Рішення

Іменем України

Справа № 712/1998/17

Провадження № 2/712/992/17

15 червня 2017 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – Марцішевській О.М.

при секретарях – Вдовенко О.В., Коваль М.О., Тимошенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 про поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 30 серпня 2000 року була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ №17 І-ІІІ ступенів, яку розпорядженням Черкаської обласної ради №332 06 серпня 2001 року було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №17 м.Черкаси. Наказом Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради №56-к від 25.01.2017 року позивачка звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним та безпідставним, просила визнати наказ про звільнення незаконним та поновити роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату постановлення рішення, також також стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та збільшили, просили визнати наказ про звільнення незаконним та поновити на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 01 червня 2017 року в сумі 31400,29 грн., а в разі постановлення рішення пізнішою датою по дату постановлення рішення, також стягнути моральну шкоду в розмірі 15000 грн. Вказували, що моральна шкода позивачки полягає у емоційному потрясінні від незаконного звільнення, яке негативно відобразилось на стані здоров’я, в зв’язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні. Крім того, незаконне звільнення з підстав, які принизили її честь, гідність і ділову репутацію суттєво порушили нормальні життєві зв’язки, перешкоджає здійсненню професійної діяльності. Вказувала, що негативна інформація поширена стосовно неї ОСОБА_5 з надуманих підстав, яка мета цього не розуміє, інші батьки його не підтримують, протиправності чи аморальності у своїх вчинках не вбачає, вказала, що іноді в зв’язку з порушеннями учннями дисципліни підвищувала голос та реагувала емоційно, за що на батьківських зборах попросила вибачення у батьків. Представник позивачки ОСОБА_4 посилався на порушення встановленої законом процедури звільнення, оскільки профкомом не було надано згоди на звільнення, крім того ознак приниження гідності у висловлюваннях позивачки, які стали підставою для її звільнення, не було, отже не було нею вчинено аморального вчинку. Також вказував, що відповідачем у акті перевірки проаналізовані фрагменти здійснених третьої особою аудіо записів, висвітлені у телевізійному сюжеті ТК «Антена», що свідчить про те, що предметом перевірки не були аудіо записи у повному вигляді, крім того аудіозаписи здійснювались донькою ОСОБА_5 приховано від позивачки без її згоди.

Представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 позов не визнали, в наданих суду запереченнях вказували не неогрунтованість та безпідставність позовних вимог. Пояснили, що згідно з вимогами закону педагогічною діяльністю можуть займатись особи з високими моральними якостіми та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів моралі, поважати гідність дитини, учня, не допускати психічного насильства. Це закріплено також у посадових інструкціях позивачки вчителя та класного керівника. З метою з’ясування обставин, висвітлених у 07.12.2016р. на телеканалі «Антена», заявах ОСОБА_5 та інших батьків, 08.12.2016р. була створена комісія, якою були досліджені надані третьої особою аудіо записи висловлювань позивачки під час навчально-виховного процесу 05.09.2016р., 27.09.2016р., 19.10.2016р., 24.10.2016р., 21.11.2016р.., з приводу вказаних аудіо записів надавала пояснення також позивачка та за результатами перевірки комісією був підтверджений аморальний проступок вчителя, не сумісний з педагогічною діяльністю. З дотриманням передбаченої законом процедури вивільнення працівника, відповідач звернувся до профспілкової організації для надання згоди на звільнення. Рішенням профспілкового комітету 23.01.2017р. відмовлено у наданні згоди на звільнення з тих підстав, що поодинокий факт підвищення голосу та емоційного спілкування не є аморальним проступком, не сумісним з продовженням роботи вчителем. Вважаючи вказаний висновок необґрунтованим, оскільки наданий без правового аналізу кожного висловлювання членами профкому, які як педагогічні працівники повинні володіти педагогічними методами спілкування з дотриманням етичних норм, принципів моралі та поваги до гідності учнів, представник відповідача ОСОБА_7 заперечувала порушення закону при звільненні позивачки та просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 вважали позов таким, що не підлягає задоволенню, вказували, що ОСОБА_5 як батько учениці ІНФОРМАЦІЯ_1, де класним керівником була позивачка, був занепокоєний пригніченим моральним стан доньки, яка розповідала про крики та агресію класного керівника. Для з’ясування дійсних обставин його неповнолітньою донькою під час навчального процесу на диктофон були зроблені аудіозаписи, де вчителька на адресу учнів застосовує істеричні крики, образи та залякування, що травмує дитячу психіку. З метою виправлення ситуації ОСОБА_5 спочатку звертався до директора у жовтні 2016 року, однак поведінка вчителя не змінилась, тому за його участю 07 грудня 2016 року був оприлюднений телевізійний сюжет ТК «Антена» із висвітленням фрагменті аудіозаписів, а 08 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернувся з заявою щодо неприйнятної поведінки вчителя до Департаменту освіти та під час проведення перевірки даної заяви надав аудіозаписи вчителя у повному обсязі. Вибачення позивачки на батьківських зборах 08.12.2016р. вважали формальними, оскільки позивачка не вбачає протиправності та аморальності у своїх висловлюваннях.

Представник третьої особи ОСОБА_9 позов підтримав, представник третьої особи ОСОБА_10 пропонував вирішити позов на розсуд суду.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 серпня 2000 року ОСОБА_1 наказом №.297 від 29 серпня 2000 року управління освіти міськвиконкому була призначена на посаду учителя англійської мови ЗОШ №17 І-ІІІ ступенів м. Черкаси. Розпорядженням Черкаської обласної ради №332 школу було перейменовано на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси, сукупний стаж роботи на педагогічних посадах з 1989 року.

Відповідно до п.3.21 посадової інструкції вчителя та посадової інструкції класного керівника до посадових обов’язків віднесено дотримання етичних норм поведінки, які відповідають соціальному статусу педагога.

За період роботи позивачці було встановлено кваліфікацію в 2002 році «спеціаліста першої категорії», в 2007 році «спеціаліста вищої категорії», в 2012 році за підсумками атестації було присвоєно педагогічне звання «старший учитель». До дисциплінарної відповідальності позивачка за період роботи не притягувалась, неодноразово заохочувалась грамотами за заслуги в реалізації державної політики в галузі освіти від 18.10.2007р., за активну участь у підготовці Всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2009» від 28.04.2009р., за якісну підготовку учнів до олімпіад від 19.04.2012р., 07.05.2013р., 27.04.2015р., подяками за педагогічну майстерність та високі досягнення в роботі від 14.04.2009р., дипломом за участь у благодійній акції за 2012 рік, систематично підвищувала кваліфікацію (сертифікати від 21.01.2010р., 11.03.2015р., 15.04.2014р., 26.06.2015р.).

07.12.2016 на телеканалі «Антена» був показаний сюжет під назвою «Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки» за участю батька учениці 5-Б класу ОСОБА_5 з оприлюдненням фрагментів зроблених за його ініціативою аудіо записів висловлювань позивачки на адресу учнів.

08 грудня 2016 року до Департаменту освіти і гуманітарної політики звернувся ОСОБА_5 з заявою щодо вжиття заходів для недопущення принизливого і зверхнього поводження з дітьми під час навчально-виховного процесу з боку вчителя ОСОБА_1 ( вх.№ 387-12-3 від 08.12.2016р.). Вказуючи, що постійний крик, образи та залякування дітей неприпустимі,тим більше до дітей 10-річного віку, оскільки травмують дитячу психіку та це наносить непоправною шкоди їх здоров’ю та психоемоційного стану, формує негативні стереотипи поведінки, просив відсторонити вчителя від навчального процесу заради захисту дітей.

Наказом директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради від 08.12.2016р. №673 для проведення службового розслідування за зверненням батька учениці ІНФОРМАЦІЯ_2, колективного звернення батьків учнів 5-Б класу щодо ситуації, що склалась в учнівському та батьківському колективах, інформації, висвітленої у ЗМІ створена комісія у складі посадових осіб управління освіти, Департаменту освіти та гуманітарної політики, Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти.

08.12.2016р. голова комісії ОСОБА_6 спілкувався з представниками батьківського колективу учнів 5-Б класу СШ № 17, які від імені батьківського колективу подали відповідне звернення (вх.№ 388-12-3 від 08.12.2016), в якому міститься підтримка вчителя ОСОБА_1

09.12.2016р. начальник управління освіти ОСОБА_6 був присутній на зустрічі адміністрації СШ № 17 з представниками батьків учнів, громадських організацій, де висвітлювалась негативна позиція адміністрації закладу щодо поведінки вчителя ОСОБА_1

12.12.2016р. відбулася зустріч комісії із батьком учениці ІНФОРМАЦІЯ_3, який надав зафіксований на диктофоні аудіозапис висловлювань вчителя ОСОБА_1 під час навчального процесу його доньки.

У поясненні від 12.12.2016 вчитель ОСОБА_1 вказала, що з 01.09.2016 року є класним керівником 5-Б класу, в якому навчається ОСОБА_11, вказана учениця навчалась на достатньому рівні, проблем з поведінкою у неї не було. 06.12.2016р. в школі здійснювався збір макулатури і в клас прийшли батьки з учнями, в тому числі ОСОБА_11 з батьком. З розмови ОСОБА_5 та інших батьків вона зрозуміла, що ОСОБА_5 поширив в ЗМІ інформацію про нібито протиправні її дії. В присутності ОСОБА_5 та інших батьків вона запитала у ОСОБА_11, чи її особисто колись образила, на що остання відповіла, що ніколи вона цього не робила, потім позивачка спитала інших учнів, чи ображала їх, на що вони сказали, що ні. 07.12.2016р. за ініціативою батьківського комітету були скликані батьківські збори за фактом зазначеної публікації в ЗМІ, на зборах позивачка вказала, що на порушення дисципліни в окремих випадках реагувала емоційно, за що вибачилась і пояснила, що це було спрямовано для забезпечення дисципліни. В подальшому з’ясувалось, що ОСОБА_5 схиляв інших учнів, батьків писати скарги. Учні розповіли, що ОСОБА_11 зверталась до них проводити записи вчителів і з цією метою залишала увімкнений телефон під партою. Вказувала, що в своїй роботі та поза учбовим процесом не висловлювала образ на адресу дітей і батьків, протиправності чи аморальності у своїх вчинках не вбачає.

12.12.2016р. комісією було проведено зустріч з директором СШ № 17 ОСОБА_10 та вчителем ОСОБА_1 Вчитель не заперечує, що у вищезгаданому сюжеті її голос, але зазначає, що сюжет змонтований з декількох частин. Відповідно до пояснювальної записки директора СШ №17 ОСОБА_10 встановлено наступне. 17.10.2016р. заступник директора департаменту освіти та гуманітарної політики ОСОБА_12 разом з директором TOB «ТК «Антена» ОСОБА_13 повідомив директора СШ № 17 ОСОБА_10 про емоційну поведінку під час уроків вчителя ОСОБА_1, що підтверджується аудіозаписом на диктофоні. За підсумками даної розмови директором були проведені такі управлінські рішення: 1. На виробничій нараді педагогічного колективу 24.10.2016р. була доведена вимога неухильного дотримання та обов’язкового виконання листа МОН України № 1/9-542 від 07.10.2016 «Щодо застосування державної мови»; 2. На виробничій нараді педагогічного колективу 24.10.2016р. наголошено на систематичному та послідовному дотриманні педагогічного такту та характеру спілкування. 3. На виробничій нараді 07.11.2016р. при підготовці плану проведення Дня української писемності було акцентовано увагу на систематичності застосування державної мови. 4. На виробничій нараді 05.12.2016р. вчителям школи ще раз було наголошено питання про дотримання педагогічного такту, етики.

Актом перевірки від 13 грудня 2016року встановлено, що вчитель англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№17 Черкаської міської ради Черкаської області ОСОБА_1 висловлюється під час навчально-виховного процесу підвищеним голосом емоційно, зневажливо ставиться до учнів. Комісія встановила, що заходи здійснені директором носили поверхневий, формальний характер, без конкретного вивчення ситуації, із залученням фахівців, що виникла у 5-Б класі, без необхідної розмови з вчителькою ОСОБА_1 06.12.2016 директором СШ № 17 була проведена розмова з вчителем ОСОБА_1 по факту аудіозапису її емоційних звернень до дітей, де було вказано на неприпустимість ситуативно невмотивованих висловів та підвищеного тону в спілкуванні, дотриманні такту та поваги до особистості, а також на необхідність застосування виключно державної мови під час навчально-виховного процесу. На пропозицію відмовитись від класного керівництва 5-Б класу в зв’язку з неоднозначністю в оцінках ситуації батьками классу вчитель відмовилась. Тільки після сюжету «Учні Черкаської школи шоковані емоційні поведінкою вчительки» на ТК «Антена» 07.12.2016, відбулась зустріч директора з батьківським комітетом 5-Б класу ЗОШ № 17, під час якої було наголошено на тому, що адміністрація займає позицію недопущення будь- якого тиску на кожну дитину. В результаті перевірки, комісія прийшла до наступних висновків - за порушення п.3 ст.41 КЗпП України «вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи», ч.1 ст.54 Закону України «Про освіту» «педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями ...», ст.56 Закону України «Про освіту» «педагогічні працівники зобов’язані: забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства ...», ч.1 ст.24 Закону України «Про загальну середню освіту» «педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями ...», «Положення про загальноосвітній навчальний заклад», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778 п.86 «дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати особисту гідність учнів та їх батьків», п.3.21 Посадової інструкція вчителя № 5 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02.09.2013 № 02/395), п.3.3 Посадової інструкції класного керівника № 8 (наказ директора ЗОШ № 17 від 02.09.2013 № 02/395), п.З.2 Інструкції з охорони праці № 25 для вчителів під час проведення уроків (наказ директора ЗОШ № 17 від 14.02.2014 № 02/56), звільнити з посади вчителя англійської мови Черкаської спеціалізованої школи І-ПІ ступенів № 17 Черкаської міської ради Черкаської області ОСОБА_1.

Згідно з виписками з історії хвороби у період 13.12.2016р. - 23.12.2016р., 14.01.2107р. – 21.01.2017р. позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні.

Як видно з подання №2196-12-4/1 від 16.12.2016 року голові первинної профспілкової організації Черкаської спеціалізованої школи 1 - III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області відповідач звернувся до профкому щодо надання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 за вчинення аморальних проступків, не сумісних з продовженням педагогічної діяльності відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Петицією від 20 січня 2017 року на адресу Міністерства освіти України за підписами учнів школи та їх батьків було висловлено підтримку вчительці ОСОБА_1 як високопрофесійного педагога, яка з теплом і любов’ю ставиться до кожного учня.

Відповідно до протоколу №1 від 23.01.2017 року Профспілкового комітету Черкаської спеціалізованої школи І - III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області було вирішено одноголосно не давати згоду на звільнення ОСОБА_1, що підтверджується витягом з протоколу.

У відповідності до характеристики Черкаської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області від 01.02.2017 року позивачка характеризується як відповідальний, добросовісний, толерантний та ввічливий працівник, користується повагою серед педагогів, учнів та їх батьків. За час роботи ОСОБА_1 у школі до адміністрації школи (директора, заступників директора) жодних заяв, скарг, зауважень щодо емоційного характеру, тактовності, образ, нетолерантного ставлення від батьків та учнів не надходило.

19.12.2016р. до Департаменту освіти і гуманітарної політики Черкаської міської ради надійшло звернення координатора громадської приймальні Української Гельсинської спілки з прав людини у Черкаській області щодо ознак психічного насильства над дітьми вчителькою ОСОБА_1, якою постійно принижується гідність дітей, лунають образи та здійснюється недбале поводження з дітьми.

