ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2017 року

справа № П/811/1429/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, наказу про звільнення, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправним висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 05 вересня 2016 року та скасувати його як незаконний;

- визнати протиправним п.1 наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016р. "Про порушення службової дисципліни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та покарання винних", яким ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції та скасувати його як незаконний;

- визнати протиправним наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №220 о/с від 21.09.2016р. "По особовому складу", яким ОСОБА_2, звільнено зі служби в поліції з 21 вересня 2016 року та скасувати його як незаконний;

- поновити ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_2, грошове утримання за час вимушеного прогулу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано п.1 наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №584 від 05.09.2016р. "Про порушення службової дисципліни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та покарання винних", яким ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасувано наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №220 о/с від 21.09.2016р. "По особовому складу", яким ОСОБА_2, звільнено зі служби в поліції з 21 вересня 2016 року. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 22 вересня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 22 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року у розмірі 28646,63 грн. з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволення адміністративного позову відмовити.

У відповідності до ст.. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ з 02 серпня 2004 року по 06 листопада 2015 року.

З 07 листопада 2015 року відповідно до ст. ст. 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №22 о/с від 07.11.2015 року позивач був призначений на посаду заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з присвоєнням спеціального звання капітан поліції.

Пунктом 1 наказу ГУ НП в Кіровоградській області №584 від 05 вересня 2016 року " Про порушення службової дисципліни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та покарання винних "за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 3 частини І статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 68 Конституції України, пунктів 1, 2 розділу І, пунктів 1, 2, 3 розділу II Правил етичної поведінки працівників апарату МВС України,"територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС від 28.04.2016 № 326, статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-ІУ, керуючись статтями 2, 7, 8, 12, 14 вказаного Статуту, заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції ГУНП в області капітана поліції ОСОБА_2 вирішено звільнити зі служби в Національній поліції України.

Цей наказ реалізовано наказом ГУ НП в Кіровоградській області №220 о/с від 21.09.2016р. "По особовому складу", яким капітана поліції ОСОБА_2 (М-143497) заступника начальника відділу Кіровоградського відділу поліції ГУНП в області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних наказів, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, Відповідач при винесенні оскаржуваних наказів не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбаченні чинним законодавством, що свідчить про необхідність їх скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст.3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Положення ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" визначають, що Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В свою чергу, відповідно до положень ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, передбаченими такими нормативними актами.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

В свою чергу, у відповідності ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Положеннями статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено, що за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що дисциплінарний проступок є недодержанням особою службової дисципліни, за вчинення якого може бути накладено дисциплінарне стягнення, зокрема звільнення з органів внутрішніх справ. При цьому, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має здійснюватись на підставі висновків службового розслідування, яким мають досліджуватись всі обставини дисциплінарного проступку.

Як свідчать встановлені обставини справи, наказом ГУ НП в Кіровоградській області №453 від 25 липня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування. Вказане розслідування призначено у зв'язку з тим, що 22 липня 2016 року працівниками УСБУ в Кіровоградській області спільно з прокуратурою Кіровоградської області задокументовано факт отримання старшим оперуповноваженим Кіровоградського ВП ГУНП в області капітаном поліції ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також оперуповноваженим цього ж підрозділу лейтенантом поліції ОСОБА_5 грошових коштів від жителя м. Кіровограда за не притягнення до кримінальної відповідальності.

05 вересня 2016 року складено висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

За наслідком проведення службового розслідування було встановлено, що оперуповноважені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на виконання заздалегідь узгоджених дій, з метою заподіяння ОСОБА_6 дій, що суперечать його волі, а саме визнання останнім своєї причетності до скоєння кримінального правопорушення, задля подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів та позивач перебуваючи на керівній посаді віддав вказівку свої підлеглим про необхідність здійснити виїзд до ОСОБА_6, з метою здійснення попередньо узгоджених дій пов'язаних з умисним заподіянням ОСОБА_6 сильного фізичного та морального страждання.

Також, Відповідач зауважував, що 22.07.2016 працівниками УСБУ в області спільно з прокуратурою Кіровоградської області задокументовано факт отримання позивачем грошових коштів від жителя м. Кіровограда за непритягнення до кримінальної відповідальності.

Наявність зазначених обставин, на думку Відповідача, є належною підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, службовим розслідуванням не було зафіксовано доказів, які б було встановлювали та підтверджували факт надання позивачем своїм підлеглим вказівки про необхідність здійснити виїзд до ОСОБА_6, з метою здійснення відносно ОСОБА_6 будь-яких протиправних дій, для подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів.

Також, Відповідачем не було надана до суду доказів, які б підтверджували факт отримання Позивачем грошових коштів від громадянина ОСОБА_6, окрім оперуповноважених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Поміж тим, як було встановлено судом першої інстанції за результатом допиту свідка ОСОБА_7, який виступав членом комісії з проведення службового розслідування, під час службового розслідування членами комісії не встановлено, а іншими особами чи доказами не підтверджено, що дії оперуповноважених вчинені за вказівкою позивача, як керівника підрозділу для подальшого створення сприятливих умов для отримання грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт здійснення Позивачем дисциплінарного проступку та як наслідок обґрунтовували прийняття оскаржуваних наказів.

Також, що стосується посилань відповідача на наявність кримінального провадження відносно позивача, то суд апеляційної інстанції зазначає, що досудове розслідування кримінального провадження стосовно позивача (№42016120000000111) було завершене лише в січні 2017 року та направлене до суду з обвинувальним актом, а спірні накази винесені у вересні 2016 року.

Отже, на момент звільнення позивача кримінальне провадження відносно нього фактично не було закінчено, а тому підстави для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ фактично були відсутні.

Отже, в даному випадку Відповідачем не було належним обґрунтовано факт вчинення Позивачем дисциплінарного правопорушення, що в свою чергу свідчить про безпідставність прийняття наказу про його звільнення.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості розрахунку розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 22.09.2016 року по 14.02.2017 року у розмірі 28646.63 грн. та зобов'язання Відповідача здійснити його виплату.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко