Провадження № 2-а/456/33/2017

ПОСТАНОВА

іменем України

30 травня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Микитчина І. М.

при секретарі Свержинській І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ГРПП сектору № 2 ПП Сколівського ВП Стрийського ВП старшого лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови серії БР №158902 про адміністративне правопорушення від 25.10.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просить на підставі ст. 247 КУпАП визнати постановусерії БР № 158902 від 25.10.2016 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити..

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 25.10.2016 року близько 18 год. 20 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1», рухаючись автодорогою «Київ-Чоп» в межах с. В. Синьовиднє у напрямку міста Стрий, він був зупинений інспектором ГРПП сектору № 2 ПП Сколівського ВП Стрийського ВП ст. лейтенантом ОСОБА_2. Відрекомендувавшись, інспектор, сказавши, що він начебто здійснив обгін транспортного засобу у населеному пункті менше ніж 50 м. до пішохідного переходу, звинувативши його у порушенні ПДР 14.6 в та виніс щодо нього постанову серії БР №158902 від 25.10.2017 року про накладення на нього адміністративного стягненнязв’язку із вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Із змістом вищенаведеної постанови він не погоджується, оскільки інспектором управління патрульної поліціїне було роз’яснено його права та обов’язки, не було надано можливості надати пояснення та не надано жодного доказу, який би вказав, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, а тому вважає таку постанову незаконною, у зв’язку з чим він змушений був звернутись до суду із даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити такі у повному обсязі. Додатково зазначив, що поліцейські перед зупинкою його автомобіля керували службовим автомобілем в попутному напрямку. Він без порушень ПДР здійснив обгін поліцейського, після чого був зупинений працівниками поліції, відтак йому є незрозумілим за допомогою яких приладів, рухаючись в попутному напрямку з ним поліцейським вдалось визначити, що обгін він здійснив на відстані менше ніж 50 метрів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, зазначив що дійсно оскаржувана постанова винесена ним 25.10.2016 року, та обставини викладені в ній мали місце.

Представник відповідача, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Тому, відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вирішив розгляд справи проводити за його відсутності, оскільки неявка останнього не перешкоджала судовому розгляду.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 158902 від 25.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Ореl Соmbо д.н.з. «ВС6788СХ», в смт. В. Синьовидне по вул. С. Стрільців на автодорозі «Київ-Чоп», здійснив обгін ближче ніж 50 м до пішохідного переходу в населеному пункті, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2ст. 122 КУпАП.

Так, у відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма поширюється також і на діяльність працівників Національної поліції України, які у відповідності до ст.ст.6, 7 Закону України «Про Національну поліцію» в своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Таким чином, будь-які дії працівників структурних підрозділів Національної поліції, в т.ч. дії, пов'язані із затриманням та вилученням майна громадян, повинні вчинятись у відповідності до підстав та порядку, визначених Конституцію та законами України.

Диспозицією ч. 2ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з'ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247, 280 КУпАП.

Так, відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Рішенням Конституційного суду України від 26 травня 2015 року в справі № 1-11/2015 визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. В тому числі, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Окрім цього, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як роз'яснено в п. 24Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2ст. 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.ч. 4, 6ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінет Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, визначено обгін як випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху. В пункті 14.6ПДРпередбачені місця та обставини, при яких обгін заборонено. Так, пунктом «в» заборонено здійснення обгону ближче, ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м поза населеним пунктом.

Правила дорожнього руху містять виключення, при якому допускається здійснення обгону за наявності обставин, коли такий здійснювати заборонено, а саме при здійсненні обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год. (п.3.25 Розділу 33 «Дорожні знаки»).

Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що 25.10.2016 року на позивача ОСОБА_1 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР АР №158902 від 25.10.2016 року, за скоєння ним адміністративного порушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

З аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що така не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній відсутні покликання на правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. Крім цього, в постанові не зазначено докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Інших доказів, з яких би вбачалась наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, в судовому засіданні відповідачем суду не надано.

В той же час, суд вважає пояснення позивача ОСОБА_1 належними та допустимими доказами з огляду на те, що такі узгоджуються між собою, є логічними, послідовними, і такими, що відповідають дійсними обставинам справи.

Таким чином, складена на ОСОБА_1 постанова, сама по собі, не є достатнім доказом її вини у вчинені правопорушення, інших належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст. 122 КУпАП, суду не надано, отримані судом дослідженні та оцінені докази (пояснення позивача) спростовують обставини, наведені в постанові, відтак ОСОБА_1 неправомірно визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення, тому за наведених обставин та зважаючи на вимоги ст. 71 КАС України, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 9, 70, 71, 86, 159, 160-163,167 КАС України, ст., ст. 14-1, ч.2 ст.122, 287, 288, 293 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 158902 від 25.10.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. (чотириста двадцять п’ять гривень 00 копійок).

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя

_3