П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року № 810/1544/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Київської митниці Державної фіскальної служби від 28.03.2017 № 2535/2/10-70-62-47 в наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій № 125130013/2016/405696 від 21.04.2016, № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402037 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017, № 125130013/2016/401984 від 18.02.2016, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402039 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017.

- зобов’язати Київську митницю Державної фіскальної служби України здійснити внесення змін до митних декларацій № 125130013/2016/405696 від 21.04.2016, № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402037 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017, № 125130013/2016/401984 від 18.02.2016, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402039 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру.

- зобов’язати Київську митницю Державної фіскальної служби надати звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено в наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій на підставі того, що відповідно до п.30.4 ст. 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на наступні податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету, оскільки позивачем заявлено застосування пільг в митних деклараціях, у прийнятті яких відповідачем відмовлено.

Сторони надали суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 03 вересня 2015 року між Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» укладений Договір про закупівлю робіт за державні кошти № 03/09-15/ДЗП. Даний Договір укладений за результатами відкритих торгів на закупівлю робіт у рамках реалізації великомасштабного проекту «Інвентаризація, оцінка та зменшення впливу антропогенних джерел забруднення в Нижньодунайському регіоні України, Румунії і Республіки Молдова» (MIS ETC CODE 995) Спільної операційної програми «Румунія-Україна-Республіка Молдова. 2007-2013» Європейського інструменту сусідства та партнерства, згідно грантової угоди № 28774/10.04.2013 щодо реалізації зазначеного проекту. Згідно даного Договору ТОВ «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» зобов’язалося виконати роботи з реконструкції каналізаційних очисних споруд («Реконструкція каналізаційних очисних споруд міста Вилкове Одеської області»), а Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації зобов’язався прийняти і оплатити такі роботи.

Проектна документація по проекту «Реконструкція каналізаційних очисних споруд міста Вилкове Одеської області», окрім виконання будівельних робіт, передбачає також встановлення, закупівлю (в тому числі і ввезення на митну територію України) Генпідрядником обладнання, інструментів та матеріалів, необхідних для реконструкції існуючих будівель, реконструкції мереж каналізації (каналізаційних колекторів, мереж вакуумної каналізації, облаштування збірних камер вакуумної каналізації), установки вакуумних КС, установки контейнерних громадських туалетів, тощо.

Відповідно до умов Договору № 03/09-15/ДЗП замовлення, постачання та подача на будівельний майданчик матеріалів, конструкцій, виробів здійснюється силами Генпідрядника (Позивача). Отже, позивач в рамках виконання Договору про закупівлю робіт за державні кошти № 03/09-15/ДЗП для виконання своїх зобов’язань за Договором має право залучати як власні матеріали, конструкції і обладнання, так і здійснювати закупівлю необхідних матеріалів, конструкцій та обладнання у третіх осіб, у тому числі іноземних, тобто, має право на ввезення на митну територію України матеріалів, конструкцій та обладнання. Для придбання, ввезення на митну територію України та доставки необхідних матеріалів, конструкцій, виробів, обладнання Генпідрядник має право використовувати перерахований Замовником аванс у розмірі до 30% від суми договірної ціни.

На виконання умов Договору № 03/09-15/ДЗП ТОВ «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» уклало з Компанією «Bilfinger Water Technologies GmbH» (Німеччина) Контракти № BWT-PCLTD-161015 від 16.10.15, № BWT-PCLTD-271015 від 27.10.2015 на закупівлю виробів сантехнічного призначення з пластмаси (вироби санітарно-технічного призначення з пластмаси колекторна камера, тип Z 2.5”, герметична, полегшена версія без бетонної/чавунної кришки (“OB” - версія) з вакуумним клапаном 65м 2,5”.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частинами 4, 6 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 3 Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, ратифікованою Законом України 3 вересня 2008 року №360-VI передбачено, що заходи, що фінансуються в цілому або частково коштом Співтовариства, не обкладаються податками, митними зборами, або іншими стягненнями аналогічного характеру, зокрема:

п.3.1 Будь-які товари, що імпортуються з метою реалізації заходів, фінансованих коштом Співтовариства, не обкладаються митними зборами та ввізним митом, податками та подібними виплатами аналогічного характеру, що стягуються Урядом, чи будь-яким його органом.