Наказом департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (надалі - Відповідач) №56-к від 25.01.2017 року позивачка звільнена з посади вчителя англійської мови спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 м. Черкаси за вчинення працівником, який здійснює виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу Законів про працю України на підставі подання директора школи від 24 січня 2017 року про звільнення, враховуючи статті 54,56 Закону України «Про освіту» статтю 24 Закону України «Про загальну середню освіту», статю 10 Закону «Про охорону дитинства», підстава: 1.Акт перевірки від 13.12.2016р.; 2.Посадова інструкція вчителя (наказ №02/395 від 02.09.2013р.); 3.Посадова інструкція для класного керівника №8 (наказ №02/395 від 02.09.2013р.); 4.Сюжет на телеканалі "Антена" "Учні Черкаської школи шоковані емоційною поведінкою вчительки"; 5.Пояснення ОСОБА_1

Згідно з ст. 26 Закону України "Про освіту" призначення та звільнення педагогічних працівників державного та комунального навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою. Призначення на посаду та звільнення з посади інших працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснює його керівник.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України "Про освіту" учасниками навчально - виховного процесу є, зокрема, керівні, педагогічні, наукові, науково - педагогічні працівники, спеціалісти. Серед обов'язків, яким повинні відповідати педагогічні та науково - педагогічні працівники, що визначені ст.56 Закону України "Про освіту", зокрема, є те, що вони зобов'язані додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про освіту" педагогічні робітники зобов'язані: настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі, поважати гідність учня.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері. Зокрема у статті 10 цього закону зазначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості, і виключають приниження честі та гідності дитини.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення особи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 28 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів», з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ст.41 КЗпП України ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-248цс14 аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Зокрема, аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України «Про освіту» дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов’язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

20 листопада 1989 р. ухвалена Конвенція ООН про права дитини, яка проголошує право на рівень життя, достатній для забезпечення розвитку дитини, ліквідації насильства по відношенню до дітей. Низка її положень прямо спрямована на протидію жорстокому поводженню з дитиною та їх захист від всіх форм насильства, а саме: ст. 28 Конвенції, в якій вказується, що держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, які ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини; ст. 37 Конвенції, яка вказує на обов’язок всіх держав-учасниць забезпечити, щоб жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам поводження чи покарання.

Зміст категорій, що досліджується, конкретизується Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.), а також усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права України (ст. 17 Закону).

Ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод прямо передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. У своїй практиці Суд відмежовує катування від нелюдського чи принижуючого гідність поводження, розрізняючи три основні градації жорстокості поводження чи покарання (Ірландія проти Сполученого Королівства, 1978 р.): таке, що принижує гідність, поводження – знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання, меншовартості і почуття власної неповноцінності. Суд зазначає, що для того, щоб поводження чи покарання підпало під сферу застосування статті 3 Конвенції погане поводження має досягти певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімального рівня має відносний характер; вона залежить від усіх обставин конкретної справи, таких як тривалість даного поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках стать, вік і стан здоров’я потерпілого (А проти Сполученого Королівства, 1998 р.).

Гідність та честь дитини є недоторканними (ст. 297 ЦК України). Недоторканість гідності дитини – це проблема забезпечення поваги до неї, до її людських прагнень і прав з боку інших людей, передусім,її батьків та суспільства загалом . Отже, забезпечення поваги до дитини саме по собі є повагою до її честі та гідності. Будь-які прояви неповаги до дитини є приниженням її людської честі та гідності, що справляє істотний негативний вплив на розвиток повноцінної особистості.

У наказі Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006 № 844 наголошується на тому, що жорстоке поводження з дітьми в школі, виховній установі з боку вчителів, вихователів щодо дітей виявляється у наступному :приниженнях, нагадуванні при класному колективі про недоліки дитини, підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках; суворій дисципліні, яка тримається на страху, а не на інтересі до навчання; авторитаризмі. Жорстоке поводження дітей щодо дітей виявляється в образливих прізвиськах; насміханні над виглядом, видом діяльності,поведінкою дітей. Дослідники зазначають, що діти, які пережили різні види насильства, мають проблеми з навчанням, невпевнені, мають почуття тривоги, гніву, депресії, почуття неповноцінності, порушення контакту з дорослими; часто мають психопатії та неврастенічний розвиток особистості,стійкі поведінкові порушення, соматичні порушення, розлади сну, апетиту.

Таким чином, на основі аналізу міжнародних та державних нормативно-правових актів суд приходить до висновку, що виховання є процесом впливу на дітей, що має здійснюватися з урахуванням досягнень сучасної педагогіки та психології, при цьому не може супроводжуватися приниженням людської гідності дітей. Застосування заходів виховного впливу не повинно мати характер психічного насильства, приниження гідності.

