№ 2/207/713/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Мозоль О.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам’янське цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 30% від усіх видів заробітку відповідача.

В обґрунтування пред’явлених позовних вимог вказала, що з 24 квітня 1993 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. 13 вересня 2016 року шлюб між ними було розірвано. Вона є інвалідом 2 групи дитинства. Працевлаштуватись не має можливості, оскільки має неробочу групу інвалідності, протипоказані усі види регулярної праці, до того ж потребує постійного лікування, обезболюючих ліків, бо має постійний больовий синдром. У зв'язку з браком коштів не має можливості придбати милиці, пройти необхідні курси обстеження. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання, скільки є працездатним, працює в ПАО "Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод" та отримує заробітну плату у розмірі більш ніж 4000,00 грн. Інших неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, також не має на утриманні інших осіб. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснив, що його колишня дружина - позивач ОСОБА_3 дійсно є інвалідом 2 групи дитинства. В теперішній час мешкає у м. Київі, з її слів працює. Вважає, що дохід позивачки є значно більшим за його дохід. Він працює електромонтером ПАО "Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод", заробітна плата складає приблизно 4000,00 грн., інших доходів не має, тому у нього відсутня можливість надавати матеріальну допомогу колишній дружині. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов. Зазначив, що позивач отримує дохід, який забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того відповідач має непрацездатних батьків пенсійного віку, які потребують матеріальної допомоги, яку їм надає відповідач. Окрім цього відповідач є власником квартири, яка розташована у м. Донецьку. На сьогоднішній день, проживаючи на території, підконтрольній України, відповідач несе тягар утримання квартири, в якій фактично не проживає, що підтверджується відповідними квитанціями.

Судом встановлено, що 24 квітня 1993 року Ворошиловським відділом ЗАГС м. Донецька між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, актовий запис № 229 (а.с.36).

13 вересня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом, виданим Баглійським районним у м. Дніпродзержинську відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи дитинства безстрокова, відповідно до висновку медико-соціальної (експертної) комісії. Дата огляду 12.09.2002 року (а.с.38).

Згідно зі ст.75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.

Відповідно до вимог ст.76 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідач утримує непрацездатних батьків, але належних доказів на підтвердження цієї обставини надано не було. Також представник відповідача зазначив, що відповідач ОСОБА_1 несе витрати по утриманню належної йому квартири у м. Донецьку, що не є підставою, яка впливає на обов'язок утримання дружини, яка є інвалідом 2 групи.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є працездатною людиною, офіційно працевлаштована електромонтер ПАО "Євраз Дніпродзержинський коксохімічний завод", отримує дохід станом на 01.06.2016 року у розмірі 5714,80 грн. (а.с.27), тому в змозі надавати матеріальну допомогу на утримання колишньої дружини ОСОБА_3, як інваліду II групи.

Окрім того, жодних грошових стягнень за виконавчими документами з нього не проводиться, неповнолітніх дітей на своєму утриманні не має.

Відповідно до вимог ст. 77 Сімейного кодексу України утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя і сплачуються щомісячно.

Згідно ст.78 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

На підставі вищевикладених обставин справи, враховуючи матеріальний стан позивачки та відповідача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивачки частково.

Відповідно до вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню сума судового збору в розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 у розмірі 1/8 частки із усіх видів його доходів щомісячно, починаючи стягнення з 25.08.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 551 гривня 20 копійок.

Встановити строк для ознайомлення з повним рішенням суду 21 червня 2017 року, відклавши до цього строку складання повного рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області у десятиденний строк з дня проголошення, через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Л.О.Бистрова