ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року

Львів

№ 876/4616/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в справі №807/1587/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії ,

встановив:

У листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Закарпатській області щодо відмови включити до його вислуги років для призначення пенсії стажу праці в органах Державної влади з 1 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року в Тячівському районному фінансовому відділі Тячівської РДА, та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року в контрольно-ревізійному відділі у Тячівському районі контрольно-ревізійного управління Закарпатської області; зобов'язати ГУ НП в Закарпатській області зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії стаж праці в органах Державної влади з 1 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року в Тячівському районному фінансовому відділі Тячівської РДА, та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року в контрольно-ревізійному відділі у Тячівському районі контрольно-ревізійного управління Закарпатської області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (в особі Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Закарпатській області) в зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи ОСОБА_1 з 1 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13 код 40108913) зарахувати ОСОБА_1 (Закарпатська область, Тячівський район, с. Терново, вул. Партизанська 66; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи з 1 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на відсутність посад, на яких працював позивач ОСОБА_1 у переліку посад, визначених у Наказі МВС України від 22.11.1993 №748 «Про заходи щодо виконання Постанови КМУ від 19.09.1993 р. (який діяв на час прийняття позивача на роботу в органи внутрішніх справ), робота на яких включається до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явилися, а відтак, на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю - доповідача, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що з 01 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року позивач працював на посаді ревізора-інспектора Тячівського районного фінансового відділу Тячівської РДА.

З 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року - працював на посаді старшого контролера-ревізора контрольно-ревізійного відділу в Тячівському районі контрольно-ревізійного управління у Закарпатській області.

З 22 квітня 2002 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в УМВС України в Закарпатській області, а з 07 листопада 2015 року - в ГУ НП в Закарпатській області, на посаді начальника відділу Тячівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області.

Позивач звернувся до начальника Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області із заявою від 20 липня 2016 року, якою просив зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» період його роботи з 1 серпня 1991 року по 19 листопада 1991 року та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року.

ГУ НП в Закарпатській області, розглянувши звернення позивача про зарахування до вислуги років для призначення пенсії періоди роботи в державних органах листом від 10.08.2016 року за № Ф -134/106/2-2016 повідомило, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункту "ж" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, ОСОБА_2 Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки. В особовій справі позивача відповідного направлення не встановлено. Крім того, зазначено, що наказом МВС України від 22.11.1993 р. № 748 "Про заходи щодо виконання постанови КМУ від 19.09.1993 р." (який діяв на момент прийому позивача на службу в органи внутрішніх справ), визначено вичерпний перелік посад, роботи на яких у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. Посади ревізора - інспектора ІІ категорії бюджету Тячівського райфінвідділу, старшого контролера - ревізора, провідного контролера-ревізора контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області Державної контрольно-ревізійної служби України на яких працював позивач до прийому на службу в органи внутрішніх справ, зазначеним переліком не передбачені. Таким чином, підстав для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії періодів роботи в державних органах не було.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що відсутність посад, на яких працював позивач ОСОБА_1 у переліку посад, визначених у Наказі МВС України від 22.11.1993 №748 «Про заходи щодо виконання Постанови КМУ від 19.09.1993 р. (який діяв на час прийняття позивача на роботу в органи внутрішніх справ), не є підставою для відмови у включенні періоду роботи на них до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних мотивів.

На час виникнення спірних правовідносин пенсійне забезпечення державних службовців, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначалися законами України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ, від 9 вересня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 27.03.2014 р. N 1166-VII, від 28.12.2014 р. N 76-VIII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В той же час за правилами пункту «и» частини першої статті 17 Закону 2262-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 15.01.2009 р. N 879-VI, від 16.10.2012 р. N 5462-VI) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Аналогічне положення відображено в абзаці 12 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського склад, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393), згідно якого для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Виходячи зі змісту зазначених норм, підставами для зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу, є наявність направлення, перехід особи на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу та затвердженого переліку посад відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Тобто, підстави для призначення пенсії державним службовцям і особам, яким такі пенсії призначаються за Законом № 2262-ХІІ, є різними. На це акцентує свою увагу і Вищий адміністративний суд України, зокрема, в справі №К/800/48406/15.

Не дивлячись на вказані норми законів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач просив включити вислугу років для призначення пенсії, посилаючись на положення статті 17 Закону № 2262-ХІІ, а не статті 37 Закону № 3723-ХІІ. А тому для включення до вислуги років часу перебування позивача на посадах ревізора - інспектора ІІ категорії бюджету Тячівського райфінвідділу, старшого контролера - ревізора, провідного контролера-ревізора контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області Державної контрольно-ревізійної служби України необхідно наявність направлення, перехід особи на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу та затвердженого переліку посад відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Однак наявність таких підстав матеріалами справи не підтверджується. Зокрема, відсутні направлення та перехід на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, оскільки відповідно до даних особової справи позивач був призначений на посаду рядового складу органів внутрішніх справ.

Відтак, відмова відповідача включити час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ є такою, що відповідає нормам чинного законодавства.

Протилежний висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим, оскільки суперечить викладеним нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а апеляційна скарга такою, що підлягає задоволенню.

Щодо аргументів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, то такі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач дізнався про порушення свого права з листа відповідача від 10.08.2016 року за № Ф -134/106/2-2016, яким йому було відмовлено у зарахуванні до вислуги років часу роботи в державних органах для призначення пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ. До суду ж звернувся в листопаді 2016 року, тобто з дотриманням строків, встановлених ст. 99 КАС України.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Скаржник у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.03.2017 в справі №807/1587/16 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя

ОСОБА_3

судді

ОСОБА_4

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 23.06.2017.