п.3.2 На вимогу Комісії Уряд гарантує вчасне митне оформлення імпортованих товарів з метою своєчасної доставки реципієнту для належного виконання контракту.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 р. 1 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, до правовідносин по оподаткуванню операцій із закупівлі товарів, робіт та послуг на митній території України у рамках проектів міжнародної технічної допомоги має застосовуватися положення Рамкової угоди.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначеним актом передбачено звільнення від сплати податків та зборів, які передбачені законодавством України, тих заходів, що повністю або часткового фінансуються за кошти Європейського Співтовариства, у тому числі поставка (імпорт) товарів.

Крім того, п.197.11 ст. 197 Податкового кодексу України передбачено звільнення від оподаткування ПДВ операцій із постачання товарів та послуг на митній території України та ввезення на митну територію України товарів, що фінансуються за рахунок міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.1 ст. 270 Митного кодексу України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Правила оподаткування особливими видами мита встановлюються законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", окремим законом щодо встановлення додаткового імпортного збору.

Дані обставини досліджені при оскарженні між тими ж сторонами відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів із звільненням від оподаткування у справах: № 810/1805/16, № 810/1558/16, № 810/5688/15. Ухвалами Вищого адміністративного суду України:

у справі № 810/1805/16 від 21.11.16 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці ДФС;

у справі № 810/5688/15 від 28.02.17 касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишено без задоволення;

у справі № 810/1558/16 від 16.03.17 касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишено без задоволення.

По даних справах визнано протиправними та скасовані картки відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митних декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів; зобов’язано Київську митницю ДФС здійснити митне оформлення технічної допомоги із звільненням від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України містить аналогічну норму, згідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України містить аналогічну норму, згідно до якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, обставини, встановлені рішеннями судів у справах № 810/1805/16, № 810/1558/16, № 810/5688/15, не можуть оспорюватись у судовій справі за цим позовом, оскільки спір виник між тими ж сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» подало до митного поста "Святошино" Київської митниці ДФС митні декларації з метою митного оформлення товарів із звільненням від оподаткування:

- 125130013/2017/402313 від 15.02.2017 на імпорт колекторної камери в кількості 21 шт. митною вартістю 1032972,01 грн.

- 125130013/2017/402267 від 14.02.2017 на імпорт колекторної камери в кількості 54 шт. митною вартістю 2694449,79 грн.

- 125130013/2017/402273 від 14.02.2017 на імпорт колекторної камери в кількості 33 шт. митною вартістю 1623182,27 грн.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом було прийнято картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2017/00026, № 125130013/2017/00024, № 125130013/2017/00025, тобто, відповідач відмовив позивачу в митному оформлені товару.

Як слідує з карток відмов, контролюючим органом зазначено про те, що оскільки товар випущено у вільний обіг за тимчасовими деклараціями типу «ТФ» (ціна товару визначається за Формулою) і чинним законодавством не передбачено відновлення преференційного режиму для технічної допомоги шляхом подання додаткових декларацій, єдиним способом повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів є декларування товару за додатковими деклараціями на загальних підставах і подальше звернення до митниці з відповідною заявою щодо внесення змін до митних декларацій відповідно до статті 269 МКУ.

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні є не факт відсутності правових підстав для застосування пільг при митному оформленні, а невірний, на думку відповідача, механізм відновлення преференційного режиму для технічної допомоги та, відповідно, повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів.

Позивачем з урахуванням карток відмови № 125130013/2017/00026, № 125130013/2017/00024, № 125130013/2017/00025:

1) подано до Київської митниці ДФС митні декларації на загальних підставах, а саме:

№ 125130013/2017/402903 від 24.02.2017

№ 125130013/2017/402869 від 24.02.2017

№ 125130013/2017/402877 від 24.02.2017

№ 125130013/2017/402870 від 24.02.2017.

2) подано Київської митниці ДФС заяви про надання дозволу на внесення відповідно до ст. 269 змін до митних декларації №125130013/2016/405696 від 21.04.2016, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017, а саме: №7/2 від 28.02.2017, №6/2 від 28.02.2017, № 5/2 від 28.02.2017, №4/2 від 28.02.2017, №7/1 від 28.02.2017, №6/1 від 28.02.2017, №5/1 від 28.02.2017, №4/1 від 28.02.2017.

