КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3506/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Богатова Ю.М.,

представника відповідача Леоненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00006022230 від 12.10.2016, яким позивачу нарахована пеня у розмірі 92011,65 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста від 01 лютого 2017 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 32 585 грн. 14 коп.

На вказане судове рішення позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

Позивач просить скасувати зазначену постанову у частині відмови у задоволенні позову щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків ЗЕД по податковому повідомленню-рішенню від 12.10.2016 № 0006022230, та прийняти нову, якою вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, у свою чергу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода".

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу відповідача повернуто особі, яка її подала у зв'язку із неусуненням недоліків скарги у встановлений судом строк.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення, виходить із таких фактичних обставин.

З наявних у справі матеріалів встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (код ЄДРПОУ 32967502) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.08.2014 по 31.08.2015, за результатами якої складено акт від 11.05.2016 №107/22-011/32967502.

Згідно з актом, контролюючим органом виявлено порушення вимог ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.1 Постанови правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України", п.1 Постанови правління НБУ від 01.12.2014 №758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", в результаті чого позивачем було порушено строки розрахунків в іноземній валюті за експортними контрактами №6/МН від 22.04.2013, №9/ВР від 28.10.2013, №05/КР від 08.10.2014 та №03/КЗ від 23.10.2014.

Висновки мотивовані тим, що ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" не були дотримані встановлені постановами правління Національного банку України 90-денні строки для надходження валютної виручки на рахунки позивача за вищевказаними експортними контрактами, укладеними з ТОВ "Глобал Бридж", ТОВ "Реалторг", ТОВ "Рустель" та ТОВ "Флавер", а саме:

за митною декларацією №125130007/2014/61876 від 29.08.2014 сума валютної виручки становить 61134,70 доларів США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 27.11.2014, у той час як фактично кошти надійшли на рахунок позивача лише 12.12.2014;

за митною декларацією №125130007/2015/614208 від 27.01.2015 сума валютної виручки в розмірі 64106,16 доларів США мала надійти позивачеві 27.04.2015, у той час як фактично кошти у сумі 4458,80 доларів США надійшли на рахунок позивача 02.06.2015, а у сумі 59647,36 доларів США - 07.08.2015;

за митною декларацією №125130007/2014/618037 від 21.08.2014 сума залишку заборгованості (валютної виручки) становить 546318,82 рос. рублів та мала бути отримана позивачем 19.11.2014, у той час як фактично кошти у сумі 250 000,00 рос. рублів надійшли 17.11.2014, а у сумі 296318,82 рос. рублів - 08.12.2014;

за митною декларацією №125130007/2014/618985 від 13.10.2014 сума валютної виручки становить 37526,49 доларів США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 11.01.2015, у той час як фактично кошти надійшли на рахунок позивача лише 17.01.2015;

за митною декларацією №125130007/2014/619354 від 31.10.2014 сума валютної виручки становить 16157,46 доларів США. Граничний строк надходження вказаної суми валютної виручки припадає на 29.01.2015, у той час як фактично валютні кошти надійшли на рахунок позивача лише 03.02.2015.

На підставі акта перевірки Миронівською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0000812200, яким позивачеві нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 490158,62 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України №20832/6/99-99-11-01-02-25 від 26.09.2016 скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0000812200 в частині пені, нарахованої на суму заборгованості, погашеної ООО "Глобал Бридж" (Монголія) після подання скаржником позовної заяви до суду про її стягнення, за період, за який було зупинено строк відповідно до вимог ч.2 ст.4 Закону №185/94-В, в іншій частині вказане ППР - залишено без змін.

У зв'язку із цим, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 №0006022230, яким позивачу нарахована пеня у розмірі 92011,65 грн.

