КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11097/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Приозерне 2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - державне підприємство «Енергоринок» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Приозерне 2» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення позивачу на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014, 24.12.2014, 26.01.2015 та 26.02.2015 протиправною;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України відповідно на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014, 24.12.2014, 26.01.2015 та 26.02.2015;

- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який відповідача було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014, 24.12.2014, 26.01.2015 та 26.02.2015, та «зеленими» тарифами, фактично встановленими постановами відповідача відповідно від 31.07.2014 № 1072, 31.01.2015 № 157, від 27.02.2015 № 493, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2016 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо не встановлення приватному акціонерному товариству «Приозерне 2» на вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів, а саме на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014; зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення приватному акціонерному товариству «Приозерне 2» «зеленого» тарифу за розрахункові місяці вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014; зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань приватному акціонерному товариству «Приозерне 2» додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством «Приозерне 2» за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014 та на 24.12.2014 та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 липня 2014 року № 1072, за наслідками розгляду прийняти рішення; зобов'язати Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань приватному акціонерному товариству «Приозерне 2», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством «Приозерне 2» електроенергії за договором від 05.06.2013 № 9669/09 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 157, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 105, за наслідками розгляду прийняти рішення; зобов'язано Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення Державним підприємством «Енергоринок» перерахувань приватному акціонерному товариству «Приозерне 2», як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої приватним акціонерним товариством «Приозерне 2» електроенергії за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 493, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 492, за наслідками розгляду прийняти рішення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2016 скасовано; адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Приозерне 2» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: державне підприємство «Енергоринок» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2017 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Приозерне 2» задоволено частково; ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 скасовано; справу направлено для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Скасовуючи ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано доводи позивача про те, що ним вичерпано усі можливості врегулювання спірного питання у позасудовому порядку та неправильно встановлено початок перебігу строку на пред'явлення позову, а тому наведені позивачем обставини свідчать про поважність причин пропуску строку звернення з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є виробником електричної енергії, що підтверджується ліцензією серія АЕ № 288225 (вид діяльності - виробництво електричної енергії), виданої відповідачем на підставі рішення від 06.02.2014 № 97.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.04.2013 № 438 позивачу затверджено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030.

05.06.2013 між позивачем та ДП «Енергоринок» був укладений договір купівлі-продажу електричної енергії № 9669/09.

Згідно абзацу другого п. 2.3 вказаного договору визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлює тариф на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року помноженого на коефіцієнт 4.8 (коефіцієнт відповідно до Закону України «Про електроенергетику»). Для малих гідроелектростанцій та суб'єктів господарювання, які виробляють електроенергію з енергії сонячного випромінювання, роздрібний тариф для споживачів другого класу напруги визначається із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації).

Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що величина тарифу на електроенергію, яку позивач продає третій особі ДП «Енергоринок», не може бути меншою за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується в національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для позивача установлюється шляхом перерахування в євро величини «зеленого» тарифу, розрахованого відповідно до положень п. 2.3 договору.

В період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів ПАТ «Приозерне 2» не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.07.2014 № 1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Водночас, відповідно до встановленого наведеними вище правовими положеннями порядку, «зелений» тариф повинен був бути перерахований по курсу Національного банку України за курсом євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, а саме:

- 27.08.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на вересень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1149 від 27.08.2014);

- 24.09.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на жовтень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 24 від 24.09.2014);

- 28.10.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на листопад 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 181 від 28.10.2014);

- 25.11.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на грудень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 380 від 25.11.2014);

- 24.12.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2015 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 919 від 24.12.2014).

Вважаючи бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України протиправно не здійснював щомісячного перерахунку позивачу «зеленого» тарифу в період з вересня 2014 року по січень 2015 року на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при встановленні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг роздрібних тарифів на електроенергію остання діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 8 Закону України «Про електроенергетику» (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне управління в електроенергетиці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 11 Закону України «Про електроенергетику, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Колегія суддів звертає увагу, що органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електроенергетику», основними завданнями Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Так, за визначенням статті 1 Закону України «Про електроенергетику», «зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро, міні - та малими гідроелектростанціями).

Згідно із вимогами статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», величина «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, визначеного із застосуванням тарифного коефіцієнта, що застосовується для пікового періоду часу (для тризонної тарифної класифікації), помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання. Фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 01.01.2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату. «Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату. Держава гарантує законодавче закріплення на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимоги щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію у повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень п.п. 1.4 - 1.9 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1421 від 02.11.2012, «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

З аналізу викладених положень вбачається, що відповідач зобов'язаний перераховувати «зелений» тариф на кожний розрахунковий місяць за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що не перегляд тарифів на кожний календарний місяць, призводить до відсутності перерахованого «зеленого» тарифу, що в свою чергу, не дозволяє встановити загальну вартість виробленої електричної енергії за договором, укладеним між позивачем та ДП «Енергоринок», та отримати позивачу повну оплату за вироблену електроенергію, що порушує права та інтереси останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично у період з серпня 2014 року по січень 2015 року перегляд «зелених» тарифів по курсу Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів позивачу не здійснювався. Оплата за продану електричну енергію за період з вересня 2014 року по січень 2015 року здійснювалася за «зеленим» тарифом встановленим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.07.2014 № 1072 на серпень 2014 року, тобто «зелений» тариф по курсу Національного банку України на кожен наступний місяць не був перерахований станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що «зелений» тариф повинен був бути перерахований по курсу Національного банку України за курсом євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць, а саме:

- 27.08.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на вересень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1149 від 27.08.2014);

- 24.09.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на жовтень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 24 від 24.09.2014);

- 28.10.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на листопад 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 181 від 28.10.2014);

- 25.11.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на грудень 2014 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 380 від 25.11.2014);

- 24.12.2014 - дата встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на січень 2015 року (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 919 від 24.12.2014).

