Справа № 464/6236/16-ц
пр.№ 2/464/174/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.06.2017 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Рудакова І.П.
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1-В.В.
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові цивільну справу за зміненим позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому також «банк») про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 процентів річних, збитків від інфляції, пені,-
в с т а н о в и в:
позивач ОСОБА_4 звернувся до суду зі зміненим предметом позову до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 процентів річних, збитків від інфляції, пені та комісії. Свої вимоги обґрунтувала тим, що Вважає свої права порушеними, а дії зазначених осіб незаконними. Просила вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги та обґрунтування позовних вимог підтримав повністю. Просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові про зміну предмету позову.
Представник відповідача змінені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, покликаючись на доводи, викладені в запереченнях, вважає, що банк діяв законно в межах свої повноважень. Крім того, позивач не надав належних допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог. В задоволенні позову просив відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 16.12.14р. згідно анкети –заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством ОСОБА_5 банк «ПРИВАТБАНК» було укладено договір банківського рахунку (далі Умови) (а.с.174-193).
На виконання домовленостей банк емітував та видав ОСОБА_4 банківську пластикову картку «Gold» № 4149 6258 0220 4865 «Master Card».
За умовами договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався здійснювати розпорядження позивача, щодо перерахування, списання та видачі належних йому грошових коштів.
В червні 2015 року працівниками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було запропоновано ОСОБА_4 відкрити картку-рахунок «MasterCard Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів, на що ОСОБА_4 надала свою згоду 23.06.2015року за угодою сторін був відкритий картка-рахунок «MasterCard Platinum» для обслуговування Vip-клієнтів.
Кошти ОСОБА_4 у сумі 2867282,84 грн. було переведено з картки-рахунку «Gold» №149 6258 0220 4865 на рахунок «Platinum» № 5218 5722 1034 2601 «MasterCard» з терміном дії останньої до червня 2016 року.
30.06.2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було призупинено здійснення операцій позивача з використанням спеціального платіжного засобу — платіжної картки через банкомати за її картковим рахунком «Platinum» № 5218 5722 1034 2601.
На звернення ОСОБА_4 до банку з приводу з'ясування причин відмови в обслуговуванні рахунку, посадові особи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пояснили, що дії вчинені з метою перевірки легітимності здійснюваних клієнтом касових операцій та ідентифікації особи, що було зазначено в листі від .2015 № Г.26.0.0.0/07-04-015.
В подальшому у відповідь на письмове звернення ОСОБА_4 № 448285 6.11.2015, в якому вона вимагала надати детальну інформацію щодо причин блокування її, на її адресу надійшов лист від 30.11.2015 року № 20.1.0.0.0/7- 1126/489 від супервайзера з розробки технологій обробки вхідної кореспонденції від клієнтів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_6, в якому і зазначена позиція Банку, що полягала у відмові виконати вимоги зазначені у зверненні з причин того, що під час отримання звернень клієнтів банку засобами поштового зв’язку, ОСОБА_5 позбавлений можливості здійснити ідентифікацію особи, що підписала запит, а отже не може и впевнена в тому, що інформація, яка становить банківську таємницю, надана особі, яка має право на її отримання, оскільки норми чинного законодавства, яке регулює питання з надання послуг операторами поштового зв’язку, також не передбачено здійснення ідентифікації та перевірки повноважень осіб, що відправляють кореспонденцію та рекомендовано використовувати авторизовані канали зв'язку.
18.12.2015року ОСОБА_4 особисто звернулася до «Філії західного головного регіонального управління» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 325321 із заявою про незаконність блокування її карткового рахунку «Platinum» № 5218 722 1034 2601 та вимогою розірвання договору банківського рахунку, закриття рахунку та повернення належних їй грошових коштів.
У лютому 2016 року на адресу ОСОБА_4 надійшов лист-відповідь від 10.02.2016року № 20.1.0.0.0/7-20151222/3904, в якому зазначалась необхідність проведення поглибленої перевірки клієнта відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
15.06.2016 року ОСОБА_4 було направлено вимогу на ім'я Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_7 з розгорнутою інформацією про беззаперечну незаконність діяльності ГІАТ КБ «ПриватБанк» та вимогами, щодо її розгляду, виплати належних їй грошових коштів у сумі 1 536 832, 74 грн. та попередження про подальше стягнення у судовому порядку в разі невиконання вимог.
