Номер провадження: 22-ц/785/3568/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Таварткіладзе О. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Таварткіладзе О.М.
суддів: Гірняк Л.А., Дрішлюка А.І.
при секретарях: Поліхранової Ю.В., Бахірко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И Л А:
29.09.2011 року представник АТ „УкрСиббанк” звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 28.02.2008 року був укладений договір про надання споживчого кредиту №11307443000, за умовами якого АКІБ «УкрСиббанк» надало ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 473000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов’язалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту у строк до 28.02.2029 року.
В якості забезпечення зобов’язання по кредитному договору, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 28.02.2008 року були укладені договори поруки, за умовами яких, останні зобов’язались відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за належне виконання ОСОБА_2 виниклого зобов’язання по кредитному договору №11307443000 від 28.02.2008 року.
У зв’язку з тим, що відповідачі порушили умови зобов’язання, що випливають з кредитного договору, у них виникла заборгованість у розмірі 524691,66 доларів США, що за курсом НБУ становить 4182159,80 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку та судові витрати.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.07.2013 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» були задоволені.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.12.2013 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.07.2013 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року провадження по цивільній справі за позовом ПАТ „УкрСиббанк” до ФОП ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11307443000 від 28.02.2008 року в загальному розмірі 524691 доларів США 66 центів, що за курсом НБУ, станом на 29.08.2011 року, становить 4182159 гривень 80 коп., яка складається із: 459385 доларів США 63 центи, що за курсом НБУ становить 3661625 гривень 04 коп. – заборгованість за кредитом; 60721 доларів США 10 центів, що за курсом НБУ становить 483989 гривень 67 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 738 доларів США 81 цент, що за курсом НБУ становить 5888 гривень 84 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 3842 долари США 12 центів, що за курсом НБУ становить 30656 гривень 25 коп. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в який просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року в частині задоволення вимог ПАТ „УкрСиббанк” до ОСОБА_2 скасувати,посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту у заявленому розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ПАТ «Укрсиббанк» є доведеними та обґрунтованими.
Проте повністю погодитися з такими висновками районного суду першої інстанції судова колегія не може.
З матеріалів справи вбачається, що:
Згідно з договором про надання споживчого кредиту №11307443000 від 28.02.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, остання отримала кредит в розмірі 473000 доларів США, і зобов’язалась щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 11,90% річних, а також здійснювати щомісячне погашення кредиту ануїтетними платежами у розмірі 5120 доларів США.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» № 514- VI від 17.09.2008 року були внесені зміни у Статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування ОСОБА_8 стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ « УкрСиббанк».
В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника, 28.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та поручителями - ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, були укладені окремі договори поруки №№ 183956, 183958, 183959, 183957 відповідно, за умовами яких ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 зобов’язались відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк» за належне виконання ОСОБА_2 виниклого зобов’язання по кредитному договору №11307443000 від 28.02.2008 року.
Внаслідок тривалого несвоєчасного та неповного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором утворилася прострочена заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом Зокрема прострочена заборгованість за тілом кредиту станом на 29.08.2011 року склала 9080 доларів США, прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 60721,10 доларів США. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов’язання з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_8 нараховано пеню за тілом кредиту за період з 30.08.2010 року по 29.08.2011 року в розмірі 738,81 доларів США, що становила еквівалент 5 888,84 грн., а також пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року в розмірі 3846,12 доларів США, що становило еквівалент 30565,25 грн.
Позивач направив позичальнику ОСОБА_2 досудову вимогу від 29.09.2011 року, в якій змінив строк виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту та вимагав виконання зобов’язань за кредитним договором достроково на 32 день з часу отримання вимоги та на 41-й день з часу її відправлення (т. 3 а. с. 86).