За результатами розгляду заяв Київська митниця ДФС листом від 28.03.2017 № 2535/2/10-70-62-47 прийняла рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 та відшкодуванні податкових пільг посилаючись на наступне:

«Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу.

Згідно з пунктом 30.4 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на наступні податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Крім того, відповідно до п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.»

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішенням звернувся до суду з даним позовом.

Згідно п.7 ст. 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 37 Положення про митні декларації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12 № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов’язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв’язку із скасуванням рішення митного органу.

Згідно п.3 Порядку оформлення аркушу коригування Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.11.12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.12 за № 1995/22307 аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Відповідно до п.4 ст. 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов’язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Статтею 24 Митного кодексу України передбачено право кожної особи оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;

За правилами статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 4 Митного кодексу України встановлює, що митне регулювання здійснюється на основі принципів законності, системності, ефективності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості висновків щодо відсутності підстав для внесення змін до митних декларацій щодо звільнення позивача від оподаткування при розмитненні товарів, придбання яких фінансувалось за рахунок коштів Європейського Співтовариства, у той час як матеріали справи підтверджують правомірність звільнення позивача від сплати будь-яких податків та митних платежів під час митного оформлення відповідного товару.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що відмова у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання Київської митниці ДФС здійснити внесення змін до митних декларацій щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб’єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАСУ критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 КАСУ у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто, його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Крім того, колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 16.09.15 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб’єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип належного урядування покладає на державні органи обов’язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини третьої КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для захисту порушених прав особи у зв’язку з прийняттям протиправного рішення суб'єктом владних повноважень, оскільки зобов’язальна вимога позивача в даному випадку є наслідком саме протиправного рішення відповідача.

Стаття 13 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на ефективний засіб правового захисту. В рішенні у справі «I проти Сполученого Королівства» (2002 р.) Європейський суд з прав людини наголошує, що «вкрай важливо, щоб Конвенція тлумачилася та застосовувалася таким чином, щоб захищати права практично та ефективно, а не теоретично та ілюзорно» (§54 рішення).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій та скасував її, у відповідача відсутні інші підстави для відмови у митному оформленні товару, тому рішення суду про зобов’язання відповідача здійснити внесення змін щодо звільнення від сплати податків та митних платежів жодним чином не підміняє собою повноваження відповідача, адже втручання у дискреційні повноваження відповідача в даному випадку не відбувається.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача внести зміни до митних декларацій №125130013/2016/405696 від 21.04.2016, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017 щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру

При цьому суд виходить із того, що спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним та дієвим, адже саме по собі визнання протиправною та скасування відмови Київської митниці ДФС у внесенні змін до митних декларацій не захищає порушене право на митне оформлення товару без сплати податків та митних платежів, та змусить позивача знову звертатись до суду за захистом.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає діяльну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

З метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за доцільне встановити судовий контроль за виконанням відповідачем зобов’язальної вимоги про внесення змін до митних декларацій № 125130013/2016/405696 від 21.04.2016, № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402037 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017, № 125130013/2016/401984 від 18.02.2016, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402039 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується зобов'язання внесення змін до митних декларацій № 125130013/2016/405696 від 21.04.2016, № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402037 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017, № 125130013/2016/401984 від 18.02.2016, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017, № 125130013/2016/402039 від 19.02.2016, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру має зобов’язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням постанови у даній справі шляхом зобов’язання відповідача у десятиденний строк з моменту набрання даним рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 3200,00 грн. згідно платіжного доручення від 25.04.2017 № 319, доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 14, 69-72, 86, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Київської митниці Державної фіскальної служби від 28.03.2017 № 2535/2/10-70-62-47 в наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій №125130013/2016/405696 від 21.04.2016, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017.

Зобов'язати Київську митницю ДФС здійснити внесення змін до митних декларацій №125130013/2016/405696 від 21.04.2016, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017 щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД» (01021, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, Н.П № 43, ідентифікаційний код 25291694) судовий збір у сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (08307, Київська область, місто Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947).

Зобов’язати Київську митницю ДФС протягом десяти днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.