05.07.2016 працівниками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було повідомлено ОСОБА_4 про необхідність заміни картки «Platinum» № 5218 5722 1034 2601 у зв'язку з закінченням терміну дії останньої, після чого у відділенні банку було проведено видачу нової картки «Platinum» № 5218 5757 0004 9024 «Master Card», строком дії до листопада 2017 на яку були переведені грошові кошти з картки «Platinum» № 5218 5722 1034 2601.
09.07.2016року на ім'я ОСОБА_4 надійшов лист-відповідь № 20.1.0.0.0/7-20160706/5279 від 07.07.2016, в якому зазначалася необхідність проведення поглибленої перевірки клієнта відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
25 лютого 2016 року ОСОБА_4 надійшло повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків від ПА Ї КБ «ПриватБанк» за вихідним номером: 20.1.0.0.0/7- 20170217/5421 від 17.02.2017 р. за підписом керівника бізнесу - ОСОБА_8. В даному повідомленні було зазначено, що ОСОБА_5 прийняв рішення, згідно з яким будуть розірвані укладені з ОСОБА_4 договори та закриті поточні рахунки, на підставі ст. 64 ЗУ «Про банки і банківську діяльність та ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв'язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта. Також у вказаному повідомленні зазначалось, що для перерахування залишку коштів на інший рахунок, відкритий у іншому банку, необхідно, у строк 30 днів від дня надсилання повідомлення, звернутись до будь-якого відділення Банку із наданням паспорту громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та довідкою про присвоєння реєстраційного номеру платника податків України.
07 березня 2017 року ОСОБА_4 особисто, пред'явивши зазначені у повідомленні документи, звернулась до відділення Банку за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 164. із заявою про перерахування залишків коштів (зразок заяви було надано разом із повідомлення Банку від 17.02.2017 р.) на ім'я керівника відділення та вказала у заяві реквізити та номер рахунку банку, на який необхідно було перерахувати грошові кошти, як і було зазначено у повідомленні Банку.
Вказану заяву було прийнято менеджером «Vip-відділення», до неї було долучено завірені копії паспорту громадянина України та довідки про присвоєння реєстраційного номеру платника податків України на ім'я ОСОБА_4, а також копію повідомлення Банку від 17.02.2017 за вихідним номером: 20.1.0.0.0/7- 20170217/5421 та заявці було присвоєно наступний номер - 9712637. Також банком було надано довідку по рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_4 з інформацією про доступний залишок на рахунку ОСОБА_4 станом на 07.03.2017 року, а саме - 1 535 132,74 грн. (один мільйон п'ятсот тридцять п'ять тисяч сто тридцять дві гривні 74 копійки).
Станом на 24.03.2017 року ОСОБА_4 мала заборгованість перед банком да договором від 16.12.14р. в сумі 53238грн.
24.03.2017 року ОСОБА_4 звернулася до банку з заявою про те, що в зв’язку з розірванням ділових відносин і закриттям рахунків просить погасити невиконані нею кредитні та інші зобов’язання перед банком, а залишки коштів перерахувати на її рахунок № 26207000089597 відкритий у ПАТ «ВіЕс Банк».
24.03.2017 року частина грошових коштів у сумі 1481894,42 грн. (один мільйон чотириста вісімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири гривні 42 копійки) з карткового рахунку «ПриватБанк» «Platinum» № 5218 5722 1034 2601, відкритого на ім'я ОСОБА_4 , були перераховані на рахунок № 26207000089597 відкритий на ім'я ОСОБА_4 у ПАТ «ВіЕс Банк».
Відповідно до п. 7.1.2. ст.7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Починаючи з 16.12.2014року, згідно анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ ОСОБА_4 було відомо, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.pri vat bank. ua.