Вважаючи вказане рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом обґрунтовано, за наявності для цього правових підстав, нараховано позивачеві пеню у розмірі 59426,51 грн. Поряд із цим, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0006022230 від 12.10.2016 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині нарахування позивачеві пені у сумі 32 585,14 грн., з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства у цій частині.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що 22.04.2013 між ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Бридж" (Покупець) було укладено контракт поставки №6/МН, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортименті, відповідно до Специфікацій (Додатків) на кожну партію товару, та оплатити їх. Загальна вартість контракту на момент його підписання орієнтовно становить 500 000,00 (п'ятсот тисяч) доларів США (п.4.2 контракту). Відповідно до п.5.1 контракту покупець здійснює 100% передоплату за товар банківським переказом у повному розмірі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту погодження з постачальником специфікації.

На виконання вимог вказаного контракту, позивачем було здійснено поставку товару (печиво сухе та вафлі) за митними деклараціями (електронне декларування):

№125130007/2014/618176 від 29.08.2014, за якою було поставлено товар на загальну суму 61134,70 дол. США.

№125130007/2015/614208 від 27.01.2015, з якою було поставлено товар на загальну суму 64106,19 дол. США.

Датами перетину кордону товаром за вказаними митними деклараціями є:

за митною декларацією від 29.08.2014 №125130007/2014/618176 - 06.09.2014;

за митною декларацією від 27.01.2015 №125130007/2015/614208 - 03.02.2015.

Грошові кошти за товар, експортований за митною декларацією №1251300007/2014/618176 від 29.08.2014, в розмірі 61134,70 дол. США надійшли на розподільчий рахунок позивача (№26037001343247) 11.12.2014, з яких 15 283,67 дол. США, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли на поточний валютний рахунок позивача №26004001343247 на наступний день - 12.12.2014.

Грошові кошти за товар, оформлений за митною декларацією №125130007/2015/614208 від 27.01.2015, в розмірі 64106,19 доларів США надійшли на розподільчий рахунок позивача (№26037001343247) 29.05.2015, з яких 16029,55 доларів США, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли 02.06.2015 на поточний валютний рахунок позивача №26004001343247.

28.10.2013 між Приватним акціонерним товариством "Кондитерська фірма "Лагода" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реалторг" (Замовник) було укладено контракт поставки №9/ВР, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортиментів, відповідно до Специфікації (Додатку) на кожну партію товару, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей товар. Пунктом 4.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту на момент його підписання орієнтовно складає 30 000 000 (тридцять мільйонів) російських рублів. Згідно з п.5.1 контракту замовник здійснює оплату за товар банківським переказом в повному розмірі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту завершення митного оформлення товару на території Росії, яке має бути завершено не пізніше п'яти днів з моменту прибуття товару на митний склад.

На виконання умов вказаного контракту позивачем було здійснено поставку товару (печиво солодке сухе) за митною декларацією №125130007/2014/618037 від 21.08.2014, за якою було поставлено товар на загальну суму 623 942,77 рос. рублів.

Датою перетину кордону товаром за вказаною митною декларацією є 22.08.2014.

ТОВ "Реалторг" було перераховано на рахунки ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" кошти в сумі 546 318,82 рос. рублів:

грошові кошти у сумі 250 000,00 рос. рублів надійшли на розподільчий валютний рахунок позивача (№26037001343247) 14.11.2014, з яких 62 500,00 рос. рублів, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли 17.11.2014 на поточний рахунок позивача №26004001343247;

грошові кошти у сумі 296 318,82 рос. рублів надійшли на розподільчий валютний рахунок позивача (№26037001343247) 05.12.2014, з яких 74079,70 рос. рублів, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли 08.12.2014 на поточний рахунок позивача №26004001343247.