Оцінивши збірані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли підтвердження факти вчинення позивачкою дій, які можуть бути кваліфіковані як приниження гідності учнів, зокрема принизливі звертання, словесні образи, прилюдне відчитування та висміювання недоліків дитини, насміханні над поведінкою, крик, авторитаризм, погрози, залякування, ненормативна (поза нормальним стилем спілкування) лексика (сленг, просторіччя) у підвищеному тоні, крику :

05.09.2016 о 11: 53 год: "ОСОБА_13, ты мне на голову запрыгни!», « Поди сядь, чтоб я тебя не видела!", « Уйди отсюда!… Стоять!.. Я сказала, сидеть, девочки, что стоим?!»

27.09.2016р. 13:08 год:"Ты хочешь во мне видеть врага?!", «Что за треп постоянный!», "Не могу вам ротяки позакрывать!!!", «ОСОБА_13 что меня тут за дурочку держите», "Воспитание - это порода....", "Я не знаю, как вам объяснить.... Но по вашему не будет!", "Если вы дома будете паиньками, а сюда будете приходить и творить мне вырванные годы, то вы... По вашему не будет!", "Я должна вас расцеловать за такую подготовку?!", "Я вам даю слово... И плевать я хотела!, "Чтобы у вас взыграло самолюбие и вы доказали, что девочки всегда умнее парней!", "ОСОБА_13, ты совсем плохая? Девочки, скажите, я могу быть нормальным, адекватным человеком?", "ОСОБА_13, давай добей меня!"

19.10.2016р. о 13:29 год. «ОСОБА_11, где какая неприятность, везде ты. Ты получаешь от этого удовольствие, скажи мне?» «ОСОБА_11, я задала вопрос, так какого черта ты бесишься и казишься?! "Я удивлена! Зверинец! Мне говорили - после ОСОБА_14 идут дети, как дети. Я смотрю от ОСОБА_14 наверное, все лучшие кому-то достались. Но мне не достался ни один приличный человек! Ни один!", "Какого черта вы привлекает к себе постоянно внимание, какого черта, у меня вопрос !...", "Я устраиваю такой хай, что мало никому не покажется! Я тебя научу любить советскую власть!", "А шо это вы себя так круто и борзо себя ведем в классе?", "Если меня порвет, то мало никому не покажется!", "Будет такой скандал, что мало никому не покажется! По вашему - не будет никак!"

24.10.2016р. . о 12:09 год.: "У тебя никогда не будет друзей, у тебя никогда не будет подруг - хоть вой, хоть не вой!"

21.11.2016р. о 12: 06 год. "У нас была нарада и нас собрали и орали дурным голосом!" "Малейший поворот головы, малейший вопрос - расстрел на месте, это понятно?", "Я надеюсь, ты в конвульсиях биться не будешь, истерики не будет, не? Мне "скорую" вызывать не надо будет? Это меня уже трясет от каждой из вас!", "ОСОБА_13, ты нормальная или нет???!!! Кому нужны эти дешевые понты? Читай, а не сидишь, сопишь! З якого переляку ти на російській мові почала розмовляти?!", "Не смотрите на меня, как на врага народа! Мне до лампочки!!!", "Ну-ну, теперь вы получите хорошее отношение. Так, ОСОБА_15, блесни ты интеллектом!", "Слушайте, для особо одаренных обьясняла", "Что ж вы сидите, лицом тупо торгуете и ноль!!!".

Факт здійснення вказаних висловлювань позивачка в ході судового розгляду не оспорювала.

Навіть з урахуванням доводів позивачки про спрямованість такої поведінки на досягнення мети навчального процесу, подібні висловлювання на адресу учнів у формі сумнівів у їх нормальності та висловлювання абстрактних негативних характеристик з приводу розумових здібностей учнів не можна назвати прийнятним та виправданим педагогічним засобом взаємодії вчителя з учнями, оскільки ігнорують право дитини на повагу до її гідності, мають ознаки такого, що принижує гідність, поводження, оскільки викликають у учнів почуття меншовартості і неповноцінності, що не відповідає нормам професійної етики педагога та моральним засадам суспільства і тому за своєю суттю та формою мають ознаки аморального проступку, вчиненого працівником, який виконує виховні функції.