До суду з позовом до позичальника та поручителів ОСОБА_8 звернувся 29.09.2011 року. На день подання позову до суду зобов’язання за договором про надання споживчого кредиту залишалися невиконаними.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.02.2017 року провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ФОП ОСОБА_6Ф закрито у зв’язку зі смертю поручителя ОСОБА_6
Дана ухвала оскаржена в апеляційному порядку не була і тому в апеляційному порядку не перевіряється.
Під час розгляду справи в апеляційному суді встановлено, що ОСОБА_7 укладаючи з банком договір поруки і поручаючись за своєчасність і повноту виконання ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_7 перебувала у статусі фізичної особи-підприємця (ФОП), тобто суб’єкта підприємницької діяльності (СПД) і брала на себе зобов’язання поручителя саме, як ФОП –СПД.
В подальшому ОСОБА_7 припинила підприємницьку діяльність, про що в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців вчинено запис про припинення СПД 12.09.2011 року.
Проте, як вбачається з запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців 27.01.2017 року ОСОБА_7 26.01.2017 року була взята на облік, як платник податків з видом діяльності – надання послуг перукарнями та салонами краси (основний), код КВЕД 96.02..
Таким чином, як на час укладення договору поруки 28.02.2008 року, що укладався ОСОБА_7 як суб’єктом підприємцниької діяльності, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення 07.02.2017 року ОСОБА_7 була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців як діюча фізична особа-підприємець, тобто була суб’єктом підприємницької діяльності.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позову ПАТ „УкрСиббанк” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором – скасовано та провадження у вказаній частині вимог закрито з посиланням на те, що спір між ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_7 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України та може бути вирішений в порядку господарського судочинства України, оскільки даний спір зі стягнення заборгованості за кредитним договором виник між юридичною особою (ПАТ «УкрСиббанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7,яка перебувала в такому статусі і на час укладення договору поруки, який вона укладала в якості ФОП, і на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстнації про стягнення заборгованості.
Станом на 29.08.2011 року заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11307443000 від 28.02.2008 року складає: по кредиту- 459 385,63 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку становить 3 661 625,04 грн.; за процентами у розмірі 60 721,10 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку становить 483989,67 грн.; за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року – 738,81 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку становить 5 888,84 грн.; за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за період з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року в сумі 3846,12 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день розрахунку становить 30 656,25 грн., а всього на загальну суму 524 691,66 доларів США, що що в еквіваленті за курсом НБУ на день виконання розрахунку становить 4 182 159,80 грн.
Судова колегія приходить до наступного.
Зі змісту договору поруки від 28.02.2008 року вбачається, що:
- відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. 1.4);
- причини не виконання позичальником своїх зобов`язань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань по договору поруки (п.1.5.);
- у випадку невиконання Боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`являти вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом) (п. 2.2.);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами або їх уповноваженими представниками (п. 3.1);
- порука припиняється з припиненням всіх зобов’язань позичальника по кредитному договору (п. 3.2.);
- сторони притримуються стандартних умов по строкам позовної давності (п. 5.3.).
Строк виконання зобов`язань боржника за договором про надання споживчого кредиту від 28.02.2008 року встановлено 28.02.2029 року.
Тобто вказаний строк не настав.
Проте, враховуючи, що боржник порушив свої зобов`язання щодо повноти та своєчасності сплати процентів згідно із затвердженим графіком та виникла прострочена заборгованість з повернення тіла кредиту та зі сплати процентів, банк у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України використав своє право та 29.09.2011 року направив боржнику письмове повідомлення про повне дострокове виконання нею зобов’язання на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження про отримання з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення про дострокове виконання всіх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі.
Отже, ОСОБА_8 використано право вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів за договором про надання споживчого кредиту, тобто змінено строк виконання основного зобов`язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок як позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов'язання зазначені у ст. 526 цього Кодексу. Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не предёявить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, договорами поруки з ОСОБА_3 ОСОБА_4 та з ФОП ОСОБА_5 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами договорів поруки встановлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов`язань боржника за кредитним договором (п. 3.1 договорів поруки).