Позивачка зобов’язувалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pri vatbank.ua
Даний договір укладений відповідно до ст.634 ч.1 ЦК України шляхом приєднання до зазначених Умов та Правил надання банківських. ОСОБА_9 приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. При укладенні договору дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, поряд із застосуванням зазначених положень закону, слід застосовувати умови договору, що ним же передбачені.
ОСОБА_4 своїм підписом на заяві засвідчила факт укладення з Банком договору банківського обслуговування та взяла на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Згідно п. 1.1.2.1.4 Умов та правил банківських послуг користувач картки зобов’язувався не використовувати Картрахунки (для карток, емітованих на ім'я клієнта- фізичної особи) для операцій, пов’язаних з підприємницькою діяльністю.
Пунктом 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., передбачено, що забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1.1.3.2.14. Умов та правил банківських послуг ГІАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.
Пунктом 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 (надалі — Постанова №705) передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Зазначені умови договору стали результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
З матеріалів справи убачається, що вивчивши рух коштів по рахунку ОСОБА_4, банком було встановлено, що на рахунок позивачки фізичними особами здійснювались неодноразові перекази готівки від суми 300грн. до 50000грн., а ОСОБА_4 в свою чергу здійснювала неодноразові перекази готівки юридичним особам у розмірі 100000грн. З призначення платежів вказаних коштів не вбачається, що такі здійснювались для особистих потреб. Дана обставина підтверджується виписками по рахунку (а.с.196-418).
В зв’язку з наведеним у ОСОБА_9 звернувся з листами до ОСОБА_4 з приводу надання інформації та документів, які б надали можливість визначити з якою метою використовувались кошти, які надходили на рахунок позивачки.
ОСОБА_4 не надала відповідачу спростування про те, що кошти, які надходять на її рахунок від фізичних осіб і в подальшому перераховувались на рахунки юридичних осіб не є наслідком здійснення нею підприємницької діяльності, хоча ОСОБА_9 просив її надати таку в листах від 02.07.2015р. № Г.26.0.0.0/07-04-015 та від 30.11.2015р. № 20.1.0.0.0/7-20151126/489.
В зв'язку з тим, що позивачка платіжну картку — засіб доступу до відкритого на її ім'я рахунку використовувала для діяльності, яка має ознаки підприємницької, керуючись п. 12 Розділу VI Постанови № 705, банком було призупинено здійснення операцій за рахунком з використанням спеціального платіжного засобу — платіжної картки.
За умовами договору між сторонами не встановлено термінів зупинення здійснення операцій по рахунку.
Доказів спростування наведеного позивачкою не надано, що спростовує її твердження про встановлення незаконного утримування та блокування банком її рахунку.
На думку суду ні чим не доведеним є твердження позивачки про використання Банком коштів у своїх фінансово-економічних цілях. Позивачка не надала жодного доказу, який би встановлював наявність таких обставин, що суперечить ст.57 та ст.60 ЦПК України.
Суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо обмеження ОСОБА_4 у користуванні та розпорядженні грошовими вимогами, є безпідставною і суперечить умовам договору і вимогам чинного законодавства.
Позивачкою не доведено незаконність дій Банку щодо обмеження у користуванні рахунку.
Крім цього, статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу ч.2 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, тобто з зазначенням способу судового захисту правової вимоги і правовідносин.
Відповідно до ст.1 ЦПК України суди загальної юрисдикції вирішують спори про порушене право, а не встановлюють юридичні факти.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі, зокрема, є встановлення факту, тобто визнання незаконними дій Банку щодо обмеження у користуванні та розпорядженні грошовими коштами.
Рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників цивільних правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права. Рішенням визначається мета і суть виконавчих дій, спрямованих на реалізацію захисту права.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст.ст.15,16 ЦК України, ст. ст.3,4 ЦПК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб, обраний позивачкою, до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України "Про судоустрій" (суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).
Такий спосіб захисту цивільного права, як визнання незаконними дій Банку щодо обмеження у користуванні та розпорядженні грошовими коштами у визначеному ст. 16 ЦК України та ст.ст.3, 4 ЦПК України переліку не міститься.
