КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2017 р. Справа№ 910/105/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Алданової С.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Колесников І.Г. (довіреність №7 від 03.01.2017);

від відповідача: Чунаков Р.В. (довіреність №220/526/д від 29.02.2016);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017

у справі № 910/105/17 (головуючий суддя Турчин С.О.)

За позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

до Міністерства оборони України

про стягнення 10 774 175,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (далі - відповідач) 10776163,03 грн., з яких: 10107769,07 грн. - інфляційні нарахування, 668393,96 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошових зобов'язань з оплати робіт за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 по справі №910/6053/14.

В процесі вирішення спору позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача 10774175,08 грн., з яких: 10107769,07 грн. - інфляційні нарахування, 666406,01 грн. - 3% річних. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/105/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" інфляційні втрати в сумі 10107769,07 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 151616,54 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерства оборони України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачем не було надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог, судом безпідставно стягнуто інфляційні нарахування, оскільки за умовами договору сторони встановили, що розмір штрафних санкцій становить 0%, також позивач звернувся до суду всупереч умовам договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Алданова С.О. Ткаченка Б.Р.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 03.05.2017.

27.04.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення в частини відмови в стягненні 666 406,01 грн. процентів річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, також здійснити новий розподіл судових витрат.

03.05.2017 відповідачем подано заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, у яких він просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10107769,07 грн., витрат по сплаті судового збору у сумі 151616,54 грн. і прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

03.05.2017 розгляд апеляційної скарги не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Зеленіна В.О. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 розгляд справи призначено на 29.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 відкладено розгляд справи на 26.06.2017 та за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору.

22.06.2017 позивач заяву про зміну (уточнення) відзиву на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, та скасувати оскаржуване рішення в частини відмови в стягненні 666 406,01 грн. процентів річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, також здійснити новий розподіл судових витрат. Заява мотивована тим, що 3% річних не є штрафними санкціями, а тому суд безпідставно відмовив у їх стягненні.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 3% річних та задовольнити позов повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

10.06.2013 між відповідачем - Міністерством оборони України, як замовником, та позивачем - ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", як виконавцем, було укладено договір №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2. договору виконавець зобов'язався у 2013 році надати замовнику послуги із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО, а замовник прийняти і оплатити такі послуги для забезпечення національних контингентів України. Кількісні характеристики послуг, що надаються за договором, зазначені у специфікації надання послуг.

Згідно із п. 3.1 договору, ціна договору складала 50 992 523, 34 грн., яка узгоджена сторонами в протоколі погодження граничної ціни (додаток №2 до договору).

Договором передбачено виконання капітального ремонту вертольотів Мі-8 №№ 95232, 95217 у строк до 31.07.2013, а вертольотів Мі-8 №№ 95215, 95216, 95236 у строк до 31.08.2013.

Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом:

або попередньої оплати замовником, яка здійснюється на підставі підпункту 4 підпункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" в розмірі до 100% від ціни договору;

або поетапної оплати відповідачем за фактично надані послуги щодо кожного окремого вертольота типу Мі-8 після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг у 2 примірниках та після підписання сторонами акту приймання наданих послуг. Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги у строк протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг.

Додатковою угодою від 16.07.2013 №1 сторонами було зменшену ціну договору до 50 434 525, 34 грн. та викладені в новій редакції специфікація надання послуг (додаток №1 до договору), протокол погодження граничної ціни (додаток №2 до договору), протокол погодження договірної ціни (додаток №5 до договору).

Додатковою угодою від 30.08.2013 №2 внесені зміни до договору, якими встановлені нові строки надання послуг з капітального ремонту вертольотів Мі-8 № №95215, 95216, 95236 - до 01.12.2013 та відповідно викладена в новій редакції специфікація надання послуг (додаток №1 до договору).

У зв'язку зі неналежним виконанням Міністерством оборони України умов договору №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 24 186 704,02 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/6053/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2015, позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" 12 489 542, 52 грн основного боргу.

При розгляді справи №910/6053/14 судами було встановлено, що на час звернення ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" із вказаним позовом Міністерством оборони України не були оплачені узгодженні сторонами, в актах виконаних робіт, обсяги виконаних позивачем робіт на суму 11697161,50 грн.

Міністерством оборони України після порушення провадження у справі №910/6053/14 здійснено 28.04.2014 перерахування ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" коштів в сумі 11 697 161,50 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором від 10.06.2013 №116/6/13/3/231-13, у зв'язку з чим ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" зменшило розмір позовних вимог на зазначену суму.

Окрім того, судом встановлено, що на час звернення до суду з позовом Міністерством оборони України не були прийняті до оплати виконані позивачем роботи передбачені пунктами 1.2.1. 2.2.1. 2.2.2, 3.2.1, 4.2.1, 4.2.2, 5.2.1 Специфікації надання послуг, які виконувались співвиконавцем - ДП "Луганський авіаремонтний завод" вартістю 11 685 498,00 грн.

Виконання даних робіт здійснювалось в межах укладеного між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та ДП "Луганський авіаремонтний завод" договору від 16.07.2010 №5/131/423-10 на виконання капітального ремонту двигунів ТВЗ-117 та редукторів ВР-14 та додаткової угоди від 06.11.2012 № 2, а також додаткової угоди від 19.04.2013 № 3.