Отже, оскільки відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не здійснював щомісячного перерахунку позивачу «зеленого» тарифу на електричну енергію на кожний розрахунковий місяць, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невстановлення «зеленого» тарифу позивачу на кожний розрахунковий місяць протягом періоду з вересня 2014 року по січень 2015 року за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України, розрахованого відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику», підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2015 у справі № К/800/31053/15.

Стосовно розміру «зеленого» тарифу у лютому 2015 року та в березні 2015 року, датою встановлення відповідачем роздрібних тарифів на електроенергію на лютий 2015 року є 26.01.2015 (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 68 від 26.01.2015), а на березень - 26.02.2015 (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 224 від 26.02.2015).

При цьому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 105 «зелений» тариф для позивача на лютий 2015 року був встановлений в повному розмірі, а постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 492 установлено «зелені» тарифи на березень 2015 року на рівні 1 584, 29 грн./кВт-год (без ПДВ), тобто також у повному розмірі.

Отже, враховуючи фактичне вчинення відповідачем дій щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу у відповідності до наведеного вище законодавчого порядку на лютий і березень 2015 року, то колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачу на лютий і березень 2015 року «зеленого» тарифу на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, розрахованого згідно статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію для споживачів.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України, відповідно, на 27.08.2014, 24.09.2014, 28.10.2014, 25.11.2014, 24.12.2014, то, з огляду на встановлену вище протиправну бездіяльність відповідача щодо прийняття відповідних рішень у вказані періоди, колегія суддів вважає, що вона є обґрунтованою та підлягає задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, оскільки бездіяльність відповідача щодо прийняття зазначених рішень вище була визнана протиправною, то колегія суддів вважає обґрунтованими вказані позовні вимоги позивача щодо зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України.

Що ж до таких вимог позивача в контексті обставин встановлення «зеленого» тарифу на лютий і березень 2015 року, колегія суддів звертає увагу на те, що дія зазначених вище постанов відповідача від 31.01.2015 № 105 та від 27.02.2015 № 492, якими, з чим погоджується і позивач, йому встановлювався такий тариф у повному розмірі, була зупинена, відповідно, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 157 та від 27.02.2015 № 493, на підставі яких йому і здійснювався розрахунок «зеленого» тарифу у лютому та березні 2015 року.

Водночас, такі рішення відповідача від 31.01.2015 № 157 та від 27.02.2015 № 493 були скасовані в судовому порядку, а саме постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2015 у справі № 826/3745/15 (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2015) та від 23.06.2015 у справі № 826/4306/15 (залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015).

А оскільки «зелений» тариф позивачу на лютий і березень 2015 року був вірно встановлений постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 105 та від 27.02.2015 № 492, правомірність яких була встановлена також наведеними судовими рішеннями, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо встановлення позивачу «зеленого» тарифу за розрахункові місяці за лютий і березень 2015 року у розмірі розрахованому на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України.

Разом з тим, беручи до уваги наведене вище, зокрема, неправомірність здійснення фактичного нарахування позивачу «зеленого» тарифу протягом вересня 2014 року - січня 2015 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2014 № 1072, протягом лютого 2015 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 157 та протягом березня 2015 року на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 493, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем за договором від 05 червня 2013 року № 9669/09 електроенергії, за «зеленим» тарифом, який відповідача було зобов'язано встановити на рівні не меншому за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про електроенергетику» станом на 01.01.2009 за офіційним валютним курсом Національного банку України на 27.08.2014, на 24.09.2014, на 28.10.2014, на 25.11.2014, на 24.12.2014 та «зеленим» тарифом, фактично встановленим постановою відповідача від 31.07.2014 № 1072, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Крім того, виходячи з передбаченого ч. 2 статті 11 КАС України права суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, та задовольнив похідні вимоги шляхом зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг:

- розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від 05.06.2013 № 9669/09 у лютому 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 157, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 № 105, за наслідками розгляду прийняти рішення;

- розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму оптового ринку електричної енергії стосовно здійснення державним підприємством «Енергоринок» перерахувань позивачу, як виробнику електричної енергії з альтернативних джерел, додаткових коштів у розмірі різниці між вартістю фактично проданої позивачем електроенергії за договором від 05.06.2013 № 9669/09 у березні 2015 року за «зеленим» тарифом, встановленим відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 493, та «зеленим» тарифом, який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 № 492, за наслідками розгляду прийняти рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.