УхвалА

іменем україни

22 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Закропивного О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Національний банк України, про відшкодування майнової шкоди та стягнення пені за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 6 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2017 року,

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, який у подальшому було уточнено, посилаючись на те, що він є клієнтом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») і відповідно до заяви від 23 квітня 2014 року йому, як фізичній особі-підприємцю, було відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1, обслуговування якого здійснювалось по системі «Приват24» та за допомогою картки «Ключ до рахунку», виданої банком. Крім того, йому як фізичній особі у цьому банку були відкриті рахунки: для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 та картковий кредитний рахунок (кредитна картка) № НОМЕР_3. Вказував, що 30 червня 2015 року ним виявлено несанкціоновані трансакції по його трьох рахунках та зняття коштів з його зарплатної картки (рахунок № НОМЕР_2), після того як на його телефон почали надходити СМС-повідомлення із сумами, які несанкціоновано знімались з даної картки. З метою заблокування вказаної картки та зняття з неї залишків коштів і таким чином унеможливити несанкціоновані трансакції за належними йому рахунками він негайно звернувся до центрального офісу Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», де його рахунки були заблоковані.

Вважав, що несанкціоноване проведення банківських операцій з трьома його картковими рахунками могло мати місце лише за участю працівників банку або колишніх працівників, яким за родом їх роботи могли бути відомі реквізити його рахунків, які обслуговують платіжні системи банку, створюють програмні забезпечення для обслуговування рахунків клієнтів, мають чи можуть мати доступ до систем захисту програмних забезпечень, які використовуються банком для роботи з клієнтами. Без використання ключа та без знання пін-коду поточного рахунку № НОМЕР_1, без створення ним платіжного документа за допомогою наявного у нього ключа та пін-коду, було здійснено переказ коштів з цього рахунку на його картковий рахунок для виплат (зарплатний) № НОМЕР_2 з подальшим викраденням.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» за порушення умов договору 89 644 грн 78 коп., з яких: 46 586 грн 33 коп. - його особисті кошти, перераховані невідомими особами з основного та кредитного рахунків на картковий рахунок; 2 096 грн 59 коп. - комісійні утримання, здійснені банком; 25 266 грн 44 коп. - пені за неналежний переказ коштів, передбаченої п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»; 15 695 грн 42 коп. - відсотків та штрафних санкцій, нарахованих та утриманих банком за несанкціонований овердрафт, користування кредитом та прострочення його повернення.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 6 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 89 644 грн 78 коп., з яких: 46 586 грн 33 коп. - особистих коштів, безпідставно списаних з його банківських рахунків; 2 096 грн 59 коп. - суми комісії, утриманої банком за несанкціоноване перерахування ним коштів з основного та кредитного рахунків позивача на його картковий рахунок для виплат; 25 266 грн 44 коп. - пеня за неналежний переказ коштів; 15 695 грн 42 коп. - відсотки та штрафні санкції, нараховані та утримані ПАТ КБ «ПриватБанк» за несанкціонований овердрафт, користування кредитом та за прострочення його повернення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно застосувавши положення ст. ст. 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пп. 5, 6, 7, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно виходив з того, що банк не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів з його рахунків, не розголошував інформацію, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, а тому банк зобов'язаний сплатити позивачу, який невідкладно повідомив банк про платіжні операції, що ним не здійснювалися, кошти, які були несанкціоновано занятті з його рахунків.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, яка згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Посилання касаційної скарги про те, що позивач не довів вини банку у порушенні умов договору, укладеного з позивачем, безпідставні, так як згідно з положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Отже, судові рішення є законними і обгрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 6 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

О.В. Закропивний