З цих підстав суд погоджується з доводами відповідача про те, що звільнення позивачки з посади вчителя ґрунтується на достатньо перевірених фактах та законних підставах. Врахувавши непоодинокі випадки приниження гідності дітей вчителем, відповідач прийшов до обґрунтованого висновку про те, що поведінка позивачки є аморальною і несумісною з продовженням роботи вчителя. Такий висновок зроблений на підставі конкретних фактів, а не загальної оцінки поведінки працівника, оскільки аудіо записи висловлювань, що стали підставою для звільнення, містять технічну фіксацію дати та часу їх здійснення, а також в ході перевірки та прийняття на її підставі оспорюваного наказу про звільнення відповідачем залучались спеціалісти у галізу психології.

Завідувачем Центру практичної психології і соціальної роботи Черкаського міського методичного кабінету установ освіти ОСОБА_16, членом комісії з перевірки, була надана довідка до акту перевірки від 13.12.2016р., згідно з якою з урахуванням повного контексту, прослухавши аудіо записи, в яких зафіксована поведінка вчителя ОСОБА_1 під час проведення уроків з учнями можна зазначити, що спілкування ОСОБА_1 з учнями носить прояви психологічного насильства, а саме - у спілкуванні з учнями в учителя переважає невдоволений тон, підвищення голосу, ображання та приниження гідності учнів у присутності інших дітей, учитель постійно дає негативні характеристики певним учням, використовуючи недостустимі для педагога вислови, демонструючи негативне ставлення до них, систематична необґрунтована критика, залякування учнів, постійне згадування батьків учнів та негативне оцінювання їх методів виховання, невідповідність зауважень до здійсненого учнями вчинку. Вказані ознаки свідчать про порушення вчителем ОСОБА_1 професійної етики, не володіння педагогом знаннями про вікові особливості учнів 5-го класу та перебіг їхньої адаптації до нових умов навчання, недостатнє володіння комунікативними навичками, навміння педагога налагодити стосунки та конструктивне спілкування з молодшими підлітками, з повагою ставитись до особистості дитини, недостатній рівень самоконтролю та психолого-педагогічної культури вчителя.

Крім того, на запит відповідача був наданий експертний висновок завідувачем кафедри психології, доктором психологічних наук Національного університету імені ОСОБА_17 ОСОБА_18, відповідно до якого психологічний аналіз поведінки вчителя ОСОБА_1 за матеріалами аудіо запису дає підґрунтя стверджувати про психопатичні напади вчителя. Із аудіо записів чітко вбачається некерована імпульсивність, адсоблютна холодність до учнів. Вчитель не відчуває за собою найменшої провини перед учнями та батьками навіть під час звинувачення у соціопатичній поведінці. З метою запобігання факту морального чи фізичного насилля з боку психопатичного вчителя не рекомендується подальше виконання вчителем обов’язків, адже вони мають аморальний характер з усіма негативними наслідками для дітей. Рекомендовано психіатричне обстеження з обов’язковим курсом психотерапевтичних заходів з усунення агресії та психопатії.

Згідно з поясненнями в якості спеціаліста в галузі психології ОСОБА_19, телевізійний сюжет містить підвищення голосу вчителем, також містяться просторічні слова, що в сукупності не є образою чи приниженням, не переходить межі допустимого педагогічного впливу, при цьому контекст із сюжету невідомий. Відповідно до показів свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 оприлюднений у ЗМІ сюжет щодо поведінки вчителя ОСОБА_1 не містить проявів аморальної поведінки, також позивачка користується авторитетом серед колег, учнів та батьків.

Оцінюючи зібрані у справі доказами в сукупності, суд вважає пояснення спеціаліста ОСОБА_19 та покази свідків такими, що не спростовують обґрунтованість висновку суду про обґрунтованість акту перевірки від 13.12.2016р., оскільки дані докази стосувались змісту телевізійного сюжету в ЗМІ, який містив окремі фрагменти аудіо записів висловлювань позивачки, в той час як висновок перевірки ґрунтувався на дослідженні аудиозаписів у повному обсязі комісією, з урахуванням контексту обстановки навчального процесу, коли вказані аудіозаписи були зроблені.

