Постанова від 13.06.2017 по справі № 916/2398/16 Вищий господарський суд України

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 13.06.2017 по справі № 916/2398/16 Вищий господарський суд України

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

07.05.2024
Засідання

07.05.2024
Засідання

Справа № 916/2398/16

Картка справи

Справа № 916/2398/16

Картка справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року

Справа № 916/2398/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Панової І.Ю.,

суддів:

Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017

у справі

№ 916/2398/16 господарського суду Одеської області

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Окто Трейд"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД

про

визнання банкрутом

за участю представників сторін: представник Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. - Коновал Р.О.; представник Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД - Пісна Д.В.

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду Одеської області від 21.02.2017 у справі №916/2398/16 (суддя Лепеха Г.А.), зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму "Олір" ЛТД (далі - ТОВ виробничо-комерційна фірма "Олір" ЛТД, боржник) банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ виробничо-комерційна фірма "Олір" ЛТД призначено арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №916/2398/16 (головуючий суддя Лавриненко Л.В., суддя Філінюк І.Г., суддя Лашин В.В.) постанову господарського суду Одеської області від 21.02.2017 у справі № 916/2398/16 скасовано, справу № 916/2398/16 повернуто до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою від 05.04.2017, ТОВ виробничо-комерційна фірма "Олір" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 916/2398/16, а постанову господарського суду Одеської області від 21.02.2017 у справі № 916/2398/16 залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову від 05.04.2017 у даній справі, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно вимог ст. 9 вказаного Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що перехід з процедури розпорядження майном до ліквідаційної процедури можливий лише за рішенням зборів кредиторів боржника.

Згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частиною першою статті 37 вказаного Закону визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2016 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Окто Трейд" порушено провадження у справі № 916/2398/16 про банкрутство ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД за загальною процедурою, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Менчака В'ячеслава Володимировича.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.11.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД на загальну суму 269 377 987,46 грн.

20.02.2017 до господарського суду Одеської області за вх. № 3-224/17 від комітету кредиторів ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД арбітражного керуючого Менчака В.В., надано протокол засідання комітету кредиторів боржника від 17.02.2017.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов в постанові від 21.02.2017 висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а тому вважав за можливе визнати ТОВ виробничо-комерційну фірму "Олір" ЛТД банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру.

Не погодившись із прийнятою господарським судом Одеської області постановою від 21.02.2017, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №916/2398/16 постанову господарського суду Одеської області від 21.02.2017 у справі №916/2398/16 скасовано, справу № 916/2398/16 повернуто до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

Згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Частиною 3 статті 22 вказаного Закону визначено, що розпорядник майна зобов'язаний, зокрема, аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ст.ст. 22, 27 вказаного Закону, в процедурі розпорядження майном формується пасив та актив боржника, встановлюються його фінансове та майнове становище, а також можливість фінансового оздоровлення господарюючого суб'єкту - боржника, про що, зокрема, зазначається розпорядником майна у звіті про його діяльність. Лише при наявності відповідного клопотання зборів кредиторів та обґрунтованого належними документами письмового звіту розпорядника майном господарський суд проводить підсумкове засідання.

Визнання же за результатами підсумкового засідання боржника банкрутом можливе лише тоді, коли у звіті розпорядника майна на основі аналізу активу та пасиву боржника господарським судом буде встановлено неможливість відновлення платоспроможності боржника.

Для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарському суду необхідно досліджувати звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника та встановити розмір реєстру вимог його кредиторів.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції від 21.02.2017, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 05.04.2017 встановив, що постанова суду першої інстанції про визнання боржника - банкрутом не містить аналізу обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності боржника не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, відсутній аналіз фінансового та майнового стану ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД, м. Чорноморськ, відсутнє посилання на докази, оцінка яких призвела до висновків, викладених місцевим господарським судом в резолютивній частині оскарженої постанови.

Як встановлено апеляційним господарським судом, загальна сума визнаних господарським судом Одеської області кредиторських вимог до ТОВ виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД, м. Чорноморськ склала 269 377 987,46 грн, проте в матеріалах справи відсутні документи, які містять інформацію про перелік та балансову вартість всього майна (основних фондів, матеріальних та нематеріальних активів) підприємства - боржника, що, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, унеможливлює прийняття судового рішення про визнання боржника - банкрутом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові від 05.04.2017 правомірного висновку, що постанова господарського суду Одеської області від 21.02.2017 у справі № 916/2398/16 про визнання ТОВ виробничо-комерційної фірми "ОЛІР" ЛТД підлягає скасуванню, як така що прийнята безпідставно.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України та ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника", не встановлено на підставі належних та допустимих доказів в тексті постанови про визнання боржника банкрутом, чи був дотриманий порядок переходу до ліквідаційної процедури, чи було прийнято саме зборами кредиторів ТОВ виробничо-комерційної фірми "ОЛІР" ЛТД рішення про перехід з процедури розпорядження майном до процедури ліквідації боржника, що також свідчить про неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку , що правові підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 916/2398/16 - відсутні.

Керуючись статтями 111⁷, 111⁹ - 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Олір" ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі №916/2398/16 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк

Джерело: ЄДРСР 67155669

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!