08.10.2014 між ПрАТ "Кондитерська фірма "Лагода" (Постачальник) та ТОВ "Рустель" (Покупець) укладено контракт поставки №05/КР, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного контракту кондитерські вироби (товар) в асортименті, відповідно до Специфікацій (Додатків) на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною даного контракту. Пунктом 4.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту на момент його підписання орієнтовно складає 500 000 USD (п'ятсот тисяч доларів США). Сума контракту може бути як збільшена, так і зменшена по бажанню сторін. Згідно з п.5.1 контракту замовник здійснює оплату за товар банківським переказом в повному розмірі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту завершення митного оформлення товару на території Киргизької Республіки. Валютою платежу по даному контракту є долар США (п.5.2 контракту). Пунктом 5.4 договору встановлено, що датою оплати за отриманий покупцем товар вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

На виконання умов цього контракту позивачем було здійснено поставку товару (печиво солодке сухе та вафлі) за митною декларацією №125130007/2014/618985 від 13.10.2014 на загальну суму 37 526,49 доларів США.

Датою перетину кордону товаром за вказаною митною декларацією є 20.10.2014.

16.01.2015 ТОВ "Рустель" було перераховано на розподільчий валютний рахунок позивача (№26037001343247) грошові кошти у сумі 37 526,49 доларів США, з яких 9381,62 доларів США, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли 17.01.2015 на поточний рахунок позивача №26004001343247.

23.10.2014 між ПрАТ "Кондитерська фірма "Лагода" (Постачальник) та ТОВ "Флавер" (Замовник) було укладено контракт поставки №03/КЗ, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити на умовах даного контракту кондитерські вироби в асортиментів, відповідно до Специфікації (Додатку) на кожну партію товару, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити цей товар. Пунктом 4.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту буде складати суму всіх поставлених партій товару відповідно до специфікацій до даного контракту і буде складати 95 000,00 (дев'яносто п'ять тисяч,00) доларів США. Згідно з п.5.1 контракту замовник здійснює оплату за товар протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту митного оформлення товару на території України. Валютою платежу по даному контракту є долар США (п.5.2 контракту).

На виконання умов контракту позивачем було здійснено поставку товару (печиво солодке сухе та вафлі) за митною декларацією №125130007/2014/619354 від 31.10.2014 на загальну суму 16172,46 доларів США

Датою перетину кордону товаром за вказаною митною декларацією є 01.11.2014.

02.02.2015 на розподільчий валютний рахунок позивача (№26037001343247) від ТОВ "Флавер" надійшли грошові кошти у сумі 16157,46 доларів США, з яких 4039,36 доларів США, після здійснення обов'язкового продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України, надійшли 03.02.2015 на поточний розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення строків зарахування валютної виручки на рахунки резидентів встановлена частиною 1 ст. 4 Закону №185/94, якою обумовлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В свою чергу, згідно з ч.4 ст.1 Закону №185/94 Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, зокрема, відповідно до п.1 Постанови правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" №515 від 20.08.2014, яка була чинною у період з 21.08.2014 по 21.11.2014, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Аналогічне положення закріплено в постанові Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" №758 від 01.12.2014, яка була чинна у період з 03.12.2014 по 03.03.2015.

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого адміністративного суду про те, що Національний банк України має право встановлювати інший, ніж передбачений в Законі № 185/94, строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД, це право закріплено на законодавчому рівні, що спростовує відповідні твердження позивача про відсутність у НБУ таких повноважень.

При цьому, вимоги постанови правління НБУ щодо 90-денного строку зарахування валютної виручки починають діяти з моменту набрання чинності вказаним актом, а тому якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка товару за експортним договором здійснюються в період дії постанови Правління Національного банку України, то на такі операції розповсюджуються вимоги щодо завершення цих операцій у 90-денний строк.

Оскільки, як встановлено судом, всі експортні операції відбувалися в період чинності постанов правління Національного банку України №515 від 20.08.2014 та №758 від 01.12.2014, то цілком правильним є висновок місцевого адміністративного суду, що застосуванню підлягає саме 90-денний строк надходження валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері ЗЕД.

З приводу моменту, який слід вважати датою зарахування коштів на рахунок, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що датою надходження валютної виручки є день її зарахування на розподільчий, а не поточний рахунок.

