до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг, м.Полтава, та до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд, м.Київ, про визнання недійсним договору №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010р. з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010р., №2 від 04.01.2013р., №3 від 11.02.2013р. (в тому числі договір №Ш 01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013р.), №4 від 11.02.2013р., №5 від 27.04.2013р., №6 від 01.11.2013р., укладеного між ТОВ Газенерголізинг (ТОВ Український лізинговий фонд з 11.02.2013р.), як лізингодавцем, та ДП ВК Краснолиманська, як лізингоодержувачем, задовольнити частково.

2. Визнати недійсними п.8.5 договору та п.2.6 загальних умов лізингу за договором фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ у редакції додаткової угоди №3 від 11.02.2013р., додаткову угоду №4 від 11.02.2013р. до договору фінансового лізингу №Ш 01/ФЛ від 21.08.2010р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (36020, Полтавська область, м.Полтава, вул.Паризької Комуни, буд.36А, ЄДРПОУ 35840240, банківські реквізити не вказано) на користь Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, буд.9 ЄДРПОУ 31599557, р/р №26004051827012 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 335496) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (04205, м.Київ, проспект Оболонський, буд.35А, офіс 301, ЄДРПОУ 37859096, банківські реквізити не вказано) на користь Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, вул.Перемоги, буд.9 ЄДРПОУ 31599557, р/р №26004051827012 ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 335496) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 689,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. У задоволенні решти вимог відмовити.

7. В судовому засіданні 29.06.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2017р.

Суддя О.В. Кротінова