ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року справа № 450/2511/16-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Іванес Х.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатбудстиль» до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатбудстиль» (далі – позивач) звернулося із позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 (далі – третя особа), в якому просить скасувати постанови відповідача № 13211251460-0295 від 22.09.2016 року про накладення штрафу уповноваженими особами на позивача у розмірі 4500,00 грн.; провадження у справі про адміністративне правопорушення від 22.09.2016 року на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП щодо накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 4350,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП – закрити.

Відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/2511/16-а (провадження № 2а-/450/26/17) від 30.01.2017 року справу за адміністративним позовом ДП «Комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» ТОВ «Карпатбудстиль» до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3, про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13211251460-0295 від 22.09.2016 року передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 року вказану справу прийнято до провадження суддею Гулкевич І.З. та призначено до судового розгляду.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки ним жодного правопорушення не вчинено. Щодо порушення позовних вимог ч. 1, 2ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», позивач жодних порушень не допустив, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 112 КЗпП України повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими цінами розцінками. Працівник ОСОБА_4 при виконанні своїх службових обов’язків неодноразово виготовляв продукцію з повним браком, а тому виплата заробітної плати за це була здійснена після ліквідації наслідків браку. Крім цього в оскаржуваній постанові зазначено, що на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 4350,00 грн. однак, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплату праці – у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Оскільки позивач вказаного порушення не вчиняв, постанова про накладення штрафу є протиправною та такою, що слід скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову, а також додаткових запереченнях (а.с.38-40, 60). Зазначено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу – фінансова санкція за виявлені під час проведення перевірки порушення вимог законодавства про працю, накладення яких передбачене ст. 265 КЗпП України. Оскаржувана постанова винесена з повним дотриманням вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Покликання позивача на ту обставину, що порушення зазначених вимог законодавства про працю на підприємстві зумовлено тим, що працівник ОСОБА_4 при виконанні своїх службових обов’язків неодноразово виготовляв продукцію з повним браком, а тому виплата заробітної плати була здійснена після ліквідації наслідків браку, в даному випадку є безпідставною, оскільки при проведенні перевірки не надано жодних доказів, того, що вказаний працівник виготовив браковану продукцію, а пред’явлені фотографії не є належним доказом, оскільки не дозволяють встановити який саме працівник виконував роботи, якість її виконання, давність виготовлення фотографій, причинно-наслідковий зв'язок між діями працівника та якістю виконання робіт. Крім того, браком називають продукцію, товари, вузли, напівфабрикати тощо, які не відповідають вимогам, що до них висуваються на рівні підприємства (внутрішній брак) чи споживача (зовнішній брак) і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані лише після додаткових витрат на їх доробку та виправлення. Брак, виправлення якого можливе, це виправданий борг або частковий брак, а інший – невиправданий або повний.

Пояснив, що у позовній заяві позивач стверджує, що працівником ОСОБА_4 допущено повний брак продукції, після виправлення якого були здійснені відповідні виплати, так на переконання відповідача є суперечливим, у даному випадку працівник усунув недоліки, тому слід вважати його частковим, або таким, що піддавався виправленню, а отже повинен був бути оплаченим.

Дія строкового договору між позивачем та ОСОБА_4 і підприємством закінчена 02.03.2015 року і сторони не продовжили його, Як зауважено вище, остаточний розрахунок з даним працівником проведено 27.10.2015 року (виплата заробітної плати за січень 2015 року) та 02.11.2015 року (виплата), тобто тоді, коли працівник не перебував у трудових відносинах з підприємством. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення, яким у даному випадку слід вважати 02.03.2015 року.

На переконання відповідача, державним інспектором правомірно встановлені визначені порушення вимог законодавства про працю, оскільки під ас проведення перевірки позивач не надав жодних вагомих доказів саме повного браку, який допустив працівник, зокрема, акту про виявлення браку, де було б зазначено в чому саме проявлялась вина працівника та конкретний розрахунок завданого збитку, наказу про застосування дисциплінарного стягнення тощо., а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на які вони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДП «Комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» ТОВ «Карпатбудстиль» зареєстроване як юридична особа 17.01.2003 року, ідентифікаційний код юридичної особи 32327343 (а.с.6).

ГУ Держпраці у Львівській області проведено перевірку ДП «Комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» ТОВ «Карпатбудстиль», про що складено акт перевірки № 13211251460 від 30.08.2016 року.

Розглянувши вказаний акт перевірки відповідачем 1 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 13211251460-0295 від 22.09.2016 року щодо порушень ДП «Комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» ТОВ «Карпатбудстиль» законодавства про працю та встановила:

- порушення вимог ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати працівникам проводиться менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме:

- згідно з відомістю нарахування заробітної плати за січень 2015 року та відомістю на виплату грошей за січень 2015 року заробітна плата за січень 2015 року працівнику ОСОБА_4 виплачена одним платежем 27.10.2015 року;

- згідно з відомістю нарахування заробітної плати за лютий 2015 року та відомістю на виплату грошей за лютий 2015 року заробітна плата за лютий 2015 року працівнику ОСОБА_4 Я,Д. виплачувалась одним платежем 02.11.2015 року;

- згідно з відомістю нарахування заробітної плати за березень 2015 року та відомістю розподілу заробітної плати КБМ Укрсвіт ДП від 09.04.2015 року заробітна плата за березень 2015 року працівнику ОСОБА_4 виплачена одним платежем 09.04.2015 року.

- порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать працівникам від підприємства не провадиться в день звільнення, зокрема, ОСОБА_4 звільнено 02.03.2015 року, а належні при звільненні кошти виплачено частинами:

- заробітну плату за січень 2015 року виплачено згідно з відомістю на виплату грошей за січень 2015 року одним платежем 27.10.2015 року;

- заробітну плату за лютий 2015 року виплачено згідно з відомістю на виплату грошей за лютий 2015 року одним платежем 02.11.2015 року;

-заробітну плату за березень 2015 року виплачено згідно з відомістю на виплату грошей за березень 2015 року одним платежем 09.04.2015 року.

З врахуванням викладеного, куруючись підп.54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 та на підставі абз.3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 4350,00 грн. (а.с.3).

Вважаючи вказану постанови протиправною та такою, що слід скасувати, позивач звернувся із позовом до суду.

При вирішення спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з пунктом 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11 лютого 2015 року Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Управління здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 8 від 04.02.2016 року.

Відповідно до п.п.1 п.З Положення, одним із основних завдань Управління, є зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктом 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 6 Положення Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V).

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2013 №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі – Порядок №390).

Цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 “Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)”, Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Статтею 265 КЗпП України встановлено відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади,

Крім, цього статтею 265 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Згідно з п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509 від 17.07.2013 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Як встановлено судом, перевіркою додержання ДП «Комбінат будівельних матеріалів «Укрсвіт» ТОВ «Карпатбудстиль» законодавства про працю виявлено порушення чинного законодавства, що знайшло відображення у акті перевірки та описано по тексту вище.

Так, за порушення позивачем вимог частин 1 та 2 статті 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», частини 1 статті 116 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 4350,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що при виконанні своїх службових обов’язків працівник підприємства позивача неодноразово виготовляв продукцію з повним браком, а тому виплата заробітної плати за це була здійснена після ліквідації наслідків браку.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено фотокопії щодо наявності повного браку виробів, виготовлених працівником ОСОБА_4 та нових виробів, виготовлених працівниками підприємства позивача, після усунення вказаного працівника від виконання робіт (а.с.62-64). Крім цього, до матеріалів справи долучено копії доповідних записок ОСОБА_5Ф, ОСОБА_6Є та ОСОБА_7 щодо перебування у відрядження для виправлення браків, попущених працівником ОСОБА_4, а також копії наказі на відрядження (а.с.44-50).

Слід зазначити, що в якості свідків в судових засіданнях допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт направлення їх у відрядження для виправлення браків у роботі, допущених ОСОБА_4

Суд зважає на вказані показання свідків та пояснення представника позивача однак зазначає наступне.

На сьогоднішній час законодавство України не містить чітко визначеного поняття "виробничого браку". В той же час, аналіз положень господарського та цивільного законодавства дають підстави суду визначити його як існування виробів, зовсім непридатних для користування за своїм призначенням (повний виробничий брак) або тих, що не задовольняють за якістю встановлених вимог (частковий виробничий брак). Між тим, за характером виявлених недоліків брак поділяють на виправний та остаточний. Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Остаточний брак - це такий брак, який технічно неможливо або економічно недоцільно виправити.

Таким чином, поняття браку являє собою існування виробничих недоліків (вад) товарів, наявність яких позбавляє особу використовувати товар за функціональним призначенням, враховуючи низьку якість, або взагалі унеможливлює таке використання.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КЗпП України повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

З врахуванням викладеного, оскільки, зі змісту долучених до матеріалів справи наказів на відрядження працівників, а також їх доповідних записок та свідчень, брак, допущений працівником ОСОБА_4 можливо було ліквідувати, такий брак не слід вважати повним, а отже повинен був бути оплаченим.

Щодо фотокопій наявності, на переконання відповідача, повного браку виробів, виготовленого працівником ОСОБА_4, суд вважає обґрунтованими покликання представника відповідача на те, що на підставі вказаних фотографій неможливо встановити, що така продукція була виготовлена саме вказаним працівником, що при виконанні такої роботи допущено порушення будь-яких будівельних норм, давність її виконання тощо. Також суд зважає на те, що при проведенні перевірки жодних доказів того, що вказаний працівник виготовляв браковану продукцію не надано.

Як справедливо зауважив представник відповідача, важливою обставиною у справі є те, що дія строкового трудового договору між працівником ОСОБА_4 і підприємством позивача закінчена 02.03.2015 року і сторони не продовжували його дію, а згідно з відомостями про виплату, остаточний розрахунок проведено 27.10.2015 року (виплата заробітної плати за січень 2015 року) та 02.11.2015 року (виплата заробітної плати за лютий 2015 року), тобто тоді коли ОСОБА_4 вже не перебував у трудових відносинах із підприємством позивача, що вказує на порушення вищенаведених вимог трудового законодавства.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ГУ Держпраці у Львівській області вказані вимоги щодо обов’язку довести правомірність винесення оскаржуваної постанови виконало.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржену позивачем постанову про накладення штрафу № 13211251460-0295 від 22.09.2016 року, суд дійшов висновку, що сума штрафу відповідає визначеній чинним законодавством, постанова прийнята відповідачем з урахуванням вимог Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів та Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, постанова про накладення штрафу від 22.09.2016 року винесена правомірно, тому позов є безпідставним та у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до положень статті 94 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.