У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`зання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України 05.10.2011 року пред’явив позов до поручителів про стягнення з них та з позичальника в солідарному порядку всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів. Вимога ОСОБА_8 пред’явлена у вигляді позову до суду безпосередньо і після отримання поручителями позову (вимога) на 10-й день (п. 2.2. договорів поруки) ними не виконана.
Регулюючи правовідносини з припинення поруки у звязку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно кредитного договору та графіку погашення кредиту, вбачається, що кредит в сумі 473 000 доларів США наданий 28.02.2008 року позичальнику ОСОБА_2 на придбання нерухомості (жилого будинку та земельної ділянки) строком до 28.02.2029 року, тобто на 252 місяці (21 рік).
Згідно з умовами кредитного договору та графіком повернення кредиту вбачається, що боржник прийняв на себе зобов`язання повернути кредит щомісячними ануїтетними платежами – 5120 доларів США. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру ануїтетного платежу, встановленого цим договором і буде складатися з суми фактичної заборгованості за кредитом, що залишилася після сплати попередніх платежів.
Як вже зазначалося граничний строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором – 28.02.2029 року, боржником останній платіж черговий платіж в сумі 558,88 доларів США з повернення тіла кредиту здійснений 28.05.2010 року ( т. 1 а. с. 19). Прострочена заборгованість у позичальника виникла 29.06.2010 року в сумі 564,43 доларів США. Після цієї дати боржник більше не сплачувала тіло кредиту та мала прострочену заборгованість, яка збільшувалася щомісяця і на час направлення позичальнику досудової вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі (достроково)з одночасним поданням до суду позову досягла 9080,11 доларів США.
Крім того, як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості, передбачена кредитним договором процентна ставка 11,9% річних, кредитором не змінювалася. Позичальник востаннє сплатив проценти за користування кредитними коштами 28.10.2010 року в сумі 2002,75 доларів США. Після цієї дати боржник до часу подання позову до суду більше не сплачував проценти. При цьому загальний залишок заборгованості за процентами за рахунок виникнення простроченої заборгованості який повністю не припинявся, виник 28.05.2010 року в сумі 4555,57 доларів США та на час направлення позичальнику досудової вимоги від 29.09.2011 року про виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі (достроково) та звернення до суду з позовом 05.10.2011 року досяг 60721,10 доларів США.
Таким чином Банк мав підстави та правомірно скористався своїм правом на зміну строку виконання зобов’язань за кредитним договором. Тому суд першої інстанції обгрунтовно задовольнив вимоги позивача про стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в межах заявлених вимог.
Що стосується вимог, заявлених до поручителів, то судова колегія враховує наступне.
Вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами, Банк направив до поручителів шляхом звернення безпосередньо до суду з позовом 05.10.2011 року. Позовні заяви (вимоги) поручителі отримали: 21.12.2011 року – ОСОБА_3 ОСОБА_4; 06.12.2011 року – ОСОБА_5
Таким чином відсутні підстави вважати, що порука припинилася в цілому.
Разом з тим кредитним договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами, а тому саме з часу несплати кожного з платежів починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя.
При цьому, шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя обраховується окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором.
Суд першої інстанції не перевірив, чи припинилась порука у зв’язку зі спливом шестимісячного строку окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про визнання поруки припиненою згідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, яка є обов`язковою для всіх судів України.
З урахуванням того, що умовами кредитного договору від 28.02.2008 року передбачено повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом щомісячними платежами а прострочена заборгованість (порушення права банку на своєчасне повернення кредиту з боку позичальника) по тілу кредиту та щодо сплати процентів виникла 28.05.2010 року внаслідок неповного та несвоєчасного виконання зобов`язання позичальником своїх обов’язків за кредитним договором, а до суду Банк звернувся з позовом до поручителя 29.09.2011 року внаслідок чого шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя слід обраховувати до кожного періодичного платежу.