Так, пунктом 2 Постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" №515 від 20.08.2014 встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб-підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання" (далі - розподільчий рахунок).

Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Аналогічні за змістом положення закріплені в п.2 Постанови правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" №758 від 01.12.2014.

Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі-Інструкція №492, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин), розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання").

Отже, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але зі спеціальним режимом використання, відповідно день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента в розумінні ст. 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Подальший обов'язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов'язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

З урахуванням наведених правових норм, суд правильно вказав на те, що датою зарахування валютної виручки за експортною операцією є день надходження грошових коштів саме на розподільчий рахунок, який є частиною поточного валютного рахунку суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим відповідна позиція позивача, відображена ним у позовній заяві, відповідає положенням чинного законодавства України.

Щодо моменту початку відліку 90-денного строку для зарахування валютної виручки, то положення ст. 1 Закону №185/94 пов'язують початок обчислення такого строку з моментом митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації).

Водночас, колегія суддів враховує, що Верховний Суд України неодноразово висловлював свій правовий висновок з цього приводу.

Зокрема у постановах від 04 липня 2011 року (справа 21-108а11), від 16 січня 2012 року (справа № 21-412а11), та у подальшому в ухвалах від 18 травня 2015 року (справа 21-471а15), від 8 липня 2015 року (справа №815/5055/14) та ін., Верховний Суд України дійшов висновку про те, що моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, є момент фактичного перетину товаром митного кордону України.

За правилами частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, зазначений висновок Верховного Суду України є обов'язковим для Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, як суб'єкта владних повноважень, який застосовує у своїй діяльності наведені нормативно-правові акти, що містять відповідні норми права.

З урахуванням наведеного, доводи контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, щодо моменту початку перебігу 90-денного строку, є помилковим і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно з повідомленнями Харківської митниці Міністерства доходів та зборів України та Сумської митниці Міністерства доходів та зборів України про фактичне вивезення товарів датами перетину кордону товаром за митними деклараціями є (а.с.147-151):

за митною декларацією від 29.08.2014 №125130007/2014/618176 - 06.09.2014;

за митною декларацією від 27.01.2015 №125130007/2015/614208 - 03.02.2015;

за митною декларацією від 21.08.2014 №125130007/2014/618037 - 22.08.2014;

за митною декларацією від 13.10.2014 №125130007/2014/618985 - 20.10.2014;

за митною декларацією від 31.10.2014 №125130007/2014/619354 - 01.11.2014.

У зв'язку із наведеним, валютна виручка за вищенаведеними експортними операціями мала надійти позивачеві у такі строки:

за митною декларацією від 29.08.2014 №125130007/2014/618176 - до 04.12.2014 включно;

за митною декларацією від 27.01.2015 №125130007/2015/614208 - до 03.05.2015 включно;

за митною декларацією від 21.08.2014 №125130007/2014/618037 - до 19.11.2014 включно;

за митною декларацією від 13.10.2014 № 125130007/2014/618985 - до 17.01.2015 включно;

за митною декларацією від 31.10.2014 № 125130007/2014/619354 - до 29.01.2015 включно.

Наступний день за відповідними граничними датами зарахування валютної виручки є першим днем (початком) перебігу строку нарахування пені, передбаченої Законом №185/94.

При цьому, Судом першої інстанції правильно враховано існування періоду, протягом якого відповідно до статті 4 Закону №185/94 строк нарахування пені підлягав зупиненню.

Як випливає з матеріалів справи 29.04.2015 Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 29.04.2015 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Брідж" заборгованості у сумі 64 106,19 доларів США, про що свідчить відбиток штемпелю суду на позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі №911/1914/15 від 05.05.2015 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фірма "Лагода" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Брідж" про стягнення заборгованості у сумі 64 106,19 дол. США.

