ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.

Справа № 804/8570/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

при секретарі

ОСОБА_2

за участю:

представника позивача представника відповідача

ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визначення нечинним та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за №251/4.7-5 від 11.11.2016 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання ПАТ «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за результатами якої відповідачем складено припис №251/4.7-5 від 11.11.2016 року, яким позивача зобов’язано забезпечити, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КЗпПУ, надання працівникам-донорам підприємства додаткового дня відпочинку безпосередньо після кожного дня здавання крові. Позивач вважає висновки вказані в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а вимоги припису такими, що не підлягають виконанню.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що при винесенні припису про усунення порушень Головне управлінням Держпраці у Дніпропетровській області керувалось положеннями ч.2 ст.124 КЗпП України, що відповідає нормам та вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання Публічним акціонерним товариством «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Перевіркою встановлено порушення - ч.2 ст.124 Кодексу законів про працю України, а саме – працівникам-донорам надано день відпочинку із збереженням заробітної плати не безпосередньо після кожного дня здавання крові, а через деякий проміжок часу.

За результатами перевірки складено Акт № 492/4.7-5 від 11.11.2016 року, на підставі якого винесено припис №251/4.7-5 від 11.11.2016 року, яким позивача зобов’язано забезпечити, згідно з вимогами ч.2 ст.124 КЗпПУ, надання працівникам-донорам підприємства додаткового дня відпочинку безпосередньо після кожного дня здавання крові (надати копії підтверджуючих документів по проведеній в термін 12.11.2016 по 10.12.2016 року роботі).

Суд вирішуючи спір по суті виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункті 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Відповідно до наказу Держпраці від 04.02.2016 року №8 Головне Управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - Управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Так, у підпункті 5 пункту 4 Положення про Управління визначено, що Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління, Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Як вбачається з матеріалів справи, працівникам-донорам підприємства позивача були надані додаткові дні відпочинку зі збереженням середнього заробітку на підставі довідок донора, а саме:

- наказ №99к від 27 травня 2015 року про надання ОСОБА_5 додаткових днів відпочинку на 30.05.2016 р., 31.05.2016 р., та 01.06.2016 р. зі збереженням середнього заробітку на підставі заяви ОСОБА_5, довідки донора №29665 від 23.06.2015 р., №33871 від 12.10.2015 р., №00205 від 09.03.2016 р.;

- наказ №51к від 07 квітня 2016 року про надання ОСОБА_6, додаткового дня відпочинку на 17.04.2016 р., зі збереженням середнього заробітку на підставі заяви ОСОБА_6, довідки донора №38102 від 11.02.2016 р.;

- наказ №79к від 27 квітня 2016 року про надання ОСОБА_7 додаткового дня відпочинку на 13.05.2016 р., зі збереженням середнього заробітку на підставі заяви ОСОБА_7, довідки донора №01846 від 15.04.2016 р.;

- наказ №79к від 27 квітня 2016 року про надання ОСОБА_8 додаткового дня відпочинку на 13.05.2016 р., зі збереженням середнього заробітку на підставі заяви ОСОБА_8, довідки донора №02021 від 20.04.2016 р.;.

Так, статтею 124 КЗпП України передбачено, що за працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку з збереженням середнього заробітку. На бажання працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

Крім того, частиною 2 статті 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» визначено, що після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

ОСОБА_9 праці та соціальної політики України №76/13/133-11 від 06.04.2011 року визначено, що після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

Проаналізувавши вищевикладені норми, суд зазначає про те, що законодавством не встановлено, що день відпочинку після здавання крові має бути саме наступний день.

Так, суд доходить висновку, що день відпочинку донорам після здавання крові може бути наданий до щорічної відпустки або в інший час протягом року після здавання крові за бажанням працівника-донора.

Матеріалами справи підтверджено, що працівникам-донорам підприємства позивача надавались дні відпочинку за їх власними письмовими заявами та на підставі довідок донора.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що Публічним акціонерним товариством «Промислово-виробниче підприємство «Кривбасвибухпром» порушено норми трудового законодавства, а тому припис №251/4.7-5 від 11.11.2016 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис №251/4.7-5 від 11.11.2016 року, що винесений Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 березня 2017 року

Суддя

ОСОБА_1