Оскільки прострочення зі сплати тіла кредиту відповідно встановленого графіку повернення платежів не відбулося, а вимоги щодо повернення тіла кредиту стосуються платежів, які підлягають стягненню у зв’язку з використанням банком права вимагати виконання договору споживочого кредиту достроково, то порука припинилася лише в частині щомісячних прострочених платежів по сплаті тіла кредиту та процентів за користуванням кредитом, пені які повинні були здійснюватися до 29.09.2011 року – за шість місяців, що передували зверненню до суду.
З розрахунку заборгованості вбачається, що до 29.03.2011 року, прострочена заборгованість по тілу кредиту складала 5 902,91 доларів США, а зі сплати процентів – 37596,54 доларів США, а всього сумарно 42 689,45 доларів США.
Отже щодо вказаних сум простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом до 29.03.2011 року в загальній сумі 42 689,45 доларів США, порука ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 припинилася.
Разом з тим щодо решти заборгованості по тілу кредиту (в тому числі зобов’язань, що підлягають виконанню достроково)- 453 482,72 доларів США, що станом на 29.08.2011 року за курсом НБУ еквівалентно 3 614 574,72 грн.; за процентами за користування кредитом в сумі 23124,56 доларів США, що станом на 29.08.2011 року за курсом НБУ еквівалентно 184 318,43 грн., виходячи з дати пред`явлення вимоги (позову до суду) порука ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є припиненою і тому в цих межах поручителі, несуть солідарну відповідальність разом з позичальником ОСОБА_2
Відносно вимог про стягнення пені за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом судова колегія звертає увагу на таке.
До суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в тому числі і стягнення пені , ПАТ «УкрСиббанк» звернувся 29.09.2011 року.
Вимоги про стягнення пені за прострочення сплати тіла кредиту заявлені за період з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року в сумі 738,81 доларів США, що евівалентно за курсом НБУ на день розрахунку заборгованості 5 888,84 грн. та за прострочення сплати процентів за користування кредитом заявлені за період з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року в сумі 3 846,12 доларів США, що евівалентно за курсом НБУ на день розрахунку заборгованості 30 656,25 грн.
Тобто, період нарахування пені за прострочення сплати відсотків заявлений в межах останніх 12 місяців, що передували зверненню до суду з даним позовом.
Задовольняючи вимоги про стягнення пені в заявленому розмірі в іноземній валюті з визначеним еквівалентом у гривні згідно з курсом НБУ на час здійснення розрахунку станом на 29.08.2011 року, нараховану за несвоєчасну сплату тіла кредиту та процентів за кредитним договором суд не звернув уваги на таке.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.
Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України – гривні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2015 року у справі № 6-79цс14.
Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях , визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від у справі № 6-145цс14 від24.09.2014 року.
У відповідності до п. 8.1. кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій,Банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити ОСОБА_8 пеню в наступному порядку, зокрема: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ у гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті; пеня нараховується за кожний день прострочення,включаючи день погашення заборгованості.
Тобто, оскільки пеня сплачується щоденно, то пеня за кредитним договором, предметом якого є платежі в іноземній валюті, має перераховавуватися за курсом НБУ у гривню щоденно з наростаючим підсумком у національній валюті за весь період стягнення.
Проте, суд першої інстанції погодився з розрахунком, де пеня визначена з наростаючим підсумком в іноземній валюті за весь період нарахування і перерахована у гривню за курсом НБУ, який був день розрахунку заборгованості.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, про правові наслідки подання або неподання уточненого розрахунку пені представнику позивача не роз’яснив, та помилково погодився з розрахунком пені за процентами по кредитному договору, який не заснований на умовах цього кредитного договору.
При таких обставинах, враховуючи невірний розрахунок пені шляхом підсумку заборгованості в доларах США та застосуванням курсу НБУ за курсом на день проведення перерахунку, який був помилково покладений судом в основу рішення та висновків суду про задовлення вимог в цій частині у заявленому розмірі, рішення суду першої інстанції в цій частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Ухвалюючи власне рішення судова колегія виходить з наступного.