Відповідно до положень статті 4 Закону №185/94 у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

При цьому, згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 07 лютого 2011 року (справа №21-63а10), а також ухвалі від 22 вересня 2015 року 21-5225а15 днем прийняття позову судом вважається день його вручення безпосередньо канцелярії суду або день поштового відправлення позовної заяви на адресу суду, згідно штемпеля поштового відділення тощо, в наслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" і пеня за їх порушення не сплачується.

З урахуванням наведеного, судом правильно встановлено, що днем зупинення строку нарахування пені слід вважати 29.04.2015.

Поряд із цим, розраховуючи кількість днів прострочення, суд першої інстанції погодився із доводами контролюючого органу з приводу того, що у період розрахунку пені включається також і день зарахування виручки.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.

Наразі судом попередньої інстанції при оцінці зазначених доводів безпідставно застосовано норми матеріального права - ст.1, ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п.1.1, п.1.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631), оскільки такі норми не врегульовують зазначене питання і не дають підстав для висновку, що день зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента-постачальника продукції також вважається днем прострочення надходження зазначеної валютної виручки.

Судом залишено поза увагою те, що порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є триваючим порушенням, так як здійснюється безперервне невиконання вимог статті 1 зазначеного закону, яке припиняється зарахуванням валютної виручки на валютний рахунок резидента-постачальника продукції.

Відповідно, днем припинення такого порушення є день зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента-постачальника. Відтак, такий день не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Аналогічний висновок наведено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 січня 2017 року (провадження К/800/51767/13) у спорі між ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" та Миронівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з приводу подібних правовідносин.

З урахуванням наведених обставин справи та нормативно правового регулювання, розраховуючи розмір пені за порушення строків, надходження валютної виручки на рахунки позивача за вищевказаними експортними операціями, колегія суддів дійшла таких висновків.

За митною декларацією від 29.08.2014 №125130007/2014/618176.

Як зазначено вище, валютна виручка за експортований за цією МД товар в сумі 61134,70 доларів США мала надійти позивачеві у строк до 04.12.2014, проте вказана сума грошових коштів надійшла на розподільчий рахунок позивача 11.12.2014, отже, кількість днів прострочення становить 6 днів (з 05.12.2014 по 10.12.2014).

Станом на день виникнення заборгованості - 05.12.2014 валютний курс Національного банку України становив 15,415499 грн. за 1 долар США.

Відповідно, сума пені за період з 05.12.2014 по 10.12.2014 становить: 61134,7 (сума заборгованості в доларах США) х 15,415499 (валютний курс) х 0,3% (пеня) х 6 (кількість днів прострочення) = 16963 грн. 59 коп.

За митною декларацією №125130007/2014/614208 від 27.01.2015.

Валютна виручка за експортований за цією МД товар в сумі 64106,19 доларів США мала надійти позивачеві у строк до 03.05.2015, проте надійшла на розподільчий рахунок позивача 29.05.2015.

Водночас, оскільки строк нарахування пені був зупинений з 29.04.2015 у зв'язку з подачею позову до Господарського суду Київської області, то нарахування відповідачем пені за цей період є передчасним.

За митною декларацією від 21.08.2014 №125130007/2014/618037

Як зазначено вище, валютна виручка за експортований за цією МД товар в сумі 546 318,82 рос. рублів (частина боргу) мала надійти позивачеві у строк до 19.11.2014 включно, у той час як вказана сума грошових коштів надійшла на розподільчий рахунок позивача: 14.11.2014 - у сумі 250 000,00 рос. рублів, 05.12.2014 - у сумі 296 318,82 рос. рублів.

Отже, кількість днів прострочення надходження валютної виручки у розмірі 296318,82 рос. рублів становить 15 днів (з 20.11.2014 по 04.12.2014).

Станом на день виникнення заборгованості - 20.11.2014 валютний курс Національного банку України становив 0,32206 грн. за 1 російський рубль.