Не відповідає дійсності, за думкою суду, і посилання позивача на процесуальні порушення при проведенні звільнення. Так, згідно положень ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених серед іншого пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У відповідності до частини 7 ст. 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У відмові в наданні згоди на звільнення позивача, профспілковий комітет дійшов висновку, що висновки комісії при Департаменті освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради є упередженими та такими, що негативно вплинуть на подальшу професійну діяльність вчителя та її життя. Хоча такі факти вже мали місце так, як ОСОБА_1 після перенесеного стресу 1,5 місяці знаходилася на стаціонарному лікуванні в 3-й міській та обласній лікарні. Також на засіданні члени профспілкового комітету відзначили, що поодинокі факти підвищення голосу та емоційного спілкування на уроках не є аморальним вчинком не сумісним з продовженням роботи на посаді вчителя. А також те, що даний випадок не може бути мірилом оцінки роботи вчителя ОСОБА_1, так як їй не властиво таке спілкування з батьками чи учнями. В свою чергу ОСОБА_1 привселюдно вибачилася перед батьками та дітьми. Більш того всі батьки, учні, випускники стали на захист вчительки та виступали проти звільнення її з посади. Разом вони підписали колективну петицію (118 підписів) в підтримку ОСОБА_1, залучали пресу, проводили мініфлешмоби. Учні із задоволенням відвідували уроки ОСОБА_1

Вивчивши відмову профспілкового комітету в дачі згоди на звільнення, суд вважає, що висновок про те, що «поодинокі факти підвищення голосу та емоційного спілкування на уроках не є аморальним проступком» дійсно є необгрунтованим, оскільки факт вчинення позивачем висловлювань на адресу учнів ніким на оспорювався, однак висновок профкому наданий без будь-якого правового чи педагогічного аналізу жодного висловлювання членами профкому, тоді як педагогічні працівники володіють педагогічними знаннями та у своїй роботі керуються правилами професійної етики.

Таким чином, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем вимог, встановлених ч. 7 ст. 43 КЗпП України внаслідок проведення роботодавцем звільнення позивачки після одержання необґрунтованої відмови профспілкового комітету в наданні згоди на звільнення працівника з підстави, передбаченої п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Що стосується доводів позивачки та наданих нею доказів про те, що за тривалий час роботи успішно оволоділа педагогічною професією, однак відповідачем при її звільненні не були врахована попередня робота і негативні наслідки позбавлена її можливості здійснювати професійну діяльність внаслідок оспорюваного звільнення, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 22.03.2017р. у справі № 6-3135 цс16 статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.

Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, – вчитель, педагог, вихователь – зобов’язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що підстави для звільнення мають відповідати закону, підставою для звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний з продовженням даної роботи. Звільнення за п.3 ст.41 КЗпП не є дисциплінарним стягненням, але при розгляді спорів про поновлення на роботі суди мають брати до уваги відповідно час, який минув після вчинення аморального проступку, його тяжкість, наступну поведінку працівника та конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання.

Враховуючи тяжкість вчиненого аморального проступку позивачкою, який виразився у повторюваному застосуванні педагогом такого, що принижує гідність поводження, по відношенню до малолітніх учнів, поведінку позивачки після його вчинення, яка формально вибачилась перед батьківським колективом, оскільки згідно наданих нею роботодавцю письмових пояснень від 12.12.2016р., які були підтримані в ході судового розгляду, вказувала, що не вбачає протиправності та аморальності своїх дій, крім поодиноких випадків підвищення голосу та емоційного спілкування, тим самим не виявила достатнього критичного підходу до оцінки змісту своїх висловлювань та їх допустимості з точки зору педагогічної етики, тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що вчинення позивачкою аморального проступку не може вважатись сумісним з продовженням нею роботи, що має виховну функцію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що звільнення позивачки за п. 3 ч.1 ст. 41 КЗпП відбулося без порушення норм трудового законодавства, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60,88, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

. В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, треті особи: Черкаська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області, Профспілковий комітет Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_2 про поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції на протязі 10 днів з моменту проголошення.

Головуючий :