На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, судова колегія, враховуючи відсутність в судовому засіданні представника ПАТ «УкрСиббанк» постановила ухвалу, в якій довела до відома керівництва банку про можливість здійснити розрахунок пені у відповідності до умов кредитного договору та відповідних правових позицій Верховного Суду України викладених у відповідних постановах в порядку ст. 360-7 ЦПК України.
На виконання ухвали апеляційного суду ПАТ «УкрСиббанк» надано розрахунок заборгованості за пенею з перерахунком заборгованості у доларах США в національну валюту за кожен день нарахування у заявленому періоді з 30.08.2010 року до 29.08.2011 року за діючим на кожний день перерахунку курсом НБУ.
Відповідно до представленого розрахунку пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту за процентами за користування кредитом склала 11560 грн. 95 коп. (т. 3 а. с. 60-63).
Представлений розрахунок пені відповідає порядку нарахування пені за умовами кредитного договору та заснований на законодавстві.
Проте вирішуючи питання про стягнення пені в солідарному порядку з позичальника та поручителів, судова колегія враховує вимоги законодавства щодо преклюзивного строку у вимогах до поручителів, і вважає, що порука в частині вимог про стягнення пені в межах 6 місячного строку, що передував зверненню до суду з позовом, тобто з 29.03.2011 року до 29.09.2011 року в сумі 8651 грн. - не припинилася і, як слідство, порука припинилася щодо пені нарахованої до 29.03.2011 року в сумі 2909,17 грн..
Слід зазначити, що районний суд також не врахував, що договори поруки були кожним з поручителів укладені окремо один від одного і кожен поручитель укладаючи власний договір з банком поручався за виконання зобов’язань за кредитним договором саме позичальником ОСОБА_2, а не за виконання зобов’язань наданих ОСОБА_8 кожним із поручителів самостійно.
Стягувши заборгованість з позичальника та всіх поручителів разом, суд визнав солідарне зобов’язання не лише між кожним з поручителів та позичальника, а й між самими поручителями, хоча останні не поручалися один перед одним за спільне виконання ними зобов’язань за кредитним договором.
Тому при вирішенні питання про солідарну відповідальність судова колегія враховує, що солідарне зобов’язання виникло між позичальником та кожним з поручителів окремо, а не спільне солідарне зобов’язання позичальника і всіх поручителів разом між собою.
Таким чином вимоги про солідарне стягнення з боржника та кожного з поручителів окремо один від одного заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом в межах останніх 6 місяців, що передували зверненню до суду - підлягають задоволенню в таких розмірах: - з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11307443000 від 28.02.2008 року, а саме за тілом кредиту 453 482,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року становить 3 614 574 гривень 72 коп.; за процентами за користування кредитом – 23124,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 184318 гривень 43 коп. , а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, становить 3 798 893 грн. 64 коп., а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 8651 грн. 78 коп., а всього слід стягнути взагалі 3 807 545 грн. 42 коп.
- з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ОСОБА_9 «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11307443000 від 28.02.2008 року, а саме за тілом кредиту 453 482,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року, становить 3 614 574 гривень 72 коп.; за процентами за користування кредитом – 23124,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 184318 гривень 43 коп. , а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, що становить 3 798 893 грн. 64 коп., а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 8651 грн. 78 коп., а всього слід стягнути взагалі 3 807 545 грн. 42 коп.
Решта заявлених вимог в частині стягнення всієї заявленої суми солідарно з поручителів задоволенню не підлягає .
Проте зазначені вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, яка виникла до шестимісячного строку, що передував зверненню до суду до поручителів , а саме: заборгованості за тілом кредиту 5902,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року становить 47 050 гривень 32 коп.; заборгованісті за процентами за користування кредитом – 37596,54 доларів США, що за курсом НБУ становить 299 670 гривень 74 коп. , а всього на загальну суму 43 499,45 доларів США, що за курсом НБУ становить 346 721 грн. 06 коп., а також пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 2909 грн. 17 коп., а всього і 349 630 грн. 23 коп. - підлягають задоволенню шляхом стягнення вказаних сум з ОСОБА_2 одноособово.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що у ОСОБА_8 не виникло право на стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором достроково, не можуть бути взятими до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних йому процентів.