Під час розгляду справи №910/6053/14 ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до суду були подані докази того, що Міністерством оборони України акти виконаних робіт (5 актів) на загальну суму 11 685 498,00 грн. підписані без зауважень.

В порушення умов договору оплата за даними актами на час розгляду справи №910/6354/14 не здійснена, у зв'язку з чим судом визнано позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Під час розгляду справи №910/6053/14 судом було встановлено, що Міністерство оборони України також прийняло роботи з дообладнання вертольотів Мі-8 №№95215, 95216, 95236 під десантування через вантажні стулки в повному обсязі за якістю і кількістю, без будь-яких заперечень. Проте, всупереч умов п. 6.1.1 та 6.1.2 відмовилося від підписання актів приймання наданих послуг в сумі 804 044, 52 грн. та їх оплати.

Так, Міністерством оборони України були залишені без підписання: Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.; Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.; Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.

Зазначені акти були надіслані ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" Міністерству оборони України із супровідним листом № 3758 від 27.12.2013.

Вартість робіт ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" виконаних за пунктами 2.3.5, 3.3.4, 5.3.5 специфікації надання послуг відповідає вартості виконаних співвиконавцем робіт і складає: 796 083, 69 1% = 804 044, 52 грн., де: 796 083, 69 - вартість робіт ТОВ "Альфа" - 1% - рівень рентабельності, погоджений сторонами договору.

Судами під час розгляду справи №910/6053/14 було також встановлено, що оскільки письмових зауважень щодо актів на загальну суму 804 044, 52 грн. Міністерством оборони України не надано, а також не надано мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, то замовник прийняв надані виконавцем послуги в обсягах та за цінами, зазначеними в актах наданих послуг, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині задоволені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №910/6053/14 щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013 щодо своєчасної сплати вартості виконаних робіт, повторного доведення не потребують.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 по справі №910/6053/14, позивачем у редакції заяви про зменшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 666406,01 грн., нарахованих за періоди з 11.02.2014 по 27.04.2014, з 27.02.2014 по 27.09.2015 та інфляційні втрати у сумі 10107769,07 грн., нараховані за лютий-квітень 2014 року та за березень 2014 року - вересень 2015 року.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 10107769,07 грн. є обґрунтованими і доведеними, тому підлягають до задоволення, а вимоги про стягнення 3% річних є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013. За правовою природою вказаний договір є господарським договором підряду.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним, отже є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Як зазначено постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє божника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 12 вересня 2011 року №3-73гс11, від 4 липня 2011 року №3-65гс11).

Аналогічна позиція також міститься у пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що акти приймання наданих послуг на загальну суму 11 697 161,50 були підписані відповідачем 23.12.2013, 26.12.2013, тому, враховуючи положення пункту 4.1. договору, та оскільки оплата актів на суму 11697161,50 грн. була здійснена відповідачем 28.04.2014, позивачем було визначено вірний період прострочення для нарахування 3% річних - з 11.02.2014 по 27.04.2014, інфляційних втрат - з лютого по квітень 2014 року.

Також, оскільки акти приймання наданих послуг на загальну суму 12489542,52 грн. були надіслані позивачем 27.12.2013 і отримані відповідачем 08.01.2014, враховуючи положення пунктів 5.14, 4.1. договору, враховуючи те, що борг у зазначеній сумі був сплачений відповідачем 28.09.2015, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем визначено вірний період прострочення для нарахування 3% річних - з 27.02.2014 по 27.09.2015, інфляційних втрат - з березня 2014 року по вересень 2015 року.

У пункті 7.4. договору сторони домовились, що на підставі вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, який підлягає відшкодуванню замовником за порушення ним грошових зобов'язань складає 0% (нуль відсотків).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму 11697161,50 грн., за період з березня 2014 року по вересень 2015 року на суму 12489542,52 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, щодо відсутності належного розрахунку позовних вимог, колегією суддів визнаються такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки розрахунок позовних вимог міститься як у позовній заяві, так і подавався позивачем окремо 09.02.2017 (а.с.173-176) і відповідач мав достатньо часу для ознайомлення із вказаними розрахунками.

Доводи відповідача щодо застосування до інфляційних витрат положень п.7.4 договору, відхиляються колегією суддів, оскільки індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, та який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. При цьому, згідно приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, сторони мають право змінити виключно розмір процентів річних, а не інфляційних.

Посилання відповідача на те, що позивач звернувся до суду із позовом всупереч домовленостям, є безпідставними, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, нарахованих позивачем у загальній сумі 666406,01 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог), то місцевий господарський суд, з врахуванням змісту п.7.4 договору, правомірно відмовив у їх задоволенні.

Так, пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що укладаючи договір сторони у пункті 7.4. домовились, що на підставі вимог частини 2 статті 625 ЦК України, та частини 6 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій, який підлягає відшкодуванню замовником за порушення ним грошових зобов'язань, складає 0% (нуль відсотків).

При цьому, зазначення у тексті вказаного пункту "штрафних санкцій", за наявності прямого посилання на ч.2 ст. 625 ЦК України, свідчить, що сторони дійшли згоди про зміну розміру передбачених вказаною статтею процентів річних, а тому є вірним висновок суду першої інстанції щодо неправомірності нарахуванням позивачем 3% річних у сумі 666406,01 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Доводи позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні 3% річних також не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/105/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 у справі № 910/105/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/105/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

С.О. Алданова