Більш того, позивачка, при заявлені даного позову, також не довела, що обраний нею спосіб захисту цивільного права передбачений нормами чинного законодавства, яке б в даному випадку мало відрегулювати спірні правовідносини.
При таких обставинах, вимога про визнання незаконними дій Банку щодо обмеження у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, не є способом захисту прав і законних інтересів фізичної особи (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Цивільного кодексу України.
Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.
Вимога про визнання незаконними дій Банку щодо обмеження у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись судом загальної юрисдикції лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись як окрема вимога.
Вказане відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та статті 124 Конституції України.
На думку суду спосіб захисту як визнання незаконними дій Банку щодо обмеження у користуванні та розпорядженні грошовими коштами, обраний позивачкою, ніяким чином не може поновити чи в будь-який інший спосіб вплинути на її права та охоронювані законом інтереси.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що предмет позову у даній справі не співвідноситься із встановленим законом способом захисту права, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 53238,32грн., то така є безпідставною виходячи з наступного.
ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 16.12.2014 року. На підставі цієї заяви ОСОБА_4 отримано в користування, зокрема, карти: 4731217113904831 та 4731217393298, що підтверджується довідкою від 28.07.2016р. № 8F3F-VLJE-4HUS-NG7F. Вказана довідка видавалась на вимогу ОСОБА_4
Як вбачається з цієї довідки станом на 28.07.2016р. в ОСОБА_4 існувала заборгованість перед банком у розмірі 49796,88грн. Станом на 24.03.2017р. заборгованість по договірних зобов'язаннях становила 53238грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданого банком.
На підставі п. 1.1.3.2.11. ОСОБА_9 має право проводити договірне списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-який інший заборгованості, яка виникла у Клієнта (у тому числі який є працівником Банку, який заподіяв йому шкоду) зважаючи невиконаних зобов'язань перед Банком.
У заяві від 23.03.2017р. ОСОБА_4 надала згоду на погашення невиконаних нею зобов’язань за рахунок коштів, які знаходились на картці 5218575700049024.
Враховуючи умови договору та заяву позивачки ОСОБА_9 здійснив погашення заборгованості і перерахував на рахунок позивачки 1481894,42грн., а не 1535132,74грн.
За таких підстав позовна вимога про стягнення з Банку 53238,32грн. спростовується наведеним і тому є безпідставною.
Щодо позовних вимог про стягнення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_4 пені, 3% річних та збитки від інфляції то, такі є теж безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст.614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) , якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, при пред'явленні вимог кредитор повинен довести факт порушення зобов'язання боржником.
Однією з підстав виникнення зобов’язання, зокрема, є договір, як це передбачено ч.2 ст.509 та ч.2 ст. 11 ЦК України.
Як зазначалось вище між сторонами було укладено договір банківського обслуговування.
Однак, всупереч вказаним нормам права, обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка не зазначила які саме порушення договірних зобов’язань мали місце зі сторони Банку, щоб у позивачки виникло право на стягнення штрафних санкцій.
Стягнення і нарахування пені позивач обґрунтовує п.32.2. ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою передбачено, шо у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Незважаючи на те, що вказана норма права містить застереження, стосовно розміру пені обумовленої в договорі, представник позивача нараховує таку приймаючи за основу вказану статтю Закону, хоча в договорі між сторонами передбачено, що за порушення термінів виконання доручення клієнта на перерахування банк платить пеню у розмірі 0,01 відсотка від суми прострочки платежу за кожний день прострочення, але не більше 0,1 відсотка від суми перерахування (1.1.5.22 ОСОБА_9).
Обґрунтування позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних представник покликається на ст.625 ЦК України. Відповідно до ч.2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим позивачкою не враховано, що вказана норма встановлює відповідальність за порушення виключно щодо грошового зобов’язання.
Відповідно до укладеного сторонами договору (договір про банківське обслуговування), зобов’язання Банку, яке виникло в силу факту укладення такого договору і полягає у виконанні Банком доручення про перерахування власних коштів позивачки, право вимагати виконання якого належить позивачці, що є кредитом у відповідному зобов’язанні, а не сплатою власних коштів Банка позивачці, отже, вказане зобов’язання не є грошовим. Так, відповідне зобов’язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема, належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо зарахування майна -грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у його вільному розпорядженні на його поточному рахунку.