Дане положення закону не ставиться в залежність від умов договору, яким передбачено досудовий порядок відносин між кредитором та боржником.
Даний порядок, який був передбачений і кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ОСОБА_8 не дотриманий щодо зміни строку виконання зобов’язання за кредитним договором і вимоги про виконання зобов’язань за кредитним договором достроково.
Позичальник мала протягом 31 дня з часу отримання досудової вимоги усунути порушення та сплатити прострочену заборгованість за тілом кредиту, процентами та неустойкою.
Даної вимоги ОСОБА_2 не виконала, хоча і отримала у жовтні 20111 року вказану вимогу, копію якої надав апеляційному суду її представник, який не заперечував цього факту.
Втім пояснення представника, що ОСОБА_2 не стала виконувати досудову вимогу, оскільки Банк не дотримався досудового врегулювання спору, є неспроможними, оскільки дані обставини не є підставою для звільнення боржника від сплати простроченої заборгованості.
Крім того, позов був отриманий ОСОБА_2 лише 06.12.2011 року. Тобто строк виконання отриманої боржником у жовтні 2011 року досудової вимоги протягом 31 дня з часу отримання закінчувався в будь-якому разі раніше дати отримання від неї копії позовної заяви і початку розгляду справи по суті.
Втім і отримавши позов, ОСОБА_2 не була позбавлена можливості усунути прострочену заборгованість, увійшовши таким чином у графік і з урахуванням не дотримання банком порядку досудового врегулювання спору, поставити питання про порушення її прав, як споживача.
Присутній у засіданні судової колегії представник ПАТ «УкрСиббанк» підтвердив, що у разі, якщо прострочена заборгованість усувається позичальником у відведені строки, то за усталеною практикою, банк одразу ж подає до суду заяву про залишення позову без розгляду, оскільки сприяє добровільній оплаті боргу по кредиту. Проте справа перебувала в суді першої інстанції більше 5 років і жодного платежу від позичальника за весь цей час до ОСОБА_8 не надійшло.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги є неспроможними. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду України, як на правову позицію по даному питанню, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в зазначених в апеляційній скарзі постановах, Верховний Суд України не вирішував саме питання про право ОСОБА_8 безпосередньо звертатися до суду з позовом до боржника без дотримання досудового порядку, передбаченого кредитним договором.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07 лютого 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750), заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11307443000 від 28.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту 453 482,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року 797,07 грн. за 100 доларів США, становить 3 614 574 гривень 72 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 23124,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 184318 гривень 43 коп., а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, що становить 3 798 893 грн. 64 коп., а також заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 8651 грн. 78 коп., а всього стягнути взагалі 3 807 545 грн. 42 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750), заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11307443000 від 28.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту 453 482,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року 797,07 грн. за 100 доларів США, становить 3 614 574 гривень 72 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 23124,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 184318 гривень 43 коп. , а всього на загальну суму 476 607,28 доларів США, що становить 3 798 893 грн. 64 коп., а також заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 8651 грн. 78 коп., а всього стягнути взагалі 3 807 545 грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750), заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11307443000 від 28.02.2008 року, а саме заборгованість за тілом кредиту 5902,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29.08.2011 року 797,07 грн. за 100 доларів США, становить 47 050 гривень 32 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 37596,54 доларів США, що за курсом НБУ становить 299 670 гривень 74 коп. , а всього на загальну суму 43 499,45 доларів США, що за курсом НБУ становить 346 721 грн. 06 коп., а також заборгованість за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом в загальній сумі 2909 грн. 17 коп., а всього стягнути взагалі 349 630 грн. 23 коп.
В решті вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.А. Гірняк
ОСОБА_10