Відповідно, сума пені за період з 20.11.2014 по 04.12.2014 становить: 296318,82 (сума заборгованості) х 0,32206 (валютний курс) х 0,3% (пеня за кожен день) х 15 (кількість днів прострочення) = 4294 грн. 46 коп.

За митною декларацією від 13.10.2014 №125130007/2014/618985

Як зазначено вище, валютна виручка за експортований за цією МД товар в сумі 37526,49 доларів США мала надійти позивачеві у строк до 17.01.2015 включно.

Вказана сума грошових коштів надійшла на розподільчий рахунок позивача 16.01.2015, тобто у межах установленого постановою НБУ 90-денного строку, а тому правові підстави для нарахування пені у цій частині відсутні.

За митною декларацією №125130007/2014/619354 від 31.10.2014.

Валютна виручка за експортований за цією МД товар в сумі 16172,46 доларів США мала надійти позивачеві у строк до 29.01.2015 включно, проте вказана сума грошових коштів надійшла на розподільчий рахунок позивача 02.02.2015.

Отже, кількість днів прострочення становить 3 дні (з 30.01.2015 по 01.02.2015).

Станом на день виникнення заборгованості - 30.01.2015 валютний курс Національного банку України встановлено на рівні 16,157817 грн. за 1 долар США.

Відповідно, сума пені за період з 30.01.2015 по 01.02.2015 становить: 16172,46 (сума заборгованості) х 16,157817 (валютний курс НБУ) х 0,3% (розмір пені за кожен день прострочення) х 3 (кількість днів прострочення) = 2351 грн. 80 коп.

За таких обставин, загальний розмір пені, яку має сплатити позивач за порушення строків надходження валютної виручки від експортних операцій, становить: 2351,8+4294,46+16963,59 = 23609 грн. 85 коп.

Отже, на думку колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.10.2016 №00006022230 у частині нарахування позивачеві пені у розмірі 23609 грн. 85 коп. є законним і обґрунтованим.

Водночас, у решті визначеної контролюючим органом суми, а саме 68401 грн. 80 коп. (92011,65 - 23609,85), спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню як таке, що прийняте протиправно.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що частково висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими. Проте, з урахуванням того, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягало скасуванню у сумі визначеної позивачеві пені в розмірі 68401,80 грн., а не лише 32585,14 грн., то постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 04.11.2014 у справі №21-469а14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 41970917) не поширюється на спірні правовідносини, з огляду на відмінність правових норм, які підлягають застосуванню у межах даного спору та тих, правильність застосування судами яких оцінювалася ВСУ у справі №21-469а14.

Так, у згадуваній справі Верховний Суд України висловив свою позицію з приводу того, що порушення статті 1 Закону №185/94 є порушенням валютного законодавства, що підпадає під визначення порушення, за яке застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством, а тому строк застосування таких санкцій має визначатися відповідно до статті 250 Господарського кодексу України (шість місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення).

Відповідно ж до положень частин 1 та 2 статті 250 Господарського кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин у даній адміністративній справі, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Поряд із цим, Законом України від 4 липня 2013 року N 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» положення пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України викладено у такій редакції: «контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів».

Також, згідно з пп.19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскільки здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосування відповідних санкції у разі порушення цих норм віднесено до повноважень ДФС України, положення частини 1 статті 250 Господарського кодексу України не поширюються на спірні правовідносини.

Отже, нормативно-правове регулювання правовідносин у даній адміністративній справі відрізняється від того, якому надано оцінку Верховним Судом України у його постанові від 04 листопада 2014 року, так як у згадуваній справі спірні правовідносини виникли раніше, ніж було внесено зазначені зміни до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки у частині судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, проте в цілому суд вирішив справу правильно, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини у такій редакції:

«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.10.2016 №0006022230 в частині нарахування Приватному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "Лагода" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 68401 (шістдесят вісім тисяч чотириста одна) гривня 80 коп.».

В іншій частині Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 3 липня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.