Крім цього, як убачається з повідомлення ОСОБА_4, то 21.09.2016р. вона переуступила право вимоги за договором приєднання та отримання коштів, які обліковуються на рахунку № 29244825509100 Товариству з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “Світ та партнери”. Між цими сторонами 03.11.2016р. підписано додаткову угоду про розірвання договору відступлення права вимоги (а.с.148, 166-167).
Отже, за період з 21.09.2016р. по 03.11.2016р. у ОСОБА_4 було відсутнє право вимагати на отримання коштів і тим більше відсутнє право на нарахування будь-яких штрафних санкцій відносно Банку.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Дія вказаної норми права розповсюджується на всі зобов'язання банку, як майнового, так і не майнового характеру.
Враховуючи, що рішенням Правління Національного банку України від 18.12.2016 № 498-рш/БТ, відповідно до якого виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 18 грудня 2016 року №2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» призначено тимчасову адміністрацію з 19.12.2016 року до моменту реалізації плану врегулювання, а саме викупу Міністерством фінансів України акцій банку. Беручи до уваги реєстрацію Міністерством фінансів України прав власності на акції ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» в депозитарній системі, а також виконання плану врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.12.2016 №2897 «Про припинення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до зазначеного рішення з 22.12.2016 року припинено тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відкликано повноваження, делеговані уповноваженим особам Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів був введений з 19.12.2016р. По 23.12.2016р., а тому, зважаючи на положення ст.ст.1, 2, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», нарахування пені та інших штрафних санкцій за вказаний період є неправомірним.
Безпідставним і ні чим не обґрунтованим, в тому числі, є нарахування штрафних санкцій на суму 53238,32грн., яка була борговим зобов’язанням ОСОБА_4 перед Банком.
В матеріалах справи відсутні будь –які розрахунки заявлених до стягнення пені та інших штрафних санкцій, із яких вбачався би строк початку та період нарахування таких, виходячи як з умов договору, так і наведених інших обставин (підписання договору цесії, введення тимчасової адміністрації в Банку).
З огляду на відсутність в діях Банку, насамперед, порушення умов договору щодо відмови в здійсненні банківських операцій та ненадання обґрунтованих розрахунків щодо нарахування пені та інших штрафних санкцій відсутні підстави для задоволення таких позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про стягнення щомісячної комісії за обслуговування карткового рахунку у розмірі 3200грн.
Пунктом 1.1.7.14. ОСОБА_9 передбачено, що клієнт зобов'язується сплачувати комісії та інші плати, встановлені Банком за банківське обслуговування клієнта, відповідно до Тарифів.
На підставі цього пункту банку було здійснення списання коштів у розмірі 3200грн., які складаються: 2400грн. - обслуговування рахунку та 800грн. - перевипуск і видачу нової картки в червні 2015р. Наведене підтверджується змістом позовної заяви. Вказані платежі позивачкою не оспорювались.
Отже, сплата коштів у розмірі 3200грн. на переконання суду відбулась на підставі умов договору, а тому стягненню не підлягає.
Таким чином, позивачка на обґрунтування своїх позовних вимог не надала жодного належного та допустимого доказу, як це передбачено ст.ст.58.59 та 60 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України)
Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 процентів річних, збитків від інфляції, пені та комісії необхідно відмовити повністю.
На підставі ст.ст.11,15, 16, 509, 610, 611, 612, 614, 625, 626, 629, 631, 634 ЦК України, п. 7.1.2. ст.7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.1, 2, 85, ч. 2 ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Пунктом 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705, п. 1.1.2.1.4, п. 1.1.3.2.14. Умов та правил банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Пунктом 7.7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., та керуючись ст. ст.1,3,4,10, 15,60, 88, 208, 212-215, ЦПК України, суд,-
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій незаконними, про стягнення грошових коштів, 3 процентів річних, збитків від інфляції та пені – відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке прийняте, - в той же строк з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання такої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рудаков І.П.
